Вулиця Івана Франка (Калуш)
| Вулиця Івана Франка Калуш | |
|---|---|
 На середині вулиці | |
| Місцевість | Центральна частина |
| Район | Центр |
| Розміщення | між вул. С.Бандери і вул. П.Ковжуна |
| Назва на честь | Іван Якович Франко |
| Колишні назви | |
| Шкільна, Малецького, Гагаріна | |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 250 м |
| Координати початку | 49°01′22″ пн. ш. 24°22′20″ сх. д. / 49.0229083° пн. ш. 24.3723972° сх. д. |
| Координати кінця | 49°01′30″ пн. ш. 24°22′19″ сх. д. / 49.0251389° пн. ш. 24.3719778° сх. д. |
| Транспорт | |
| Рух | відкритий |
| Будівлі, пам'ятки, інфраструктура | |
| Архітектурні пам'ятки | ЗОШ № 1, колишня резиденція ксьондза, будівля міської ради, будівля колишньої жандармерії. |
| Державні установи | міська рада |
| Навчальні заклади | ЗОШ №1, дитячо-юнацька спортивна школа калуської міської ради |
| Забудова | кінець XIX ст. - початок XX ст. |
| Зовнішні посилання | |
| У проєкті OpenStreetMap | r3512786 |
| Мапа | |
 | |
 Вулиця Івана Франка у Вікісховищі | |
Вулиця Івана Франка — розташована в центральній частині міста Калуша. Пролягає від вулиці С.Бандери до вулиці П.Ковжуна. До вулиці Франка прилучається вул. Д.Січинського.
Історія ред.
Одна з найдавніших міських вулиць — вже наявна була на карті Апенцелєра 1787 року. Тоді на лівому боці розміщувався замок, а на правому — фільварок. У 1898 р. побудована школа[2] і вулиця називалася Шкільною. Перейменована на вулицю Малецького за часів польської окупації, після якої вулиці повернена історична назва Шкільної. 14.03.1947 перейменована рішенням райвиконкому № 19 на вулицю Київську. 24.04.1961 міськвиконкомом рішенням № 114 перейменована на вулицю Гагаріна на честь польоту космонавта.
Найстаріший будинок Калуша ред.
Сьогодення ред.
Вулиця Франка є озелененою і спокійною, оскільки є мало завантажена транспортним рухом. Ліва сторона вулиці розпочинається сквером з бюстом Івана Франка. Далі зліва є будинок з казначейством, який з незрозумілих причин рахується за вулицею Січинського[3], хоча вхід до нього знаходиться з вулиці Франка. За вулицею Франка числиться головна міська держустанова — Калуська мерія, хоча вхід знаходиться з вулиці Січинського. Та ще й числиться під № 1, хоча насправді першим будинком на лівій стороні вулиці є будинок з казначейством — така пара парадоксів. Далі знаходиться єдиний житловий будинок на вулиці, після якого вулиця Франка зліва закінчується сквером Шевченка. Тобто маємо таке символічне поєднання двох святих для українця імен.
Справа вулиця розпочинається руїною — рештками будівлі колишньої австрійської жандармерії і польської поліції[1], яка донедавна вважалася найстаршою будівлею у всьому Калуші. Знаходиться в занедбаному стані, швидко руйнується мародерами і під впливом природних факторів. Далі розташована дитячо-юнацька спортивна школа (колишнє приміщення кадастрального управління). Дещо вище мерії розташована одна з найстаріших чинних міських споруд — ЗОШ № 1, побудована в 1898 р. (спочатку як двоповерхова будівля), визнана пам'яткою архітектури з охоронною дошкою на стіні. Під час німецької окупації використовувалась для староства.[4] Також у травні 2016 р. на стіні школи встановлена меморіальна дошка Сергія Токмакова.[5] Закінчується правий бік вулиці також занедбаною будівлею, в якій колись була плебанія, далі — музична школа, а наостанок — прокуратура.
У 2004 р. була реставрована міська мерія (історична будівля управи Калуського повіту), згодом було реконструйовано ЗОШ № 1 (серед калушан відома як Червона школа).
Фотогалерея ред.
-
ЗОШ №1 -
Спуск до вул. Бандери -
Вид з вул. Франка на місто -
-
ЗОШ №1. Головний вхід -
Охоронна дошка №590 -
Меморіальна дошка С. Токмакову
Примітки ред.
- ↑ а б У мережі оприлюднили мапу Калуського повіту 1925 року
- ↑ Вартість будівництва найстарішої школи Калуша складала 45 000 злотих. — «Вікна», 2020.04.11. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2020.
- ↑ Казначейство Калуша
- ↑ Budynek starostwa w Kaluszu 1941—1944. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 25 вересня 2019.
- ↑ У Калуші відкрили дошку загиблому в АТО уродженцю Донецької області Сергію Токмакову. ВІДЕО. — «Вікна», 2016.05.24. Архів оригіналу за 25 травня 2016. Процитовано 21 квітня 2018.