Втілене пізнання

Втілене пізнання (англ. Embodied cognition) — теорія, яка припускає, що розум потрібно розглядати в його взаємозв'язках з фізичним тілом, яке в свою чергу взаємодіє з навколишнім середовищем[1].

Втілене пізнання — предмет дослідження соціальної та когнітивної психології, яка охоплює такі питання, як соціальна взаємодія та прийняття рішень[2].

Відповідно до теорії втіленого пізнання, між чуттєво-моторним досвідом і поведінкою, емоціями, ухваленням рішень існує складний зв'язок. Мозок працює у взаємозв'язку з фізичними факторами, а відчуття пов'язані як з несвідомим, так і з свідомим мисленням[3].

Наприклад, якщо піддослідний тримає олівець в зубах, тим самим будуть задіяні м'язи, які працюють, коли людина посміхається, то він сприймає приємні висловлювання швидше, ніж неприємні. Якщо ж олівець знаходиться між носом і верхньою губою, включаючи в роботу м'язи, які діють, коли ми хмуримося, то спостерігається протилежний ефект[4].

ІсторіяРедагувати

Хоча дослідження втіленого пізнання проводилися з 1980-х років, популярність цей напрямок набуло в 1990-і, завдяки публікації двох робіт:

  • «Втілений розум: когнітивна наука і людський досвід» Ф. Варела, Е. Томпсона і Е. Рош, де була висловлена ідея про вкоріненості пізнання в досвіді взаємодії організму з навколишнім світом;
  • «Філософія у плоті» Дж. Лакофф і М. Джонсона, автори якої продемонстрували, що тіло людини і його взаємодію з навколишнім середовищем є основним джерелом метафор в людській мові[5].

Шість ідей про втілене пізнанняРедагувати

Маргарет Вілсон, американський психолог, доцент Каліфорнійського університету Санта-Круз, що вивчає тілесні аспекти пізнання і проблеми еволюції, виділяє шість аспектів втіленого пізнання:

  • Пізнання вкорінене в середовищі. Воно відбувається під впливом зовнішніх подразників, що викликають реакції, відповідні задачі. Таке пізнання є базовим. 
  • Пізнання працює в умовах дефіциту часу. Нам доводиться мати справу з обмеженням часу, відведеного на виконання дії. 
  • Ми передаємо частину пізнавальної роботи навколишньому середовищу, щоб зменшити когнітивне навантаження. Довідники, словники, комп'ютерні файли і ін. — Все це можна вважати пристосуваннями, що допомагають уникати запам'ятовування зайвої інформації.
  • Навколишнє середовище — частина когнітивної системи. Щоб розібратися в процесах пізнання, потрібно вивчати одночасно і ситуацію, і суб'єкта, який в ній знаходиться.
  • Завдання пізнання — управління дією. Потрібно вивчати когнітивні процеси c точки зору їх впливу на поведінку, відповідну певній ситуації. 
  • Пізнання, навіть будучи відірваним від навколишнього середовища, засноване на механізмах переробки сенсорної інформації і моторного контролю.

КритикаРедагувати

Хоча для підтвердження теорії втіленого пізнання було проведено і проводиться багато досліджень, інтерпретація результатів і їхня соціальна значимість можуть бути поставлені під сумнів. Однак вчені продовжують удосконалювати методи дослідження проявів втіленого пізнання. Бредфорд З. Мейхон і Альфонсо Карамаззо пишуть, що дух ревізії класичних уявлень про роботу свідомості (mind), до якої призводить гіпотеза втіленого пізнання, вітається, але конкретні положення теорії не підтверджуються емпіричними доказами[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Горизонты когнитивной психологии, 2012, с. 19.
  2. Borghi, A. M.; Cimatti, F. (2010). Embodied cognition and beyond: Acting and sensing the body. Neuropsychologia 48 (3). с. 763–773. PMID 19913041. doi:10.1016/j.neuropsychologia.2009.10.029. 
  3. Тальма Лобель, 2014, с. 18.
  4. Glenberg, A.; Havas, D.; Becker, R.; & Rinck, M. (2010). Grounding language in bodily states: the case for emotion. 
  5. «Когнитивная наука в XXI веке: организм, социум, культура» М.[недоступне посилання з квітня 2019]
  6. Mahon B. Z., Caramazza A. A critical look at the embodied cognition hypothesis and a new proposal for grounding conceptual content //Journal of physiology-Paris. — 2008. — Т. 102. — №. 1. — С. 59-70.

ЛітератураРедагувати

  • Ф.В. Спиридонова, М.В Фаликман. Горизонты когнитивной психологии: Хрестоматия. — М. : Российский государственный гуманитарный университет, 2012. — 320 с. — ISBN 978-5-9551-0463-8.

Додаткова літератураРедагувати

  • Тальма Лобель. Теплая чашка в холодный день: Как физические ощущения влияют на наши решения. — М., 2014. — 259 с. — ISBN 978-5-9614-4698-2.

ПосиланняРедагувати