Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (24 серпня — 31 серпня 2014)

У статті наведено список втрат силових структур України у російсько-українській війні з 24 по 31 серпня 2014 року (включно). Згідно Книги пам'яті полеглих за Україну 29 серпня 2014 року дотепер вважається найтрагічнішим днем війни, коли внаслідок масованого вторгнення регулярних підрозділів Збройних сил Російської Федерації, переважно під час боїв за Іловайськ загинули 236 українських воїнів.

← Серпень →

Нд	Пн	Вт	Ср	Чт	Пт	Сб	Нд
24	25	26	27	28	29	30	31

Список загиблих 24 — 31 серпня 2014 року

№	Світлина Емблема	Прізвище, ім'я, по батькові	Про особу	Дата смерті	Обставини смерті
24—31 серпня
882		Рудніцький Вадим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-02-1010 лютого 1978, народився в Естонії, потім із батьками переїхав до с. Привітів Житомирська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Протягом чотирьох років брав участь у миротворчих операціях на території колишньої Югославії. Залишилися дружина та 8-річна донька.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.
883		Петрівський Степан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-2020 червня 1992, Сушиця Старосамбірський район Львівська область. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Шторм» (Одеса). Проходив службу в десантних військах, потім навчався на геологічному факультеті Львівського національного університету ім. Івана Франка. Коли оголосили першу хвилю мобілізації, пішов добровольцем на війну. Під час відпустки Степан встиг скласти державний іспит у університеті, отримати диплом бакалавра і скласти вступний іспит на шостий курс, потім знову повернувся на фронт. Залишилась мати, брат-близнюк та ще один молодший брат.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу терористами блокпосту українських сил поблизу смт Георгіївка під Луганськом.
884		Позивний «Душман»	Луганська область. Чотовий партизанського загону, ветеран-«афганець». У зоні АТО був розвідником, надавав військовим інформацію про базу терористів у Краснодоні та пересування колони російської бронетехніки.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у боєзіткненні із загоном російських спецпризначенців поблизу Краснодона (Луганська область). Про загибель патріота повідомив луганський громадський активіст Дмитро Снєгирьов.
885		Данилевич Роман Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-11-1010 листопада 1980, Облапи Ковельський район Волинська область. Солдат, оператор-топогеодезист 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у результаті ураження осколком снаряду у боях за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Старобешеве.
886		Юлдашев Темур Дамірович (Позивний «Тренер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-03-1111 березня 1969, Луганськ. Старший прапорщик міліції, командир спецбатальйону патрульної служби міліції «Темур». Професійний військовий, до 1990 року служив в Угорщині, після повернення оселився у Луганську. Звільнився із ЗСУ у 2008 році. Громадський діяч, спортсмен і тренер, майстер спорту міжнародного класу з пауер-ліфтингу. На початку подій на сході зібрав батальйон добровольців із Луганщини для захисту держави, потрапив у полон до російських бойовиків, які тримали його в будівлі СБУ в Луганську. Після 35 днів полону, 15 червня Темуру вдалося втекти і він продовжив воювати за незалежність і соборність України. Залишилось четверо дітей.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера в бою за висоту Савур-могила. Коли основні сили української армії вже відступили, на Савур-Могилі залишились в оточенні бійці, у яких не було наказу на відхід. 24 серпня до них прорвалась машина, щоб евакуювати поранених, у тому числі Темура Юлдашева з пораненням і Івана Журавльова з контузією. Машина була захоплена російськими бойовиками, і вони вбили всіх поранених. Івана Журавльова, який підняв український прапор над Слов'янськом, бойовики вирішили забрати в полон, де його катували і допитували. Через кілька тижнів він вийшов на зв'язок, потім був звільнений за обміном. Тіло Темура Юлдашева було ідентифіковане у березні 2015 року. Поховали воїна 26 травня 2015 року у Києві на Алеї військових героїв Лук'янівського кладовища.
887		Самойлов Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01969-05-2424 травня 1969, Новопокровка (Солонянський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, головний сержант взводу 25-ї Дніпропетровської окремої аеромобільної бригади.	02014-08-2424 серпня 2014	Під час евакуації поранених із кургану Савур-могила, машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками поблизу с. Петрівське (Шахтарський район). Віктора та інших поранених вони вбили. Про це розповів Іван Журавльов, якого бойовики забрали у полон. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Офіційно Віктор вважається зниклим безвісти. Тіло ексгумоване у безіменній могилі на околиці Петрівського 01.10.2014, упізнаний за експертизою ДНК. Похований 19.03.2015 в смт Солоне.
888		Яремчук Олександр Олександрович	01989-03-2020 березня 1989, Добровеличківка Кіровоградська область. Молодший сержант, військовослужбовець 1-ї роти 1-го батальйону 3-го окремого полку спеціального призначення (Кропивницький). Вчитель історії за освітою. 2010 року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки і сестра.	02014-08-2424 серпня 2014	Спецпризначенці на пікапі Mitsubishi L200 забрали поранених із кургану Савур-могила. Біля мосту на виїзді з села Петрівське (Шахтарський район) Донецької області машину було двічі обстріляно, вона перевернулась і була захоплена російськими бойовиками, які вбили поранених. Група, що була направлена на пошук загиблих, не змогла знайти тіла. Разом зі зниклими Темуром Юлдашевим та Віктором Самойловим був і Олександр Яремчук. Їх тіла знайшли в одній могилі біля села Петрівське. Мати Олександра не визнає сина загиблим навіть після експертизи ДНК і наполягає на повторній експертизі. Тіло захоронене на Кушугумському кладовищі
889		Заєць Олексій Євгенович	01981-03-1313 березня 1981, Андрушівка Житомирська область. Майор, заступник начальника штабу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Залишились дружина та двоє маленьких дітей.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 28 серпня в рідному місті.
890		Яцковець Петро Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-06-2626 червня 1971, Остапи Лугинський район Житомирська область. Старшина, командир бойової машини — командир відділення 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Закінчив Житомирський сільгосптехнікум за спеціальністю зоотехніка. Після строкової служби в армії працював на фермі трактористом, потім зоотехніком. Встиг змінити багато місць роботи і професій. Знову до армії потрапив під час першої хвилі мобілізації у квітні 2014 року. Залишились дружина та п'ятеро дітей, наймолодшому сину 3 роки.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув під час обстрілу опорного пункту бригади поблизу с. Червона Поляна (Антрацитівський район) Луганської області. Похований 27 серпня в рідному селі.
891		Саражан В'ячеслав Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-02-2525 лютого 1980, Миколаїв. Підполковник, командир батальйону Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв). 2002 року закінчив Військовий інститут внутрішніх військ МВС України, проходив службу на офіцерських посадах у внутрішніх військах МВС та Національній гвардії. У першій ротації вирушив у складі зведеного підрозділу НГУ в зону АТО. Брав участь у боях поблизу Савур-могили, Успенки. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей, син і донька. Дружина В'ячеслава з листопада 2015 року служить у Миколаївському полку НГУ, старший солдат.	02014-08-2424 серпня 2014	Близько 18:30 колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). У ході бою підполковник Саражан був поранений у руку і ногу, він залишився прикривати відхід групи та зник безвісти. У травні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед тіл, доставлених до моргу м. Запоріжжя. Поховання 30 серпня 2016 року в Миколаєві.
892		Смирнов Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-03-066 березня 1981, Миколаїв. Солдат, стрілець Миколаївського полку охорони громадського порядку Національної гвардії України, в/ч 3039 (Миколаїв).	02014-08-2424 серпня 2014	Колона підрозділу НГУ потрапила у засідку біля смт Войковський (Амвросіївський район Донецька область). Юрій одним із перших зорієнтувався, зайняв позицію та вогнем прикрив перегрупування підрозділу. Напад переважаючих сил противника було відбито. Після бою товариші знайшли обгоріле тіло солдата. Похований на Мішковському кладовищі Миколаєва.
893		Добровольський Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-10-011 жовтня 1984, Олександрія Кіровоградська область. Старший прапорщик, старшина РБМТЗ 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя). Після строкової служби в армії обрав професію військового, служив на кораблі «Донбас», підводному човні, а в останні роки у військовій частині № 3033. Залишилися мати і молодший брат в Олександрії, дружина та донька у Запоріжжі.	02014-08-2424 серпня 2014	Під час передислокації бійці потрапили під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. Волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Сергія ідентифікували за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року воїна поховали на Алеї Слави міського військового кладовища Олександрії.
894		Грязнов Борис Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-02-2727 лютого 1985, Запоріжжя. Прапорщик, начальник військового наряду 2 відділення 1 спеціального патрульного взводу спеціальної патрульної роти 1-го батальйону спецпризначення 23-ї окремої бригади Національної гвардії України, в/ч 3033 (Запоріжжя).	02014-08-2424 серпня 2014	Під час передислокації колона потрапила під обстріл російських збройних формувань у полі поблизу села Новоіванівка (Амвросіївський район) Донецької області. Тіла загиблих українських бійців місцеві жителі поховали неподалік села. У березні 2015 року волонтери ГО «Народна пам'ять» провели ексгумацію і вивезли останки із зони АТО. Бориса ідентифікували за експертизою ДНК. 20 червня 2015 року воїна поховали на Правобережному цвинтарі міста Запоріжжя.
895		Баранов Максим Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-07-3030 липня 1992, Сиваське Новотроїцький район Херсонська область. Старший сержант, інструктор кінологічної групи 16-го окремого батальйону Національної гвардії України, в/ч 3056 (Херсон). Залишилися мати, дружина та півторарічний син.	02014-08-2424 серпня 2014	Останній раз виходив на зв'язок на день Незалежності, 24 серпня, був в Амвросіївському районі Донецької області. Довгий час перебував у списках зниклих. Знайдений у Запоріжжі серед загиблих за результатами експертизи ДНК. 27 лютого 2015 року в смт Сиваське Максима провели в останню путь.
896		Дрьомін Ярослав Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-12-2626 грудня 1986, Хащувате Гайворонський район Кіровоградська область. Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Гайворонський машинобудівний технікум, де отримав професію техніка-механіка. Служив у Збройних Силах України, а після демобілізації — в органах внутрішніх справ. Потім працював у ПСП «Нива» в рідному селі. Мобілізований у квітні 2014 року. Був водієм, доставляв боєприпаси, вантажі та особовий склад у зону АТО.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у Донецькій області. З 24 серпня не виходив на зв'язок. У червні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали 1 жовтня 2014 року на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 23 червня 2015 року Ярослава перепоховали в с. Хащувате.
897		Ряженцев Сергій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-02-1717 лютого 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Молодший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Служив у міліції, останні півроку працював у ТОВ «Кривбасремонт». На фронт пішов у травні 2014 року. Залишилися батьки, брат, дружина, а через три місяці після смерті Сергія у нього народився син.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 14 травня 2015 року Сергія поховали на кладовищі «Північне» у Кривому Розі.
898		Жабінець Олександр Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-07-1717 липня 1975, Верхівцеве Верхньодніпровський район Дніпропетровська область. Старший сержант, кулеметник 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Перебував у списку зниклих. 7 лютого 2015 року Олександра поховали у Верхівцевому.
899		Шмалій Валерій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-11-2828 листопада 1986, Бабайківка Царичанський район Дніпропетровська область. Мешкав у м. Полтава. Солдат, стрілець 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Закінчив Царичанське ПТУ. Працював охоронником, останнім часом мешкав та працював у Полтаві, звідки й був мобілізований. Залишилися батьки, молодший брат та наречена.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту на перехресті доріг між селами Чумаки та Олександрівка (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 17 грудня 2014 року на Березівському сільському цвинтарі у с. Бабайківка.
900		Сагайдак Юрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-05-3030 травня 1983, Новостроївка (Царичанський район) Дніпропетровська область. Сержант, стрілець-санітар 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Залишилися двоє синів.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район) Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту. Разом із тілом Сагайдака лежав обривок жовтого скотчу, на якому було написано «Сагайдак Ю. М.» Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р., упізнаний за експертизою ДНК. Похований 25 вересня 2015 року у Новостроївці.
901		Яровий Володимир Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-1717 серпня 1975, Дніпродзержинськ Дніпропетровська область. Молодший сержант, бухгалтер 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Мобілізований у травні 2014 року.	02014-08-2424 серпня 2014	За даними Книги пам'яті, загинув у бою на блокпосту № 4 поблизу села Новодвірське в районі м. Моспине Донецької області під час наступу російських збройних формувань. Був похований неподалік від блокпосту разом із Юрієм Сагайдаком і Володимиром Шевченком. Ексгумований Місією «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 червня 2015 р. Водночас у ЗМІ повідомлялось, що Володимир Яровий разом із Володимиром Шевченком потрапив у полон. Перший час бійці виходили на зв'язок і розповідали про свій полон, потім зв'язок обірвався. Були вбиті у полоні. Їх знайшли і переправили до Дніпропетровська українські волонтери. Тіла загиблих були без голів і в зимовому одязі. Ідентифіковані за експертизою ДНК у серпні 2015 року. Похований у Дніпродзержинську 17 вересня 2015 року на кладовищі Курилівки.
902		Шевченко Володимир Олексійович (Позивний «Шева») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-10-1515 жовтня 1972, Кам'янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровська область. Молодший сержант, головний сержант 39 БТО «Дніпро-2». На фронт пішов з початком бойових дій. Залишились дружина та троє синів.	02014-08-2424 серпня 2014	Загинув у бою на блокпосту № 4 (3904) поблизу с. Новодвірське в районі м. Моспине — смт Новий Світ (Старобешівський район), під час наступу російських збройних формувань. Тіло знайдене в могилі неподалік блокпосту. За іншими даними, вбитий у полоні. Ідентифікований за експертизою ДНК. Перепохований 23.05.2018 у Кам'янському.
903		Пасічник Олександр Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-03-1919 березня 1982, Чорний Острів Хмельницька область. Сержант, санітарний інструктор 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Строкову службу проходив у президентському полку. Згодом служив у спецпідрозділі МВС «Беркут». Останні пару років працював, залишивши службу в правоохоронних органах. З початком АТО добровольцем пішов до військової частини спецпризначення в Хмельницьку. Залишилась дружина та двоє дітей, донька 2005 р. н. та син 2009 р. н.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в районі Іловайська, за іншими даними — висоти Савур-Могила на Донеччині. Олександр поїхав на завдання замість молодого бійця, який відмовився. Група на БТР прикривала розвідників і снайперів, які пройшли непоміченими, а БТР прикриття потрапив під вогонь артилерії противника. Під час похорону на труні поклали два берети: малиновий — співробітника спецпідрозділу міліції, і голубий — військ спецпризначення Збройних Сил.
904		Сторчеус Руслан Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-01-1111 січня 1979, Херсон. Лейтенант міліції, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Юрист і педагог, учасник Революції Гідності з перших днів. Коли весною УМВС області почало формувати батальйон «Херсон», найпершим прийшов до кадровиків і з 9 травня став командиром батальйону. Залишились дружина і троє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область).. 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь
905		Пешков Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-10-066 жовтня 1971, Херсон. Рядовий міліції, боєць 3-го взводу добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон», водій командира батальйону. Залишились дружина і двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	На службовому автомобілі потрапили у засідку терористів під Іловайськом (Донецька область). 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.
906		Пікус Євгеній Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня Медаль «За військову службу Україні»	01979-09-1414 вересня 1979, Вінниця. Полковник (посмертно), старший офіцер із реєстрації та паспортної роботи відділу прикордонного контролю та реєстрації штабу Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби. Закінчив Академію прикордонних військ у Хмельницькому. Служив у штабі Східного регіонального управління ДПСУ в місті Харків. Останні півтора місяця захищав кордон у Луганській області. За чотири дні до загибелі був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». Залишилися батьки, старша сестра і брат-близнюк (теж прикордонник). Герой України (посмертно).	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон із території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем із Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. У бою Євген був смертельно поранений у голову. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.
907		Фірсов В'ячеслав Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-07-044 липня 1971. Старший прапорщик, інспектор 2 категорії — інструктор кінологічного відділення відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон із території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.
908		Арнаут Дмитро Ілліч Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-01-1818 січня 1976. Старший прапорщик, інспектор прикордонної служби 1 категорії — технік 2-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби. Раніше під час АТО Дмитро побував у полоні у російських бойовиків у будівлі СБУ в Луганську, коли вибрався, то повернувся до свого загону на кордон.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.
909		Сороченко Олег Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-10-2424 жовтня 1993. Молодший сержант, молодший інспектор 2 категорії 3-го відділення інспекторів відділу прикордонної служби «Красна Талівка» 3-го прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби.	02014-08-2525 серпня 2014	О 15:00 прикордонники зупинили диверсійно-розвідувальну групу, яка перетнула кордон з території Росії на ділянці «Красна Талівка» Луганської області, бій тривав 2,5 години. Диверсійна група підтримувалася вогнем з Російської Федерації з мінометів, двох БТР та двох БМП. Крім того, українських прикордонників обстріляли некерованими реактивними снарядами два бойових вертольоти Мі-24 Збройних сил РФ. Під час бою загинули 4 прикордонники, трьох поранено. Завдяки діям героїв прорив через кордон не відбувся. Диверсанти вивезли своїх поранених та вбитих до Росії під прикриттям вогню російських БТРів та вертольотів.
910		Катанов Віктор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-03-1515 березня 1982, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. До мобілізації працював на Запорізькому автомобілебудівному заводі. Призваний до ЗС України за мобілізацією 31 липня 2014 року. Залишилася одна мама.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).
911		Д'ячков Юрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-12-044 грудня 1980, Розумівка (Запорізький район) Запорізька область. Солдат, номер обслуги 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Мобілізований 31 липня.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі під час мінометного обстрілу російськими бойовиками в районі Старобешеве (Донецька область).
912		Безручак Андрій Іванович	01981-01-1717 січня 1981, Астраханська область РРФСР. З 12 років переїхав із сім'єю у Стрий Львівська область. Капітан, начальник речової служби тилу 28-ї окремої механізованої бригади (Чорноморське (Одеська область). Випускник факультету тилу Одеського інституту сухопутних військ, служив в Одесі, потім його перевели в Стрийську частину ракетних військ. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час виходу тактичної групи бригади з «котла» в районі Кутейникове — Старобешеве в Донецькій області, де військові знаходились під обстрілами РСЗВ «Град» і «Ураган».
913		Беца Ігор Миколайович	01978-01-077 січня 1978, Видинів Снятинський район Івано-Франківська область. Старший лейтенант, командир мінометного взводу — старший офіцер на батареї мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський), мобілізований у квітні 2014 р. Тренер футбольного клубу «Прут» с. Видинів.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув уночі на 25 серпня в бою за Іловайськ (Донецька область) у районі Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
914		Шепелюк Олексій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-05-1919 травня 1977, Ніжин Чернігівська область. Проживав у м. Нововолинськ Волинська область. Майор, командир зенітної батареї 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Дитинство та шкільні роки Олексія пройшли у місті Ніжин (Чернігівська область). Кадровий офіцер. Вищу освіту здобув у Харківському військовому університеті. З 1998 року служив у 51 ОМБр. Залишилися батьки, дружина та п'ятеро дітей, від 2 до 13 років.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 18 липня 2015 року воїна перепоховали в Ніжині на Савському кладовищі.
915		Крепець Леонід Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-1313 березня 1984, проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Старший солдат, старший водій 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією 10 квітня. Залишилися мати, дружина та двоє синів, 5 і 2 років.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою з російськими військами поблизу селища Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область) під час прориву з оточення. Довгий час вважався зниклим безвісти, в липні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання відбудеться восени 2015 року.
916		Бугайчук Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-09-2828 вересня 1988, Нововолинськ Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
917		Шилік Анатолій Вікторович	01976-09-1616 вересня 1976, Ковель Волинська область. Капітан, командир мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
918		Брик Дмитро Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-08-2929 серпня 1993, Старий Чорторийськ Маневицький район Волинська область. Молодший сержант, командир міномета 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
919		Павляшик Микола Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-2525 травня 1992, Качин Камінь-Каширський район Волинська область. Солдат, старший навідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
920		Мостика Андрій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-06-1616 червня 1985, Зелена (Ковельський район) Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
921		Момотюк Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-08-1919 серпня 1991, Плоска (Дубенський район) Рівненська область. Солдат, радіотелефоніѩст 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). До ЗС України призваний за мобілізацією 10 квітня 2014 р.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область) у районі смт Кутейникове. 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Поховали Дмитра у селі Берег у Дубенському районі.
922		Голяновський Руслан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-08-2424 серпня 1982, Горичів Володимир-Волинський район Волинська область. Солдат, водій — номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
923		Марфіч Михайло Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-03-1313 березня 1972, Рахів Закарпатська область. Старший сержант, навідник-оператор 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
924		Пазин Тарас Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-1616 жовтня 1989, Новини (Яворівський район) Львівська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Вчитель історії місцевої сільської школи. До Українського війська пішов добровольцем у березні 2014 року. Син поета-письменника Івана Пазина.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
925		Оніщук Юрій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-04-2727 квітня 1990, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги мінометної батареї третього механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Луцьке вище професійне училище будівництва та архітектури. Був мобілізований 9 квітня.	02014-08-2525 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
926		Курука Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-09-033 вересня 1987, Луцьк Волинська область. Солдат, номер обслуги 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив ПТУ № 9 та Володимир-Волинський технікум гідромеліорації. Працював у ТзОВ «Спайс-Луцьк». Був призваний на військову службу під час мобілізації. Залишилася дружина та 2-річний син у райцентрі Ківерці, а також батьки.	02014-08-2525 серпня 2014 орієнтовна дата	Вважався зниклим безвісти після обстрілу з РСЗВ «Град» 24 серпня в районі Іловайська, з того часу на зв'язок не виходив. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року Сергія перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа під Луцьком на Алеї почесних поховань.
927		Михальчук Віктор Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-05-099 травня 1982, Піддубці (Луцький район) Волинська область. Старший лейтенант, заступник командира роти 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований навесні 2014 року. Залишилась дружина та дві доньки.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі Іловайська. Вважався зниклим безвісти, в останнє виходив на зв'язок 24 серпня. Ідентифікований за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 серпня 2015 року воїна перепоховали у Піддубцях.
928		Лучук Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-08-1010 серпня 1994, Луцьк Волинська область. Солдат, сапер відділення механізованих мостів інженерно-саперної роти групи інженерних загороджень 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Працював у Луцькій міській філії ПАТ «Волиньенерго», був призваний на військову службу за мобілізацією.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
929		Потапчук Станіслав Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-06-1616 червня 1992, Іваничівський район Волинська область. Солдат, сапер 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2626 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою за Іловайськ (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків під Іловайськом та Старобешевим та обстрілу з РСЗВ «Град» 25—26 серпня загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади.
930		Деркач Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-03-2525 березня 1987, Довжиця Маневицький район Волинська область. Солдат, кулеметник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Виріс у багатодітній сім'ї. Працював на будівництві. Призваний за мобілізацією 9 квітня. Залишились мати, 9 братів і сестер, дружина та 2-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Колона бронетехніки була розстріляна з двох боків танками і РСЗВ, і бійці опинилися в оперативному оточенні. Олександр прикривав вогнем відступ своїх товаришів. Він понад годину стримував наступ кількох десятків російських десантників. Бійці, яких він прикривав, змогли дістатися безпечного місця, а Олександр загинув. Перебував у списку зниклих безвісти. Після експертизи ДНК 8 листопада похований у селі Довжиця.
931		Ярмолюк Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-07-033 липня 1982, Ковель Волинська область. Сержант, командир мінометного розрахунку 51 ОМБр. Здобув професію столяра. Працював у туристичній фірмі водієм. Мобілізований. Залишились дружина та двоє синів.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою в районі Іловайська під час виходу з оточення, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований 7 вересня у Ковелі. Див. Бої за Іловайськ.
932		Пугач Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-1616 травня 1978, Осмиловичі Іваничівський район Волинська область. Солдат, номер обслуги 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилась дружина та двоє дітей, 3-річна донька та 10-річний син.	02014-08-2626 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). В останнє виходив на зв'язок із рідними 25 серпня о 8:00, зі слів інших бійців, вони були поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 20 березня воїна перепоховали у рідному селі.
933		Янчук Валерій Леонтійович	01985-12-2020 грудня 1985, Іваничі Волинська область. Мешкав у місті Дубно. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат, сестра.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у боях за Іловайськ (Донецька область). 25 серпня Валерій був тяжко поранений поблизу села Дзеркальне Амвросіївського району. Місцевий мешканець підібрав пораненого і привіз до Амвросіївки, під час операції Валерій помер. Його поховали в Амвросіївці на міському кладовищі, але місцевий судмедексперт помилково вказав прізвище — Ямчук, тому воїна довго не могли розшукати. На ТБ вийшов сюжет про зниклого бійця, і на зв'язок з рідними вийшов той чоловік, який намагався його врятувати. Ідентифікований за експертизою ДНК наприкінці серпня 2015 року. 1 вересня з воїном попрощалися у Луцьку. Похований у смт Іваничі.
934		Лобжин Олександр Володимирович	01990-05-2828 травня 1990, Перемога (Козятинський район) Вінницька область. Лейтенант, зв'язківець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний за мобілізацією. Залишилися батьки.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув від вогнепального поранення під час боїв у районі Старобешеве — Дзеркальне (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 2 квітня 2016 року Олександра перепоховали у рідному селі.
935		Комар Юрій Ігорович Медаль «За військову службу Україні»	01992-02-033 лютого 1992, Дрогобич Львівська область. Сержант, командир відділення 15-го гвардійського реактивного артилерійського полку, в/ч А1108 (Дрогобич). У селі Раневичі Дрогобицького району у Юрія залишилась дружина та маленька донька.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув у районі смт Георгіївка (Луганська область).
936		Шкляр Ігор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-09-1313 вересня 1986, Короп, Чернігівська область. Солдат, стрілець 41-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-2».	02014-08-2525 серпня 2014	Отримав важкі поранення під Дебальцеве (Донецька область). Боєць понад тиждень пробув у Харківському шпиталі, але врятувати його життя не вдалося. Поховали Ігора 27 серпня у рідному Коропі.
937		Яценко Юрій Петрович (Позивний «Саїд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-07-2323 липня 1977, Росава Миронівський район Київська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Останній час працював у Києві. Призваний за мобілізацією. Залишились мати, дружина та син 2000 р. н.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув від осколкового поранення під час обстрілу колони батальйону поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область).
938		Зуєнко Сергій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-01-077 січня 1980, с. Шарківщина (Миргородський район) Полтавська область. Старший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Без батька залишився 6-річний син.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув на блок-посту поблизу м. Костянтинівка (Донецька область) під час мінометного обстрілу російськими бойовиками.
939		Іщук Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-1414 серпня 1984, Бубнів (Локачинський район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Проживав у селі Підгайці (Луцький район). З 2002 по 2004 роки проходив службу у Збройних силах України. У серпні пішов добровольцем у міліцейський спецпідрозділ. Залишилися дружина, 3-річний син та 8-місячна донька.	02014-08-2525 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці вже тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції. Володимир отримав важкі поранення, його не вдалося вчасно евакуювати, від отриманих поранень він помер. Поховали Володимира у Підгайцях.
940		Одуха Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-09-055 вересня 1992, Городок (Львівська область). Солдат, водій 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під Луганськом від осколка снаряду під час обстрілу російськими бойовиками.
941		Савченко Василь Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-09-2626 вересня 1982, Орілька Лозівський район Харківська область. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).
942		Хорольський Антон Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-05-1414 травня 1974, Дніпропетровськ. Рядовой міліції, міліціонер Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Загинули під час мінометного обстрілу російськими бойовиками позицій, які обороняють бійці батальйону біля Іловайська (Донецька область).
943		Жеков Максим Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-08-2222 серпня 1985, Севастополь. Проживав у Херсоні. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор взводу № 5 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». У 2008 році закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю правознавство. З 2013 року обіймав посаду завідувача сектором правової допомоги Фонду соціального захисту інвалідів України Херсонського обласного відділення. У червні 2014 виявив бажання і пішов служити в зону АТО.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час боїв під Іловайськом (Донецька область). 29 серпня мешканці Херсона провели загиблого в останню путь.
944		Прокуратов Максим Борисович (Позивний «Мега») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-07-3030 липня 1977, Запоріжжя. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Виріс у багатодітній сім'ї, батько Максима помер, коли йому було 4 роки, і мати виховувала п'ятьох дітей сама. По закінченні училища отримав професію водія. Був учасником Самооборони Запоріжжя, два місяці чергував на блокпостах, потім пішов до батальйону «Донбас», де був водієм, доставляв забезпечення на передову на автомобілі УРАЛ. Залишились мати, брат та сестри.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими бойовиками міста Іловайськ (Донецька область), де добровольці тиждень в оточенні і під постійними обстрілами утримували позиції.
945		Галва В'ячеслав Анатолійович (Позивний «Кузьмич»)	01973-01-044 січня 1973, Черкаси. Проживав у м. Київ. Полковник запасу ГУР МО. Рядовий міліції, інструктор з бойової підготовки батальйону «Азов». Разом з бійцями батальйону виходив на бойові завдання. Кадровий військовий у третьому поколінні, батько — ветеран-«афганець». Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище ім. Фрунзе, військову кар'єру розпочав у 1994 році, проходив стажування у Франції, підготовку за програмами ФБР США та Великої Британії, брав участь у кількох миротворчих операціях ООН. Входив до десятки найкращих військових фахівців України. У 2010 році звільнився із ЗСУ, займався інструкторською діяльністю з підготовки фахівців спецпризначення, з 2013 року був консультантом-розробником у групі розробки і тестування (ГРТ «Кузьмич») мережі військових магазинів Prof1group (P1G-TAC®). Залишились батьки, брат, дружина та четверо дітей (20, 16, 14 і 8 років). Про свій професійний шлях розповів у сюжеті P1G-TAC® (2013 рік) [Архівовано 18 грудня 2015 у Wayback Machine.].	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі Маріуполь — Новоазовськ. 25 серпня разом з розвідгрупою батальйону «Азов» В'ячеслав увійшов до Новоазовська, коли там вже з'явились російські збройні формування. Потім був викликаний у штаб, і дорогою підірвався на фугасі. Поховали В'ячеслава на Байковому кладовищі у Києві.
946		Веливок Владислав Валерійович	01979-04-2525 квітня 1979, Миколаїв. Проживав у Яворові Львівська область. Підполковник, заступник командира бригади з озброєння 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Закінчив Одеський інститут Сухопутних військ (факультет РАО) у 2002 році. Залишилась дружина та двоє дітей, 4-річний син і 2-річна донька.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою в районі селища Хрящувате під Луганськом. Поховали підполковника на Личаківському цвинтарі у Львові на полі почесних поховань № 76.
947		Гнівушевський Ігор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-05-2020 травня 1973, Криве (Радехівський район) Львівська область. Сержант, водій 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). До мобілізації працював машиністом бульдозера паливно-транспортного цеху ДТЕК Добротвірської ТЕС. На підприємстві Ігор працював 11 років, свою трудову діяльність розпочав з команди воєнізованої охорони електростанції. Залишилась дружина та троє синів.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув під час обстрілів штурмового загону бригади в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.
948		Шульга Максим Костянтинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-2323 березня 1991, Луцьк Волинська область. Сержант, головний сержант взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Волинський технікум Національного університету харчових технологій, пішов на військову службу за контрактом у 2010 році.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у бою в районі смт Новосвітлівка під Луганськом.
949		Гунько Степан Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-08-1717 серпня 1994, Броди Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Педагогічний коледж ім. Маркіяна Шашкевича, був капітаном баскетбольної команди. Степан мріяв продовжити навчання за кордоном, і у 2013 році пішов служити за контрактом, щоб заробити гроші на навчання. Обрав десантні війська, бо захоплювався десантниками.	02014-08-2626 серпня 2014	Отримав смертельне поранення від снайперської кулі.
950		Федоров Сергій Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-04-2020 квітня 1972, Олійники (Сахновщинський район) Харківська область. Старшина 1 статті, боєць 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар».	02014-08-2626 серпня 2014	Був поранений у живіт у бою за селище Хрящувате під Луганськом. Сергій тиждень провів у київському шпиталі, однак поранення були несумісні з життям.
951		Шевчук Борис Іванович (Позивний «Електрик»)	01963-01-033 січня 1963, Куражин Новоушицький район Хмельницька область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Поранений Василь Пелиш був захоплений у полон, після звільнення розповів про цей бій. Інші 4 бійця загинули. 23 грудня відбулася передача останків 8 військових через Центр звільнення полонених. За твердженням представників «ЛНР», 4 з них — айдарівці, вони були поховані поблизу поля бою. Тіла передані на експертизу.
952		Білітюк Василь Васильович (Позивний «Борода» / «Білл») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-08-2727 серпня 1982, Заболоття Ратнівський район Волинська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. У березні 2015 року ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Після прощання у Ковелі воїна поховали у Заболотті 1 квітня 2015 року.
953		Кононко Сергій Олександрович (Позивний «Обухів» / «Обух» / «Тор»)	01982-08-1818 серпня 1982, Обухів Київська область. Солдат 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Член УНА-УНСО. Перший керівник Обухівського осередку руху «Правий сектор».	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні на автомобілі УАЗ пораненого Василя Пелиша та на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом потрапили під артобстріл. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Один з них, а саме Сергій Кононко, був закатований. Було проведено п'ять незалежних експертиз ДНК, особу загиблого було остаточно підтверджено тільки навесні 2019 року. Поховання 1 червня 2019 року в Обухові.
954		Лучинський Іван Володимирович (Позивний «Луч») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-10-011 жовтня 1975, Руда (Сквирський район) Київська область. Солдат 4 взводу 2 роти 24-го батальйону територіальної оборони Луганської області «Айдар» ЗСУ. Залишилися батьки.	02014-08-2626 серпня 2014	Бійці везли до лікарні пораненого на автомобілі УАЗ та потрапили під артобстріл на трасі в районі Новосвітлівка — Хрящувате під Луганськом. Загинули 4 бійців. 23 грудня представники «ЛНР» через Центр звільнення полонених передали останки айдарівців. Після проведення експертизи ДНК воїна поховали у рідному селі 22 квітня 2015 року.
955		Брешинський Володимир Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-01-1717 січня 1985, Михайло-Коцюбинське Чернігівська область. Солдат, кулеметник 13-го батальйону територіальної оборони Чернігівської області «Чернігів-1».	02014-08-2626 серпня 2014	Помер у Київському госпіталі від поранень, отриманих під час боїв 18 серпня в Луганській області.
956		Сковородін Олексій Володимирович	01975-03-1818 березня 1975, Славута Хмельницька область. Проживав у м. Вишневе Київська область. Капітан, помічник начальника зв'язку 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів). Після закінчення Славутської ЗОШ № 4 вступив до Київського коледжу зв'язку. З другого курсу був призваний на строкову службу. Продовжив навчання у Київському військовому інституті управління і зв'язку. Отримав призначення у Славутську 97-му Гвардійську дивізію, де проходив службу до 2004 року. Потім служив у Яворові в 24-й ОМБР у званні капітана на посаді заступника начальника зв'язку бригади. Був мобілізований у квітні 2014 року. Залишились дружина та двоє синів.	02014-08-2626 серпня 2014	Загинув у районі смт Новосвітлівка під Луганськом від вибухової травми. Поховали Олексія у Вишневому, де живе його родина.
957		Осауленко Станіслав Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-2525 липня 1991, Синельникове Дніпропетровська область. Старший солдат, заступник командира БМП навідник-оператор 3-го механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після школи продовжив навчання у Синельниківському професійному ліцеї, де здобув кваліфікацію електрогазозварника. Відслужив строкову службу в армії, з 2010 року працював на Придніпровській залізниці у вагонному депо Нижньодніпровськ-Вузол. Залишилася дружина та трирічний син.	02014-08-2727 серпня 2014	Бійці, які обороняли блок-пост під постійними обстрілам, виїхали на БМП з блок-посту на виклик про допомогу, і в районі між Горлівкою та Єнакієве (Донецька область) були атаковані з трьох сторін. У бою з російськими бойовиками Станіслав загинув від вогнепального поранення, від двох куль врятував бронежилет, а третя попала між пластинами.
958		Сороковий Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-04-033 квітня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони ЗС України Кіровоградської області «Рух Опору».	02014-08-2727 серпня 2014	Загинув о 14:30 під час обстрілу з РСЗВ «Град» підрозділів забезпечення бригади в районі села Стила Старобешівський район Донецька область. За іншими даними, експертизою ДНК підтверджено, що тіло, знайдене у вантажівці ЗіЛ з номером 6967 Н9 поблизу с. Любівка (Старобешівський район), і поховане на Кушугумському кладовищі, належить Олександрові. 06.07.2018 перепохований у Дніпрі на кладовищі «Лівобережне». Другий загиблий — Соловйов Сергій Олександрович, ідентифікований за експертизою ДНК, але родина цього не визнає.
959		Головчак Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-1717 липня 1991, Пісків Костопільський район Рівненська область. Старший солдат 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рівненське вище професійно-технічного училища, здобув фах із гіпсо-картонних конструкцій. У 2009 році проходив строкову службу у рядах пожежників. Потім працював на місцевому підприємстві ТОВ «Свіспан Лімітед». Призваний за мобілізацією. Залишилась дружина та 2-річний син.	02014-08-2727 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область). 3-й батальйон бригади опинився в оточенні біля Березне, Оленівка, під постійним артобстрілом. Під час танкової та артилерійської атаки російських бойовиків загинули та потрапили у полон десятки військовослужбовців 51-ї бригади. Останній раз виходив на зв'язок 27 серпня в районі Амвросіївки, вважався зниклим безвісти. Опізнаний у грудні за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, які поховані під Дніпропетровськом.
960		Романцов Ігор Сергійович	01982-02-1515 лютого 1982, Волохівка Вовчанський район Харківська область. Майор (посмертно), заступник командира батальйону по роботі з особовим складом 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область).	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група бригади рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію [2] [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.] 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозар'ївка Старобешевського району. Упізнаний за експертизою ДНК, 21 лютого 2015 року військового поховали у с. Волохівка.
961		Карпенко Олександр Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-05-1010 травня 1977, Кременчук Полтавська область. Молодший сержант, старший стрілець — водій БТР 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Був майстром на всі руки, сам побудував будинок для своєї сім'ї, любив землю та захоплювався технікою, разом з меншими братами створив своє маленьке фермерське господарство. Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишилися дружина, син та донька (16 і 12 років).	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка. Упізнаний за експертизою ДНК, 18 березня 2015 року воїна поховали у с. Запсілля (Кременчуцький район).
962		Лепетюха Василь Васильович («Дєд») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01960-03-2727 березня 1960, Харків. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка. Опізнаний за даними ДНК експертизи. Похований 6 березня 2015 р. на кладовищі с. Подворки, Дергачівський район, Харківська область.[3] [Архівовано 16 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
963		Усенко Володимир Всеволодович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-06-2424 червня 1965, Харків. Солдат, старший водій-гранатометник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2828 серпня 2014[4] [Архівовано 31 серпня 2016 у Wayback Machine.]	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Загинув разом з військовослужбовцями 42-го батальйону територіальної оборони Мельничуком Є. А., Татомиром В. С. та Харченко М. Б. 28 серпня 2014 р. у 400 метрах східніше с. Новокатеринівка на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення (перестрілки). Був знайдений пошуковою групою "Місія «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») 25 вересня 2014 р. Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований у м. Харкові 15.03.2015 року на міському кладовищі № 18.[5] [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
964		Чорний Сергій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-01-2626 січня 1967, Краматорськ Донецька область. Проживав у м. Харків. Сержант, командир механізованого відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. 16 вересня пошуковцями вивезено 8 тіл загиблих з братської могили неподалік с. Новозар'ївка. Сергія упізнано за експертизою ДНК. Похований 10 лютого 2015 року на міському кладовищі № 18 Харкова.
965		Деребченко Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-09-2626 вересня 1981, Вишняки (Хорольський район) Полтавська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився маленький син.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Тіло Андрія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. 20 лютого 2015 року воїна поховали у Вишняках.
966		Карасик Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-02-2828 лютого 1967, Кислівка (Куп'янський район) Харківська область. Молодший сержант, командир відділення 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка Харківська область). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Прим. Внесений до списку загиблих захисників з Харківської області, розміщеного Харківською ОДА.
967		Безщотний Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-08-044 серпня 1977, Куп'янськ Харківська область. Сержант, старший водій 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). По закінченні школи одразу пішов працювати учнем токаря. У 1996—1998 роках служив в армії. Потім працював водієм на підприємстві «Комсервис». Призваний за мобілізацією 3 серпня 2014 року.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 23 червня 2015 року захисника поховали в Куп'янську.
968		Батраченко Руслан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-09-2222 вересня 1976, Вєсьолоє Глушковський район Курська область РРФСР. Проживав у м. Ворожба Білопільський район Сумська область. Солдат, лінійний наглядач ротно-тактичної групи 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований на початку серпня 2014 року.	02014-08-2727 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі невідомих героїв АТО. 28 травня 2016 року перепохований у м. Ворожбі
969		Бризгайло Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-06-1010 червня 1979, Дворічна Харківська область. Солдат, старший стрілець 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Призваний за мобілізацією 2 серпня. Залишився двоє дітей.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область) колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Тіло Сергія перебувало в морзі Запоріжжя, ідентифіковане за експертизою ДНК. Місце поховання: м. Харків, Алея почесних поховань міського кладовища № 18.[6] [Архівовано 25 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
970		Бутирін Антон Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-01-011 січня 1978, Кременчук Полтавська область. Сержант, старший навідник 92-ї окремої механізованої бригади (Клугино-Башкирівка). Мобілізований 2 серпня 2014 року.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське, поблизу села Войкове (Старобешівський район) Донецької області, колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Антон перебував у списках зниклих, у серпні 2015 року встановили можливе місце поховання, на Кушугумському цвинтарі, для підтвердження потрібна була ідентифікація за ДНК, тож розшукували родичів. У червні 2016 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. Перепоховання 31 серпня 2016 року на Свіштовському кладовищі Кременчука, у 12-му секторі героїв АТО.
971		Дейнеко Руслан Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-07-1212 липня 1994, Чугуїв Харківська область. Старший солдат, навідник САУ 92-ї окремої механізованої бригади. Займався спортом і туризмом, член збірної Харківської області, учасник Всеукраїнських змагань з ТПТ (техніка пішохідного туризму). У 2013 закінчив технікум та вступив на заочне відділення до інституту. Того ж року підписав контракт на військову службу. Залишилися батьки.	02014-08-2828 серпня 2014	Ротно-тактична група бригади рухалась у район Старобешеве з метою деблокування українських підрозділів в Іловайську. У 5 км на схід від м. Комсомольське (Донецька область), в районі Агрофірми «Авангард», колона потрапила під масований обстріл російських військ з РСЗВ «Град», мінометів і танків. Під час обстрілу та в бою з противником бригада понесла людські втрати, також було втрачено багато техніки. За даними комбрига В. Ніколюка станом на 2 вересня не вийшли на зв'язок 9 військових. Бійці вважалися зниклими безвісти. Російські збройні формування закопали загиблих українських військових поблизу поля бою. 16 вересня пошуковцями Союзу «Народна пам'ять» було проведено ексгумацію 8 тіл загиблих військових у братській могилі неподалік с. Новозарьєвка, Старобешевського району. Руслана бачили на полі бою з пораненням голови, без свідомості. У січні 2019 був ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському кладовищі поблизу Запоріжжя невідомих героїв АТО. Перепохований 06.03.2019 на Чугуївському кладовищі № 5.
972		Сова Анатолій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01958-02-011 лютого 1958, Рокитне Київська область. Старший солдат, радіотелеграфіст 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква).	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під час виконання бойового завдання в районі с. Миколаївка, Шахтарський район Донецької області, за іншими джерелами — о 15:30, колона з боєприпасами центропідвозу, у супроводі конвою потрапила в засідку в районі смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) поблизу Дебальцеве.
973		Школьний Олег Андрійович (Позивний «Школьник») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-04-1919 квітня 1990, Старостинці Вінницька область. Проживав у м. Київ. Сержант, розвідник 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь» ЗСУ. Навчався у Київському будівельному училищі на столяра. Два роки відслужив за контрактом у прикордонних військах на кордоні з Молдовою. Працював на авіаційному заводі в Києві. Коли на Сході розпочалися бойові дії, був мобілізований. Залишились батьки та сестра. Двоюрідний брат Олега з того ж батальйону, був разом із ним у день його смерті.	02014-08-2828 серпня 2014	Біля смт Комісарівка (Луганська область) поблизу Дебальцеве військові зробили коридор для вивезення поранених бійців Нацгвардії. Все йшло за планом, але в останню мить почався обстріл з гранатометів. Олег йшов останнім, прикриваючи групу, і був смертельно поранений осколком у голову. Про загибель сина батькам повідомили російські бойовики з його телефону в цинічній формі.
974		Дога Олег В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-03-1818 березня 1981, Веселинове Миколаївська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Проживав у селі Гребля (Переяслав-Хмельницький район) Київської області. Залишилась 7-ми річна донька.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Поховали Олега 1 вересня в селі Гребля на Київщині.
975		Матвієнко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-11-2929 листопада 1975, Клавдієво-Тарасове Бородянський район Київська область. Молодший сержант резерву, старший стрілець-навідник батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.
976		Курмашев Олексій Васильович (Позивний «Альпініст») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-01-3030 січня 1980, Калінінград, РРФСР. Проживав у місті Умань Черкаська область. Старший солдат резерву, снайпер комендантського взводу батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Добровольцем пішов до Нацгвардії, брав участь в АТО під Слов'янськом на горі Карачун.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії. Олексій врятував життя свого важкопораненого товариша, зробив перев'язку та відтягнув з-під вогню, а сам загинув.
977		Тищенко Андрій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-07-1010 липня 1976, Улан-Уде Бурятія РРФСР. Проживав у смт Десна (Козелецький район) Чернігівська область. Солдат резерву, стрілець батальйону оперативного призначення Київської конвойної бригади Національної гвардії України. Залишилися дружина та 8-річний син.	02014-08-2828 серпня 2014	Колона підрозділів Нацгвардії та ЗСУ, що рухалась на допомогу силам АТО за маршрутом Дебальцеве — Вуглегірськ, потрапила у засідку, в бою загинули 4 бійця Нацгвардії.
978		Вахула Іван Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-01-1515 січня 1967, Старий Яр Яворівський район Львівська область. Старший сержант, командир відділення 24-ї окремої Залізної механізованої бригади (Яворів). Був дуже віруючою людиною, прислуговував у місцевій церкві. До війни їздив на заробітки. Довгий час був на Майдані під час Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем. Як кажуть сусіди, Іван мав «золоті руки» і всім допомагав. Залишилася мати.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).
979		Банас Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-2222 листопада 1978, Зеленодольськ Дніпропетровська область. Старший сержант, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Мобілізований 6 квітня. Працював водієм в автотранспортному цеху ДТЕК Криворізька ТЕС. Залишилась дружина та 9-річна донька.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у Донецькій області. Про загибель Юрія стало відомо 26 вересня.
980		Ольховський Андрій Олексійович	01977-12-1010 грудня 1977, Дніпропетровська область. Старший лейтенант, командир взводу снайперів 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у Донецькій області від розриву снаряду.
981		Цибенко Віктор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-01-2828 січня 1967, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Працював залізничником. Під час другої хвилі мобілізації добровольцем пішов захищати Батьківщину. Залишилася мати.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом. Зв'язок із Віктором обірвався 28 серпня. Після упізнання за експертизою ДНК 6 лютого 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.
982		Чернов Олександр Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-06-1010 червня 1988, Херсон. Старший солдат, старший водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом. Залишилися батьки, вагітна дружина та 3-річний син.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під час виходу з Іловайська. У бензовоз, на якому Олександр вивозив ще чотирьох побратимів, влучив осколок, і усі загинули. Зв'язок із Олександром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 січня 2015 року воїна перепоховали у Херсоні.
983		Вільковський Володимир Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-07-2020 липня 1983, Кобеляки Полтавська область. Проживав у с. Самарщина. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Закінчив Кобеляцьке СПТУ № 43, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Працював трактористом у ПСП «Колос». Призваний за мобілізацією 2 квітня 2014 року.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом у результаті обстрілу з РСЗВ «Град». Зв'язок з Володимиром обірвався 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у селі Самарщина Кобеляцького району.
984		Марченко Денис Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-12-077 грудня 1987, Новоукраїнка Кіровоградська область. Солдат, водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув 29-го (або 28) серпня 2014 р під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка поруч зі ставком. Їхав в одній машині (ГАЗ-66) з Юрієм Банасом та загинув разом з ним. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 12 вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Був опізнаний за тестами ДНК.
985		Зелінський Василь Аркадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-01-2626 січня 1983, Романів (Луцький район) Волинська область. Солдат, розвідник 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилося двоє дітей.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Василя був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Упізнаний за експертизою ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям. 30 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі в Липинах.
986		Лавренчук Юрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-05-2828 травня 1985, Старосілля (Маневицький район) Волинська область. Мешкав у Луцьку. Солдат 2-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Призваний під час 1-ї хвилі часткової мобілізації навесні 2014. Спочатку у складі 2-го батальйону перебував на Луганщині, потім у районі Іловайська — у с. Многопілля. Залишилися мати, дружина та маленька донька.	02014-08-2828 серпня 2014	Зник безвісти в районі м. Іловайськ під час виходу з оточення. В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, був поранений, з того часу його розшукували рідні. 04.09.2018 ідентифікований за експертизою ДНК, — був похований у листопаді 2015 на кладовищі села Парасковіївка (Бахмутський район) Донецької області. Перепохований 18.09.2018 на Алеї почесних поховань міського цвинтаря Луцька в селі Гаразджа (на хресті датою смерті вказано «08.2014»).
987		Погорілий Олексій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-03-3030 березня 1995, 19 років, Ребедайлівка Кам'янський район (Черкаська область). Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). Залишилася мати.	02014-08-2828 серпня 2014	Зник під час виходу з оточення під Іловайськом (Донецька область). За словами побратимів, був поранений у ногу. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 вересня 2015 року Олексія поховали у с. Ребедайлівка.
988		Пермяков Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-01-088 січня 1980, Новомосковський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Без батька залишилося двоє малолітніх дітей.	02014-08-2828 серпня 2014	Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Дмитро Пермяков і Олександр Мітягин були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 25 червня 2015 року воїна поховали на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом. Прим. На меморіальній дошці датою смерті вказано 08.09.2014 р.
989		Мітягін Олександр Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-05-2828 травня 1979, Новомосковськ Дніпропетровська область. Молодший сержант міліції, боєць розвідгрупи Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Займався паверліфтінгом та стрибками з парашутом у молодіжному десантному клубі «Батя». Залишились дружина та син.	02014-08-2828 серпня 2014	Зник після бою під Новоазовськом (Донецька область) поблизу села Маркине, де 24 серпня розвідувальна група натрапила на передовий підрозділ кадрової російської армії, яка зайшла на територію України. Точна дата загибелі невідома, оскільки є інформація, що Олександр Мітягин і Дмитро Пермяков були захоплені російськими бойовиками і загинули у полоні. Після тривалих пошуків ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 17 серпня 2015 року воїна поховали у Новомосковську.
990		Голий Віктор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-09-2828 вересня 1981, Знам'янка Кіровоградська область. Солдат, далекомірник зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», доброволець. Випускник ЦДПУ (2003) і ДРІДУ (2007). Козак Чорноліського полку ім. Козака Мамая, співзасновник ГО «Туристично-краєзнавчий клуб „Чорнолісся“», член ВО «Свобода» з 2010 року. Залишилася дружина та син 2013 р. н.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований у с. Плоске.
991		Сипченко Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-09-055 вересня 1968, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Сержант, водій зенітного розрахунку 4-ї роти 42-го БТО «Рух Опору», мобілізований 20 червня як доброволець.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера у бою в районі м. Дебальцеве, прикриваючи відхід колони військової техніки. Похований у Кривому Розі.
992		Кузін Ігор Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-07-1212 липня 1970, Великосербулівка Єланецький район Миколаївська область. Солдат, водій БТР 1 роти охорони 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. На фронт пішов добровольцем. Залишилися дружина та донька.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув у районі міста Дебальцеве, — поблизу смт Комісарівка (Перевальський район Луганська область) колона військової техніки потрапила під обстріл противника, співслужбовці Ігора бачили як він загинув у бою, в нього влучила міна, потім загорівся боєкомплект. Наступного дня з місця бою забрали останки трьох загиблих, одне з тіл невпізнане, але експертиза ДНК визначила, що це тіло не Ігоря Кузіна. Офіційно вважається зниклим безвісти, дружина звернулася до суду задля встановлення факту загибелі чоловіка.
993		Харченко Максим Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-03-2828 березня 1978, Золотоноша Черкаська область. Солдат, снайпер 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Служив у лавах МВС, через реорганізацію залишив службу у званні лейтенанта міліції та пішов на контрактну службу в ЗСУ, був професійним снайпером-радіотелефоністом. Брав участь у багатьох миротворчих операцій у різних країнах. Був активним учасником Революції Гідності. На фронт пішов добровольцем попри те, що його не хотіли брати через професійні травми.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом, коли його підрозділ проривався з боєм для допомоги українським підрозділам. Після ідентифікації воїна-захисника поховали 26 листопада у Золотоноші.
994		Мельничук Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-12-011 грудня 1985, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом. Вважався зниклим безвісти, опізнаний за експертизою ДНК. 11 грудня в Кривому Розі оголошено про день трауру та похорони воїна.
995		Татомир Володимир Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-07-1717 липня 1983, Романівка Житомирська область. Молодший сержант, гранатометник 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) на полі, край лісопосадки, у результаті бойового зіткнення. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Місце поховання: Дніпропетровськ, Краснопільський цвинтар. Прим. Разом із Володимиром загинули Харченко Максим і Мельничук Євген.
996		Кириєнко Юрій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-01-077 січня 1982, Рашівка Гадяцький район Полтавська область. Сержант, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Полтавський юридичний інститут Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Працював у рідному селі, був хліборобом. 19 червня призваний під час другої хвилі мобілізації. 26 липня одружився. Залишилися батьки та дружина.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під перехресним вогнем противника. Тіло знайшли у жовтні. 28 листопада Юрія поховали у с. Рашівка.
997		Лифар Анатолій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-05-1919 травня 1981, Римарівка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, командир відділення 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Закінчив Гадяцьке аграрне училище, де отримав спеціальність тракториста-машиніста. Після строкової служби в армії працював на СТО, в податковій інспекції, на сирзаводі, в охоронних структурах у Києві. Залишились батьки, дружина та 10-річний син.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом. Військові потрапили під перехресний вогонь. Анатолій кинувся рятувати пораненого земляка Юрія Кирієнка, і в цей момент по ньому влучили з гранатомета. 24 грудня Анатолія поховали у Римарівці.
998		Письмений Ілля Леонідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-06-2121 червня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, снайпер штурмової групи стрілецької роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Займався спортом. Останні 7 років працював покрівельником у ТОВ «Ремтекс». Мобілізований 4 липня 2014 року, з 5 серпня перебував у зоні АТО. Залишилися батьки.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина, в якій їхав Ілля, була підбита і згоріла. Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. 15 квітня 2015 року воїна поховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.
999		Ільгільдінов Дмитро Фарідович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-06-2222 червня 1989, Анадир, Чукотка, РРФСР. Проживав у с. Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Машина «Урал», в якій їхав Дмитро, була підбита поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний серед загиблих, тіла яких вивезли з поля бою волонтери гуманітарної місії. Похований у с. Широке. Прим. Разом із Дмитром загинули Кирієнко Юрій, Лифар Анатолій, Письменний Ілля.
1000		Чижов Юрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-12-3030 грудня 1983, Воронівка (Вознесенський район) Миколаївська область. Солдат, гранатометник 1-ї штурмової роти 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору» ЗСУ. Залишилися двоє малолітніх дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом. Поховали Юрія 11 вересня у Воронівці.
1001		Габчак Іван Миколайович	01992-06-2929 червня 1992, с. Уличне Львівська область. Лейтенант, командир взводу звукометричної розвідки розвідувального дивізіону 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року. Залишилися батьки, сестра та кохана.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер у машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.
1002		Севостьянчик Дмитро Олександрович	01991-05-1717 травня 1991, Покровське (смт) Дніпропетровська область. Лейтенант, командир взводу 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Випускник Академії сухопутних військ ім. Петра Сагайдачного 2014 року (з відзнакою).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер у машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля.
1003		Васін Михайло Валентинович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-02-1818 лютого 1975, Запоріжжя. Солдат 55-ї окремої артилерійської бригади (Запоріжжя), в/ч А1978. Указом Президента України від 23.07.2016 № 310/2016 нагороджений Орденом За мужність ІІІ ступеня (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з «котла» під Іловайськом, в районі Старобешеве (Донецька область). За розповіддю очевидця, вантажівка ЗІЛ, в якій їхали в колоні лейтенанти Габчак, Севостьянчик і солдат Васін (за кермом), під обстрілами заглухла. Васін помер у машині від поранень, Севостьянчик вистрибнув з машини. Габчак, з двома пробитими ногами, доповз до кукурудзяного поля. Станом на 29.08.2016 визнаний загиблим.
1004		Грачов Олексій Георгійович	01977-04-2424 квітня 1977, Вороніж Росія. Мешканець Чорноморське (Одеська область). Полковник, начальник Відділу підготовки військ Управління бойової підготовки 6 Армійського корпусу. Виріс у м. Очаків Миколаївська область. Залишилася дружина та донька 2011 р. н. 15.07.2014 року був нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня. 31.10.2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеню (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 29 серпня він виводив колону 93-ї бригади з іловайського «котла» і на шляху поміж селами Многопілля та Червоноліське потрапили під обстріл російських військ. БМП, в якому знаходився Грачов, обстріляли з РПГ. Полковник помер від осколкового поранення живота.
1005		Самосадов Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-04-055 квітня 1989, Суми. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2». Родом був із Сум, але постійно мешкав у Криму, де на нього було оголошено «полювання» за його вірність Україні і тому у нього не залишалося іншого вибору, як виїхати з тимчасово окупованої території. Член партії ВО «Батьківщина». Добровольцем пішов на фронт захищати територіальну цілісність України. Без батька залишилася однорічна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув від пострілу снайпера (за іншими даними, від осколка, що потрапив у голову) поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла».
1006		Ністратенко Сергій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-06-022 червня 1973, Дніпропетровськ. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 39-го батальйону територіальної оборони ЗС України «Дніпро-2».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) під час виходу колони з «Іловайського котла». Сергія було поранено, він повз по полю, і поряд із ним розірвався снаряд з танку, Сергій згорів заживо. Тіло пізніше було вивезено з поля бою Червоним хрестом (з розповіді командира роти 39-го батальйону старшини Юрія Лисенко).
1007		Бірюков Роман Ростиславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-04-1212 квітня 1991, Нововолинськ Волинська область. Солдат, старший радіотелефонист 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки та брат-близнюк.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. За іншими джерелами загинув 30 серпня біля села Андріївка Донецької області.
1008		Тарасюк Олексій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-01-1212 січня 1990, Ковель Волинська область. Старший солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Здобув освіту у ковельському медичному коледжі за спеціальністю «фельдшер». 9 квітня 2014 року був мобілізований до Збройних Сил України. Без батька залишилися 4-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. 3 вересня тіло Олексія знайшли у запорізькому морзі. Похований 7 вересня у Ковелі.
1009		Войчук Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-02-088 лютого 1989, Луцьк Волинська область. Старший солдат мінометного підрозділу 3 батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Навчався у Луцькому національному технічному університеті. До мобілізації працював у ТОВ «Кромберг енд Шуберт Україна». Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Перебував у списку зниклих, знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 січня 2015 року воїна перепоховали на кладовищі у селі Гаразджа на Алеї почесних поховань.
1010		Тарасюк Богдан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-09-055 вересня 1990, Буцин Волинська область. Солдат, розвідник 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Богдана був 28 серпня з-під Іловайська. Тіло знайшли 11 вересня в Дніпропетровську, мати солдата лише по медальйону і татуюванню впізнала тіло сина, таким понівеченим воно було. Бійця поховали, але у родичів залишилися сумніви, вони вирішили провести експертизу ДНК.
1011		Дем'яник Сергій Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-2626 березня 1988, Камінь-Каширський Волинська область. Проживав у місті Ковель. Молодший сержант, мінометної батареї 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Дата не уточнена. Загинув у бою поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Останній дзвінок від Сергія був 28 серпня, з того часу його розшукували рідні. Тіло воїна забирали із Запорізького моргу 15 вересня. Повідомляють, що Сергій був вбитий кулею в голову (можливо, страчений у полоні) — див. коментарі.
1012		Засєкін Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-10-033 жовтня 1990, Копилля Маневицький район Волинська область. Солдат, стрілець 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.
1013		Іонов В'ячеслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-05-2020 травня 1978, Луцьк Волинська область. Молодший сержант, командир БМП 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Закінчив Рожищенський ветеринарний технікум. Призваний за мобілізацією 11 квітня 2014 року. Залишилася мати та молодший брат.	02014-08-2929 серпня 2014	В останнє дзвонив рідним 28 серпня з шостого блокпосту під Многопіллям (Донецька область). Під час прориву з оточення під Іловайськом 29 серпня був у другій колоні, у БМП влучив снаряд, машина загорілася. Довгий час перебував у списку розшуку, ідентифікований за експертизою ДНК. 18 лютого 2015 року в Луцьку воїна провели в останню путь та поховали на Алеї почесних поховань міського цвинтаря у селі Гаразджа.
1014		Посполітак Андрій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-12-1414 грудня 1987, Луків Турійський район Волинська область. Старший солдат, стрілець 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Упізнаний за експертизою ДНК. 19 лютого 2015 року воїна перепоховали у рідному Лукові.
1015		Василюк Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-11-2323 листопада 1984, Романів (Луцький район) Волинська область. Молодший сержант 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Єдиний син у матері.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовно	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє воїна бачили в селищі Дзеркальне (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний у лютому 2015 року за експертизою ДНК серед похований під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.
1016		Малиш Віталій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-06-022 червня 1991, Павлівка Перша Тальнівський район Черкаська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Після проходження строкової служби в армії працював у селянсько-фермерському господарстві «Дружба». 19 березня був мобілізований до лав ЗСУ, з травня по липень служив у 14-му БТО «Черкаси», в серпні за власним бажанням написав рапорт про переведення у зону АТО та потрапив до 51-ї ОМБр. Залишилася мати та брати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Віталія бачили під селом Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, коли він біг до БМП. Тіло воїна було найдене у Запоріжжі в лютому 2015 року за експертизою ДНК. 28 березня 2015 року похований на сільському кладовищі поруч із могилою батька.
1017		Коцюк Руслан Володимирович	01978-05-033 травня 1978, Джурин (Чортківський район) Тернопільська область. Старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований 11 квітня. Залишилася дружина та двоє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Востаннє Руслан виходив на зв'язок із рідними 28 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 20 березня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.
1018		Кушнір Ігор Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-02-1111 лютого 1984, Великий Омеляник Луцький район Волинська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Тіло бійця було знайдене біля БМП, сильно обгоріле. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО.
1019		Смірнов Сергій Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-04-2626 квітня 1975, Автономна Республіка Крим. Проживав у м. Володимир-Волинський Волинська область. Прапорщик, старшина механізованої роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, дружина та дві доньки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Була інформація, що може бути у полоні. Експертиза ДНК підтвердила, що Сергій загинув. 23 травня 2015 року захисника поховали у Володимирі-Волинському на Федорівському кладовищі.
1020		Ващишин Олег Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-06-066 червня 1991, Селець (Дубровицький район) Рівненська область. Старший солдат, старший стрілець 8-ї роти 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Мобілізований у квітні 2014 року. Залишилися батьки та молодший брат.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовно	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. З 28 серпня не виходив на зв'язок. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 8 жовтня 2015 року Олега провели в останню путь понад дві тисячі земляків. Перепохований у рідному селі.
1021		Саксін Андрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-04-044 квітня 1973, Руда-Сілецька Кам'янка-Бузький район Львівська область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Залишилися мати, брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. 4 листопада 2015 року воїна перепоховали у с. Руда-Сілецька.
1022		Півоваренко Павло Васильович	01975-09-022 вересня 1975, Радомишль Житомирська область. Полковник, виконуючий обов'язки командира 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). У радянські часи навчався у військовому училищі в Білорусі. Закінчив Харківське гвардійське вище командне танкове училище та Національний університет оборони України імені Івана Черняховського. Командував танковими підрозділами від взводу до батальйону, був заступником командира 30-ї ОМБр, проходив військову службу в штабі Оперативного командування (м. Київ). Під час АТО був призначений виконуючим обов'язки командира 51 ОМБр, брав участь у звільненні Сєвєродонецька і у бойових діях під Іловайськом. Дружина проходить службу старшим солдатом в одній з військових частин м. Києва. Двоє дітей, 17 і 4 років. 17 червня 2016 року нагороджений орденом (посмертно). Герой України (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву південної колони з оточення під Іловайськом, поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район), де бригада потрапила під сильний обстріл російських збройних формувань. За відповіддю Генпрокуратури на журналістський запит, «за результатами службового розслідування місцезнаходження Півоваренка П. В. не встановлене, відомості про загибель — відсутні». Бійці бачили його востаннє, коли він роздавав їм пляшки із запалювальною сумішшю, щоб вони спалювали машини. Наприкінці 2014 року ДНК-експертиза показала, що тіло командира поховане на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям, через 8 місяців повторна експертиза підтвердила ці дані. 22 липня 2016 року з Павлом Півоваренком попрощалися у Києві, офіцера перепоховали на Лук'янівському кладовищі..
1023		Гуменюк Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-2323 травня 1993, Птича Дубенський район Рівненська область. Солдат, водій 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Тіло було забране 1 вересня 2014 р. групою медиків та військових. Похований 10 жовтня 2014 р. на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. Перепохований 03.08.2018 в рідному селі.
1024		Перепелиця Олександр Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989 1989, Біла (Ямпільський район) Вінницька область. Солдат 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Строкову службу проходив на флоті. Їздив на заробітки в Росію, зароблені гроші вклав у власне господарство. Навесні пройшов підготовку на танкіста, але повернувся додому. У червні знову пішов до військкомату і поїхав на фронт. Залишились батьки і старший брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник у районі Іловайська. Під час руху на допомогу оточеним в Іловайську бійцям, в нічну пору біля села Агрономічне (Амвросіївський район) в напрямку Савур-Могили підрозділ потрапив під артилерійський обстріл. Зі слів бійців батальйону «Миротворець», пораненого Олександра було завантажено в автобус, який пізніше потрапив під обстріл і згорів. Тіло Олександра в автобусі не було знайдено. В останній раз зв'язався з рідними телефоном 29 серпня, казав, що перебуває у підвалі, їх засипало, потім зв'язок обірвався. Перебував у списках зниклих безвісти. Тіло відшукали у братській могилі неподалік лінії фронту. У березні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК. 1 квітня 2017 пройшло перепоховання в селі Біле
1025		Андріюк Євген Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-06-1717 червня 1993, Деражня, Хмельницька область. Солдат, розвідник-радист 8-го окремого полку спеціального призначення ГУР МО (Хмельницький). Військовослужбовець за контрактом. Кілька місяців ніс службу в зоні АТО, лікувався у Львові через отриману під Краматорськом травму. Після перепідготовки як навідник-оператор бойової розвідувальної машини «БРМ-1К» у складі розвідвзводу був прикомандирований до 51-ї ОМБр на підсилення. Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовно	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Підрозділ Євгена з боями пройшов через Волноваху та проривався на підмогу до 3-го батальйону 51-ї ОМБр. 29 серпня його БРМ йшла в голові колони, якою військові виходили з-під Іловайська, і була підбита в бою з російськими військами. За повідомленням механіка-водія, він з Євгеном були взяті у полон солдатами 98-ї повітряно-десантної дивізії Російської Федерації. Євген був поранений у живіт. За словами механіка-водія, поранених і вбитих воїнів під вечір кудись відвезли КАМАЗом. 20 квітня 2015 року стало відомо, що Євгена ідентифікували за ДНК серед невідомих героїв АТО, похованих під Запоріжжям 1 жовтня на Кушугумському цвинтарі.
1026		Ус Артем Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-08-3030 серпня 1994, Марківці (Бобровицький район) Чернігівська область. Старший солдат, старший кулеметник БТР роти на бронеавтомобілях Національної гвардії України, військова частина 3027 (Нові Петрівці). Строкову службу проходив у Внутрішніх військах, у квітні мав повернутися додому, але залишився на службі та записався добровольцем у Національну гвардію. Понадстрокову службу проходив у Києві, а 25 серпня їхню частину направили на схід країни. Був єдиною дитиною у батьків.	02014-08-2929 серпня 2014	Був смертельно поранений у голову осколком міни в районі міста Комсомольське (Старобешівський район Донецька область), де підрозділ Артема займався підготовкою «коридора» для виходу з оточення під Іловайськом підрозділів ВСУ і добровольчих батальйонів.
1027		Голіцин Дмитро Сергійович (Позивний «Адвокат»)	01982-04-2121 квітня 1982, Київ. Рядовий міліції, боєць штурмової групи сотні Ісуса Христа («Братство»), Батальйон міліції «Шахтарськ». Закінчив Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка. З 2005 року працював адвокатом у Києві. Захоплювався дайвінгом, мотоспортом, полюванням.	02014-08-2929 серпня 2014	Помер у лікарні у Києві від поранень, що отримав 14 серпня в боях за Іловайськ (Донецька область).
1028		Хитренко Геннадій Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-08-022 серпня 1972, Татарбунари Одеська область. Проживав у с. Кримське Луганська область. Майор міліції у відставці, колишній помічник начальника — оперативний черговий Слов'яносербського райвідділу ГУ МВС у Луганській області. Ще у дитинстві переїхав з батьками до Луганщини. По закінченні школи працював у місцевому радгоспі помічником комбайнера та водієм, 1990 року пішов на строкову військову службу, був заступником командира взводу у військовій частині спецпризначення на Харківщині, під час Придністровського конфлікту служив на кордоні з Молдовою. З квітня 1993 року почав працювати в міліції помічником дільничого. 1998-го закінчив Стахановський гірський технікум, отримав офіцерські погони та став дільничним інспектором. Пішов у відставку в листопаді 2010 року. Засновник й очільник місцевого громадського формування з охорони громадського порядку. Депутат сільської ради. Залишилися батько, дружина. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), Указ Президента № 838/2014 від 31.10.2014 р.	02014-08-2929 серпня 2014	Російські казаки з угруповання «Велике військо донське» після захоплення села Кримське на Луганщині вчинили розправу над місцевими мешканцями. Двох чоловіків (батька та сина) затримали і катували у підвалі, один з них у результаті отримав психічні розлади. А Геннадія Хитренка за його патріотичну позицію окупанти розстріляли з автомату у дворі його власного будинку, про це стало відомо 18 жовтня, коли українські війська звільнили село від російських окупантів.
1029		Московка Володимир Павлович	01967-06-1111 червня 1967, Амвросіївка Донецька область. Підполковник, військовослужбовець ЗС України, військовий комісар Амвросіївського районного військового комісаріату Донецької області.	02014-08-2929 серпня 2014	27 серпня військовий комісар разом із сином та товаришем повертався до Амвросіївки на своєму автомобілі, на околиці міста вони були захоплені в полон. 29 серпня в Сніжному злочинці влаштували показове катування українських військовослужбовців. До побиття і знущань також долучилися проросійські місцеві сепаратисти. Під час екзекуції у військового комісара стався серцевий напад, в результаті чого він помер на місці. Похован на кладовище «Чулковське», м. Донецьк.
1030		Бережний Юрій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-04-2727 квітня 1984, Чупахівка Охтирський район Сумська область. Сержант, командир відділення інженерно-саперного взводу 91-го інженерного полку (Охтирка). Залишилися дружина і син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область).
1031		Древаль Олексій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-10-2222 жовтня 1984, Кременчук Полтавська область. Старший солдат, старший навідник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишилися дружина з двома малими дітьми, сестра та бабуся.	02014-08-2929 серпня 2014	Під час виходу з оточення з-під Іловайська Донецької області 29 серпня був поранений у ногу з пошкодженням артерії. Товариші під обстрілами російських збройних формувань витягли його по полях до Волновахи, але він помер від втрати крові. 6 вересня Олексія поховали на кладовищі Кременчука поряд із мамою.
1032		Соловйов Роман Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-03-099 березня 1994, Полтавська область. Старший солдат 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. З 5 років проживав у селі Чапаєвка (Пологівський район) Запорізька область, потім виховувався в дитячих будинках-інтернатах Бердянська та Запоріжжя, сирота. Після закінчення Приморського ліцею пішов на строкову службу до лав ЗСУ, а з 2013 розпочав службу за контрактом. Залишився молодший брат-студент.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Романа у Чапаєвці на Запоріжжі.
1033		Кравцов Роман Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-12-2626 грудня 1979, Запоріжжя. Сержант, радіотелефоніст 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поранених бійців добивали російські бойовики, які під'їхали до місця бою на легкових машинах.
1034		Клевчук Іван В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-10-2525 жовтня 1995, 18 років, Новомиколаївка Запорізька область. Старший солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний до ЗСУ 29 жовтня 2013 року, пішов служити одразу за контрактом. З весни більше п'яти місяців обороняв кордон у Білокуракінському районі на Луганщині. У середині серпня приїздив додому у відпустку, рідні вмовляли написати рапорт, але Іван навідріз відмовився і повернувся на передову на Донеччину. Залишились мати, молодша сестра, бабуся та дідусь.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув від численних осколкових поранень у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.
1035		Ільїн Віталій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-1919 березня 1991, Панфілівка Запорізька область. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Служив за контрактом з 2013 року. Віталій добре малював, захоплювався важкою музикою та бджолярством.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.
1036		Ревуцький Артем Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-08-1818 серпня 1979, Запоріжжя. Сержант, командир відділення зв'язку 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Після строкової служби в армії заочно закінчив Запорізький національний технічний університет, працював в одному з відділень «Приватбанку», потім логістом на ТОВ «Інтайм». На фронт пішов добровольцем 2 квітня. Залишився 9-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення. Поховали Артема на Первомайському кладовищі.
1037		Ушаков Павло Геннадійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-1010 жовтня 1989, Запоріжжя. Проживав у с. Богатирівка (Вільнянський район) Запорізька область. Старший солдат, номер обслуги зенітного артилерійського взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. 2008 року закінчив Вище професійне училище № 23 м. Запоріжжя та здобув спеціальність електрогазозварника. Мобілізований 12 квітня 2014 року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу поблизу Іловайська Донецької області під час виходу з оточення. Впізнаний рідними в запорізькому морзі серед вбитих.
1038		Балагланов Павло Юрійович	01974-06-2828 червня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Капітан, начальник зв'язку — командир взводу механізованого батальйону 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у результаті обстрілу українських військ поблизу м. Іловайськ Донецької області під час виходу з оточення.
1039		Усс Степан Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-08-099 серпня 1978, Градизьк Полтавська область. Проживав у місті Кременчук. Старшина, військовий фельдшер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Випускник Кременчуцького медичного коледжу ім. В. І. Литвиненка. Був мобілізований та направлений у зону АТО 5 квітня 2014 року. Залишилася дружина і однорічний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу міста Іловайськ (Донецька область) під час виходу колони з оточення так званим «зеленим коридором», який був обстріляний російськими військами.
1040		Ровенський Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-04-2626 квітня 1976, Кам'янське Дніпропетровська область. Сержант, водій-електрик радіостанції польового вузлу зв'язку 93-ї ОМБр. Мобілізований 20.06.2014. Залишилась дружина та двоє синів.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення під Іловайськом. Похований у Кам'янському.
1041		Кушіль Олександр Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-10-011 жовтня 1978, проживав у смт Черкаське Дніпропетровська область. Старший сержант, заступник командира взводу — командир БМП 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Був професійним військовим, брав участь у миротворчих місіях у Сьєрра-Леоне та Іраку. Залишились батьки, дружина та син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Маючи військовий досвід, Олександр допомагав вибратись з котла молодим бійцям, вивів з оточення десятьох хлопців, але сам загинув.
1042		Романов Федір Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-2727 вересня 1983, Кропивницький. Старший солдат, фельдшер госпітального відділення медичної роти 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), в/ч польова пошта В2830. Випускник Кіровоградського медичного коледжу ім. Мухіна. До служби в складі ЗС України, проживав у м. Кропивницькому та працював на станції швидкої медичної допомоги.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) в результаті отриманого осколкового поранення.
1043		Шахник Євген Юрійович	01971-11-2424 листопада 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Дніпропетровський державний університет, працював у ПАТ КБ «ПриватБанк». Призваний за мобілізацією у квітні. Залишилась дружина та неповнолітня донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення. Через важке осколкове поранення ноги помер від втрати крові.
1044		Тимощук Кирило Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-07-033 липня 1992, Вищетарасівка Томаківський район Дніпропетровська область. Сержант, командир бойової машини-командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу м. Іловайськ (Донецька область) під час виходу з оточення.
1045		Яковлев Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-01-022 січня 1973, Ганнівка (Новомосковський район) Дніпропетровська область. Сержант, начальник радіостанції 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області під час виходу з оточення під Іловайськом.
1046		Ходак Віктор Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-09-2929 вересня 1987, Шедієве Новосанжарський район Полтавська область. Солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське). Після закінчення школи вивчився на шофера та тракториста. Строкову армійську службу проходив у Гостомелі, при штабі зв'язку. Потім працював на селі, а рано навесні 2014 влаштувався на роботу в охоронну службу в Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією 20 червня, з 11 серпня перебував у зоні АТО. Залишились батьки та сестра.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область) під час прориву з «іловайського котла». Віктор був у складі десанту БМП № 132, яка разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхали на околицю с. Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП № 132. Віктор прикрив собою двох товаришів, врятувавши їм життя, але був важко поранений. Пораненого бійця відтягнули до найближчої хати, де він і помер. Тіло Віктора не дали забрати російські військові, пізніше воно було вивезено разом з іншими та поховане з військовими почестями під Дніпропетровськом разом з іншими невідомими героями. Після ідентифікації за ДНК 5 грудня Віктора перепоховали в рідній землі у селі Шедієве.
1047		Баланчук Олексій Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-03-033 березня 1978, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник, старший водій госпгрупи медичного відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював у холдингу «НВП Гонта-технологія» машиністом насосних установок та на Новокриворізькому ГЗК слюсарем з ремонту рухомого складу. Призваний за мобілізацією 4 квітня. Залишилася дружина та 10-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час бою з російськими військами поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з «іловайського котла». Був у складі десанту БМП № 132, яке разом з автомобілями батальйону «Донбас» в'їхало на околицю Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП, Олексій дістав смертельні поранення. Упізнаний серед загиблих. 20 грудня в Кривому Розі оголошено день трауру, поховали воїна на Центральному кладовищі.
1048		Сухомлин Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-2020 травня 1986, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та троє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня, була також інформація, що 29 серпня Дмитро був поранений у ногу. Зник у районі села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО.
1049		Шумейко Микола Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-06-1515 червня 1984, Куйбишеве Запорізька область. Солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з «іловайського котла». В останнє виходив на зв'язок 28 серпня. Колона потрапила під обстріл під час відходу з села Червоносільське в напрямку села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 1 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній землі.
1050		Борищак Олексій Андрійович	01979-08-011 серпня 1979, Харківська область. Зі шкільних років проживав у м. Кременчук Полтавська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Кременчуцький технікум залізничного транспорту. Потім вступив до Харківського інституту танкових військ. Був командиром роти снайперів у навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр. Залишилися мати, дружина та 10-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом. В останнє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. У лютому 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 березня з Олексієм попрощались у Кременчуці та перепоховали на Свіштовському кладовищі.
1051		Яковець Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-03-033 березня 1991, Опішня Зіньківський район Полтавська область. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 2 квітня. Залишилися батьки та дві сестри. Зі слів односельців у Романа в сусідньому селі залишилася дівчина та донька, яка народилася вже після його смерті, у листопаді 2014 року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. В останнє виходив на зв'язок із рідними 26 серпня. Ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 лютого 2015 року Романа перепоховали у с. Опішня.
1052		Дудка Юрій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-12-2121 грудня 1980, Хоминці (Роменський район) Сумська область. Проживав у м. Кременчук Полтавська область. Солдат, номер обслуги мінометного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). 1999 року здобув професію машиніста автомобільного крану. Після служби в армії працював у службі державної охорони, з 2001 року у Кременчуці на сталеливарному заводі водієм, а з 2013 року на Крюківському вагонобудівному заводі водієм автокрану. З початком військової агресії добровольцем прийшов до військкомату і підписав контракт. З серпня 2014 року охороняли селище Грабське під Іловайськом. Залишилися батьки, дружина та дві доньки. Батьки Юрія втратили на війні двох синів (Дудка Володимир Андрійович, 10 вересня помер від опіків та поранень).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Червоносільське. Востаннє товариші бачили Юрія, коли він після обстрілу пішов міняти пробите колесо. Ідентифікований у березні 2015 року серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 10 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Кременчуці. Похований у рідному селі Хоминці на Сумщині, поряд із братом.
1053		Кирилов Антон Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-12-1212 грудня 1994, 19 років, Піщане (Кременчуцький район) Полтавська область. Проживав у м. Кременчук. Солдат, старший стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиною дитиною у матері, яка виховувала його самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці, де закінчив школу. У 2010—2013 роках навчався у ВПУ № 7, потім працював на Крюківському вагонобудівному заводі, у 2014 році звільнився. 27 березня 2014 року добровольцем пішов до ЗСУ на контрактну службу. Після війни хотів вступити у військове училище, стати офіцером. Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 29 квітня 2015 року поховання у Кременчуці.
1054		Лотоцький Олег Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-09-1111 вересня 1975, Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишився син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, похований на Сурсько-Литовському кладовищі Дніпропетровська.
1055		Савченко Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-077 березня 1993, Котовка (Магдалинівський район) Дніпропетровська область. Проживав у с. Гупалівка Магдалинівський район. Сержант, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Магдалинівське ПТУ № 88. Здобувши освіту, в 2012 році пішов на строкову армійську службу. Призваний за мобілізацією. Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований у Гупалівці.
1056		Шевчук Сергій Іванович	01977-11-2525 листопада 1977, Росоша (Липовецький район) Вінницька область. Проживав у Новомосковську Дніпропетровська область. Капітан, начальник радіоцентру 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	В останнє виходив на зв'язок 25 серпня. Місцевий мешканець знайшов його куртку зі смартфоном у Червоноармійському районі між Новоєленівкою та Новотроіцьким. На меморіальній дошці вказано, що Сергій Шевчук загинув 25 серпня під час бойових дій у районі Костянтинівки, Авдіївки, Донецького аеропорту. За даними Книги пам'яті, загинув 29 серпня під Іловайськом під час прориву з оточення. Похований 9 жовтня 2014 в Новомосковську. За іншими даними, загинув 25 серпня в районі Донецька (аеропорт, Авдіївка). Похований 9 жовтня в Новомосковську.
1057		Ткачук Сергій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-07-2626 липня 1986, П'ятихатки Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 3-го взводу снайперської роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1058		Прохоров Микола Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-03-1212 березня 1990, Любимівка (Михайлівський район) Запорізька область. Проживав у с. Осипенко (Бердянський район). Солдат, стрілець 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Михайлівське ВПУ № 52 за фахом тракторист-машиніст та слюсар-ремонтник. Хотів стати військовим. Після строкової служби водієм на Львівщині 2 квітня 2014 року пішов в армію у першу хвилю мобілізації. Залишилися мати, дружина та 3-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. Після всіх юридичних процедур 3 липня 2015 року захисника перепоховали у рідній Любимівці.
1059		Логвиненко Василь Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-11-1616 листопада 1978, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Працював на Нікопольському заводі технологічного оснащення. Мобілізований навесні 2014 року. Залишилася вагітна дружина, вже після смерті Василя народилися двоє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення від вибуху міни. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. 8 липня 2015 року захисника перепоховали в Нікополі.
1060		Денисов Дмитро Миколайович	01973-08-1818 серпня 1973, Привілля Луганська область. Майор, начальник штабу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Харківський інститут танкових військ.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення в районі Іловайська. На виїзді з села Осикове в напрямку с. Новокатеринівка (Старобешівський район) внаслідок обстрілу колони було підбито БМП-2 № 319, в якій їхав майор Денисов, він був поранений у шию. У БМП здетонував боєкомплект, майора витягли з палаючої машини. У цей час російські автоматники розстрілювали тих, хто вижив. Майор ще був поранений у ноги, він віддав наказ залишити його і підірвав гранату, щоб не потрапити у полон. Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. 27 червня 2016 року офіційно визнаний загиблим.
1061		Погорілий Віктор Сергійович	01980-05-2929 травня 1980, Звенигородка Черкаська область. Майор, заступник командира 1-го батальйону по роботі з особовим складом 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив музичну та спортивну школи. Неодноразовий призер районних та обласних спортивних змагань. 1997 року вступив до Одеського інституту сухопутних військ, по закінченні якого у 2001 році був направлений до 93-ї бригади. Служив на посадах командира роти, начальника гарнізонного клубу, заступника командира батальйону. На фронті перебував з березня 2014 року. Залишилися дружина та двоє малолітніх дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу села Осикове (Старобешівський район). Вважався зниклим безвісти, у березні 2015 року ідентифікований серед похованих невідомих героїв АТО. Перепоховання відбулося 21 березня в смт Черкаське на Дніпропетровщині.
1062		Сінько Ярослав Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-07-033 липня 1973, Козачі Лагері (Цюрупинський район) Херсонська область. Солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Був єдиним сином у матері. Працював у Цюрупинському лісництві. Призваний за мобілізацією.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 25 липня 2015 похований у рідному селі.
1063		Назаренко Дмитро Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-01-1010 січня 1992, Запоріжжя. Солдат, сапер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення на автомобілі «Урал» поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Перебував у списках зниклих безвісти.
1064		Попель Андрій В'ячеславович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-10-066 жовтня 1971, Харків. Солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 22 лютого 2015 року в Харкові на Алеї Слави.
1065		Графа Олександр Іванович	01965-12-1313 грудня 1965, Широке Дніпропетровська область. Лейтенант, командир протитанкового взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК, похований у м. Кривий Ріг.
1066		Хомчук Олег Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-06-1616 червня 1988, Світловодськ Кіровоградська область. Проживав у м. Дніпропетровськ. Старший солдат, гранатометник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Захоплювався музикою, його запрошували на безоплатне навчання до музичного училища. Через місяць після втрати єдиного сина померла мама Олега. У Дніпропетровську залишилася дружина і маленький син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом на перехресті доріг з села Побєда до села Новокатеринівка (Старобешівський район), поруч зі ставком. Упізнаний за експертизою ДНК. Похований у Дніпропетровську, на ділянці № 79 Краснопільський цвинтар.
1067		Ткаченко Ігор Юрійович	01994-12-3030 грудня 1994, 19 років, Полтавська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО.
1068		Кузьма Микола Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-12-2121 грудня 1987, Червоний Промінь (Криничанський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, командир відділення 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив енергетичний технікум, проходив строкову службу у Внутрішніх військах, навчався у школі міліції. Закінчив гірничий університет, працював на сміттєспалювальному заводі у Дніпропетровську. Призваний за мобілізацією у квітні 2014 року. Залишилися батьки та двоє братів.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 13 лютого 2015 року воїна перепоховали в селі Червоний Промінь.
1069		Денщиков Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-03-088 березня 1985, Запоріжжя (Шевченківський район). Солдат, номер обслуги-радіотелефоніст зенітно-ракетного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією 14 квітня 2014 року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж с. Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗИЛ-131 та був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли в іншу. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові та були підірвані сепаратистами разом з машиною 31 серпня. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. Перепохований 29 серпня 2015 року на Леваневському кладовищі Запоріжжя.
1070		Калінін Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-08-2525 серпня 1974, Запоріжжя (Шевченківський район). Солдат, номер обслуги зенітно-ракетного взводу 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). По закінченні школи працював на Запорізькому абразивному комбінаті, відслужив в армії, у прикордонних військах в Одесі. Мобілізований 11 квітня 2014 року. Залишилися батьки, дружина та троє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж с. Кутейникове та Осикове (Старобешівський район). Перебував біля зенітної установки у кузові ЗИЛ-131 та був вбитий снайпером. Коли машину було підбито, бійці пересіли в іншу. Тіла вбитих Андрія Денщикова та Сергія Калініна залишилися в кузові та були підірвані сепаратистами разом з машиною 31 серпня. 11 вересня рештки були зібрані та вивезені пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан»). Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 26 вересня 2015 року з воїном попрощалися в Запоріжжі.
1071		Троценко Ігор Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-08-2323 серпня 1970, Вербки (Павлоградський район) Дніпропетровська область. Молодший сержант, санітарний інстуктор 3 роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Призваний за мобілізацією.	02014-08-2929 серпня 2014	За даними Книги пам'яті, загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Був ексгумований пошуковцями Місії «Ексгумація-200» («Чорний тюльпан») 11 вересня 2014 р. та привезений до м. Запоріжжя. Впізнаний за експертизою ДНК.
1072		Дубовик Руслан Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-2727 вересня 1980, Новомосковськ Дніпропетровська область. Солдат, старший навідник 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). На фронт пішов добровольцем навесні 2014 року під час першої хвилі мобілізації. Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом на дорозі поміж селами Многопілля — Червоносільське — Осикове. Машина ГАЗ-66 була розстріляна російськими військами. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 18 лютого 2015 року відбулося перепоховання воїна у Новомосковську.
1073		Діллер Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-04-2424 квітня 1979, Семиозерка Костанайська область Казахська РСР. З дитинства проживав у прожив у с. Шкурупіївка Решетилівський район Полтавська область. Старший сержант, командир міномета мінометної батареї 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Закінчив Решетилівське професійно-технічне училище № 52, здобув професії тракториста-машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника, водія автомобіля. Після армійської служби працював у сільському господарстві. Мобілізований 31 липня 2014 року. Залишились батьки, дружина та неповнолітній син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом у районі села Червоносільське. За свідченням очевидців, загинув рятуючи пораненого поруч з машиною, в якій їхав, не доїжджаючи до с. Червоносільського. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО.
1074		Баранов Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-01-1111 січня 1978, Лихівка Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК, похований у с. Лихівка.
1075		Каліберда Артем Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-10-3030 жовтня 1989, Запоріжжя. Солдат, номер обслуги зенітно-ракетного взводу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Мобілізований з резерву.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям.
1076		Обидєнніков Ярослав Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-1616 вересня 1980, Дніпропетровськ (селище у передмісті). Старший сержант, оператор-радіотелефоніст розвідувальної роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Дитячі роки провів у Якутії (РРФСР), де його батьки працювали на будівництві ГЕС. Строкову службу проходив у десантних військах у м. Керч. Опанував професії столяра та будівельника, їздив заробляти до Криму. До мобілізації працював слюсарем-ремонтником ремонтно-механічного цеха Дніпропетровського локомотивного депо. Призваний 20 червня 2014 року. Спочатку супроводжував колони військової техніки в зону АТО, потім виконував бойові завдання зі своєю розвідгрупою. Залишилися батьки, молодший брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Востаннє його бачили, коли він керував вантаженням поранених на БРДМ. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК, похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська.
1077		Мордюк Микола Олександрович	01994-11-1818 листопада 1994, Запоріжжя. Солдат, гранатометник 2-ї роти 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, похований на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом як тимчасово невстановлений захисник України.
1078		Ясногор Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-02-2727 лютого 1972, Широке (Солонянський район) Дніпропетровська область. Проживав у м. Новомосковськ. Сержант, старший стрілець зведеної тактичної роти 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Виходив з-під Іловайська у колоні, яка рухалась з с. Многопілля до с. Червоносільське. Був важко поранений, внаслідок чого помер у Червоносільському. Похований своїми бойовими товаришами в окремій могилі. Ексгумований пошуковцями місії «Чорний тюльпан» 29 вересня 2014 р., похований на Кушугумському цвинтарі Запоріжжя як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за експертизою ДНК, 29 серпня 2016 року тіло було передано рідним для перепоховання.
1079		Швець Михайло Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-05-055 травня 1980, Військове Солонянський район Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Рано втратив батьків. Проживав на хуторі Гроза (Солонянський район). Призваний за мобілізацією як доброволець. Залишилися старша сестра, племінники та тітка.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. Через 18 місяців пошуку за експертизою ДНК ідентифікували останки воїна у двох різних могилах. Перепоховання пройшло 16 березня 2016 року у с. Військовому.
1080		Нещерет Сергій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-04-1818 квітня 1965, Артемівськ Донецька область. Старшина 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.
1081		Зранко Дмитро Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-01-2525 січня 1984, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший солдат, сапер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на перехресті доріг з с. Побєда до с. Новокатеринівка (Старобешівський район) поруч зі ставком. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.
1082		Ілляшенко Віктор Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-12-1313 грудня 1984, Сергіївка (Гадяцький район) Полтавська область. Солдат, механік-водій 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, на дорозі поблизу села Побєда (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі в с. Побєда. Після ексгумації похований на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України, ідентифікований за експертизою ДНК та визнаний загиблим слідчими органами. 28 липня 2017 року відбулося перепоховання в рідній Сергіївці
1083		Абашин Герман Едуардович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-055 березня 1993, Дніпропетровськ. Солдат 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). У 7 років залишився сиротою, виховувався бабусею й тіткою, яка стала для нього мамою. Закінчив ПТУ № 17, де здобув спеціальність автослюсаря. За власним бажанням пішов служити в армію, 2012 року підписав контракт.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення. Бойові товариші розповіли, що Герман загинув від поранення в голову в автомобілі ЗІЛ-131 № 6544 Н9, який загорівся від вибуху, на південному виїзді з села Новокатеринівка (Старобешівський район). Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Поховають Германа на Центральній алеї Краснопільського цвинтаря Дніпропетровська у квітні 2016 року.
1084		Горобинський Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-1414 травня 1993, Півневе Кремінський район Луганська область. Мешкав у с. Кудряшівка. Солдат 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Виріс у багатодітній родині, де було 4 брата і 2 сестри. Восени 2013 року був призваний на строкову службу, 27 січня 2014 підписав контракт на три роки. Захищав Україну від самого початку АТО. Залишились батьки, брати, сестри. 10.04.2017 р. нагороджений орденом посмертно.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення. У травні 2017 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 28 червня відбулось перепоховання на Ліньовському кладовищі міста Рубіжне.
1085		Гречаний Олександр Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-04-2929 квітня 1975, Тернівка Дніпропетровська область. Солдат, військовослужбовець групи інженерного забезпечення 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське). Одружений. 10.04.2017 р. нагороджений орденом посмертно.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення, поблизу с. Осикове (Старобешівський район). Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, ділянка № 79. Ідентифікований за експертизою ДНК.
1086		Бублик Олександр Сергійович	01987-02-022 лютого 1987, Дніпропетровська область. Молодший сержант, снайпер 93-ї окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під Іловайськом під час прориву з оточення на дорозі від с. Осикове в напрямку с. Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований як тимчасово невстановлений боєць на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, ділянка № 79. Ідентифікований за експертизою ДНК.
1087		Власов Ігор Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01970-04-2222 квітня 1970, Тернівка Дніпропетровська область. Солдат, номер обслуги 93-ї окремої механізованої бригади.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом у районі села Червоносільське. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО.
1088		Салівончик Руслан Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-01-3131 січня 1983, Костопіль Рівненська область. Капітан міліції, військовослужбовець добровольчого батальйону па трульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Навчався у Запорізькому юридичному інституті ДДУВС. Проживав у місті Каховка Херсонська область, шість років працював у секторі карного розшуку Каховського райвідділу міліції. З початку АТО одним з перших записався добровольцем у новостворений батальйон. Залишилась маленька донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Був убитий осколком на броні БТРа.
1089		Мазур Павло Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-02-1212 лютого 1984, Херсон. Рядовий міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Херсонський центр освіти молоді та дорослих Херсонської міської ради.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1090		Ковальов Владислав Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-10-011 жовтня 1984, Каховка Херсонська область. Проживав у Херсоні. Рядовий, лікар добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Закінчив Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна за спеціальністю лікувальна справа. Упродовж чотирьох років працював у відомчій лікарні УМВС, лікар-хірург. Активний учасник Революції Гідності, був командиром мобільного загону першої медичної допомоги Червоного Хреста, куратором сектору медзабезпечення Самооборони Херсона. Добровольцем записався до лав батальйону. Залишилась дружина та двоє дітей, 2-річна донька і однорічний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Владислав виносив поранених з-під обстрілу, загинув, рятуючи життя інших.
1091		Шаригін Артем Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-12-2929 грудня 1993, Новорепівка Новотроїцький район Херсонська область. Молодший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Проходив строкову службу у десантних військах.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Ідентифікований серед загиблих за експертизою ДНК. 7 жовтня 2015 року Артема поховали на кладовищі с. Новорепівка.
1092		Гребінський Олег Вільямович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-07-033 липня 1971, Херсон. Старший сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Впізнаний за результатами експертизи ДНК. Похований 11 вересня 2015 року на кладовищі у с. Кринки, Херсонської області.
1093		Вовченко Олег Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-03-1414 березня 1967, Херсон. Сержант міліції, боєць добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Херсон». Залишився брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі на кладовищі х. Горбатенко. 15 вересня тіло ексгумоване та привезене до Запоріжжя пошуковцями «Чорного тюльпану», похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя. Триває черговий етап тестів ДНК..
1094		Атаманчук Роман Віталійович (Позивний «Добрий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-12-1010 грудня 1992, Сергіївка (Каховський район) Херсонська область. Проживав у м. Нова Каховка. Боєць Боєць Добровольчого Українського Корпусу. Закінчив професійно-технічне училище № 14 у Новій Каховці за професією «Радіомеханік з обслуговування і ремонту радіотелевізійної апаратури». Працював за фахом як приватний підприємець. Належав до лав Правого сектора, навесні брав активну участь у роботі блок-поста поблизу Каховської ГЕС, а потім добровольцем пішов на фронт.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Вважався зниклим безвісти. Знайдений за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям героїв АТО. 25 грудня Романа перепоховали у рідній Сергіївці.
1095		Остроушко Денис Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-08-3030 серпня 1989, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник стрілецької роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив сільскогосподарський технікум, служив в армії, працював охоронцем в «АТБ-Маркет». Потім вступив до Національної металургійної академії, з 2012 року працював термістом цеху № 7 у ТОВ «Інтерпайп Ніко Тьюб». Залишилась дружина та син 2,5 років.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1096		Троценко Максим Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-06-2020 червня 1985, Нікополь Дніпропетровська область. Солдат, снайпер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював стропальником у ТОВ «Интерпайп Ніко Тьюб». Мобілізований 15 травня. Залишились батьки та сестра.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Максим сидів зверху на бронемашині, сильним вибухом його викинуло прямо під колеса БТР, що їхав на великій швидкості.
1097		Гажур Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-06-1818 червня 1975, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Молодший сержант, снайпер стрілецької роти військової 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на Інгулецькому ГЗК у цеху технологічного автотранспорту. Залишились дружина, син та донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Поховали Олександра 11 вересня на Дем'янівському кладовищі м. Кривий Ріг.
1098		Семеніщенков Олександр Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-04-2121 квітня 1983, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1099		Тітенко Володимир Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-01-1818 січня 1974, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Мобілізований 18 травня. Закінчив Терновський індустріальний технікум.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1100		Коваленко Олег Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-1616 серпня 1984, Лозуватка (П'ятихатський район) Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1101		Лихогруд Андрій Григорович	01971-07-2727 липня 1971, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, командир взводу 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1102		Мельник Валерій Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-08-2525 серпня 1984, Дніпропетровська область. Старший солдат, кухар 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. За даними Книги пам'яті, похований у с. Шевченки (Кобеляцький район) Полтавської області.
1103		Толкачов Віталій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-08-055 серпня 1973, Велика Костромка Дніпропетровська область. Молодший сержант, старший водій 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1104		Русін Андрій Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-11-033 листопада 1976, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив Криворізьке професійно-технічне училище № 9 за спеціальністю машиніст гусеничного крану. З 1993 по 1995 проходив строкову службу в роті охорони у Луганську. Працював агломератником на «Південному ГЗК» у Кривому Розі. Призваний за мобілізацією 17 травня.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у районі Харцизька (Донецька область) під час прориву колони з оточення під Іловайськом (за іншими даними загинув 9 серпня). Прощання з бійцем у Кривому Розі відбудеться 16 грудня.
1105		Мирошниченко Олександр Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-04-1111 квітня 1993, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область). Олександра було поранено під Савур-Могилою. Товариші поклали його на броню бойової машини та намагались вивезти, але дорогою підірвались на фугасі, вибуховою хвилею бійця закинуло на проводи ЛЕП. Тіло Олександра вивезли волонтери пошукової місії.
1106		Джадан Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-03-2424 березня 1977, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, механік-радіотелефоніст взводу зв'язку 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив із відзнакою Криворізький авіаційний коледж цивільної авіації, відділення «Радіотехніка». З 1997 по 1999 пройшов строкову службу зв'язківцем у Старичах на Львівщині. Понад 12 років працював ковалем у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. 27 лютого 2015 року воїна поховали у Кривому Розі.
1107		Долгов Ігор Олександрович	01964-05-2020 травня 1964, Перше Травня (Апостолівський район) Дніпропетровська область. Старший лейтенант, заступник командира роти з озброєння 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК.
1108		Прокоп'єв Євген Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-06-044 червня 1981, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, кулеметник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 12 березня 2015 року відбулося перепоховання воїна у Кривому Розі.
1109		Королюк Андрій Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-08-044 серпня 1980, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, стрілець 2 взводу 2 роти 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив професійно-технічний навчальний заклад № 46 за спеціальністю помічник машиніста тепловоза, слюсар рухомого складу. Строкову службу проходив зв'язківцем в Одесі. З 1997 по 2005 рік працював на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» слюсарем рухомого складу. Призваний за мобілізацією 18 травня. Залишилися батьки-пенсіонери, у яких Андрій був єдиним сином.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення на блокпосту № 4004. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 24 березня 2015 року відбулося перепоховання воїна у Кривому Розі.
1110		Куліченко Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-03-077 березня 1972, Вознесенськ Миколаївська область. Проживав у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, гранатометник 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на підприємствах Кривого Рогу. Призваний за мобілізацією 17 квітня. Залишилася дружина та син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. У березні 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 10 серпня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі.
1111		Карпенко Геннадій Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01972-10-1515 жовтня 1972, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старший сержант, бухгалтер 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Працював на кількох підприємствах Кривого Рогу та в охоронному агентстві «Дуган». Призваний за мобілізацією 17 травня.	02014-08-2828 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область). Перебував у списку зниклих безвісти. У лютому 2015 року упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. 10 лютого 2015 року з Геннадієм попрощались у м. Кривий Ріг.
1112		Бондарчук Олег Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-02-2424 лютого 1979, Широка Дача Широківський район Дніпропетровська область. Проживав у м. Кривий Ріг. Солдат 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Закінчив Інгулецький технікум. Працював у цеху з ремонту рухомого складу «ІнГЗК». Мобілізований у травні 2014 року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу Іловайська (Донецька область) під час прориву з оточення. Перебував у списку зниклих безвісти. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 1 грудня 2015 року воїна перепоховали у Кривому Розі, на Алеї Слави Інгулецького кладовища.
1113		Міщишин Віталій Анатолійович (Позивний «Манки») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-08-3131 серпня 1987, Письмечеве Солонянський район Дніпропетровська область. Проживав у Дніпропетровську. Старший солдат, водій 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». 8 серпня 2014 року був нагороджений орденом «За мужність».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. В останнє його бачили після обстрілу поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО, визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.
1114		Шиян Андрій Вікторович (Позивний «Беркут») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-12-1515 грудня 1976, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Старшина, командир відділення розвідки 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас». Служив у спецпідрозділі МВС «Беркут», після звільнення три роки займався торгівлею. Під час Революції Гідності брав участь в акціях Євромайдану. Мобілізований у березні 2014 року, спочатку служив у військкоматі, а з початком формування криворізького добровольчого батальйону, записався до його лав, з 7 липня перебував у зоні АТО. Залишились дружина та двоє дітей шкільного віку, донька і син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Визнаний судом померлим за свідченнями співслужбовців, тіло не знайдене.
1115		Нечепуренко Костянтин Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-07-3030 липня 1977, Кривий Ріг, Дніпропетровська область. Солдат, стрілець-помічник гранатометника стрілецької роти 40-го Батальйону територіальної оборони «Кривбас». Призваний за мобілізацією 17 травня. Залишились батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву колони з оточення під Іловайськом (Донецька область). 27 серпня виходив на зв'язок під селищем Покровка. Були свідчення бійців, що потрапив у полон 2 вересня. Вважався зниклим безвісти. 14 вересня тіло було знайдено пошуковою групою «Чорний тюльпан» у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки (Старобешівський район). Упізнаний за експертизою ДНК. Похований 23 грудня на Алеї Слави Центрального кладовища Кривого Рогу.
1116		Конопацький Сергій Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-03-2626 березня 1973, Інгулець (Кривий Ріг) Дніпропетровська область. Солдат 40-го батальйону територіальної оборони «Кривбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. 14 вересня тіло було знайдено пошуковою групою «Чорний тюльпан» у полі в урочищі Червона Поляна неподалік від с. Чумаки (Старобешівський район). Похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя, ділянка № 19. Перебував у списку зниклих безвісти, упізнаний за експертизою ДНК. Перепоховання 24.11.2017 у с. Широка Дача Широківського району. 4 березня 2015 року Микола Колесник повідомив, що батальйон втратив у боях під Іловайськом 46 бійців загиблими та зниклими безвісти.
1117		Карабінович Андрій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-066 грудня 1990, Дзвиняч (Богородчанський район) Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції 3 зводу 1 роти батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1118		Погорєлов Михайло Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-1919 лютого 1992, Обертин Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1119		Білінський Зорян Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-06-2121 червня 1985, Новичка Долинський район (Івано-Франківська область). Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1120		Перепічка Олег Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-03-1414 березня 1988, Хохонів Галицький район Івано-Франківська область. Сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». У зоні АТО перебував з 18 серпня 2014 року. Залишилася дружина та 2-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Машина, якою їхали бійці, потрапила під обстріл, Олег разом з іншими вистрибнув з машини, з того часу його доля була невідома. Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня поховання у с. Хохонів.
1121		Пацино Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-11-088 листопада 1989, Голови Верховинський район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Ідентифікований серед загиблих за ДНК-експертизою, 3 квітня 2015 року поминальна панахида за трьома загиблими бійцями батальйону, 4 квітня поховання у с. Голови.
1122		Грицик Роман Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-05-2929 травня 1986, Івано-Франківськ. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишилася дружина та троє маленьких дітей, дві доньки і син, який народився у січні 2015 року, вже після загибелі батька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Зник після обстрілу машини «Урал», на якій їхали бійці. Ідентифікований за ДНК-експертизою серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО, 3 квітня 2015 року в Івано-Франківську попрощалися з трьома бійцями батальйону, 4 квітня Романа перепоховали на Алеї слави міського кладовища у Чукалівці.
1123		Косовчич Юрій Іванович	01989-04-2929 квітня 1989, Нижній Березів Косівський район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Закінчив політехнічний коледж у Коломиї. Залишились батьки і молодший брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення, на дорозі поміж с. Новокатеринівка (Старобешівський район) та х. Горбатенко. Похований 23 вересня на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.
1124		Гарасимчук Ігор Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-1010 серпня 1992, Гарасимів Тлумацький район Івано-Франківська область. Молодший сержант міліції, боєць батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Івано-Франківськ». Залишились батьки, дружина та донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення, на дорозі поміж с. Новокатеринівка (Старобешівський район) та х. Горбатенко. Похований 23 вересня на Краснопільському цвинтарі, як тимчасово невстановлений захисник України. Ідентифікований за ДНК та визнаний загиблим.
1125		Брус Тарас Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-05-2424 травня 1987, Баня Лисовицька Стрийський район Львівська область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Закінчив Львівську комерційну академію. Був приватним підприємцем. З першого дня був активним учасником Революції Гідності. Потім був волонтером на Сході, задля допомоги війську навіть продав власну кав'ярню у Львові, згодом став бійцем батальйону «Дніпро-1».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. У Тараса влучив снаряд з РПГ і він згорів. У грудні воїна ідентифікували за експертизою ДНК. Після прощання у Дніпропетровську і у Львові, героя поховають у рідному селі 21 грудня.
1126		Курносенко Микола Юрійович (Позивний «Спілберг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-06-2828 червня 1975, Дніпропетровськ. Старшина міліції, міліціонер 1-го взводу 1-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». 2013 року став переможцем фотоконкурсу Вікіпедії. Створив офіційну спільноту полку «Дніпро-1» у Facebook. Одним з перших почав знімати відео про події в АТО та вести фотохроніку.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Горбатенко (Старобешівський район) при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 12 вересня 2015 року на Краснопільському цвинтарі під Дніпропетровськом.
1127		Жайворонок Богдан Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-06-2424 червня 1982, Київ. Рядовий, міліціонер взводу 4-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишились мати, дружина та 3-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Горбатенко (Старобешівський район) при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Після ідентифікації за експертизою ДНК 28 жовтня 2015 року воїна перепоховали на алеї Героїв Краснопільського цвинтаря під Дніпропетровськом.
1128		Воронов Сергій Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-05-2020 травня 1974, Дніпропетровськ. Прапорщик міліції, боєць 1 взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Батько родом з Орловської області Росії. Сергій пішов добровольцем захищати Батьківщину у липні 2014 року. Залишилися мати, дружина та дві доньки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву колони з Іловайська (Донецька область), в бою з російськими збройними формуваннями. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 7 квітня 2015 року воїна перепоховали у Дніпропетровську на Краснопільському цвинтарі.
1129		Пелипенко Дмитро Миколайович (Псевдо «Пілот») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-02-022 лютого 1978, Ленінград (Санкт-Петербург) РРФСР. Проживав у м. Дніпропетровськ. Молодший сержант, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки, старша сестра, дружина.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з Іловайська внаслідок нещасного випадку. Після того як пікап з бійцями «Херсона» і «Дніпра» прорвався у Новокатеринівку, Дмитро вистрибнув з кузова і потрапив під колеса свого ж БТРа, який розвертався поруч
1130		Томілович Денис Григорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-03-1111 березня 1982, Дніпропетровськ. Молодший сержант міліції, командир взводу 1 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». У 2004 році закінчив Дніпропетровський індустріальний технікум, у 2009 — Київський славістичний університет. Працював на ТОВ "Метизний завод «Шплінт ЮА» директором із виробництва. Залишилась дружина та двоє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область), коли виводив свій взвод з оточення. Похований 1 жовтня на кладовищі у Таромському.
1131		Макаренко В'ячеслав Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-09-2727 вересня 1987, Сніжне Донецька область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву колони з Іловайська (Донецька область), в бою з російськими збройними формуваннями. Перебував у списках зниклих безвісти, внесений до списку загиблих Штабу національного захисту. Похований на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям. Після ідентифікації за експертизою ДНК 28 жовтня 2015 року воїна перепоховали на алеї Героїв Краснопільського цвинтаряпід Дніпропетровськом.
1132		Колдунов Єгор Олександрович (Позивний «Техас») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-09-1616 вересня 1985, Дніпропетровськ. Рядовий міліції, боєць 2 взводу 2 роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Указом від 15 травня 2015 року нагороджений Орденом За мужність III ступеня (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під час прориву колони з Іловайська (Донецька область). Перебуває у списку зниклих.
1133		Матущак Юрій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-02-1515 лютого 1987, Донецьк. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Закінчив Донецький національний університет, у 2011—2012 роках проходив стажування в Любліні. Керівник Донецької обласної МГО «Поштовх». Був членом Громадської ради при ДонОДА у 2011 році. Активний учасник, один з організаторів Донецького Євромайдану. Коли в Донецьку почався російський терор, був вимушений виїхати до Чернівців разом зі своєю дівчиною-італійкою, у червні розповів в інтерв'ю [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] про те, що тоді відбувалося. Указом Президента від 14.11.14 № 873/2014 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Під час виходу з «Іловайського котла» потрапив під артилерійський обстріл російських збройних формувань, з 29 серпня з Юрієм зник зв'язок. Вважався зниклим безвісти. У жовтні 2014 року був похований як «Тимчасово невідомий» на Краснопільському кладовищі у Дніпропетровську. Завдяки експертизі ДНК вдалося встановити його загибель. 29 травня 2015 року на Краснопільському кладовищі провели панахиду.
1134		Комісар Володимир Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-01-011 січня 1978, П'ятихатки Дніпропетровська область. Рядовий міліції Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки і сестра.	02014-08-2929 серпня 2014	Під час виходу з «Іловайського котла» загинув поблизу села Чумаки (Старобешівський район). В останнє Володимира бачили в районі урочища Червона Поляна: він відступав у «зеленку» та відстрілювався. Вважався зниклим безвісти. Ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих на Краснопільському цвинтарі м. Дніпро. 29 вересня 2016 року воїна перепоховали у м. П'ятихатки.
1135		Придатко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-07-2828 липня 1988, Кропивницький. Сержант, старший розвідник-снайпер групи спеціального призначення загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Виховувався батьком, зі школи захоплювався футболом і боксом. У ПТУ № 8 здобув професію столяра. Строкову військову службу проходив у 3-му полку спецпризначення та залишився у ньому за контрактом. Після завершення терміну контракту працював складальником меблів, таксистом. З початком російської агресії пішов до військкомату добровольцем, на фронті був з кінця березня. Залишилась дружина та 1-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Міна влучила у вантажопасажирську «Газель», де їхав Дмитро. Його товариш Олександр Плотніков зміг дотягнути його до свого УАЗа. Дмитро був важко поранений, з опіками і переломами, він прожив тільки 4 години. Поховали Дмитра на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.
1136		Кривенко Максим Ігорович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-05-2424 травня 1992. Солдат, старший розвідник-снайпер 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). На фронт пішов добровольцем, перебував у зоні бойових дій з травня.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Міна влучила у вантажопасажирську «Газель», де їхали Максим і Дмитро Придатко. Їх товариш Олександр Плотніков зміг дотягнути до свого УАЗа Дмитра, а за Максимом йому не дозволили повернутись через обстріли. Максим вважався зниклим безвісти. У січні був упізнаний за експертизою ДНК. 5 лютого 2015 року воїна поховали на Алеї Слави Рівнянського кладовища Кропивницького.
1137		Слободянюк Роман Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-1212 січня 1991, Первомайськ (Миколаївська область). Старший солдат, розвідник 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Військовослужбовець за контрактом. Навчався в Одеському національному університеті імені Мечникова. Не одружений, залишився брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Вважався зниклим безвісти. У січні був упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 21 січня 2015 року в Первомайську відбудеться перепоховання.
1138		Панченко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-04-066 квітня 1979, Соколівське Кропивницький район Кіровоградська область. Солдат, санітарний інструктор розвідгрупи 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Останній час проживав разом з родиною в с. Ганнинське під Кропивницьким. Працював фельдшером у селах Ганнинське і Крупське. Мобілізований на початку військових дій на сході. Залишилися батьки, брат, дружина та двоє дітей, син і донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область), коли витягував з поля бою поранених, під час виходу з «Іловайського котла». Вважався зниклим безвісти. У березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 6 квітня прощання з Дмитром у Кіровограді.
1139		Карнаух Віктор Вікторович	01979-10-2929 жовтня 1979, Леонтовичеве Новоукраїнський район Кіровоградська область. Прапорщик, командир розвідгрупи 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Залишилися дружина та син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув поблизу села Червоносільське (Донецька область), під час виходу з «Іловайського котла». Вважався зниклим безвісти. 03.09.2014 р. його тіло, разом з тілами 96 інших загиблих у т. зв. Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. 16.10.2014 р. тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі м. Дніпропетровська, як невпізнаний Герой. Був упізнаний за тестами ДНК. 24.07.2015 р. перепохований на Рівнянському кладовищі у Кропивницькому.
1140		Дремлюх В'ячеслав Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-09-2323 вересня 1991, Бершадь Вінницька область. Солдат 7-го полку армійської авіації (Сухопутні війська Збройних Сил України). Мобілізований 19 червня. Залишилась мати, сестра та наречена.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув під Іловайськом (Донецька область). Зв'язок з військовим перервався у четвер 28 серпня. Поховали В'ячеслава 6 вересня у Бершаді.
1141		Ар'янов Сергій Сергійович	01986-04-1111 квітня 1986, Вінниця. Був добровольцем (підрозділ не уточнено), в зоні АТО перебував півтора місяця. Батько Сергія помер, коли йому було десять років. Сергій — єдина дитина у матері. Лише рік тому одружився. Професійний фотограф, разом із мамою та дружиною займався сімейним бізнесом, — працювали на весіллях. Подружжя брало участь у програмі «4 весілля» на телеканалі «1+1», тоді вони перемогли й виграли путівку до Франції.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Дата, місце й обставини не уточнено. Відомо, що Сергій загинув від вогнепального поранення. Імовірно, загинув під Іловайськом (Донецька область). Похований у Вінниці 10 вересня.
1142		Заграничний Валентин Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-12-099 грудня 1978, Очаків Миколаївська область. Капітан 2 рангу (посмертно), заступник командира загону з ПДП, командир розвідувальної групи спеціального призначення 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Один з найкращих офіцерів легко-десантної служби військової частини, підготував велику кількість парашутистів Центру. Залишилися батьки у Миколаєві, дружина, донька та 3-річний син в Очакові.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під час виходу з «іловайського котла» в районі с. Многопілля (Донецька область). Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 5 травня 2015 року з офіцером попрощалися в Очакові та перепоховали на Центральній алеї кладовища Миколаєва.
1143		Кифоренко Борис Борисович	01974-04-1111 квітня 1974, Демівка (Чечельницький район) Вінницька область. Полковник (військове звання отримав 25.08.2014 р.), командир 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (смт Черкаське Дніпропетровська область). Закінчив Київське вище військове інженерне училище зв'язку (1996) та Національний університет оборони України ім. Черняхівського (2004). Проживав в Одесі, командував 1-м батальйоном Одеського окремого полку зв'язку ППО командування «Південь», потім був переведений до 121-го полку зв'язку. Залишилися дружина та дві доньки, тринадцяти та одного року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув смертю хоробрих під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ. За словами співслужбовців, яким вдалося вижити, у його УАЗ, який рухався головним у колоні техніки, потрапив ворожий снаряд. Полковник отримав поранення, після чого його застрелив чоловік у формі російської армії.
1144		Гладков Андрій Валерійович	01976-11-1414 листопада 1976, Миколаївська область. Проживав у м. Запоріжжя. Майор, офіцер управління радіотехнічних військ в/ч А1314 (Дніпропетровськ) Оперативного командування «Південь». Служив у Запорізькому радіотехнічному батальйоні, був переведений у Дніпропетровськ в оперативне командування «Південь». У зоні АТО керував безпілотними літальними апаратами. Залишилися дружина і двоє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з «котла» під Іловайськом. У машину противник влучив з гранатомету, в результаті чого двоє офіцерів загинули, водія було поранено, а також загинув командир 121-го полку зв'язку полковник Кифоренко Б. Б., який перебував у цій машині. Упізнаний за ДНК-експертизою серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. Родичі вирішили не ексгумувати тіло військового, 28 січня 2015 відбулася церемонія прощання з офіцером.
1145		Світличний Олександр Григорович	01982-04-1919 квітня 1982, Марківка Луганська область. Проживав у м. Ізмаїл, Одеська область. Капітан, офіцер відділу організації та застосування радіотехнічний військ центру управління авіації і ППО оперативного командування «Південь» (Дніпропетровськ). Закінчив Харківський військовий університет за спеціальністю «Комп'ютеризовані системи, автоматика та управління». З 2004 року служив у прикордонній частині в с. Лощинівка Ізмаїльського району начальником ремонтної майстерні. Потім був переведений до в/ч А1913 РЛС, м. Арциз командиром роти. У зону АТО поїхав добровольцем. Залишилися дружина та двоє малолітніх дітей, п'яти років та трьох місяців.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область). У машину противник влучив з гранатомету, в результаті чого двоє офіцерів загинули, водія було поранено, а також загинув командир 121-го полку зв'язку полковник Кифоренко Б. Б.
1146		Губа Яків Миколайович	01984-11-2828 листопада 1984, Дніпропетровськ. Майор, офіцер відділу організації зв'язку 208-го інформаційно-комунікаційного вузлу, в/ч А2326 (Дніпропетровськ), оперативного командування «Південь» (Дніпропетровськ). Залишилися мати, дружина, брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. В останнє Якова бачили 29 серпня поблизу села Чумаки (Старобешівський район). Був разом з полковником Кифоренко Б. Б., їхав на БТРі зв'язку під номером 004 перед його УАЗом. БТР було підбито і весь його екіпаж згорів: солдат Солодовник Є. О., молодший сержант Юрковець І. В. та майор Губа Я. М. У січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО. 17 січня 2015 р. офіцера перепоховали на Алеї Героїв АТО на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.
1147		Солодовник Євген Олегович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-07-1515 липня 1991, Барвінкове Харківська область. Солдат, механік-водій 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (смт Черкаське Дніпропетровська область). Залишились батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ у с. Многопілля (Донецька область). БТР, де перебував військовослужбовець, підбили і весь екіпаж згорів.
1148		Юрковець Ігор Володимирович	01993-06-1313 червня 1993, Малі Сорочинці Полтавська область. Молодший сержант, начальник радіостанції 121-го окремого лінійно-вузлового полку зв'язку Сухопутних військ ЗСУ, в/ч А1214 (Черкаське Дніпропетровська область). Залишились батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення поблизу м. Іловайськ у с. Многопілля (Донецька область). БТР, де перебував військовослужбовець, підбили і весь екіпаж згорів.
1149		Куденьчук Іван Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-09-1616 вересня 1983, Перещепине Новомосковський район Дніпропетровська область. Сержант, командир відділення 502-го окремого батальйону радіоелектронної боротьби (Черкаське Дніпропетровська область). Залишилась дружина.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих Героїв АТО, в лютому 2015 року перепохований у с. Афанасівка Новомосковського району. Прим. За іншими даними, служив у 93-й ОМБр.
1150		Розуменко Артем Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-03-2424 березня 1995, 19 років, Оріхівка (Лубенський район) Полтавська область. Солдат, номер обслуги гранатометного відділення гранатометного взводу механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади, в/ч А3283 (Кривий Ріг). З 25 жовтня 2013 року служив за контрактом кулеметником 3-го батальйону 92-ї ОМБр, в/ч А0501. 19 липня 2014 року добровольцем пішов на фронт у складі 17-ї бригади. Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. Ідентифікований за експертизою ДНК, похований 27 січня 2015 року в с. Оріхівка.
1151		Трофімов Олексій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-11-1717 листопада 1993, Апостолове Дніпропетровська область. Солдат, старший стрілець механізованої роти 1-го механізованого батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Військовослужбовець за контрактом. Залишилася мати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За експертизою ДНК упізнаний серед похованих на Алеї невідомих героїв під Запоріжжям. 1 липня 2015 року з воїном попрощалися у рідному місті.
1152		Алексанич Олег Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-05-2929 травня 1993, Вишневе (Широківський район) Дніпропетровська область. Мешкав у м. Кривий Ріг. Сержант, командир бойової машини — командир відділення 17-ї окремої танкової бригади. У шкільні роки мешкав з бабусею в селищі цегляного заводу у Центральнозаводському районі Кривого Рогу. Вчився в технікумі. Після строкової служби працював у СІЗО охоронцем. З початком захоплення Криму російськими військами пішов на контрактну службу. Залишилися батьки та молодший брат, який також уклав контракт на військову службу та воював у зоні АТО.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти після обстрілу під час прориву з оточення під Іловайськом на дорозі поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області. За даними Книги пам'яті, упізнаний за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям та визнаний загиблим.
1153		Король Віталій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-05-2323 травня 1995, 19 років, Власівка (підпорядковане місту Світловодськ) Кіровоградська область. Солдат, командир танку 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-08-2929 серпня 2014	Згорів у танку під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк Віталія йшов першим у колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. Поховання 25 вересня 2015 року в смт Власівка.
1154		Милащенко Василь Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-1717 січня 1991, Апостолове Дніпропетровська область. Проживав у с. Запорізьке (Апостолівський район). Солдат, старший механік-водій 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Навчався в технікумі, відслужив в армії у танковому взводі. Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк йшов першим у колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 липня 2015 року з воїном попрощалися в м. Апостолове.
1155		Калакун Віталій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-11-1515 листопада 1991, Миколаївська область. Старший солдат, навідник танку 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). Військовослужбовець за контрактом.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув (за свідченнями товаришів по службі) під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк йшов першим у колоні, яка виходила до села Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області, та був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж. Вважався зниклим безвісти. За даними Книги пам'яті ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Кушугумському цвинтарі під Запоріжжям невідомих героїв АТО.
1156		Кузьмін Дмитро Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-10-044 жовтня 1987, Харків. Проживав у смт Рогань Харківський район Харківська область. Солдат, старший стрілець 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення. За даними Книги пам'яті, зник 29 липня. Ідентифікований за експертизою ДНК, похований 8 квітня 2015 у смт. Рогань. За даними МВС (пошук), перебував під Іловайськом, не виходив на зв'язок з 21 липня. Харківські активісти отримали від військкомату дані про загиблих, де зазначено, що солдат ВЧ ПП В3027 (?) Кузьмин Дмитро Вікторович загинув у результаті осколково вогнепального поранення під Іловайськом 2014 року. Внесений до списку загиблих під Іловайськом, що оприлюднений військовою прокуратурою.
1157		Бадіченко Станіслав Сергійович	01996-02-1010 лютого 1996, 18 років, Долинська Кіровоградська область. Солдат 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг).	02014-08-2929 серпня 2014	26 серпня був поранений під Іловайськом. Зі слів товаришів по службі, 28 серпня його везли до шпиталю, в останнє бачили поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). За даними Книги пам'яті, ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська, визнаний загиблим слідчими органами, про що складено відповідну постанову.
1158		Петров Євген Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01985-05-2929 травня 1985, Попасна Луганська область. Солдат, заступник командира бойової машини-навідник оператор 17-ї окремої танкової бригади (Кривий Ріг). У 2013 році за власним бажанням підписав контракт і почав військову службу в ЗС України. У 2014 році, з початком збройного конфлікту, був направлений у зону проведення АТО. Залишилися батько та кохана дівчина.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час бою з російськими військами біля с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область), коли українська колона намагалась прорватись з Іловайського котла. Був у складі екіпажу БМП № 132, який разом з автомобілями батальйону «Донбас» прибув на околицю с. Червоносільського, де по ньому було випущено три ПТУРи. Два пролетіло повз, а третій влучив у БМП № 132. Євген загинув, а тіло його згоріло у машині. У БМП № 132 також загинули члени його десанту: бійці 93-ї окремої механізованої бригади В. Г. Ходак та О. О. Баланчук-Фанштейн. Ідентифікований по ДНК батька. Похований 15.12.2018 в Попасній
1159		Бражник Володимир Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-07-077 липня 1978, Торське (Лиманська міська громада) Донецька область. Мешкав у Донецьку. Солдат, стрілець 42-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області «Рух Опору». Працював у Донецьку, де мав власний бізнес із бронювання та продажу авіаквитків корпоративним клієнтам. Після того як Донецький аеропорт був захоплений російськими терористами, бізнес було втрачено. Володимир до середини липня возив українським військовослужбовцям гуманітарну допомогу на передову, в Слов'янськ і Красний Лиман. Після звільнення цих міст вирішив піти на фронт, але через військкомат цього зробити не вдалося. 14 серпня, Володимир поїхав з дому і разом з Темуром Юлдашевим долучився до групи спецпризначення «Крим» та інших підрозділів ЗСУ, які тримали оборону висоти Савур-Могила. Залишилася батьки, брат, сестра, дружина та син.	02014-08-2929 серпня 2014	У ніч на 25 серпня, оборонці Савур-Могили, вийшли з оточення до с. Многопілля, де Володимир приєднався до підрозділів у секторі «Б». Загинув під час виходу колони з «Іловайського котла», на дорозі з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 26 травня 2015 року воїна поховали у звільненому від російських терористів Красному Лимані.
1160		Устименко Олександр Анатолійович	01983-07-1010 липня 1983, Київська область. Лейтенант, командир взводу 72-ї окремої механізованої бригади (Біла Церква). Призваний за мобілізацією. Залишилася дружина та дві доньки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера поблизу міста Волноваха.
1161		Назаренко Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-10-2828 жовтня 1974, Кременчук Полтавська область. Сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Художник, майстер-коваль. Брав участь у першому Майдані в Києві — в 2004 році, активно займався всіма справами козацького товариства Канівського полку. Активний учасник Революції Гідності. Залишився син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1162		Єщенко Віктор Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01967-02-2727 лютого 1967, Київ. Полковник міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Після закінчення вищого інженерного радіотехнічного училища протиповітряної оборони проходив службу в лавах Збройних сил України, від командира взводу до командира роти. Службу в органах внутрішніх справ, якій віддав 15 років, розпочав з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку. А у 2010 році закінчив службу на посаді керівника одного з відділів Головного управління боротьби з організованою злочинністю МВС України. У травні 2014 добровільно вступив до батальйону «Миротворець». Залишились три доньки, одна з яких неповнолітня.	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1163		Катрич В'ячеслав Степанович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-05-1010 травня 1979, Калинівка (місто) Вінницька область. Сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Свого часу проходив строкову службу у спецпідзрозділі «Ягуар» у Калинівці. Був призваний у липні. Залишилась дружина та 10-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1164		Єсипок Андрій Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-01-044 січня 1994, Новий Биків Чернігівська область. Молодший сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1165		Сухенко Максим Володимирович (Позивний «Трассер») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-11-2828 листопада 1981, Київ. Молодший сержант міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Підприємець. Добровольцем записався до батальйону у травні, в зоні АТО перебував з 11 липня. Залишились дружина та дві доньки, 8 та 10 років.	02014-08-2929 серпня 2014	Під час виходу з оточення в Іловайську був тяжко поранений (чисельні кульові та осколкові поранення кінцівок з пошкодженням стегнової артерії). Помер від втрати крові в селі Новокатеринівка (Старобешівський район) Донецької області.
1166		Горай Олексій Зигмундович	01979-10-1414 жовтня 1979, народився у місті Київ. Лейтенант міліції, водій службового автомобіля командира батальйону Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». 12 років тому Олексій поховав свого батька. Залишилась мати, яка проживає в с. Курне (Житомирська область).	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховання відбудеться 24 вересня в с. Курне на Житомирщині.
1167		Цуркан Дмитро Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-09-1414 вересня 1979, Знам'янка Кіровоградська область. Майор міліції, старший інспектор Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». У 1997 році закінчив юридичний факультет Кіровоградського інституту регіонального управління та економіки, у 2001 році — факультет підготовки слідчих та криміналістів Національної академії Внутрішніх Справ України (з відзнакою). До травня 2014 року працював на посаді слідчого в УМВС України в Одеській області. 30 травня 2014 року був призначений на посаду в батальйон міліції особливого призначення «Миротворець».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1168		Набєгов Роман Валерійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-11-1111 листопада 1986, Херсон. Молодший лейтенант міліції, старший інспектор Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». З 2005 по 2007 рік проходив службу в Збройних Силах України. У 2011 році закінчив Херсонський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ. Працював у Цюрупинському райвідділі, з часом перевівся на Київщину. Роман чотири рази подавав рапорт, щоб його направили в зону АТО, зрештою написав листа [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.] міністру МВС Авакову.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Перебував у списках зниклих безвісти в зоні АТО.
1169		Халус Руслан Петрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-04-055 квітня 1977, Козинці (Липовецький район) Вінницька область. Капітан міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Навчався в Київському інституті Сухопутних військ, на автомобільному факультеті. Після одержання диплому інженера-механіка з 1999 до грудня 2003 року служив на різних посадах у Збройних силах України, звільнився в запас у військовому званні капітана. У березні 2014 року пішов добровольцем на захист Батьківщини.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Під час виходу з «іловайського котла» загинули 9 бійців батальйону «Миротворець», ще один зник безвісти.
1170		Співачук Олександр Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-09-099 вересня 1982, Хмельницький. Майор міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець». Працював слідчим в управлінні МВС України в Хмельницькій області. З початком АТО пішов добровольцем на фронт у складі батальйону «Миротворець». Залишилися дружина та 4-річний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях поблизу Іловайська (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Був похований на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська як невідомий захисник України. Ідентифікований за ДНК-експертизою. 25 січня 2015 героя перепоховали у секторі почесних поховань кладовища мікрорайону Ракове у Хмельницькому.
1171		Помінкевич Сергій Петрович (позивний «Чех») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-07-3131 липня 1977, Забороль (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, боєць 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). За знання чеської мови отримав позивний «Чех». Залишилася дружина та дві доньки, 4 і 1 року.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Бійці роти «Світязь» були у складі двох частин колони. Перша потрапила під артобстріл під селом Червоносільське, друга вийшла в сторону міста Комсомольське, де теж була розстріляна. Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались у Луцьку. Похований на малій Батьківщині.
1172		Ляшук Максим Володимирович (позивний «Яр») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-05-1818 травня 1989, Острожець (Млинівський район) Рівненська область. Лейтенант міліції, командир 2-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Служив у спецпідрозділах «Грифон» та «Сокіл». У 2011 році після автомобільної аварії був вимушений залишити службу за станом здоров'я. Почав працювати вчителем фізкультури у школі рідного села. Захоплювався краєзнавством, водив школярів у походи. Згодом Максима запросили на роботу керівником гуртків Млинівського районного центру туристично-краєзнавчої творчості. Був активним учасником Революції Гідності, потім добровольцем пішов на фронт. Залишилася дружина та однорічний син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались у Луцьку. Похований на малій Батьківщині в с. Острожець.
1173		Сацюк Олександр Миколайович (позивний «Білий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-06-044 червня 1994, Куснища Любомльський район Волинська область. Рядовий міліції, боєць 2-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Незадовго до початку подій на сході закінчив строкову службу в армії та повернувся до дому. Добровольцем пішов на фронт.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались у Луцьку. Похований на малій Батьківщині.
1174		Шолуха Віктор Григорович (позивний «Шериф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-08-2929 серпня 1974, Локачі Волинська область. Сержант міліції, водій автобусу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Працював водієм у приватних структурах, водив маршрутку у Луцьку. В Іловайську був разом зі своїм автобусом ПАЗ тимчасово прикомандирований до батальйону «Миротворець», з яким і виходив з оточення.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались у Луцьку. Віктор загинув у день свого 40-річчя. Похований на малій Батьківщині.
1175		Сивий Олександр Анатолійович (позивний «Док») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-033 січня 1991, Боратин (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, фельдшер медичного пункту роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Закінчив Луцький медичний коледж за спеціальністю «Фельдшерська справа». Залишились мати та сестра.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Востаннє його бачили живим 29 серпня на армійському БМП. Вважався зниклим безвісти, знайдений серед похованих 1 жовтня під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 27 грудня з воїнами попрощались у Луцьку. Похований на малій Батьківщині.
1176		Столярчук Мирослав Станіславович (позивний «Мирон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-01-2727 січня 1977, Луцьк. Проживав у с. Підгайці (Луцький район) Волинська область. Рядовий міліції, снайпер 1-го взводу роти патрульної служби міліції особливого призначення «Світязь» (Волинська область). Добровольцем пішов на захист Батьківщини у липні 2014 року. Залишилася дружина та дві доньки, 15 і 3 років.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу російськими військами під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область). Була інформація, що Мирослав у полоні у донецькому СІЗО. У грудні родичам стало відомо, що він помилково похований у Вінниці. Ідентифікований за експертизою ДНК. По завершенні юридичних процедур 15 березня 2015 року воїна перепоховали у рідній волинській землі на кладовищі у Підгайцях.
1177		Цедік Антон Ігорович (Позивний «Еней») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-07-3131 липня 1987, Полтава. Мешкав у Києві. Молодший сержант, стрілець-санітар 1-го взводу СпП 2-ї роти резервного батальйону СпП «Донбас». Займався тхеквондо, боксом, кендо. Строкова служба — «Барс» (ВВ МВС). Закінчив заочно КНЕУ (2008), КНУ ім. Тараса Шевченка (2010, істфак). Працював у Полтаві та Києві. Член ВО «Свобода» з 2012. Активний учасник Революції Гідності. На фронті з липня 2014. Залишились батьки, сестра.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув в обстріляному КрАЗі поблизу с. Червоносільське під час виходу колони з Іловайська. Похований 08.09.2014 у Полтаві. Див. Бої за Іловайськ.
1178		Стрюков Владислав Геннадійович (Позивний «Стаф») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-10-2323 жовтня 1980, Коцюбинське Київська область. Солдат резерву, стрілець 2 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Захоплювався бойовими мистецтвами, військовою справою та історією. Працював на Білицькій меблевій фабриці, мав «золоті руки». З часом, коли отримав вищу освіту, робота з деревиною залишилась як хобі, а основною роботою стала керівна посада в мережі магазинів «АРГО». Залишилась дружина та 3-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою біля с. Червоносільське (Донецька область) під час виходу колони з оточення в Іловайську. Селище вшанувало пам'ять Владислава Стрюкова, який загинув за свободу та незалежність України, встановивши меморіальну дошку на будинку по вул. Пономарьова 6/2.
1179		Білий Василь Іванович (Позивний «Лисий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-03-077 березня 1965, Краматорськ Донецька область. Солдат резерву, гранатометник — старший стрілець-навідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Вивчився на повара. Після служби в прикордонних військах переїхав до міста Славутич на Київщину, де прожив понад 20 років, потім повернувся до Краматорська. Коли його рідне місто було захоплено російськими бойовиками, вирушив до Києва, де вступив до батальйону «Донбас», щоб захищати свою сім'ю і свій дім. У Краматорську залишились дві дорослі доньки і внучка.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1180		Журавленко Андрій Анатолійович (Позивний «Восьмий») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-12-088 грудня 1974, Кам'янець-Подільський Хмельницька область. Старший солдат резерву, командир групи розвідки 1-го взводу 3-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення в результаті обстрілу українських військових з російського танка. Рідні впізнали його лише за татуюванням.
1181		Кіктенко Гордій Олексійович (Позивний «Банг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-12-1919 грудня 1992, Олександрія Кіровоградська область. Солдат резерву, кулеметник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив олександрійське профтехучилище № 17. Добре малював, займався хіп-хопом. Кілька років служив за контрактом у морській піхоті та зенітно-ракетному полку у Нікополі. Своє подальше життя мріяв пов'язати із військовою службою. З рідних у Гордія залишилась 85-річна бабуся.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою від кулі снайпера під Іловайськом (Донецька область) під час виходу колони з оточення. Поховали бійця на Верболозівському кладовищі Олександрії.
1182		Вовненко Богдан Володимирович (Позивний «Варг») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-2828 серпня 1975, Київ. Солдат резерву, помічник гранатометника 2-го батальйону резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Захоплювався мотоциклами і кулінарією, мав свій сайт кулінарних рецептів [Архівовано 10 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Залишилась дружина та маленька донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу колони з оточення, їхав у кабіні вантажівки ЗІЛ у складі автоколони батальйону дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). У правий бік машини влучив снаряд з ПТРК «Фагот», ще один снаряд потрапив у двигун вантажівки. Упізнати тіло неможливо, проводилася ДНК-експертиза. Поховання призначено на 29 серпня 2015 року в Києві.
1183		Харченко Євген Борисович (Позивний «Ред») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-02-011 лютого 1987, Київ. Солдат резерву, розвідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Випускник військово-юридичного факультету Академії МВС. Залишилися батьки, брати.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область), згорів від потрапляння снаряду в пожежну машину. Рідні впізнали тіло за татуюванням. 21 вересня похований на кладовищі Борничі.
1184		Петров Сергій Олександрович (Позивний «Тур») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-02-2727 лютого 1965, с. Дзигівка, Вінницька область. Капітан, командир 1-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення від потрапляння снаряду в пожежну машину, в якій він перебував
1185		Тендітник Ярослав Володимирович (Позивний «Полтава»)	01980-12-1414 грудня 1980, Красноармійськ, Донецька область. Солдат резерву, санітарний інструктор резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Востаннє його бачили в селі Червоносільське. Тіло не знайдено.
1186		Ковєшніков Сергій Іванович (Позивний «Бірюк») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01962-12-2929 грудня 1962, Воронеж РРФСР. Мешкав у Житомирі. Прапорщик, заступник командира 1-го взводу спецпризначення 3-ї розвідроти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Був військовим, в Радянському Союзі закінчив школи прапорщиків, служив у десантних військах. Коли почалися військові дії на сході України, добровольцем пішов до військкомату, але його не взяли через вік. Тоді Сергій записався у добровольчий батальйон «Донбас» без оформлення. Залишилася дружина та син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. В останнє його бачили під час прориву біля пожежної машини, яка йшла в колоні. У березні упізнаний серед загиблих. 17 березня 2015 року воїна перепоховали на військовому кладовищі Житомира.
1187		Джевага Сергій Олександрович (Позивний «Серж») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-09-2828 вересня 1971, Прилуки Чернігівська область. Солдат, командир міномета мінометного взводу 2 БОП «Донбас» НГУ. Працював електромеханіком Прилуцького центру електрозв'язку, навчався у ДУТ на 6-му курсі. 16.06.2014 добровольцем пішов на фронт. Залишились дружина і син.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув внаслідок обстрілу колони під час виходу з оточення в Іловайську, поблизу с. Червоносільське, — їхав у «Газелі», там же загинули О. Затилюк («Бриз») та О. Бакка («Детройт»). Ідентифікований за експертизою ДНК. Похований 04.10.2018 у Прилуках.
1188		Карбан Дмитро Сергійович (Позивний «Бейн») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-12-2929 грудня 1991, м. Юкталі Амурська область РРФСР. Проживав у м. Часів Яр (Артемівськ (Донецька область). Солдат резерву, далекомірник — номер обслуги 1 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». У січні приїхав на Київський Євромайдан, потім разом з Вишгородською самообороною чергував на блок-посту на ГАЕС. Як тільки оголосили набір до батальйону «Донбас», Дмитро одним із перших пішов добровольцем у зону АТО. Залишились батьки та 12-річний брат.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Автоматною чергою були перебиті артерії на ногах, а удар крупнокаліберної кулі у бронежилет зламав грудну клітку. Дмитро помер від втрати крові. Похований у місті Дніпро, на Краснопільському кладовищі, як неідентифікований захисник Батьківщини. Упізнаний за ДНК. Після прощання 12 вересня 2017 на Краснопільському кладовищі відбудеться перепоховання у м. Часів Яр
1189		Дмитренко Віктор Іванович (Позивний «ВДВ») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01964-01-1111 січня 1964, Гаврилівка Харківська область. Проживав у с. Засулля Полтавській області. Старший лейтенант, командир роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилась круглою сиротою 18-річна донька, яка доглядає за 85-річним дідусем.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. КрАЗ, в якому їхали 48 бійців, було розстріляно з танку, в живих залишились шестеро. Вантажівка з загиблими залишилась на полі бою, тіло Віктора не знайдене, вважається зниклим безвісти.
1190		Мочалов Олександр Ігорович (Позивний «Віва») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-02-2828 лютого 1978, Гавана Куба. Змалечку проживав у м. Полтава. Солдат, розвідник-санітар 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Виріс у сім'ї військового, був єдиним сином у родині. До Іловайську Олександр поїхав, коли там вже утворився «котел». Потрібен був водій і Сашко поїхав на допомогу своїм побратимам. Залишилися батьки, дружина та 11-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера в Іловайську. Вже після смерті внаслідок вибуху тіло бійця постраждало та було понівечене. У січні був опізнаний за ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 15 січня 2015 року в Полтаві відслужили панахиду за загиблим. Перепоховання солдата відбулося 07.02.2015 р. на Алеї Героїв Боженківського кладовища м. Полтави.
1191		Ляшко Андрій Андрійович (Позивний «Нац») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-08-3131 серпня 1974, Рябушки Лебединський район Сумська область. Солдат резерву, командир відділення 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Працював у сфері промислового альпінізму. Від початку Революції Гідності долучився до лав руху «Правий сектор». Навесні пішов захищати Україну в складі батальйону «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву колони з оточення в Іловайську. Ідентифікований серед похованих невідомих героїв АТО. 28 січня 2015 року пройшло перепоховання у селі Рябушки.
1192		Петихачний Леонід Михайлович (Позивний «Броня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-02-1616 лютого 1977, Чернівці. Старший лейтенант резерву, командир взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Юрист. Ініціатор передачі машин ДП «Газ Україна» на потреби АТО. З 4 липня 2014 року захищав Україну в зоні АТО в складі роти «Крим», батальйону «Золоті ворота», потім «Донбасу». Без батька залишилися троє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час прориву колони з оточення в Іловайську. Востаннє Леоніда бачили у смт Грабське (Амвросіївський район Донецька область) 29 серпня 2014 року. Після упізнання за результатами експертизи ДНК 29 січня 2015 року воїна поховали у Чернівцях на Алеї слави Центрального міського кладовища.
1193		Буравчиков Олексій Юрійович (Позивний «Ведмідь») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-05-2525 травня 1975, Чернівці. Старший сержант резерву, командир міномета 4-го вогневого розрахунку резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив Буковинську державну фінансову академію, служив у Збройних Силах України, працював на фабриці «Візерунок». До батальйону прийшов у липні. Залишилися батьки, дружина.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 21 лютого 2015 року на воїна поховали на Алеї Слави Центрального кладовища Чернівців.
1194		Бакка Олексій Вікторович (Позивний «Детройт») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-09-099 вересня 1974, Майкоп Краснодарський край РРФСР. У дитинстві переїхав з батьками до м. Обухів Київська область. Солдат резерву, стрілець взводу снайперів резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Закінчив технікум і працював у різних галузях. Останнім часом займався підприємництвом. Був активним учасником Революції Гідності. Залишилася дружина та троє дітей.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Востаннє його бачили в селі Червоносільське. Упізнаний за експертизою ДНК. 28 лютого 2015 року з воїном попрощалися в Обухові та поховали на кладовищі «Лукавиця».
1195		Глуходід Олександр Вікторович (Позивний «Гор») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-01-1010 січня 1986, Суми. 2005 року закінчив Сумський технікум харчової промисловості. Солдат резерву, стрілець 1 взводу 2 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». У батальйоні був з червня.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом (Донецька область) під час прориву з оточення. Була інформація, що може бути у полоні. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Запоріжжям невідомих героїв АТО. 19 березня 2015 року перепоховання на Центральному кладовищі Сум на Алеї Почесних громадян.
1196		Петренко Павло Іванович (Позивний «Бані») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-12-033 грудня 1989, Здолбунів Рівненська область. Старший солдат резерву, старший стрілець-кулеметник 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Вступив до Полтавського інституту бізнесу Міжнародного науково-технічного університету та отримав диплом менеджера. З жовтня 2010 року по жовтень 2013 року проходив військову службу за контрактом у місті Хмельницький. Був мобілізований до ЗСУ на початку АТО, отримав поранення, лікувався в шпиталі, але вирішив повернутись на фронт. Із червня був бійцем батальйону «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Зник після обстрілу поблизу села Катеринівка (Донецька область). У березні 2015 року ідентифікований серед загиблих. 4 квітня 2015 року з воїном попрощалися у Здолбунові.
1197		Ринкун Володимир Борисович (Позивний «Арсенал») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01973-06-055 червня 1973, Ірпінь Київська область. Солдат резерву, снайпер резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Корінний ірпінчанин у п'ятому поколінні. Вивчився на ювеліра в Київському професійно-технічному училищі. Строкову службу проходив морським піхотинцем в Одесі. У 1995 році зайняв посаду оперуповноваженого карного розшуку Ірпінського міськвідділу ГУ МВС України. 2000 року поїхав до Португалії, де жив і працював до 2003 року. Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності. У березні 2014 року добровольцем пішов до військкомату. 2 червня був зарахований до батальйону Донбас, в/ч 3027 НГУ. З 17 липня захищав Батьківщину в зоні АТО. Залишилися мати-пенсіонерка та 10-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Довгий час перебував у списках зниклих. 17 квітня 2015 року в Ірпіні воїна провели в останню путь.
1198		Балакшей Микола Миколайович (Позивний «Утьос») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01982-06-055 червня 1982, Первомайськ (Луганська область). Молодший лейтенант резерву, офіцер взводу інструкторів, командир гранатометного відділення 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились батьки, дружина та донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». Разом з Миколою «Утьосом» загинули «Берег», «Череп», «Варг» та «Арсенал». 3 вересня тіла 96 загиблих в «Іловайському котлі» були вивезені до дніпропетровського моргу, невпізнаних бійців поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська. Серед них, у січні 2015 р., ідентифікували Миколу за експертизою ДНК. Поховання залишилося на Краснопільському цвинтарі..
1199		Данілов Дмитро Анатолійович (Позивний «Берег»)	01984-07-1919 липня 1984, Черкаси. Старший солдат резерву, гранатометник 2-го резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». У січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невідомих Героїв АТО.
1200		Палига Володимир Михайлович (Позивний «Череп») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-04-066 квітня 1983, Київ. Солдат резерву, стрілець-навідник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились дружина з двома дітками,8-річним сином та 4-річною донькою.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Дорогою з с. Многопілля до с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область) у бою вантажівку батальйону ЗІЛ було підбито противником з ПТРК «Фагот». У січні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, яких поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська як невідомих Героїв АТО. Перепохований 18 квітня 2015 р. в Києві на Лісовому кладовищі.
1201		Ваховський Андрій Миколайович (Позивний «Браво») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-09-3030 вересня 1979, Шарівка (Валківський район) Харківська область. Сержант резерву, старший кулеметник БТР резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. На початку серпня добровольцем пішов на фронт. Залишилась сім'я в Конотопі (Сумська область), — дружина та 8-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). КрАЗ з 27 бійцями потрапив під обстріл, бійці почали відстрілюватись. Є свідки, які бачили тіло загиблого від кулеметної черги Андрія, воно залишилось біля машини. Пізніше в машину попав снаряд, вибухнув бензобак і вона згоріла. Перебував у списках зниклих безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК. 29 квітня воїна поховали у с. Шарівка на Харківщині.
1202		Ульяницький Олег Миколайович (Позивний «Контра») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01968-07-077 липня 1968, Хмільна (Канівський район) Черкаська область. Проживав у м. Київ. Солдат, стрілець 2 взводу роти охорони резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Броньований «КамАЗ» з понад 50 бійцями батальйону впритул розстріляли з танків російські війська, які чекали на проходження колони у лісосмузі. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 13 червня 2015 року воїна поховали на «Південному кладовищі» Києва.
1203		Данів Михайло Богданович (Позивний «Ахім») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-11-099 листопада 1976, Калуш Івано-Франківська область. Солдат, розвідник-санітар 1 взводу 3 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Був активістом Запорізького Євромайдану. З початком бойових дій на сході добровольцем пішов у батальйон «Донбас». Залишилися батьки, двоє братів, дружина та двоє дітей, 16-річний син і 3-річна донька.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення. Він був разом з Бані, Редом, Бірюком, Восьмим у пожежній машині, яку розстріляли з танка Т-72 зі складу 6-ї окремої танкової бригади збройних сил агресора. Ідентифікований за експертизою ДНК майже через рік. 25 липня 2015 року воїна поховали у Великій Знам'янці.
1204		Ганя Іван Іванович (Позивний «Сєвєр»/«Дядя Ваня») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01965-02-1111 лютого 1965, Нововолинськ Волинська область. Молодший сержант, розвідник 2 відділення 2 взводу спецпризначення 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Служив у миротворчих військах у Косово. Пішов добровольцем захищати Батьківщину у червні 2014 року, з липня був на передовій. У батальйоні був у розвідгрупі Володимира Пушкарука («Пушик»), а також займався ремонтом трофейної зброї та навчав молодих бійців. Залишилася дружина та син-студент.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув від кулі снайпера під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). В останнє його бачили у бою, коли він вогнем з трофейного кулемету прикривав товаришів. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 22 серпня 2015 року воїна перепоховали у Нововолинську на старому кладовищі.
1205		Рябов Руслан Костянтинович (Позивний «Руха») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-01-2626 січня 1971, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Солдат, розвідник 1 взводу 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. У 1986—1990 роках навчався в Автотранспортному коледжі Державного ВУЗу «Криворізький національний університет» за спеціальністю «Експлуатація автомобільного транспорту». Працював у Мелітополі на Запорізькому автомобільному заводі. З 2001 року проходив військову службу, служив на патрульному катері. Учасник Революції Гідності, з Майдану добровольцем пішов на фронт.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Коли КАМАЗ вже в'їжджав до с. Червоносільське, кабіну вантажівки розірвало пострілом з російського танку, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Руха загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Кавказом, СВД, Русом та Лисим. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв АТО. 29 серпня 2015 року воїна перепоховали на Центральному кладовищі Кривого Рогу.
1206		Тімошенков Дмитро Сергійович (Позивний «Мальборо») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-08-2727 серпня 1988, Донецьк. Солдат, розвідник 2 взводу 3 розвідувально-диверсійної роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Бійці бачили, як Дмитро загинув, коли виходив з автобусу. Рішенням суду визнаний померлим. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.
1207		Мартьянов Дмитро Андрійович (Позивний «Сон») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-11-022 листопада 1992, Запоріжжя. Солдат, стрілець 1 взводу 2 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Активний учасник Революції Гідності, був у складі Самооборони Запоріжжя, допомагав охороняти адмінбудівлі від захоплення проросійськими сепаратистами, чергував на блокпостах, потім вирушив на фронт. Залишилися батьки.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Бійці бачили, як поранений Дмитро відстрілювався з гранатомета. Батьки Дмитра довго відмовлялися проходити аналіз ДНК. Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі м. Дніпропетровська. 8 вересня 2016 року воїна перепоховали на Кушугумському кладовищі Запоріжжя
1208		Коновалов Юрій Іванович (Позивний «Чумак») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01959-12-1919 грудня 1959, 54 роки, Київ. Солдат, стрілець 1 роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. 1980 року закінчив Київський інститут народного господарства. З першого курсу почав активно займатись альпінізмом, кожного літа виїжджав на Кавказ, в Середню Азію, з часом отримав перший розряд, став рятівником альпіністської рятівної служби. Працював на виробництві та в науковому інституті, 1987 року захистив дисертацію, кандидат економічних наук. Брав участь у рятувальних роботах після землетрусу у Вірменії. 2008 року здійснив сходження на Ельбрус. Любив музику, спорт, подорожі, грав на баяні та гітарі, захоплювався гірськими лижами, віндсерфінгом, вітрильними подорожами, кілька разів брав участь у марафоні. Також цікавився історією, долучався до волонтерської діяльності з відновлення культурної спадщини України. З 2004 року викладав у КНЕУ, був доцентом кафедри управління персоналом та економіки праці. Активний учасник Помаранчевої революції та Революції Гідності, був у складі Самооборони Майдану. У червні 2014 року прийшов до батальйону «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Під час обстрілу було підбито УАЗ, в якому Юрій їхав. Бійці залягли в траві неподалік машини. Юрія двічі було поранено, він не міг сам пересуватись, та через щільний обстріл його не змогли витягти. Вважається зниклим безвісти. Проводиться експертиза ДНК.
1209		Кабалюк Дмитро Васильович (Позивний «Шок») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01981-11-077 листопада 1981, Великий Ключів Коломийський район Івано-Франківська область. Солдат резерву, командир мінометного підрозділу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилася хвора мати, батько та дружина з трьома дітьми.	02014-08-3030 серпня 2014	Загинув у бою в ніч на 30 серпня під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Поховали героя у Великому Ключеві біля могили Січових стрільців.
1210		Шевчук Андрій Сергійович (Позивний «Орест») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01976-06-044 червня 1976, Будапешт Угорщина. Солдат резерву, старший сапер інженерно-саперного відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишилися батьки, дружина та донька.	02014-08-3030 серпня 2014	Загинув у селі Червоносільське (Донецька область), коли російські танки обстріляли будинок, в якому перебували бійці «Донбасу», які прорвалися з оточення під Іловайськом. Похований на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом, ідентифікований за експертизою ДНК.
1211		Маламуж Олександр В'ячеславович (Позивний «Рус»)	01985-07-1818 липня 1985, Черкаси. Солдат, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Нацгвардії України. Залишилися батьки, сестра. Посмертно нагороджений відзнакою «За заслуги перед містом Черкаси». Олександр не був оформлений батальйоном «Донбас» у списку в/ч 3027, тож родичам довелося через суд встановлювати юридичний факт його участі в АТО у складі Національної гвардії.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву колони з оточення поблизу с. Червоносільське (Амвросіївський район Донецька область). Броньований «КамАЗ» з понад 50 бійцями батальйону впритул розстріляли з танків російські війська, які чекали на проходження колони у лісосмузі. Кабіну вантажівки розірвало, а потім здетонував боєкомплект у кузові. Олександр загинув у КАМАЗі разом з «Рухою», «ВДВ», «Стафом», «Кавказом», «СВД», «Контрою» та «Лисим». Ідентифікований за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховали воїна 25 березня 2016 року, на Алеї Слави учасників АТО на кладовищі № 4 у Черкасах.
1212		Чолокян Артур Ашотович (Позивний «Кавказ»)	01985-07-1010 липня 1985, Торецьк Донецька область. Солдат резерву, гранатометник резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Рухой, СВД, Русом та Лисим під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Рештки «Кавказа» доки що не знайдені.
1213		Дятлов Сергій Володимирович (Позивний «СВД») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-11-2222 листопада 1974, Маріуполь Донецька область. Доброволець, солдат резерву, стрілець резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». Залишились дружина та два сини.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув у КАМАЗі разом зі Стафом, ВДВ, Контрою, Рухой, Кавказом, Русом та Лисим під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Похований у місті Дніпро, на Краснопільському кладовищі, як неідентифікований захисник Батьківщини. Упізнаний за ДНК. 12 вересня 2017 відбудеться прощання на Краснопільському кладовищі.
1214		Ушаков Едуард Анатолійович (Позивний «Кейн»)	01990-12-1919 грудня 1990, Леніне АР Крим. Солдат резерву, командир відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом у бік села Червоносільське (Донецька область). Ідентифікований по ДНК та похований на Краснопільському кладовищі під Дніпропетровськом.
1215		Затилюк Олексій Олександрович (Позивний «Бриз») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-07-1818 липня 1990, Леніне (Ленінський район), Кримська область (АР Крим). З 1997 мешкав у м. Харків. Солдат резерву, командир відділення 2-го БОП «Донбас» НГУ. Член ГО «Зелений Фронт» (2010). Дизайнер поліграфічного підприємства. Учасник Революції Гідності, «Громадської самооборони» Харкова. У батальйоні з червня 2014. Залишились мати, сестра, вітчим.	02014-08-2929 серпня 2014	Загинув під час виходу колони з оточення під Іловайськом поблизу с. Червоносільське, в результаті обстрілу «Газелі» з кулеметів. Ідентифікований за ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі. 30.09.2017 перепоховання у Харкові
1216		Соловйов Юрій Вікторович (Позивний «Фокс») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-09-3030 вересня 1979, Антрацит Луганська область. Мешкав у м. Маріуполь Донецька область. Солдат, стрілець-санітар 6 відділення 2 взводу 1 роти 2-го БОП «Донбас» НГУ. Залишились дружина та донька. Прим. Зниклий безвісти. 06.04.2018 нагороджений орденом посмертно. Нагороджений знаком народної пошани «За мужність та милосердя» (посмертно).	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом поблизу с. Червоносільське.
1217		Щербіна Андрій Вікторович (Позивний «Портос») Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01974-05-3131 травня 1974, Дубівський (Антрацитівська міська рада) Луганська область. Мешкав у м. Гайсин Вінницька область. Прапорщик, старший розвідник 3-го відділення 1-го взводу 3-ї роти резервного батальйону оперативного призначення «Донбас». У 1992 році закінчив СПТУ № 42 м. Антрацит, де здобув професію токаря. Мав розряд з боусу. Строкову службу проходив у прикордонних військах м. Мукачево. 1995—2000 продовжив службу в Луганському прикордонному загоні, був помічником начальника прикордонної застави, прапорщик. Після звільнення протягом 2000—2006 працював на різних роботах. З 2006 року мешкав із сім'єю в Гайсині. Певний час працював у сервісному центрі Philips в Києві. 03.06.2014 добровольцем вступив до лав батальйону «Донбас», на фронті з 14 липня, — Попасна, Лисичанськ, Курахове, Ілловайськ. Залишилась дружина та дві доньки, 2004 та 2014 р. н.	02014-08-2929 серпня 2014	Зник безвісти під час виходу колони з оточення під Іловайськом. У березні 2018 ідентифікований за ДНК серед похованих на Краснопільському кладовищі невідомих Героїв, 28.03.2018 перепохований у Гайсині. Прим. Комбат Семен Семенченко на засіданні тимчасової слідчої комісії ВР 1 жовтня 2014 року повідомив, що в батальйоні є підтвердження щодо 40 загиблих бійців під Іловайськом. (Прим. До початку виходу колони з оточення в боях за Іловайськ загинули 14 бійців батальйону «Донбас», згідно повідомлень батальйону, НГУ та ЗМІ.)
1218		Митник Анатолій Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01971-10-2222 жовтня 1971, Яворів. Проживав у с. Наконечне Перше Львівська область. Рядовий міліції, боєць 5-ї роти Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Народився в сім'ї військового, рано осиротів. Закінчив школу в Яворові, одружився та переїхав жити у с. Наконечне Перше. У зоні АТО перебував з 22 травня. Залишилась дружина та 17-річний син.	02014-08-3131 серпня 2014	Отримав поранення у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення. Помер о 3-й годині ночі на операційному столі.
1219		Савчук Андрій Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01978-12-2323 грудня 1978, Підгородне Дніпропетровська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилась 4-річна донька.	02014-08-3131 серпня 2014	Помер у Дніпропетровській лікарні ім. Мечникова від важких поранень, отриманих у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення.
1220		Пошедін Максим Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-09-2222 вересня 1990, Жовті Води Дніпропетровська область. Рядовий міліції, боєць Добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Дніпро-1». Залишилися батьки та молодша сестра. Указом Президента від 14.11.14 № 873/2014 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).	02014-08-3030 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув при виході колони з Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами. Вважається зниклим безвісти (але виключений зі списку зниклих Центру звільнення полонених за 22.09.14). Комбат Юрій Береза на засіданні тимчасової слідчої комісії ВР 1 жовтня повідомив, що в батальйоні є підтвердження щодо 22 загиблих бійців під Іловайськом, 4 з них загинули до виходу колони з оточення і 18 загинули під час виходу з оточення.
1221		Ліщинський Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-08-011 серпня 1995, Хотінь (Калуш) Івано-Франківська область. Солдат, номер обслуги гаубично-артилерійського взводу артилерійського дивізіону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Закінчив Калуське ВПУ і вирішив служити в армії на контрактній основі, в листопаді 2013 року. Від початку АТО перебував на сході, де львівські десантники обороняли луганський аеропорт. Залишились батьки, сестра та молодший брат.	02014-08-3030 серпня 2014	Загинув у боях з російськими бойовиками під Луганськом, під час обстрілу Луганського аеропорту.
1222		Івкун Василь Дмитрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-01-066 січня 1983, Ямпіль (місто) Вінницька область. Солдат, оператор навідник БТР 7-го окремого полку армійської авіації. Виріс у сім'ї селян-хліборобів, навчався в сільськогосподарській школі, де набув фаху комбайнера і тракториста. Відслужив армію, повернувся до рідного міста, працював спочатку в колишньому совгоспі, так як і батьки, потім на приладобудівному заводі і в товаристві «Спектр». На весні був призваний за мобілізацією.	02014-08-3030 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у боях під Іловайськом (Донецька область). Хлопець загинув, сказавши на останнє своїй матері: «Мама, танки».
1223		Ільяшенко Роман Ігорович («Опасний»)	01991-03-088 березня 1991, Чортків Тернопільська область. Лейтенант, командир взводу 2-ї батареї самохідного артилерійського дивізіону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Майстер спорту та чинний володар Кубку України з Фрі-файту. Залишились брат та батьки.	02014-08-3030 серпня 2014	Загинув при виході колони з-під Іловайська (Донецька область) через «гуманітарний коридор», який був обстріляний російськими військами.
1224		Волков Микола Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-1010 вересня 1980, Долішнє Залуччя Снятинський район Івано-Франківська область. Солдат, радіотелефоніст 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський).	02014-08-3030 серпня 2014	За попередньою інформацією, боєць підірвався на міні поблизу Донецька.
1225		Ідель Ілля Євгенійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-01-1313 січня 1988, Червона Слобода (Черкаський район) Черкаська область. Старший солдат, старший оператор батальйону територіальної оборони «Айдар». Залишилися дружина і 6-річна донька.	02014-08-3030 серпня 2014 орієнтовна дата	Помер у київському шпиталі від тяжких поранень, отриманих у боях з російськими бойовиками під Луганськом.
1226		Уткін В'ячеслав Олександрович	01977-02-2323 лютого 1977, Липники (Лугинський район) Житомирська область. Старший лейтенант, заступник командира реактивної артилерійської батареї з озброєння реактивного артилерійського дивізіону 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). У 1994 році був призваний на військову службу, за 20 років пройшов шлях від курсанта Харківського військового інституту до заступника командира батареї. Залишилася дружина та 14-річна донька.	02014-08-3030 серпня 2014	Загинув під час артилерійського обстрілу. Поховали офіцера в секторі для почесних поховань на Алеї Слави у Новоград-Волинському.
1227		Моренюк Валер'ян Ярославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-06-2020 червня 1994, Хлівище Кіцманський район Чернівецька область. Солдат 3-ї батальйонно-тактичної групи 80-ї окремої аеромобільної бригади. Захоплювався живописом та вчився у художній школі, здобув сертифікат переможця Міжнародної виставки образотворчого мистецтва в Арабській республіці Єгипет, за що отримав річну іменну стипендію Кіцманської районної ради у 2012 році.	02014-08-3131 серпня 2014	За іншими даними 26.08.2014. Загинув під час оборони аеропорту Луганська. З 31 серпня не виходив на зв'язок, вважався зниклим безвісти. Як розповідають бойові побратими, Валер'ян у БТРі прикривав відхід своєї роти з кулемету, було підбито ворожий БМП, але у машину десантників влучив снаряд з танку. Упізнаний за експертизою ДНК серед загиблих. Похований 1 листопада 2015 року в с. Хлівище.
1228		Пакало Олексій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-03-1313 березня 1984, Пересічне Дергачівський район Харківська область. Проживав у м. Київ. Сержант, головний сержант взводу 30-ї окремої механізованої бригади (Новоград-Волинський). Працював експедитором у Харкові, у 2009 році заочно закінчив Українську інженерно-педагогічну академію.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у районі Лутугине під Луганськом.
1229		Задніпряний Олександр Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01979-01-1010 січня 1979, с. Верблюжка Кіровоградська область. Старший сержант, майстер майстерні ремонтного взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Залишились батьки-інваліди.	02014-08-3131 серпня 2014	Помер від розриву серця від больового шоку. Усі внутрішні органи розірвані, що свідчить про те, що він міг перебувати у полоні, де був закатований.
1230		Коворотний Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01977-12-1212 грудня 1977, Колісники (Ніжинський район) Чернігівська область. Прапорщик, інструктор з водіння танків 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). На військовій службі в ЗС України перебував 17 років, з віку 18 років. У зоні проведення АТО знаходився з кінця червня 2014 року. Залишилась дружина та син чотирьох років, які проживають у м. Шостка Сумська область.	02014-08-3131 серпня 2014 орієнтовна дата	За словами родичів та друзів, бойова група, в якій перебував Сергій, вела бої з російськими регулярними військами з 27 по 30 серпня поблизу Новосвітлівки (Краснодонський район Луганська область). Після цього бою вони були обстріляні з РСЗВ «Град» і 1 вересня із Сергієм перервався зв'язок. Потім прийшла звістка про його смерть. Поховали Сергія 12 вересня у Шостці.
1231		Гончаренко Василь Володимирович (Позивний «Вагон»)	01972-12-1616 грудня 1972, Новогрудок Білорусь. Проживав у м. Біла Церква Київська область. Солдат, старший сапер інженерно-саперного відділення резервного батальйону оперативного призначення «Донбас».	02014-08-3131 серпня 2014 орієнтовна дата	Помер у шпиталі від поранень, отриманих під час виходу колони з Іловайська.
1232		Суский Вадим Миколайович	01972-12-1818 грудня 1972, Славута Хмельницька область. Проживав у Самборі Львівська область. Підполковник, командир інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). Закінчив Кам'янець-Подільське військове інженерне училище, Київську Академію інженерних військ. Останні 10 років служив у військовій частині в Самборі. Залишилися дружина, 12-річний син та 10-річна донька.	02014-08-3131 серпня 2014	Близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя, коли загін загороджень у складі двох автомобілів виходив на рубіж мінування, автомобіль КАМАЗ-4310 підірвався на вибуховому пристрої. У результаті підриву здетонував боєкомплект машини (200 мін). Разом з командиром загинули ще п'ятеро солдатів, 4 отримали поранення. Поховали Вадима 5 вересня у м. Славута.
1233		Бжостовський Ігор Євгенович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-09-066 вересня 1993, Язи Самбірський район Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Проводилася ідентифікація тіла. 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.
1234		Шубак Ігор Романович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-08-033 серпня 1995, Биличі Старосамбірський район Львівська область. Солдат, старший майстер-регулювальник інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. У березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК.
1235		Малецький Роман Михайлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01994-08-2626 серпня 1994, Букова Старосамбірський район Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. У березні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК.
1236		Струсь Андрій Андрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-12-2323 грудня 1993, Самбір Львівська область. Солдат, оператор інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Тіло не було одразу знайдене, перебував у розшуку. 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.
1237		Дорошенко Володимир Павлович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-04-022 квітня 1989, Донецька область. Проживав у м. Самбір Львівська область. Солдат, водій інженерно-саперного батальйону 703-го інженерного полку, в/ч А3817 (Самбір). Залишилася вагітна дружина, за два місяці до похорон народився син.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув близько 16:00 в районі села Шевченко (Донецька область) поблизу Маріуполя внаслідок підриву автомобіля КАМАЗ на вибуховому пристрої та детонації боєкомплекту, що був у машині. Тіло не було одразу знайдене, перебував у розшуку. 21 грудня в Самборі відбулося прощання з трьома воїнами, їх поховали разом на місцевому кладовищі.
1238		Іванов Євген Вікторович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-03-2929 березня 1986, Ганнівка (Якимівський район) Запорізька область. Солдат, командир відділення станкових протитанкових гранатометів 23-го батальйону територіальної оборони Запорізької області «Хортиця». Призваний за мобілізацією 28 квітня 2014 року. Залишилися дружина і донька 2008 р. н.	02014-08-3131 серпня 2014	Отримав смертельне поранення під час обстрілу з мінометів розвідувально-диверсійною групою російських військ поблизу м. Маріуполь.
1239		Волкотруб Віталій Юрійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01986-06-055 червня 1986, Бобринець Кіровоградська область. Молодший сержант, командир відділення — начальник радіостанції відділення управління загону спеціального призначення 3-го окремого полку спецпризначення ГУР МО (Кропивницький). Залишилися дружина та шестирічний син.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою під Іловайськом (Донецька область) під час виходу з оточення до села Червоносільське по так званому «зеленому коридору», який було обстріляно російськими збройними формуваннями.
1240		Костюк Володимир Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01983-03-1717 березня 1983, Яківка Тлумацький район Івано-Франківська область. Мешкав у м. Коломия, у м. Очаків. Капітан 3 рангу (посмертно), начальник групи десантного забезпечення 73-го морського центру спеціального призначення, в/ч А1594 (Очаків). Виріс у сім'ї військового, яка у 1991 році оселилась у місті Коломия. Служив у Збройних силах з 1999 року. Закінчив Одеській інститут Сухопутний військ, служив у центрі «Десна», потім перевівся до Очакова у військову частину «морських котиків». Проходив навчання в Канаді та Хорватії, брав участь у спільних навчаннях Україна-НАТО, володів французькою мовою. Залишились дружина, батьки і сестра.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом у боях з російськими окупантами, під час виходу колони поблизу села Новокатеринівка (Старобешівський район). Похований на Алеї Слави кладовища Коломиї.
1241		Сидоренко Сергій Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01980-09-3030 вересня 1980, Новопавлівка (Межівський район) Дніпропетровська область. Старший сержант, командир бойової машини — командир відділення 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Виріс у багатодітній родині разом з п'ятьма братами. Після проходження строкової служби у 1999 році вирішив продовжити службу за контрактом. У складі миротворчого контингенту ООН брав участь у кількох миротворчих місіях — в Іраку, Сьєра-Леоне, Ліберії. Залишилась дружина, син та донька.	02014-08-3131 серпня 2014	Брав участь у боях у районі Старобешеве (Донецька область). Під час виходу з оточення потрапив у полон. У полоні намагався врятувати від розстрілу зовсім молодого бійця, і за це був вбитий автоматною чергою російським бойовиком.
1242		Польський Дмитро Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-10-2323 жовтня 1988, Запоріжжя. Молодший сержант, зв'язківець 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське), військова частина А1302. Займався баскетболом, працював на заводі. Залишились батьки.	02014-08-3131 серпня 2014	Зник 29 серпня в районі Старобешеве (Донецька область) під час виходу з «Іловайського котла». До Запорізького моргу було доставлене тіло бійця з документами Дмитра, але батьки на опізнанні виявили, що то не їх син.
1243		Зелінський Гавриіл Вікторович	01976-09-1717 вересня 1976, Дніпропетровськ. Старший лейтенант, заступник командира роти по роботі с особовим складом 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1244		Комаров Ігор Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-2020 серпня 1975, Харків. Старший сержант, заступник командира взводу 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1245		Куценов Олександр Сергійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-12-077 грудня 1987, Олександрівка Кіровоградська область. Старший солдат, водій 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1246		Сергєєв Олексій Віталійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-08-066 серпня 1975, Дніпрорудне Запорізька область. Солдат, сапер 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1247		Лобов Дмитро Олексійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-02-1616 лютого 1992, Охрімівка Запорізька область. Солдат, кулеметник 93-ї Дніпропетровської окремої механізованої бригади (Черкаське).	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення.
1248 … 1258			Військовослужбовці ЗСУ та інших підрозділів АТО.	02014-08-3131 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинули в боях під Іловайськом (Донецька область). 3 жовтня міністр оборони України Валерій Гелетей повідомив, що за даними МО, 108 військових ЗСУ загинули під час виходу з Іловайська (прим., 29 серпня). 16 березня 2015 року головний військовий прокурор — заступник генпрокурора Анатолій Матіос повідомив, що у всіх родах військ, частинах та об'єднаннях, які брали участь у бойових діях під Іловайськом загинули понад 360 бійців. Ще близько 180 вважаються зниклими безвісти. У середині квітня 2015 року Анатолій Матіос повідомив, що документально вже підтверджено загибель 459 бійців. Прим. Часові та територіальні рамки не уточнено. Військова операція в самому Іловайську почалась 10 серпня, вихід військ з цього району — вранці 29 серпня. Бойові дії точилися в районі населених пунктів Іловайськ, Старобєшеве, Кутейникове, Амвросіївка, Червоносільське, Многопілля та інших. З 2 вересня почала діяти гуманітарна місія із пошуку та вивозу тіл загиблих воїнів. У серпні 2015 року головний військовий прокурор Анатолій Матіос оприлюднив списки українських бійців, загиблих під час Іловайської трагедії. У списку 209 прізвищ бійців, ще 157 залишаються невпізнаними. 158 осіб вважаються зниклими безвісти і, враховуючи можливе їхнє перебування в заручниках бойовиків, їхні прізвища не оприлюднюються. Станом на 27.08.2018 зниклими безвісти під час боїв за Іловайськ вважаються 84 бійця, 11 перебувають у полоні. У моргах 15 тіл та їх фрагментів залишаються неідентифікованими.
1259		Самофалов Микола Миколайович (Позивний «Ядро»)	01990-12-1919 грудня 1990, Маріуполь Донецька область. Молодший сержант міліції, міліціонер БПСМОП «Азов». Спортсмен, тренер, КМС зі штовхання ядра. Належав до руху ультрас ФК «Маріуполь». У батальйоні — від початку його формування.	02014-08-3131 серпня 2014 точна дата невідома	Зник безвісти 27.08.2018 поблизу с. Олександрівське (Новоазовський район) (на той час — Рози Люксембург), де автомобіль групи розвідки потрапив у засідку. Про смерть повідомили терористи. Тіло не знайдене. Інші двоє зниклих, Максим Худан («Севастополь», командир групи) і Роман Біленький («Рамзан»), за наявною інформацією перебувають у полоні.
1260		Петухов Денис Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01988-08-1616 серпня 1988, Одеса. Старший лейтенант, командир катера «Гриф» Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України. Служив в Одесі, був відряджений у зону АТО до Маріупольського загону морської охорони ДПСУ. 9 квітня 2015 року Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).	02014-08-3131 серпня 2014	О 15:10 в Азовському морі у трьох милях від берега в районі села Безіменне (Новоазовський район) Донецької області проросійські терористи обстріляли два катери морської охорони «Гриф» і «Калкан». Внаслідок обстрілу на катері «Гриф» стався вибух і пожежа, і він затонув. 7 прикордонників з пораненнями і опіками були доставлені до лікарні, 2 зникли безвісти. Тіло Дениса не знайшли.
1261		Тіщенко Богдан Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-12-033 грудня 1991, Маріуполь Донецька область. Старший матрос, сигнальник Маріупольського загону морської охорони Державної прикордонної служби України. 9 квітня 2015 року Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню (посмертно).	02014-08-3131 серпня 2014	О 15:10 в Азовському морі у трьох милях від берега в районі села Безіменне (Новоазовський район) Донецької області проросійські терористи обстріляли два катери морської охорони «Гриф» і «Калкан». Внаслідок обстрілу на катері «Гриф» стався вибух і пожежа, і він затонув. 7 прикордонників з пораненнями і опіками були доставлені до лікарні, 2 зникли безвісти. Тіло Богдана не знайшли.
1262		Стеценко Вадим Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01990-12-1717 грудня 1990, Миколаївка (Сумський район) Сумська область. Старший солдат, старший навідник, військовослужбовець 9 батареї 27-го реактивного артилерійського полку. Призваний за мобілізацією у березні 2014 року. Залишилися дружина і батьки, які проживають у Сумському районі.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув разом з ще трьома військовослужбовцями під час обстрілу вогневих позицій українських військ у районі м. Щастя (місто) Старобільського району Луганської області.
1263		Малянівський Василь Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-01-066 січня 1991, Андріяшівка (Бердичівський район) Житомирська область. Старший солдат 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади, служив за контрактом з 2010 року. Залишилася дружина, півторарічний син та батько.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у районі міста Сніжне (Донецька область).
1264		Бондаренко Володимир Олександрович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01975-12-1515 грудня 1975, Київ. Капітан, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась дружина, донька та син.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область). За словами Юрія Зубрицького, заступника начальника 169-го навчального центру «Десна», військовослужбовці вели розвідку та відслідковували вогневі позиції ворожих «Градів» на Донеччині: «Хтось їх помітив і передав інформацію, почався бій, першими загинули Бондаренко і Савченко, наші прийшли на підмогу, сепаратистів знищили, але загинули ще двоє в ході бою».
1265		Савченко Юрій Борисович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01989-05-066 травня 1989, Велика Загорівка Борзнянський район Чернігівська область. Старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась дружина, сам військовослужбовець — не дочекався народження дитини.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув поблизу Дебальцеве (Донецька область) під час виконання бойового завдання із розвідки вогневих позицій противника.
1266		Титок Дмитро Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-04-044 квітня 1987, Карпилівка (Козелецький район) Чернігівська область. Старший сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Активний учасник Революції Гідності. Залишились батьки та молодший брат.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою з російськими бойовиками поблизу Дебальцеве (Донецька область). Поховали Дмитра на батьківщині його мами у селі Лутава.
1267		Шелепаєв Олександр Анатолійович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01991-02-2323 лютого 1991, Запоріжжя. Сержант, військовослужбовець 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗС України (Десна). Залишилась вагітна наречена.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою з російськими бойовиками поблизу Дебальцеве (Донецька область).
1268		Ложешніков Володимир Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01962-05-2323 травня 1962, Воркута РРФСР. Проживав у місті Черкаси. Капітан міліції у відставці. Солдат резерву, старший оператор протитанкового взводу резервного батальйону оперативного призначення «Донбас» Національної гвардії України. Закінчив у 1989 році з відзнакою Таллінську спеціальну школу міліції, а в 1997 році Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого. У м. Черкаси служив у підрозділах карного розшуку на різних посадах, в тому числі був заступником начальника карного розшуку Соснівського району м. Черкаси. Після звільнення з міліції, працював у приватному бізнесі. Балотувався у депутати міської ради в 2014 році. У загиблого залишилася дружина та троє дітей.	02014-08-3131 серпня 2014	Брав участь у боях за Іловайськ (Донецька область), разом із бойовими побратимами потрапив у оточення. Перше легке поранення він отримав у Іловайську 18 серпня, а друге важке — 29 серпня в Червоносільському Амвросіївського району під час обстрілу російськими військовими. Помер об 11 годині ранку 31 серпня, в населеному пункті Кутейникове, вже перебуваючи у полоні. Смерть настала не від отриманих ран, а від байдужості російських військових лікарів. Пораненому солдату не ввели антисептики і у нього почалась гангрена, яка і забрала його життя через дві доби.
1269		Громовий Денис Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01987-01-2323 січня 1987, Кіровоградська область. Мешкав у с. Росохач (Чортківський район) Тернопільська область. Солдат, старший оператор гранатомета 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). На Сході Денис був близько чотирьох місяців, поїхав у зону АТО добровольцем. Залишилась дружина та двоє синів, 3 і 6 років.	02014-08-3131 серпня 2014	За одними джерелами загинув у бою під Іловайськом під час виходу з оточення, за іншими у Великоновосілківському районі Донецької області. Денис отримав тяжкі поранення, після надання необхідної медичної допомоги та після проведеної хірургічної операції, його серце перестало битися ранком 31 серпня. Можливо, був поранений під Іловайськом, а помер у лікарні Великоновосілківського району після операції. Поховали Дениса 5 серпня у Росохачі.
1270		Ковальчук Віктор Євгенович	01992-12-088 грудня 1992, Козятин Вінницька область. Лейтенант, командир взводу 80-ї окремої аеромобільної бригади. Обрав військову кар'єру, пішовши по стопах дідуся та батька. Військовий у п'ятому поколінні. У 2014 році закінчив навчання в Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, факультет аеромобільних військ та розвідки, після чого поїхав у зону проведенні АТО. Батько Віктора викладав фізкультуру у Києві, полишив роботу та пішов добровольцем у Нацгвардію. Пробув у Слов'янську півтора місяця. А Віктор поїхав у зону АТО 1 серпня, охороняв луганський аеропорт.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув від смертельного поранення під час бою з російськими військовими формуваннями біля Георгіївки поблизу Луганська. Мати загиблого бійця після поховання свого сина відмовилася від грошової матеріальної допомоги у 10 тис. грн., яку обласна державна адміністрація надає кожній родині загиблих героїв, натомість попросила передати ці кошти у військовий госпіталь для поранених хлопців.
1271		Драбик Тарас Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01984-09-033 вересня 1984, Самбір Львівська область. Сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади. Залишилась дружина та донька.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою біля аеропорту Луганська. Тарас прикривав групу військових, що відходила. Почув голос пораненого бойового побратима, виніс його, потім другого, а сам вже не повернувся. У Тараса простріляне серце. Російські бойовики 5 діб не давали забрати тіла полеглих воїнів з місця бою. Десантники з боями відступили з території луганського аеропорту, який вони героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Через обстріли російських бойовиків міжнародний аеропорт Луганська було практично знищено, і після наступу збройних формувань РФ, керівництво АТО ухвалило рішення відвести українські війська з аеропорту, Лутугине і Георгіївки, щоб вони не опинились у повному оточенні.
1272		Попадик Назарій Богданович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-01-2727 січня 1993, Дроздовичі (Городоцький район) Львівська область. Солдат, військовослужбовець за контрактом 1-ї роти 80-ї окремої аеромобільної бригади.	02014-08-3131 серпня 2014 орієнтовна дата	Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД» Зв'язок із Назаром пропав 30 серпня, і його місце знаходження залишалося невідомим. Тіло воїна було ідентифіковане в Дніпропетровському морзі 24 жовтня. Похований 26 жовтня в рідному селі.
1273		Зозуля Тарас Васильович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01993-03-099 березня 1993, Стебник (Дрогобич) Львівська область. Солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Кілька років грав у футбол за ФК «Стебник».	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою в смт. Георгіївка, Лутугинський район поблизу Луганська. Десантники з боями відступили з території луганського аеропорту, який вони героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД».
1274		Кльоб Микола Іванович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-06-1515 червня 1995, 19 років, Нижня Яблунька Турківський район Львівська область. Солдат, водії БТР 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. З 8 березня стояв на захисті Батьківщини, пройшов бої у найгарячіших точках, брав участь у розблокуванні підрозділів бригади в Луганському аеропорті, тричі горів у БТРі. Залишилися батьки.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою в районі аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». З 31 серпня з Миколою втрачено зв'язок. Бойовики не дали одразу забрати тіло з поля бою, дзвонили з його телефону рідним. За іншими даними загинув 2 вересня 2014 року. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. 28 вересня 2016 року Миколу перепоховали в с. Нижня Яблунька
1275		Дзюбан Максим Мирославович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-2727 серпня 1992, Львів. Солдат, стрілець-зенітник зенітно-ракетного взводу 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Призваний за мобілізацією. Неодружений.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих героїв АТО. Перепоховання 26 березня 2016 року у Львові, на полі почесних поховань № 76 Личаківського цвинтаря.
1276		Янковський Руслан Віталійович	01987-04-2828 квітня 1987, м. Дубровиця Рівненська область. Молодший сержант, командир відділення взводу протитанкових керованих ракет зенітно-ракетного взводу 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. З 2007 по 2008 роки проходив строкову військову службу ще на той час у 80-му окремому аеромобільному полку. Залишилися мати та молодша сестра.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою в аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Був оголошений зниклим безвісти. Експертиза ДНК підтвердила особу загиблого після ексгумації тіла на Луганщині, де він був похований. Перепохований у м. Дубровиці на Рівненщині.
1277		Іванов Євген Вікторович	01988-07-055 липня 1988, Кривий Ріг Дніпропетровська область. Проживав у Львові. Капітан, інженер відділення повітрянодесантної техніки 80-ї окремої аеромобільної бригади. 2009 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями підрозділів наземної артилерії». Залишилися дружина та син.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою в районі аеропорту Луганська, який десантники героїчно обороняли кілька місяців під постійними обстрілами важкої артилерії і РСЗВ «ГРАД». Упізнаний за експертизою ДНК. Похований на Краснопільському кладовищі Дніпропетровська.
1278		Тимощук Сергій Володимирович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01995-09-1616 вересня 1995, 18 років, Славута Хмельницька область. Солдат 1-ї роти 1-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади. Військовослужбовець за контрактом. Залишились мати та сестри.	02014-08-3131 серпня 2014	Зник безвісти під час боїв за аеропорт Луганська. За свідченнями командира та інших військовослужбовців, загинув. Тіла п'ятьох десантників потрапили в морг окупованого м. Лутугине, їх забрали в середині жовтня. Чотири тіла ідентифікували (Кльоб, Дзюбан, Іванов, Попадик), тож з великою імовірністю п'яте тіло належить Сергію Тимощуку. Зразок ДНК здавала мати, але аналіз ДНК не виявив збігів. З'явилась неофіційна непідтверджена інформація, що Сергій у полоні в РФ, в московському СІЗО. Міський голова Славути писав листа до російської ради федерації. Тривалий час мати і сестри Сергія відмовлялися повторно здавати ДНК. Потрібне проведення метахондріальної експертизи. 20.02.2020 року, з тимчасово окупованої території, бойовики передали українській стороні останки тіла загиблого військовослужбовця, яким є Тимощук С. В., декілька проведених експертиз ДНК підтвердили, що вони належать Сергію Тимощуку. Поховання буде проведено в Славуті.
1279		Редькович Павло Миколайович Орден «За мужність» ІІІ ступеня	01992-08-2525 серпня 1992, Майдан (Ковельський район) Волинська область. Старший солдат 80-ї окремої аеромобільної бригади. Після закінчення дев'ятирічки пішов навчатися у Луківське професійно-технічне училище № 22. У 2011 році був призваний до Збройних Сил України, вирішив залишитися на службі за контрактом.	02014-08-3131 серпня 2014	Загинув у бою поблизу смт Георгіївка (Лутугинський район Луганська область) у районі аеропорту Луганська. Похований 7 вересня в рідному селі.
1280		Пугачов Павло Анатолійович («Дудаєв»)	01992-07-2020 липня 1992, Харків. Солдат, розвідник-санітар 3 відділення 3 взводу 3 роти БСП НГУ «Донбас». Єдиний син у матері, яка виростила його сама. Ще у школі почав працювати, щоб допомогти мамі. Працював плавильником у цеху. Входив до групи харківських ультрас. Учасник протистоянь між українськими активістами і проросійськими бойовиками під час проросійських виступів у Харкові — бій на Римарській (14—15 березня 2014). Спочатку був у «Правому секторі», потім пішов у батальйон «Донбас», на війні — з 29 травня 2014.	02014-08-3131 серпня 2014	Зник безвісти в ході боїв за Іловайськ та виходу українських підрозділів з оточення. Виходив з оточення з села Будівельників Старобешівського району у бік Маріуполя через Комсомольське. 01.09.2014 матері Павла дзвонила місцева дівчина, яка допомогла бійцю, він був поряд, збирався виходити з оточення. Є інформація, що потрапив у полон біля с. Новокатеринівка (Старобешівський район), був вивезений на територію РФ. Станом на вересень 2014 — зниклий безвісти, тіло не знайдене, збігів за ДНК немає. 14.03.2017 нагороджений недержавним орденом «За мужність і відвагу». 23.08.2018 указом Президента України № 239/2018 нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Невстановлена дата смерті

Кравченко Ярослав, 20 років, Луганська область. Військовослужбовець ЗСУ, добровольцем пішов до армії. Круглий сирота. Під час наступу російських військ залишився прикривати відхід своїх товаришів, затримав противника, а сам загинув. Повідомлення в соцмережах.

Жук Сергій Володимирович, 01989-06-2727 червня 1989, Нововолинськ, Волинська область. Військовослужбовець 3-го механізованого батальйону 51-ї окремої механізованої бригади (Володимир-Волинський). Востаннє виходив на зв'язок 28 серпня 2014 року. Ймовірно загинув 29 серпня 2014 року при виході на БМП з Іловайського котла.

Ременюк Сергій Сергійович, 01985-06-1515 червня 1985, Дніпропетровська область. Старший солдат, 93 ОМБр, група інженерного забезпечення, сапер. Зник 29.08.2014 в районі Іловайська. Залишились батьки, дружина та двоє дітей, 2 і 9 років. Перебував у списку розшуку. 11.10.2018 нагороджений орденом (посмертно). Була інформація, що потрапив у полон, його нібито бачили на відео російського каналу НТВ. Потрібна додаткова інформація.

Див. також

• Бої за Іловайськ
• Список загиблих в Іловайському котлі
• Бої за Луганський аеропорт

Посилання

• Книга пам'яті загиблих [Архівовано 27 серпня 2014 у Wayback Machine.]
• Іловайськ: цифри і факти// «Український тиждень», 7 листопада 2014 [Архівовано 17 листопада 2014 у Wayback Machine.]