Всеросійський шаховий турнір 1903
Третій Всеросійський шаховий турнір (рос. III Всероссийский шахматный турнир) — змагання, що пройшло у Києві з 1 по 23 вересня 1903 року, об'єднавши дев'ятнадцять провідних шахістів Російської імперії. Шахова історія згадує цей та інші Всеросійські турніри як неофіційні чемпіонати з шахів.
Перебіг турніру ред.
Організація ред.
За повідомленням російського шахіста Михайла Чигоріна, ідея шахового турніру в Києві з'явилася ще в 1901 році[1]. Основну підготовчу роботу взяло на себе створене в той же час Київське Шахове Товариство, анонси та звіти про турнір розмістив на своїх сторінках журнал Шаховий огляд[ru].
Активними учасниками шахового товариства та організаторами змагання в Києві були Федір Дуз-Хотимирський, С. А.(?) Шиманський. Почесним головою товариства та патроном турніру був шляхтич польського походження граф Платер [2], секретарем - М. Л. Венгеров, асистентом — М. Лохтін.
Згідно з правилами турніру кожен учасник мусив зробити попередній внесок у розмірі 40 рублів, після завершення змагань за умови сумлінної гри половину з суми можна було повернути собі. Призи складали: 500, 350, 275, 200, 125, 50 і 30 рублів. Партії грались у три тури. Якщо вони не виявляли переможця, мав бути зіграний додатковий матч.
Турнір проходив у будівлі київського вело-товариства на розі вулиць Лютеранської та Хрещатик, поруч з кафе Варшава, де зазвичай проводили час київські шахісти
Учасники та результати ред.
Головною зіркою турніру безумовно був найкращий шахіст Імперії, претендент на світову шахову корону (у 1889 та 1892). У Києві 53-річний Михайло Чигорін втретє тріумфував на Всеросійській першості, однак його перемога не була беззастережною, як у минулі роки: він програв шахістам, які зайняли друге і третє місця, обійшов їх лише на очко і на півтора відповідно. Вже в четвертому Всеросійському турнірі (1905-1906) він був передостаннім. Але цей рік майстер провів надзвичайно успішно, перемігши також на турнірі в Відні та обігравши в неофіційному матчі чемпіона світу Емануеля Ласкера.
1903 року в Києві про себе заявило нове покоління шахістів, багатьом із них судилося стати визнаними майстрами:
- Йосип Бернштейн (1882, Житомир — 1962, південь Франції) приїхав на турнір з Німеччини, де до цього здобув декілька призів Німецького шахового товариства. Цей успіх (друге місце та перемога над Чигоріним) — один з перших у його біографії. Міжнародний гросмейстер (1950) та арбітр.
- Генріх Сальве[pl] (1864, Варшава — 1920, Лодзь) попри свій солідний вік дебютував на всеросійському рівні, його четверте місце в Київському турнірі стало сходинкою до перемоги в наступній першості (1905-1906).
- Акіба Рубінштейн (1882, Підляшшя — 1961, Бельгія) вперше взяв участь у турнірі майстрів і зайняв 5 місце. Майбутній чемпіон Росії (1907, 1912), чемпіон Польщі (1927). Переможець шахової олімпіади 1930 у складі збірної Польщі. Міжнародний гросмейстер (1950).
- Зноско-Боровський Євген Олександрович (1884, Павловськ — 1954, Париж) цього ж року дебютував перемогою в турнірі петербурзьких майстрів. Шаховий теоретик і письменник.
За декілька років трагічно обірвалося життя Володимира Юревича[de], який завершив турнір на третій позиції: учасник революції 1905—1907 він помер в ув'язненні у Києві в віці 38 років. Також молодим помер дебютант турніру Стефан Ізбінський, один з найталановитіших київських шахістів початку ХХ сторіччя.
Для вчителя Чигоріна, колишнього шахового короля Росії, Емануїла Шіфферса цей турнір був останньою значною віхою в біографії.
Велике значення турнір 1903 року мав для розвитку шахів у Києві, а позаяк і в Україні. Участь шести місцевих шахістів була не надто вдалою. Найкращий результат (6-7 ме місце) показав також дебютант турнірів Мойше Ловцький[pl] (1881 — 1940), на півтора очка від нього відстав 19-річний Стефан Ізбінський. Решта киян, включно з Федором Дуз-Хотимирським опинилися на останніх місцях. В. Бреєв достроково припинив змагання.
Але київське товариство любителів шахів цією подією гучно заявило про себе, позначило Місто над Дніпром на шаховій мапі Європи. В наступні роки вдалося залучати до показових матчів у Києві провідних шахістів, виховати власних майстрів, а рівно через десять років до Міста завітав претендент на світову шахову корону Х. Р. Капабланка.
На честь переможця змагань, Михайла Чигоріна в післявоєнному Києві була названа вулиця.
Турнірна таблиця ред.
# Гравець Місто Країна 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 Total 1 Михайло Чигорін Санкт-Петербург 
0 0 1 1 1 1 1 ½ 1 1 1 1 1 + 1 ½ 1 1 15.0 2 Йосип Бернштейн Житомир 
1 1 ½ 1 0 ½ ½ ½ 1 1 1 1 0 1 1 1 1 + 14.0 3 Володимир Юревич[de] Москва 1 0 ½ 0 1 1 1 0 1 0 1 1 1 1 1 1 1 1 13.5 4 Генріх Сальве[pl] Лодзь 
0 ½ ½ ½ 1 1 0 1 1 1 0 1 ½ 1 1 1 1 + 13.0 5 Акіба Рубінштейн Лодзь 0 0 1 ½ ½ 0 ½ 1 1 0 1 1 1 0 1 1 1 + 11.5 6 Зноско-Боровський Євген Олександрович Санкт-Петербург 0 1 0 0 ½ ½ 1 0 ½ 1 ½ 1 0 1 1 1 1 + 11.0 7 Мойше Ловцький[pl] Київ 0 ½ 0 0 1 ½ ½ 1 1 1 ½ 0 1 ½ 1 ½ 1 1 11.0 8 Степан Левицький[ru] Нижній Тагіл 0 ½ 0 1 ½ 0 ½ 0 0 1 1 1 1 1 0 1 1 1 10.5 9 Стефан Ізбінський Київ ½ ½ 1 0 0 1 0 1 0 1 1 0 1 0 0 ½ 1 1 9.5 10 Лебедєв Сергій Федорович[en] Санкт-Петербург 0 0 0 0 0 ½ 0 1 1 1 1 ½ 0 ½ 1 1 1 1 9.5 11 Абрам Рабінович[en] Вільнюс 
0 0 1 0 1 0 0 0 0 0 0 1 1 ½ 1 1 1 + 8.5 12 Емануїл Шіфферс[ru] Санкт-Петербург 0 0 0 1 0 ½ ½ 0 0 0 1 1 1 1 1 0 ½ + 8.5 13 В'ячеслав Куломзін Кострома 0 0 0 0 0 0 1 0 1 ½ 0 0 1 1 1 1 ½ + 8.0 14 Н. Калінський Новохоперськ 0 1 0 ½ 0 1 0 0 0 1 0 0 0 1 0 1 1 1 7.5 15 Дуз-Хотимирський Федір Іванович Київ - 0 0 0 1 0 ½ 0 1 ½ ½ 0 0 0 ½ 1 1 1 7.0 16 П. П. Бенько Київ 0 0 0 0 0 0 0 1 1 0 0 0 0 1 ½ 1 1 1 6.5 17 Борис Ніколаєв Київ ½ 0 0 0 0 0 ½ 0 ½ 0 0 1 0 0 0 0 1 1 4.5 18 Вільгельм фон Штамм[en] Рига 
0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0 ½ ½ 0 0 0 0 1 2.0 19 В. В. Бреєв Київ 0 - 0 - - - 0 0 0 0 - - - 0 0 0 0 0 0.0
Джерела ред.
Шахматы. Энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 69—70, 529. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3
Література ред.
III Всероссийский шахматный турнир, М., 1904;
Примітки ред.
- ↑ Вступ Чигоріна до книги, присвяченої турніру [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Уривок зі спогадів Дуз-Хотимирського [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)