Відкрити головне меню

«Враження. Схід сонця» — картина Клода Моне, створена у 1872 році, яка дала назву художній течії – імпресіонізму. Експонувалася у квітні 1874 року на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» (Société Anonyme Coopérative des Artistes Peintres, Sculpteurs, Graveurs), яка стане пізніше відомою як «виставка імпресіоністів».

Враження. Схід сонця
фр. Impression, soleil levant
Claude Monet, Impression, soleil levant.jpg
Автор Клод Моне
Час створення 1872
Розміри 48×63 см
Матеріал полотно, олія
Місцезнаходження Музей Мармоттан-Моне (Париж,Франція)

ІсторіяРедагувати

У 1872 році у Гаврі Моне приступив до створення серії робіт, на яких було зображено порт міста. На полотнах серії художник хотів зобразити порт «під час світанку, дня, заходу, темної доби з різних позицій…»[1]

Але деякі мистецтвознавці (наприклад, Даніель Вільденштейн) схиляються до версії, що авторське датування було зроблено пізніше (під час продажу) і є помилковим, а насправді картина була створена у 1873 або в січні 1874 року з вікна готелю.[2]

Уперше картина «Враження. Схід сонця» експонувалася на першій виставці «Анонімної кооперативної спілки художників, скульпторів і граверів» («першій виставці імпресіоністів»), яка проходила з 15 квітня по 15 травня 1874 року в ательє фотографа Надара.

Назва «Враження. Схід сонця» з’явилася в останній момент перед виставкою, коли журналіст Едмон Ренуар, брат П'єра-Огюста Ренуара, який складав каталог виставки, попросив придумати більш оригінальну назву, ніж, наприклад, «Вид на гавань Гавра».[3]

Після виставки картину купує за 800 франків підприємець Ернест Ошад. Після банкрутства Ошада у 1878 році його колекцію розпродають з аукціону. За 210 франків «Враження» купує лікар Жорж Белліо. У 1957 році дочка Белліо Вікторина Доноп де Монші подарувала колекцію, яку успадкувала від свого батька, музею Мармоттан.

Картина була викрадена з музею разом з чотирма іншими полотнами Моне і двома Ренуара, але була знайдена у 1990 році. З 1991 року картина повернена в експозицію музею.[4]

КритикаРедагувати

Під час виставки 1874 року робота отримала негативні відгуки, а критик Луї Леруа в огляді виставки у сатиричному виданні «Шаріварі» за 25 квітня іронічно назвав молодих художників «імпресіоністами» («вразливими»), а новий стиль – «імпресіонізмом». Це образливе (за замислом Леруа) визначення було підхоплене художниками і стало визначенням нової художньої течії.[5]

Критик Ернест Шесно вбачає у цій картині вплив пейзажів Вільяма Тернера, з якими Моне познайомився під час перебування у 1871 році у Лондоні.[6]

ОписРедагувати

У роботі «Враження. Схід сонця» Моне не намагається відтворити дійсність, наслідувати природу, а прагне передати своє власне враження від неї. З точки зору академічного живопису картина груба і неохайна, фігури ледь намічені. Моне демонструє колористичний взаємозв’язок синьої води та сходу, яскраві рефлекси на вранішнім морі.

ПриміткиРедагувати

  1. Brettell, Richard R. (2000). Impression : painting quickly in France 1860-1890. New Haven [u.a.]: Yale Univ. Press [u.a.] p. 126.
  2. Laurent Salomé, Une ville pour l'impressionnisme. Monet, Pissarro et Gauguin à Rouen, Skira-Flammarion,‎ 2010, p. 105.
  3. Victoria Charles, Klaus Carl, L'Impressionnisme, Parkstone International,‎ 2012, p. 7.
  4. "Travel Advisory - Stolen Paintings Back in Paris Heists". The New York Times. 28 April 1991. Retrieved 16 November 2010.
  5. Christoph Heinrich, Monet, Taschen, 2000, p. 32.
  6. Isabelle Enaud Lechien, James Whistler. Le peintre et le polémiste (1834-1903), ACR Édition,‎ 1995, p. 121.

ДжерелаРедагувати

  • d'Alincourt N. Impression, soleil levant. Ce célèbre inconnu / Nathalie d'Alincourt. // L'Objet d'art. – 2014. – №505. – С. 40–45.
  • Клод Моне – Киев: ООО "Иглмосс Юкрейн", 2003. – 31 с. – (Великие художники. Их жизнь, вдохновение и творчество; вип. 2).
  • Клод Моне – Київ: ЗАТ "Комсомольська правда - Україна", 2010. – 48 с. – (Великі художники; т. 4).

ПосиланняРедагувати