Воронюк Володимир Анатолійович

український художник

Володимир Анатолійович Вороню́к (22 квітня 1961, Зарічне — 23 серпня 2022) — український живописець і педагог; член Спілки художників України з 1995 року. Заслужений художник України з 2019 року[1].

Воронюк Володимир Анатолійович
Народження 22 квітня 1961(1961-04-22)
Зарічне, Тульчинський район, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 23 серпня 2022(2022-08-23) (61 рік)
Країна  СРСР
 Україна
Жанр пейзаж і натюрморт
Навчання Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка (1984) і Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1991)
Діяльність художник, педагог
Вчитель Жуковський Едуард Федорович, Косович Віталій Якович і Філіпенко Валентин Володимирович
Працівник Вижницький коледж прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка
Член Спілка художників України
Роботи в колекції Вінницький обласний художній музей
Нагороди
Заслужений художник України

Біографія ред.

Народився 22 квітня 1961 року в селі Зарічному Тульчинського району Вінницької області (нині Україна). Упродовж 1978—1984 років навчався на відділені художньої обробки металу у Вижницькому училищі прикладного мистецтва[2] у Едуарда Жуковського, Віталія Косовича.

З 1985 по 1994 рік викладав у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, одночасно протягом 1986—1991 років навчався на художньо-графічному факультеті в Одеському педагогічному інституті[2] у Сергія Лозовського, Валентина Філіпенка, Наталії Миголатьєвої[3]. З 2019 року по березень 2022 року продовжив викладацьку роботу у Вижницькому коледжі прикладного мистецтва імені Василя Шкрібляка[4]. Мешкав у місті Вижниці в будинку на вулиці Дмитра Загула, 1А[2]. Помер 23 серпня 2022 року[4].

Творчість ред.

Працював у галузі станкового живопису, створював пейзажі, натюрморти. Серед робіт:

  • «Церква в Вижниці» (1995);
  • «Калина» (1995);
  • «Над Черемошем» (1996);
  • «Водоспад» (1996);
  • «Зимовий день» (1996);
  • «Стара фортеця» (1998);
  • «Соняшники» (1999).

Брав участь у всеукраїнських та міжнародних художніх виставках з 1987 року. Персональні виставки відбулися у 1993 році — у Вінниці, Тульчині, Геелі (Бельгія), у 1995 році — у Геелі, Нью-Йорку, Норт-Порту, у 1997 році — Клерво, у 1998 році — в Торонто, у 2000 році — в Сіднеї, у 2003 році — у Мельбурні.

Отримав 3-ю та 1-у премії на міжнародних конкурсах «Леліген» у Люксембурзі у 1995—1996 та 2000 роках відповідно. Лауреат Чернівецької обласної премії імені Одарки Киселиці за 2014 рік[3].

Роботи зберігаються у Вінницькому художньому музеї, у приватних колекціях в Україні та за кордоном.

Вшанування ред.

Митцю присвячений документальний фільм «Мистецтво без кордонів» (режисер — Вадим Перетятко)[5].

Примітки ред.

Література ред.