Відкрити головне меню

Воронезько-Касторненська операція (1943) — фронтова наступальна операція радянських військ Воронезького фронту за підтримки 13-ї армії Брянського фронту (генерал-полковник М. А. Рейтер), що була проведена з 24 січня по 17 лютого 1943 у ході загального зимового наступу на південному фланзі радянсько-німецької війни на Верхньому Доні.

Воронезько-Касторненська операція (1943)
Воронезько-Харківська операція
RIAN archive 58807 Soldiers from Bezdetko's mortar battery.jpg
Мінометники 120-мм полкових мінометів батареї Бездетко ведуть вогонь по німецьких позиціях. Січень 1943
Дата: 24 січня — 17 лютого 1943
Місце: Воронізька і Курська області РРФСР
Результат: перемога радянських військ, розгром військ противника на Верхньому Дону, зайняття Воронежа, Бєлгорода, Курська
Сторони
СРСР СРСР Третій Рейх Третій Рейх
Flag of Hungary (1915-1918, 1919-1946).svg Королівство Угорщина
Командувачі
СРСР Голіков П. І.
СРСР Рейтер М. А.
СРСР Чибісов Н. Є.
СРСР Москаленко К. С.
СРСР Черняховський І. Д.
СРСР Пухов М. П.
СРСР Кравченко А. Г.
СРСР Красовський С. Я.
Третій Рейх М.фон Вейхс
Третій Рейх Г. фон Зальмут
Третій Рейх Е. Штраубе
Третій Рейх Е.-Е. Гелль
Третій Рейх В. фон Ріхтгофен
Угорщина Одон Доманицькі
Військові формування
Союз Радянських Соціалістичних Республік Воронезький фронт
* 38-ма армія
* 60-та армія
* 40-ва армія
* 4-й танковий корпус
Брянський фронт
* 13-та армія
Третій Рейх Група армій «B»
(до 13 лютого 1943)
* 2-га армія
* 2-га угорська армія
** 3-й угорський корпус
* 4-й повітряний флот
Група армій «Центр»13 лютого 1943)
Військові сили
17 стрілецьких дивізій та 3 стрілецькі бригади, 2 тк, 8 отбр, 3 отп та 2 отб 125 000 о/с,
1100 гармат (у тому числі 500 протитанкових),
близько 1000 мінометів та
65 танків[1]
Втрати
Союз Радянських Соціалістичних Республік н/д Третій Рейх за радянськими даними: 17 000 загиблими, більш 86 000 військовополоненими[2]
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Карта Воронезько-Касторненської наступальної операції 1943

Хід операціїРедагувати

Після розгрому противника в Острогозько-Россошанскій операції 1943 в німецькій обороні утворилася 220-км пролом від Старого Осколу до Сватово, що утворило умови для удару у фланг і тил 2-й німецькій армії, що обороняла разом з 3-м угорським корпусом (10 німецьких і 2 угорські дивізії; 125 тис. чол., 2100 гармат і мінометів, 65 танків) воронезько-касторненской виступ (основа — 130 км, глибина — близько 100 км). Оборона противника була найбільш розвинена на північному і східному ділянках виступу; його південний фас був укріплений слабкіше і оборонявся групою із залишків розбитих з'єднань.

24 січня ударом 40-ї армії, яку підсилював 4-й танковий корпус, розпочалася операція в напрямі на Горщечне, Касторне. 25 січня в битву вступила 60-та армія, яка зайняла Воронеж і розгорнула наступ на Нижню Ведуга.

25 січня в наступ перейшли війська 38-ї, а 26 січня — 13-ї армій в загальному напрямку на Касторне, а частиною сил на Нижну Ведугу. Німецьке командування увечері 25 січня почало відведення своїх військ, але 28 січня ударні угруповання 40-ї, 13-ї і 38-ї армій з'єдналися в районі Касторне, перехопивши шляхи відходу на захід військ 2-ї німецької армії. Одночасно частина сил 13-ї і 40-ї армій вела наступ на захід з метою створення зовнішнього фронту оточення.

28 січня військам Воронезького фронту були визначені нові завдання з проведення Харківської наступальної операції: 60-та армія висувалася на річку Тім, 38-ма армія — на річку Оскіл, 40-ва армія розгорталася для наступу на Бєлгород, 13-та армія Брянського фронту була повернена на захід. З 7 лютого боротьбу з оточеним угрупованням продовжувала лише частина сил 38-ї армії. Сил, що виділялися для знищення оточеного угруповання, виявилося недостатньо; суцільний фронт оточення створений не був.

Така зміна обстановки посприяла відносно успішному прориву залишків 2-ї німецької армії з оточення. 29 січня їм вдалося вибити радянські частини з горшкові (населений пункт на південь від Касторне). Подальший прорив з «котла» німці здійснили трьома окремими групами. Група Бекеманна включала залишки 75-ї, 340-ї, 377-ї німецьких дивізій і обидві угорські дивізії — 6-ту і 9-ту, і налічувала близько 10 тисяч осіб. Група Зіберта складалася із залишків 57-ї, 68-ї і 323-ї піхотних дивізії, близько 8 тисяч солдатів і офіцерів. Група Гольвітцера включала залишки 26-ї і 88-ї піхотних дивізій. Оточенні, з боями поступово просувалися на захід, в результаті 12-15 лютого пошарпані групи Гольвітцера і Зіберта вийшли з оточення в районі Обояні. Група Бекеманна була відсічена і розгромлена. Таким чином з 125 000 чоловік з оточення змогли вирватися менш 25 000. Всі складські запаси і важке озброєння було втрачено.

У цих боях втрат зазнав командний склад оточених частин. 27 січня був важко поранений, і через чотири дні помер командир 82-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант А. Бентш. Також у котлі був убитий командир 377-ї піхотної дивізії генерал-майор А.Лехнер. Також 2 лютого загинув командир 323-ї піхотної дивізії оберст А.Небауер.

Зосередивши до 6 дивізій, оточений противник 31 січня здійснив прорив у напрямку на Старий Оскол, де в облозі знаходився німецький гарнізон міста. Оточеним військам противника вдалося декількома групами прорватися на захід. З'єднавшись у районі Солнцева, вони кинулися на Обоянь. З'єднання 38-ї армії переслідували противника, але випередити його у виході на шляхи відходу через складні погодні умови не вдалося. 17 лютого залишки ворожих дивізій прорвалися через лінію фронту оточення.

До кінця 30 січня була розгромлена частина сил оточеного угруповання ворога південніше Нижньої Ведуги, а її основні сили затиснуті в районі Новоольшанка, Алісово, Горщечне, Старий Оскол. Противник робив відчайдушні спроби прорватися з оточення. У запеклих боях, що тривали до 17 лютого, оточене угрупування було розгромлене військами 38-ї армії. 9 ворожих дивізій втратили 2/3 свого складу, майже усе важке озброєння і техніку.

У результаті Воронезько-Касторненської операції, проведеної в умовах суворої і багато сніжної зими, радянські війська завдали важкої поразки 2-й німецькій армії і 3-му угорському корпусу. Було розгромлено до 11 дивізій (9 німецьких і 2 угорські), захоплено багато військового майна. Радянські війська зайняли більшу частину Воронезької та Курської областей, в тому числі міста Воронеж, Касторне, Старий Оскол, Тим і багато інших великих населених пунктів.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Исаев А. В. Воронежско-Касторненская операция
  2. Шефов Н А «Битвы России» «Издательство АСТ»,2002г с.108.