Відкрити головне меню

Воробкевич Григорій Іванович

український поет

Григо́рій Іва́нович Воробке́вич (10 січня 1838, Чернівці — 24 листопада 1884) —- український поет. Молодший брат Сидора Воробкевича.

Воробкевич Григорій Іванович
Наум Шрам.jpg
Народився 10 січня 1838(1838-01-10)
Чернівці, Австрійська імперія, Німецький союз
Помер 24 листопада 1884(1884-11-24) (46 років)
Чернівці, Герцогство Буковина, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Громадянство
(підданство)
Flag of the Russian Empire (black-yellow-white).svg Російська імперія
Діяльність поет, композитор
Володіє мовами українська
Григорій Воробкевич

Зміст

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 10 січня 1838 в Чернівцях, у родині священика, вчителя філософії і богослов'я міського ліцею та духовної семінарії. Його генеалогічне древо мало коріння і в румунській, і в литовській землях. Прадід, Сеульський Млака де Оробко, не витримавши насильства німецьких лицарів над православною вірою, перебрався в середині XVIII ст. на Буковину. Дід Михайло змінив прізвище Оробко на Воробкевич.

Григорій, його брат Сидір та сестра Апполонія рано осиротіли. Дітей ставив на ноги та виводив у люди дід Михайло, священик з містечка Кіцмань, та баба Параска. Дід навчав онуків рідної мови і письму, а баба повела їх у світ пісень та переказів про героїчну боротьбу й легендарні подвиги козаків-сміливців. Після закінчення чотирирічної початкової школи у Кіцмані (викладання велося тільки німецькою мовою), обидва хлопці продовжили навчання у Чернівцях — у гімназії та духовній семінарії. Обидва прийняли сан священика.

ТворчістьРедагувати

Григорій став соратником і однодумцем старшого брата — одного із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», фундатора «Руського літературного товариства». Друкувався Григорій під псевдонімом Наум Шрам (за іменем одного з героїв «Чорної ради» П. Куліша). Особливо гостро виступав проти «язичія» західноукраїнських москвофілів («…все задушила московська недоля»), національного гніту, провокаторів, що намагалися зіштовхнути румунів і русинів.

На слова молодшого брата Сидір Воробкевич видав збірку пісень для школярів, яка була на той час, по суті, єдиним українським посібником для буковинського учнівства.

Приклад поетичної творчостіРедагувати

« Ненадобно хахлам письма,
їх письма нам вадять —

І язик їм вирубати!» —

цареві вни радять.

І так сталось на Вкраїні,

письмо їй забрали, —

Живе слово також вкрадуть,

як ‘го ще не вкрали.
»

1877 р.

ПосиланняРедагувати