Воробкевич Григорій Іванович

український поет

Григо́рій Іва́нович Воробке́вич (10 січня 1838, Чернівці — 24 листопада 1884) —- український поет. Молодший брат Сидора Воробкевича.

Воробкевич Григорій Іванович
Наум Шрам.jpg
Народився 10 січня 1838(1838-01-10)
Чернівці, Австрійська імперія
Помер 24 листопада 1884(1884-11-24) (46 років)
Чернівці, Герцогство Буковина, Долитавщина, Австро-Угорщина
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Діяльність поет, композитор
Знання мов українська
Григорій Воробкевич

Біографічні відомостіРедагувати

Народився 10 січня 1838 в Чернівцях, у родині священика, вчителя філософії і богослов'я міського ліцею та духовної семінарії. Його генеалогічне древо мало коріння і в румунській, і в литовській землях. Прадід, Сеульський Млака де Оробко, не витримавши насильства німецьких лицарів над православною вірою, перебрався в середині XVIII ст. на Буковину. Дід Михайло змінив прізвище Оробко на Воробкевич.

Григорій, його брат Сидір та сестра Апполонія рано осиротіли. Дітей ставив на ноги та виводив у люди дід Михайло, священик з містечка Кіцмань, та баба Параска. Дід навчав онуків рідної мови і письму, а баба повела їх у світ пісень та переказів про героїчну боротьбу й легендарні подвиги козаків-сміливців. Після закінчення чотирирічної початкової школи у Кіцмані (викладання велося тільки німецькою мовою), обидва хлопці продовжили навчання у Чернівцях — у гімназії та духовній семінарії. Обидва прийняли сан священика.

ТворчістьРедагувати

Григорій став соратником і однодумцем старшого брата — одного із засновників і редакторів журналу «Буковинська зоря», альманаху «Руська хата», фундатора «Руського літературного товариства». Друкувався Григорій під псевдонімом Наум Шрам (за іменем одного з героїв «Чорної ради» П. Куліша). Особливо гостро виступав проти «язичія» західноукраїнських москвофілів («…все задушила московська недоля»), національного гніту, провокаторів, що намагалися зіштовхнути румунів і русинів.

На слова молодшого брата Сидір Воробкевич видав збірку пісень для школярів, яка була на той час, по суті, єдиним українським посібником для буковинського учнівства.

Приклад поетичної творчостіРедагувати

  Ненадобно хахлам письма,
їх письма нам вадять —

І язик їм вирубати!» —

цареві вни радять.

І так сталось на Вкраїні,

письмо їй забрали, —

Живе слово також вкрадуть,

як ‘го ще не вкрали.
 

1877 р.

ПосиланняРедагувати