Залишки гігантського котла для витоплювання ворвані неподалік від старого голландського поселення XVII у. Смеренбург на Шпіцбергені, Норвегія

Во́рвань[1] — застарілий термін, яким називали рідкий жир, що добувається з сала морських ссавців (китів, тюленів) і риб. Основні компоненти — складні ефіри гліцерину і жирних кислот.

У всіх ластоногих, китоподібних і сирен під шкірою залягає товстий шар жиру, який покриває все тіло за винятком кінцівок. Маса його в окремих видів досягає 50 % від загальної маси тіла. Підшкірний жировий шар виконує як функцію термоізоляції, захищаючи морську тварину від переохолодження, так і підвищує плавучість і обтічність обрисів тіла. Види, які вчиняють далекі міграції (наприклад, горбатий кит), під час кочувань живуть на запасах підшкірного жиру.

Ворвань має жовтий або бурий колір, неприємний запах і не відбілюється. При нагріванні до 200оС запах ворвані зникає. Була одним з основних продуктів китобійного промислу; використовувалася на мастильні матеріали, пальне. До цього дня є одним з традиційних харчових продуктів деяких народів Півночі (ескімосів тощо). Розрізняють ворвань китову, тюленеву, тріскову, дельфінову тощо.

Зараз зазвичай вживається термін «жир»: китовий жир, тюленячий жир, трісковий жир тощо.

«Ті, хто багатший, століттями задовольнялися світлом, який давала при горінні ворвань, яку вважали найкращим джерелом яскравого освітлення. Однак добувати її ставало все дорожче, оскільки чисельність китів падала, і доводилося відправлятися все далі і далі - за мис Доброї Надії, в далекі води Тихого океану. »

уривок з "Видобуток. Всесвітня історія боротьби за нафту, гроші і владу"
Деніел Єргін

ПриміткиРедагувати

  1. Ворвань // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

ПосиланняРедагувати