Відкрити головне меню

Воля Петрова (пол. Wola Piotrowa) — лемківське село в Польщі, в гміні Буківсько Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 314 осіб (2011[1]).

Село
Воля Петрова
пол. Wola Piotrowa
Wola Piotrowa (Gmina Bukowsko) 2008.JPG

Координати 49°27′02″ пн. ш. 22°02′33″ сх. д. / 49.450560000027778074° пн. ш. 22.04250000002777909° сх. д. / 49.450560000027778074; 22.04250000002777909Координати: 49°27′02″ пн. ш. 22°02′33″ сх. д. / 49.450560000027778074° пн. ш. 22.04250000002777909° сх. д. / 49.450560000027778074; 22.04250000002777909

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Буківсько
Перша згадка 1523
Населення 314 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-505
Автомобільний код RSA
SIMC 0346767
GeoNames 755176
Воля Петрова. Карта розташування: Польща
Воля Петрова
Воля Петрова
Воля Петрова (Польща)
Воля Петрова. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Воля Петрова
Воля Петрова
Воля Петрова (Підкарпатське воєводство)
Воля Петрова у Вікісховищі?

РозташуванняРедагувати

Знаходиться у верхів'ї річки Сяночок, лівої притоки Сяну; 4 км на південь від Буківсько, 16 км на південному-заході від Сяніка, 65 км на південь від Ряшева; при воєводській дорозі № 889.

Походження назвиРедагувати

Назва села свідчить про заснування його в пізніші часи — часи кріпацтва, коли новозасновані села на відміну від старих сіл отримували період звільнення від феодальних повинностей і назву «Воля» з додатком імені власника-феодала.

ІсторіяРедагувати

Перша згадка припадає на 1523 р. У 1552 р. в селі було 17 кметів, корчма, млин, солтис і священик. У 1567 р. в селі оброблялося 4½ лану землі. До 1772 р. село входило до складу Сяноцької землі Руського воєводства Речі Посполитої. З 1772 до 1918 року — у межах Сяніцького повіту Королівства Галичини та Володимирії монархії Габсбургів (з 1867 року Австро-Угорщини).

У 1893 р. в селі було 45 будинків і 308 мешканців (з них: грекокатоликів —281, римокатоликів — 21, юдеїв — 6). У 1898 році село посідало 5,1 км², нараховувало 335 мешканців (з них — 321 грекокатолик), та ще площа земель фільварку становила 3,58 км².

У 1939 році в селі проживало 520 мешканців, з них 505 українців і 15 поляків[2]. Село входило до Сяніцького повіту Львівського воєводства.

Після війни українське населення депортоване в 1944—1946 р. до СРСР та в ході операції «Вісла» 1947 року на понімецькі землі[3]. Село спорожніло до 1960-х років, коли тут поселилися переселенці-протестанти з Тешинської Сілезії.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 150 33 97 20
Жінки 164 40 99 25
Разом 314 73 196 45

ЦеркваРедагувати

Церква св. Арх. Михаїла збудована в 1550 р. У 1903 р. церква розібрана, а паства ходила до парафії у Карликові (з 1930 р. — Буківський деканат).

НародилисьРедагувати

  • Стиранка Петро Михайлович «Мак», «Максим» (*1924 — ?) — кулеметник другої чоти сотні «Хріна» куреня «Рена» на Закерзонні, радист Проводу ОУН в Україні (06.-11.1951). Захоплений спецагентами МҐБ 2.01.1952 р. у с. Церковна Долинського р-ну Івано-Франківської обл. Пішов на співпрацю з ворогом. Подальша доля невідома. Старший вістун УПА (?); відзначений Золотим хрестом бойової заслуги 2 класу (20.07.1950)[5].

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Воля Петрова

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 75.
  3. Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  5. Федун Петро-«Полтава». Концепція Самостійної України. Том 2. Документи і матеріали / упоряд. і відп. ред. М. В. Романюк; Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України; Центр незалежних історичних студій. — Львів, 2013. — С. 817.

Див. такожРедагувати