Вольфганг фон Клюге
Вольфганг Клюге, з 1913 року — фон Клюге (нім. Wolfgang von Kluge; 5 травня 1892, Штеттін — 30 жовтня 1976, Вальштедт) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
| Вольфганг фон Клюге | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Wolfgang von Kluge | ||||||||||||||
| Народився |
5 травня 1892 Штеттін, Королівство Пруссія, Німецька імперія | |||||||||||||
| Помер |
30 жовтня 1976 (84 роки) Вальштедт, Зегеберг, Шлезвіг-Гольштейн, ФРН | |||||||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||||||
| Діяльність | військовослужбовець | |||||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||||
| Військове звання |
 Генерал-лейтенант | |||||||||||||
| Батько | Max von Kluged | |||||||||||||
| Брати, сестри | Гюнтер фон Клюге | |||||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||||
Біографія ред.
Син генерал-майора Макса Клюге, який в 1913 році одержав спадкове дворянство. Молодший брат генерал-фельдмаршала Гюнтера фон Клюге.
22 березня 1912 року поступив на службу в Імперську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений у рейхсвері. З 10 листопада 1938 року — начальник штабу польової інспекції при Теодорові Гайбі. З 1 жовтня 1940 року — командир 31-го артилерійського полку. З 15 вересня 1941 року — артилерійський командир 107. З 1 жовтня 1942 року — командир 292-ї піхотної дивізії. 20 липня 1943 року поранений, до 1 листопада перебував на лікуванні, після чого відправлений у резерв ОКГ. З 1 грудня 1943 року — командир новоствореної 357-ї піхотної дивізії, з 15 червня по 1 липня 1944 року — дивізії №408, яка виконувала навчальні функції, а з 6 липня 1944 року — 226-ї піхотної дивізії і, одночасно, комендант фортеці Дюнкерк. Через причетність Гюнтера фон Клюге до Липневої змови «політична благонадійність» Вольфганга в очах нацистських лідерів різко знизилась. 19 вересня 1944 року здав командування і покинув Дюнкерк. 31 грудня 1944 року звільнений у відставку. Після війни був головою Союзу німецьких солдатів у Шлезвіг-Гольштейні.
Звання ред.
- Лейтенант (22 березня 1912)
- Обер-лейтенант (18 серпня 1917)
- Гауптман (1 квітня 1925)
- Майор (1 травня 1934)
- Оберст-лейтенант (1 жовтня 1936)
- Оберст (1 червня 1939)
- Генерал-майор (1 жовтня 1942)
- Генерал-лейтенант (1 квітня 1943)
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го і 1-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)
- Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
- Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
- Німецький хрест в золоті (28 листопада 1942)
- Лицарський хрест Залізного хреста (29 серпня 1943)
Література ред.
- Dermot Bradley: Die Generale des Heeres 1921–1945 Band 6: Hochbaum-Klutmann, Biblio Verlag, Bissendorf 2002, ISBN 3-7648-2582-0, S. 552–553
- Wolfgang Keilig: Die Generale des Heeres 1939–1945, Podzun-Pallas-Verlag, Friedberg 1983, ISBN 3-7909-0202-0, S. 174
- Veit Scherzer: Ritterkreuzträger 1939–1945. Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs. 2. Auflage. Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 451.
- Rangliste des Deutschen Reichsheeres, Hrsg.: Reichswehrministerium, Mittler & Sohn, Berlin 1924, S. 72