Волтер Бар

американський футболіст, тренер

Волтер Альфред Бар (англ. Walter Alfred Bahr, нар. 1 квітня 1927, Філадельфіяпом. 18 червня 2018, Сентр) — американський футболіст, що грав на позиції півзахисника, зокрема, за клуб «Філадельфія Нешнелз», а також національну збірну США. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Ф
Волтер Бар
Walter Bahr Joe Biden at Lincoln Financial Field for Philadelphia Union match (cropped).jpg
Особисті дані
Повне ім'я Волтер Альфред Бар
Народження 1 квітня 1927(1927-04-01)[1][2][3]
  Філадельфія, Пенсильванія[2]
Смерть 18 червня 2018(2018-06-18)[4][1] (91 рік)
  Боулсбург, Сентр, Пенсильванія, США[1]
Зріст 180 см[2]
Вага 74 кг
Громадянство Flag of the United States.svg США
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1943—1955 США «Філадельфія Нешнелз»  ? (?)
1953 Канада «Монреаль Хакоа» ? (?)
1956—1957 США «Урік Трекерс» ? (?)
1956 Канада «Монреаль Спарта» ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1948—1957 США США 19 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1969 США «Філадельфія Спартанс»
1970—1973 США Університет Темпл
1974—1988 США «Ніттані Лайонс»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єраРедагувати

У футболі дебютував 1943 року виступами за команду «Філадельфія Нешнелз», в якій провів одинадцять сезонів.

Після участі в літніх Олімпійських іграх 1948 року став професіоналом і допоміг своєму клубу «Філадельфія Нешнелз» виграти титули чемпіона ASL у 1950, 1951, 1953 та 1955 роках.

Влітку 1953 року допоміг «Монреалю Хакоа» дійти до фіналу аматорського Кубку Канади[5].

Потім перейшов до клубу «Урік Трекерс», іншу команду в Філадельфії, і виграв титул чемпіона ASL у 1956 році.

Згодом приєднався до «Монреаль Спарта» в кінці серпня, де виграв Кубок Квебеку 1956 року[6].

Виступи за збірнуРедагувати

1948 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної США. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни лише 19 матчів, забивши 1 гол.

Був учасником футбольного турніру на Олімпійських іграх 1948 року у Лондоні.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1950 року у Бразилії, де зіграв з Іспанією (1-3)[7], з Англією (1-0)[8] і з Чилі (2-5)[9].

Кар'єра тренераРедагувати

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1969 року, очоливши тренерський штаб клубу «Філадельфія Спартанс».

В подальшому очолював студентську футбольну команду Університету Темпл.

Останнім місцем тренерської роботи була студентська команда «Ніттані Лайонс», головним тренером команди якого Волтер Бар був з 1974 по 1988 рік.

1979 року був признаний Тренером року серед футбольних команд коледжів.

Поза футболомРедагувати

Троє синів Бара, Кейсі, Кріс та Метт, грали у професійний футбол у Північноамериканській футбольній лізі. Кейсі і Кріс також грали за олімпійську команду США, а Кріс і Метт стали кікерами у НФЛ та виграли Супербоул.

Останній живий з учасників чемпіонату світу 1950 року, помер 18 червня 2018 року на 92-му році життя у місті Боалсбург, округ Сентр, штат Пенсильванія, від ускладнень, пов’язаних із переломом стегна.

Пам'ятьРедагувати

Бар був представлений у документальному фільмі «Час чемпіонів» (2009 р.), який розповідав про перемогу США над Англією на чемпіонаті світу 1950 року. У фільмі 2005 року «Гра їхнього життя», який розповсюджений на DVD під назвою «Чудо-матч», Бара зобразив Вес Бентлі.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати