Відкрити головне меню

Іван Макарович Волошин (нар. 27 травня 1923(19230527), село Підмогильне Єлисаветградського повіту, тепер у складі села Лозуватка Кропивницького району Кіровоградської області — пом. 7 жовтня 1990, Москва) — радянський військовий діяч, генерал армії, командувач військами Одеського військового округу. Депутат Верховної Ради СРСР 9-10-го скликань. Член ЦК КПУ у 1976 — 1986 р.

Волошин Іван Макарович
Народження 27 травня 1923(1923-05-27)
Єлисаветградський повіт, Російська імперія
Смерть 7 жовтня 1990(1990-10-07) (67 років)
Москва, СРСР
Поховання
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Освіта Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Партія КПРС
Війни / битви німецько-радянська війна
Нагороди
орден Леніна орден Червоного Прапора орден Кутузова II ступеня орден Кутузова II ступеня орден Олександра Невського (СРСР) орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня орден «Знак Пошани» медаль «За бойові заслуги» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За визволення Праги» медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» медаль «За зміцнення бойової співдружності»

БіографіяРедагувати

З 1941 року служив у Радянській армії. Учасник Другої світової війни.

У 1942 році закінчив піхотне училище. З травня 1942 року — на фронті, воював на посадах заступника командира, потім командира стрілецької роти. З вересня 1943 року — помічник начальника 1-го відділення штабу стрілецької дивізії, потім командир батальйону, заступник командира стрілецького полку. З 1944 р. — командир стрілецького полку. Воював на 1, 2, 3 і 4-му Українських фронтах.

Член ВКП(б) з 1944 року.

У 1946 році закінчив Вищі стрілецько-тактичні курси удосконалення командного складу піхоти «Постріл».

У 1946 — 1952 р. — командир стрілецького полку, командир окремого навчального батальйону, на посадах у штабі військового округу.

У 1955 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

З листопада 1955 року — заступник начальника, а з вересня 1960 р. — начальник Московського вищого загальновійськового командного училища імені Верховної Ради РРФСР.

У травні 1962 — 1965 р. — командир Таманської мотострілецької дивізії Московського військового округу.

У 1967 році закінчив Військову академію Генерального штабу. Пізніше, в 1973 і в 1979 роках закінчив Вищі академічні курси при цій же академії.

З липня 1967 року — заступник командувача з бойової підготовки, з грудня 1967 — начальник штабу — 1-й заступник командувача армії, а з травня 1970 року — командувач 6-ї загальновійськової армії Ленінградського військового округу.

У квітні 1974 — квітні 1982 р. — командувач військ Червонопрапорного Одеського військового округу.

З травня 1982 року проходив службу в апараті головнокомандувача Об'єднаних Збройних сил держав —учасниць Варшавського договору.

З серпня 1985 — 1-й заступник головнокомандувача військами Далекого Сходу.

У 1986 — 1989 р. — головнокомандувач військами Далекого Сходу.

З 1989 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Похований на Новодівичому кладовищі в Москві.

ЗванняРедагувати

  • генерал-лейтенант
  • генерал-полковник (.04.1975)
  • генерал армії (7.05.1986)

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Военная экциклопедия в 8 томах. М.:Военное издательство, 1994–2004. — Т.2