Володимир (Шлапак)

архієпископ Житомирський і Поліський Православної Церкви України

Володимир (в миру Шлапак Василь Володимирович, нар. 3 серпня 1979, смт. Черняхів) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української автокефальної православної церкви), архієпископ Житомирський і Поліський.

Володимир
Архієпископ Житомирський і Поліський
з 10 липня 2015
Церква: УАПЦПЦУ
Попередник: він сам, до переходу в УПЦ КП
Єпископ-настоятель храму
12 травня 2015 — 10 липня 2015
Церква: УПЦ КП
Громада: святої рівноапостольної Марії Магдалини (м. Житомир),
Почаївської ікони Божої Матері (смт Черняхів)
Архієпископ Житомирський і Поліський
(до 25 травня 2011 — єпископ)
21 червня 2009 — 23 квітня 2015
Обрання: 20 червня 2009
Церква: УАПЦ
Попередник: Богдан (Кулик), як вікарний єпископ Житомирський
Наступник: він сам, після повернення до УАПЦ
 
Альма-матер: Київська духовна семінарія (2001) і ЧНУ імені Юрія Федьковича (2006)
Науковий ступінь: доктор богослов’яd (2015)
Діяльність: священнослужитель
Тезоіменитство: 28 липня
Ім'я при народженні: Василь Володимирович Шлапак
Народження: 3 серпня 1979(1979-08-03) (44 роки)
Черняхів, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Дияконство: 28 листопада 1996
Священство: 29 грудня 1996
Чернецтво: 10 лютого 2009
Єп. хіротонія: 20 червня 2009

Нагороди:

Орден Святого Володимира Великого (УАПЦ)
Орден святого Архістратига Михаїла II ступеня (ПЦУ)

CMNS: Володимир у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився в сім'ї службовців.

Після закінчення Черняхівської середньої школи в 1996 році навчався і закінчив пастирсько-богословські курси при Житомирському єпархіальному управлінні.

28 листопада1996 — дияконська хіротонія. 29 грудня 1996 — хіротонія у пресвітера у стані целібата звершена єпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом.

За час служіння за ревну працю був відзначений рядом священничих нагород, та призначений благочинним Черняхівського та в.о. Радомишльського округів.

1997—2001 рр. навчався в Київській духовній семінарії, 2001—2006 рр. — в Чернівецькому національному університеті за спеціальністю релігієзнавство і філософія. 2007 р. закінчив магістерський курс при Львівській православній духовній академії та продовжив навчання в аспірантурі даного закладу. 2009 р. здобув там науковий ступінь кандидата богословських наук.

2008 року через непопулярну методику управління єпархією архієпископа Ізяслава отець Василь вимушений був покинути Київський патріархат та звертається з проханням до Предстоятеля УАПЦ Блаженнішого митрополита Мефодія (Кудрякова) прийняти його до кліру Житомирської єпархії УАПЦ.

10 лютого 2009 року з рук митрополита Київського і всієї України Мефодія приймає чернечий постриг з возведенням у сан ігумена.

До дня Святої Пасхи ігумен Володимир нагороджується возведенням у сан архімандрита, і призначається адміністратором УАПЦ на Житомирщині.

Єпископське служіння ред.

20 червня 2009 року Архієрейський собор УАПЦ обирає архімандрита Володимира (Шлапака), клірика Житомирської єпархії УАПЦ, єпископом Житомирським і Поліським.

21 червня у церкві Різдва Христового м. Тернополя здійснена архієрейська хіротонія єпископа Володимира.

25 травня 2011 року постановою Архієрейського собору та указом Блаженнішого Мефодія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ призначається на посаду голови фінансового відділу при Київській Патріархії. Цього ж року указом Блаженнішого Мефодія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ возведенний в сан архієпископа.

У 2012–2014 рр. був відповідальним шеф-редактором офіційного сайту УАПЦ .

28 липня 2013 року в день 1025-ліття Хрещення Київської Русі нагороджений Блаженнішим Мефодієм, Предстоятелем УАПЦ, орденом князя Володимира Великого.

З 2014 року викладає предмет Християнської етики в Черняхівській гімназії Житомирської області, також займає посаду помічника народного депутата України П. В. Дзюблика.

В 2015 році захистив дисертацію з присвоєнням вченої ступені доктора теології (ThDr) у Пряшівському університеті (Словаччина).

10 липня 2015 року рішенням Архієрейського собору УАПЦ та указом Блаженнішого Макарія митрополита Київського і всієї України, Предстоятеля УАПЦ призначений керуючим новоутвореної Житомирської єпархії. 23 червня 2017 року ухвалою Архієрейського собору призначений головою фінансово-господарської комісії УАПЦ.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УАПЦ взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії. 27 липня 2019 року, рішенням Синоду ПЦУ, очолив ліквідаційну комісію юридичної особи релігійної організації «Патріярхія УАПЦ»[1] 3 серпня 2019 року, в день свого 40-річчя нагороджений митрополитом Київським і всієї України, Блаженнішим Епіфанієм орденом святого Архістратига Михаїла II ступеня.

14 вересня архієпископ Володимир став першим архієреєм ПЦУ, що співслужив із ієрахрами Александрійського патріархату. Він взяв участь у богослужінні у селі Осса поблизу Салонік, яке очолив митрополит Триккійський і Стагонійський Православної церкви Еллади Хризостом (Насіс)[pl], де співслужив ієрархам Церкви Еллади, Константинопольського та Александрійського патріархатів: митрополитові Лангадаському, Літійському та Рендінському Іоану (Тасьясу), єпископові Фермському на спокої Димитрію (Грольосу) та єпископові Мозамбіцькому Хризостомові (Карагунісу).[2][3][4] Ця спільна літургія стала передвісником офіційного визнання Православної церкви України з боку Александрійського патріархату 8 листопада того ж року.[5]

28 липня 2020 року, в день свого тезоіменитства, архієпископ Володимир отримав з рук блаженнішого Епіфанія іменну панагію. 2 листопада  2021 року захистив дисертацію з присвоєнням вченої ступені доктора філософії  (PhD.) у Пряшівському університеті (Словаччина). 28 липня 2022 року з нагоди свого тезоіменитства нагороджений іменною панагією Предстоятелем ПЦУ,  Блаженнішим Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм.

Примітки ред.

  1. Архівована копія. Архів оригіналу за 31 липня 2019. Процитовано 15 серпня 2019. 
  2. Делегація ПЦУ співслужила ієрархам трьох помісних Православних Церков. https://www.religion.in.ua/. Релігія в Україні. 17 вересня 2019. Архів оригіналу за 8 жовтня 2019. Процитовано 17 вересня 2019. 
  3. Ще одна Помісна Церква фактично визнала ПЦУ. http://religionpravda.com.ua/. Релігійна правда. 17 вересня 2019. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 17 вересня 2019. 
  4. (Δελτίο Τύπου) Ιερά Αγρυπνία επί τη ευκαιρία της ενθυμήσεως του γεγονότος, της κατά θαυμαστό τρόπο ανευρέσεως και ανακομιδής των Χαριτοβρύτων και Σεπτών Ιερών Λειψάνων της Αγίας Νεοπαρθενομάρτυρος Κυράννης. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 20 червня 2020. 
  5. Митрополит Нігерійський Олександр митрополиту Волоколамському Іларіону: «Олександрійський Патріархат не є під протекторатом Російської Церкви і ми ніколи не дозволимо йому бути під ним». https://www.pomisna.info/. Православна церква України. 24 вересня 2019. Архів оригіналу за 24 вересня 2019. Процитовано 23 вересня 2019.