Левицький Володимир Софронович

політик

Володи́мир Софро́нович Леви́цький (16 серпня 1888, с. Кричка, нині Богородчанського району Івано-Франківської області — 14 лютого 1980, Нью-Йорк, США) — український політичний діяч української еміграції в США.[1]

Володимир Софронович Левицький
Народився 16 серпня 1888(1888-08-16)
село Кричка (тепер Івано-Франківська область)
Помер 14 лютого 1980(1980-02-14) (91 рік)
Нью-Йорк, США
Діяльність політичний діяч

Біографія ред.

Народився у селі Кричка на Станиславівщині (тепер Богородчанського району Івано-Франківської області).

За освітою — юрист.

На початку Першої світової війни став членом Союзу визволення України. В 1915—1918 роках Володимир Левицький за дорученням Союзу вів організаційну та культурно-виховну роботу серед полонених українців у німецьких таборах.[2]

У 1919—1920 — директор пресової служби посольства УНР у Берліні.

У 1924 емігрував у США, став провідним членом української політичної організації (соціалістичного напряму) «Оборона України» (згодом — секретар організації), редагував часопис «Організаційні Вісті» (1936—1941).[2]

У 1933 — директор Українського павільйону на всесвітній виставці в Чикаго.[2] В 1933—1942 — віце-президент Українського Братства, з 1941 — редактор газети «Громадський Голос» в Нью-Йорку.[1]

З початку 1940-х років перейшов на радянофільські позиції.

Твори ред.

Примітки ред.

  1. а б Володимир Софронович ЛЕВИЦЬКИЙ. Українська Радянська Енциклопедія. Архів оригіналу за 21 листопада 2016. Процитовано 17 червня 2021.
  2. а б в Д. В. Веденєєв. Левицький Володимир Софронович. Енциклопедія Сучасної України. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 17 червня 2021.

Література ред.