Відкрити головне меню

Ричка Володимир Михайлович

(Перенаправлено з Володимир Ричка)

Ри́чка Володи́мир Миха́йлович (*10 жовтня 1955, с. Чорнобай Черкаської області) — український історик, доктор історичних наук, професор, провідний науковий працівник Інституту історії України НАНУ. Член Національної спілки журналістів України, дійсний член Українського історичного товариства (1995) та Товариства дослідників Центрально-Східної Європи (1999). Лауреат премії для молодих вчених АН УРСР (1989). Дослідник історії, політичної культури та ідеології українського середньовіччя.

Ричка Володимир Михайлович
Народився 10 жовтня 1955(1955-10-10) (63 роки)
с. Чорнобай Черкаської області
Громадянство Україна Україна
Місце проживання Україна Україна
Діяльність медієвіст
Відомий завдяки історія середньовіччя
Alma mater Київський університет
Науковий ступінь доктор історичних наук
Заклад Інститут історії України НАНУ
Відомий завдяки: Дослідження з історії, політичної культури та ідеології українського середньовіччя.
Звання професор

Зміст

БіографіяРедагувати

У 1972–1977 роках навчався на історичному факультеті Київського університету. У 1977–1978 роках працював науковим співробітником Київського державного історичного музею. У 1978-81 роках обіймав посаду молодшого наукового співробітника, у 1981–1988 роках — наукового співробітника, у 1988–1998 роках — старшого наукового співробітника, з 1998 року — провідного наукового співробітника відділу історії середніх віків і раннього нового часу Інституту історії України НАНУ.

1985 року захистив кандидатську дисертацію «Формування території Київської землі. IX — перша третина XII ст.» (науковий керівник — М. Ф. Котляр). 1998 року захистив докторську дисертацію «Церква в соціально-політичній структурі Київської Русі» (захист в Інституті філософії НАН України). Проходив стажування в Інституті історії Польської Академії наук (Варшава) за грантової підтримки Фундації Стефана Баторія (1994); Maison des Sciences de l'Homme — Fondation Reconnue d'Utilite Publique: Франція (2003); в Pontificio Istituto per gli studi Orientali (Рим, Італія) за грантової підтримки American Council of Learned Societis (2004); в Інституті східноєвропейської історії Віденського університету (2006). З 2002 року — співредактор альманаху середньовічної історії й археології Східної Європи «RUTHENICA».

Основні праціРедагувати

  • Києво-Руські студії. — Ніжин, 2005.
  • «Київ — Другий Єрусалим» (з історії політичної думки та ідеології середньовічної Русі). — К., 2005.
  • Княгиня Ольга. — К., 2004.
  • Kiev nel dialogo di intercivilizzazione tra l'Oriente cristiano e l'Occidente cristiano (II meta del X–XI secolo) // L'età di Kiev e la sua eredità nell' incontro con l'Occidente: Atti del Convegno Vicenza, 11 — 13 aprile 2002 /a cura di Gabriele De Rosa e Francesca Lomastro. — Roma, 2003.
  • «Бог среди него…» (Почему Киев называют «матерью городов русских»?) // Родина: Российский исторический иллюстрированный журнал. — 1999. — № 8.
  • Illustrissimus dominus Mazepa (Une figure légendaire dans l'art et la literature de l'époque) // L'Est Européen: Revue d'Actualité et d'Histoire. — Paris. — № 255. — 1999.
  • Середньовічна Українська держава в історичній схемі Михайла Грушевського та концептуальних вимірах історіографії: проблеми і перспективи // ROSSICA: научные исследования по русистике, украинистике и белорусистике. — Прага, 1997. — № 2.
  • Церква Київської Русі (соціальний та етнокультурний аспект). — К., 1997.
  • L'Ukraine l'Orient et arabe dans le début du XVIII-e siècle // Studies on Voltaire and the Eighteenth Century. — Oxford, 1997. — Vol. 346–348.
  • Київська Русь: від язичництва до християнства. — К., 1996 (у співавт.).
  • Kijyw w ukrainskiej demonologii // Swiatowit. — Warszawa. — 1995. — T. XL.
  • Київська Русь: проблема етнокультурного розвитку (конфесійний аспект). — К., 1994..
  • The mystery of the Grave of Ivan Mazepa // The Ukrainian Review. — London. — 1994. — Vol. XLI, № 3.
  • За літописним рядком: Історичні оповіді про Київську Русь. — К., 1991.
  • Формирование территории Киевской земли (IX — первая треть XII в.). — К., 1988.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Українські історики ХХ ст.: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 2: У 2 ч. — Ч. 1. — К., Львів, 2003.
  • American Biographical Institute: Man of the Year 1999.
  • Вчені Інституту історії України: Біобібліогр. довід. / Серія «Українські історики». — Вип. 1. — К., 1998.
  • Український історик. — 1997, vol. XXXIV.
  • Наука і культура: Україна. Щорічник. — К., 1987. — Вип. 21.

ПосиланняРедагувати