Малишев Володимир Степанович
| Ця стаття має виражений рекламний характер. (січень 2024) |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (Січень 2024) |
Ма́лишев Володи́мир Степа́нович (26 липня 1950, м.Донецьк) — генерал-полковник міліції України[4], Народний депутат України V, VI, VII скликань від Партії регіонів (2006—2014 рр.), кандидат юридичних наук (2013), Заслужений юрист України (1997 р.)
| Володимир Степанович Малишев | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||
| Народився |
26 липня 1950 (73 роки) м.Донецьк | ||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||
| Національність | росіянин | ||||||
| Діяльність | політик | ||||||
| Посада | народний депутат України[1], народний депутат України[2] і народний депутат України[3] | ||||||
| Військове звання | Генерал-полковник міліції | ||||||
| Партія | Партія регіонів | ||||||
| Нагороди |
Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня | ||||||
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 5-го скликання | |||
| Партія регіонів | 12 грудня 2012 | — | |
Біографія ред.
Народився 26 липня 1950 року Донецьку у сім'ї металурга та домогосподарки.
Освіта ред.
44 школа Ленінського району м. Донецька з 1957 по 1965 рік
45 школа Ленінського району м. Донецька з 1965 по 1967 рік.
У 1974 році закінчив вечірнє відділення Донецького металургійного технікумуза спеціальністю «Технік-металург».
З 1975 по 1980 рік навчався у Харківському юридичному інституті, спеціальність: «Правознавство»; кваліфікація: юрист.
З 1989 по 1991 рік навчався в Академії МВС СРСР, спеціальність: «Організація управління у сфері правопорядку», кваліфікація: юрист-організатор.
Трудова діяльність ред.
З 1967 по 1969 рік — слюсар цеху металевих конструкцій Донецького металургійного заводу.
З 1971 по 1975 рік — старший контролер відділу технічної якості мартенівського цеху Донецького металургійного заводу.
З березня 2005 по травень 2006 року обіймав посаду директора департаменту з безпеки АТ «Систем Кепітал Менеджмент»
Служба в збройних силах та органах захисту правопорядку ред.
- З листопада 1969 по листопад 1971 рік — служба у Групі радянських військ в Німеччині
- 05.1975 — 06.1976 — дільничний інспектор міліції Куйбишевського райвідділу внутрішніх справ м. Донецька. Перший вчитель — Дмитро Єгорович Баличевцев.
- 06.1976 — 10.1978 — інспектор з профілактичної служби ОКР Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 10.1978 — 02.1980 — слідчий слідчого відділу Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 02.1980 — 11.1983 — заступник начальника Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 02.1984 — 04.1984 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
- 04.1984 — 03.1988 — начальник Куйбишевського РВВС м. Донецька
- 03.1988 — 08.1989 — заступник начальника УВС Донецького міськвиконкому
- 01.1991 — 03.1994 — начальник Калінінського РВВС м. Донецька
- 04.1994 — звільнений з МВС України у зв'язку з обранням суддею Калінінського районного суду м. Донецька
- 04.1994 — 05.1995 суддя Калінінського районного суду м. Донецька
- 05.1995 — 06.1998 — заступник начальника Управління — начальник слідчого управління МВС України в Донецькій області
- 06.1998 — 05.2000 — перший заступник начальника, начальник УБОЗ УМВС України в Донецькій області.
- 05.2000 — 01.2005 — начальник УМВС України в Донецькій області.
Політика ред.
Депутат Донецької облради (03.2002 — 04.2006), член Комісії з питань економічної політики, бюджету і фінансів
06.2006 — 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 5-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку). Член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 07.2006)
З 11.2007 — народний депутат Верховної Ради України 6-го скликання (від Партії регіонів, № 64 у списку) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів (з 01.2008).
З листопада 2012 по 27 листопада 2014 — народний депутат Верховної Ради України VII скликання (№ 62 у партійному списку Партії Регіонів України) Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (з 12.2007), голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення і парламентського контролю за діяльністю органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів.
Законодавча діяльність ред.
Автор законів України ред.
- «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо введення відповідальності за незаконні дії стосовно отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів», прийнятий в 5.04.2007 р. Основна мета закону — введення кримінальної відповідальності за незаконні дії з отруйними та сильнодіючими лікарськими засобами, у тому числі з отруйним лікарським засобом «Трамадол».
- «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо кваліфікації злочинів та правопорушень)», ухвалений як Закон України 4 червня 2009 р. Основна мета — зниження мінімальної вартості майна, за крадіжку якого настає кримінальна відповідальність.
- «Про внесення змін до Закону України „Про міліцію“ щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», прийнятий 18 березня 2009 року. Метою прийняття даного закону є збереження досягнутого рівня соціального захисту працівників міліції, запобігання спроб перепрофілювати заклади охорони здоров'я, підпорядковані в даний час МВС України, що загрожувало б їх розбазарюванню і втратою.
- "Про внесення змін до статей 155,156 Кримінального кодексу України (щодо розбещення неповнолітніх), прийнятий у 25.09.2008 р.
- "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального Кодексу України (щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей), прийнятий у 01.10.08 р.
- «Про внесення змін до Закону України „Про застосування амністії в Україні“, прийнятий 02.06.2011. Вступив у законну силу з 01.01.2012 року. Прийняття Закону у новій редакції сприяло утвердженню дійсно гуманних засад у суспільстві і в той же час унеможливлює застосування амністії до осіб, засуджених за вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів.
Творчий доробок ред.
Співавтор книжок: «Історія Донецької міліції» (2000), «Анатомія зла» (2001), «Кар'єра жертви» (2002), «Легенда донецького футболу» (2006 рік)
Сім'я ред.
Одружений, має 2 дітей
Нагороди ред.
- Орден «За Заслуги» III ступеня (03 липня 2002 р.)[5]
- Орден «За Заслуги» II ступеня (26 липня 2010 р.)[6]
- Орден преподобного Іллі Муромця 2 ступеня (2002 рік)
- Орден преподобного Нестора Літописця 2 ступеня (2008 рік)
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира 2 ступеня (2010 рік)
- Почесний знак МВС України (2000).
Примітки ред.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ Про присвоєння спеціальних звань | від 20.12.2012 № 706/2012. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 6 березня 2016.
- ↑ Перевірка. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 лютого 2016.
- ↑ Про нагородження В. Малишева орденом "За заслуги&... | від 26.07.2010 № 786/2010. zakon5.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 6 липня 2017. Процитовано 20 лютого 2016.
Посилання ред.
- Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С» [Архівовано 15 лютого 2016 у Wayback Machine.]