Вікіпедія

Дубовка Володимир Миколайович

(Перенаправлено з Володимир Дубовка)

Володимир Миколайович Дубовка (15 липня 1900, Огородники, Вілейський повіт, Віленська губернія (зараз Поставський район, Вітебська область, Білорусь) — 20 березня 1976, Москва) — білоруський радянський поет, прозаїк, мовознавець, перекладач, літературний критик.

Дубовка Володимир Миколайович
Уладзі́мір Дубо́ўка
Псевдонім Ганна Аршыца; У.Гайдукевіч; У.Гайдуковіч; Ул.Гайдуковіч; Уладзімір Гайдуковіч; Б-сь Дубоўка; Бладысь Дубоўка; Уладзік Павадыр; Тупяец; В.Туянец; У.Д-ка; У.Д-на
Народився 15 липня 1900(1900-07-15)
с. Огородники, Вілейський повіт, Віленська губернія (зараз Поставський район, Вітебська область, Білорусь)
Помер 20 березня 1976(1976-03-20) (75 років)
Москва
Громадянство Білорусь
Національність білорус
Діяльність поет, прозаїк, мовознавець, перекладач, літературний критик
Alma mater Вищий літературно-мистецький інститут ім. В. Брюсова
Заклад Комуністичний університет національних меншин Заходу імені Мархлевського, Bielaruski pionerd і Q13028880?
Мова творів білоруська
Роки активності 1) 1921—1930; 2) 1958—1976
Членство СП СРСР, Маладняк (літературне об'єднання, Білорусь), Узвышша і Q17046936?
У шлюбі з Марія Кляус
Діти Ольгерд Дубовка (1928—1941)
Премії Літературна премія імені Янки Купали (1962)
Сайт: knihi.com/Uladzimir_Dubouka/
CMNS: Дубовка Володимир Миколайович у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився в сім'ї робітника. У 1905-1912 навчався в Маньковицькій початковій школі. У 1912 вступив у М'ядельське училище. У жовтні 1914 вступив у Ново-Вілейську вчительську семінарію, яка у зв'язку з війною була переведена в Невель. У лютому 1918 завершив семінарських навчання і переїхав до Москви, куди ще у 1915 перебралася його родина. Після закінчення у 1918 році Ново-Вілейської учительської семінарії В. Дубовка був прийнятий студентом історико-філологічного факультету Московського університету, але після двох місяців навчання був змушений поїхати працювати вчителем на Тульщину, щоб допомогти батькам.

У 1920 проходив службу в окремій телеграфно-будівельній роті. У 1921 по демобілізації працює в Народному комісаріаті освіти методистом і інструктором білоруських шкіл і вчиться у Вищому літературно-художньому інституті імені В. Брюсова. У 1920-ті роки — один із провідних білоруських поетів незалежної орієнтації. Був особисто знайомий з В. Маяковським і С. Єсенін, спільно брав участь з ними на окремих літературних зустрічах і прийомах[1].

 
Літературне об'єднання «Ўзвышша». Володимир Дубовка всередині першого ряду

У 1924 вперше відвідує Мінськ, потім їде в Харків, де знайомиться з Володимиром Сосюрою та іншими українськими поетами. Також працює редактором літературної сторінки білоруською мовою в газеті «Гудок». Незважаючи на те, що постійно жив у Москві, брав активну участь в білоруському літературному русі — член літературних об'єднань «Маладняк», «Ўзвышша». Перший редактор журналу «Білоруський піонер». Щоб уникнути цензури, деякі вірші друкував у західнобілоруському журналі «Беларуская культура».

 
Володимир Дубовка з дружиною Марією і сином Альгердом. Яранськ. 1933

У 1927 одружився з Марією Клаус. Наступного року народився син Ольгерд

 
Редколегія часопису «Ўзвышша». Володимир Дубовка — сидить у центрі. Мінськ, 1927

За вірш «за все землі, всіх народів світу» 20 липня 1930 заарештований ОДПУ СРСР в Кремлі у справі «Спілки визволення Білорусі». У 1931 знаходиться в ув'язненні в мінській тюрмі; 10 квітня засуджений на п'ять років заслання в Яранськ, куди приїжджає з малолітнім Ольгердом та дружиною Марією. Працює в Яранському районному споживчомусоюзі на посаді секретаря. Примусово переїжджає в село Шешурга, а пізніше — в Чебоксари.

У 1935 термін висилки продовжений на 2 роки. У 1937 повторно заарештований і засуджений до 10-ти років позбавлення волі, після чого дружина з сином повертається до Москви, а потім — в Талди, де працює рахівником. Тут в 1941 гине тринадцятирічний син Ольгерд. Покарання відбував у Кіровській області, Чувашії, на Далекому Сході. На засланні літературною роботою не займався.

У 1947 після закінчення терміну ув'язнення поет відправляється у Зугдіді (Грузія), де працює рахівником в конторі чайного радгоспу Наразені. Туди ж переїжджає і Марія. 16 лютого 1949 року арештовується втретє. Особливою нарадою МДБ СРСР у квітні 1949 засуджений на 25 років позбавлення волі. Відбуває покарання спочатку у тбіліській в'язниці, потім етапований у Красноярський край. Працює столяром в Почеці Абанського району.

Остаточно реабілітований 15 листопада 1957. Член Спілки письменників Білорусії з 1958. У 1959 відвідав Київ і подорожує Поліссям. Лауреат Літературної премії імені Янки Купали (1962) за книгу поезії «Палеская рапсодыя».

Помер 20 березня 1976 у Москві.

Творчість ред.

Поезія ред.

 
З Ригором Барадуліним, 1961

Поетична творчість Володимира Дубовки ділиться на два періоди: 1921—1930 і 1958—1976 рр., з яких перший був особливо плідним[2]. На формування напрямів художнього пошуку В. Дубовки сильно вплинули класики білоруської літератури Янка Купала, Якуб Колас і Максим Богданович.

Творчість поета 1920-х рр. виділяється новизною і оригінальністю використання поетичних засобів виразности і прийомів версифікації[3]. Початком літературної творчости вважається 1921, коли в газеті був надрукований його вірш «Сонца Беларусі»". Незабаром виходять збірки «Строма» (1923), «Там, дзе кіпарысы» (1925), «Трысьцё» (1925), «Credo» (1926) і «Наля» (1927), головною темою яких стає ідея відродження країни, заклик до доброчинности заради краю й народу[3].

У період перебування поета в Москві була написана поема-триптих — «Кругі» (1927), «І пурпуровых ветразей узьвівы…» (1929) і «Штурмуйце будучыні аванпосты!» (1929, вийшла в 1965). У поемах ставиться проблема збереження духовної спадщини народу — скарби, накопичені протягом довгих століть. В останній поемі В. Дубовка виступив проти ґвалтівної колективізації, відстоював право вільного вибору при організації нових форм господарювання[3].

У 1930 Володимир Дубовка був заарештований і звинувачений у справі «Спілки визволення Білорусі». Безпосередньою причиною арешту стала публікація вірша «За ўсе краі, за ўсе народы сьвету…», опублікованій в журналі «Беларуская культура» (№ 1, 1927, Вільнюс) під псевдонімом «Янка Крывічанін». Цим псевдонімом поет більше не користувався[4]. На цьому етапі життя закінчується перший період творчости Володимира Дубовки.

У своїх поетичних творах, як представник молодої плеяди творців, Володимир Дубовка прагнув осягнути духовний сенс революції та змін, які відбувалися в житті. Як зазначає В. Максимович, художня канва творів поета, яка тримається на умовно-асоціативній образності сильно заземлена і служить для виявлення конкретно-історичної проблематики[5].

Мовознавство та мовний внесок ред.

Володимир Дубовка зробив значний внесок у розвиток лексичного ладу білоруської літературної мови, поповнення її словникового складу абстрактною і науковою лексикою[2]. Як свідчить А. Каврус, дослідник мови В. Дубовки, окремі слова й фразеологізми, застосовані письменником, передають колорит рідних йому промов Поставщини й Мядельщини: «адляйцаць», «ажыргаць», «астрыжонак», «брыж», «буталь», «водзыўкі», «зблоціць», «калюжа», «лактаць», «нажутка», «пагурачак», «разыгранка» та ін[6].

Поетові належить велика роль у закріпленні наступних слів у літературному побуті: «агораць», «апантаны», «ашчаперыць», «водар», «дойлід», «збочыць», «зьнічка», «імклівасьць», «наканаваны», «нелюдзь», «непрыдатны», «талака», «удубальт» та ін[2]. У приватній галузі використання, Володимир Дубовка пропонував замінити іншомовне слово «дыфтонг» білоруським «згук»[7].

Твори поета привертають до себе увагу використанням нових слів і незвичайних зворотів. Ця особливість зустрічається майже в кожному поетичному творі 1920-х рр.: «дэсань», «кунежыць», «сэймаваць», «сэймікаваць», «сквіл», «многакраць», «замета», «чмары», «гэрцы», «скелз», «валотны», «соўкаць», «стацьцё», «сухазлоты», «памжа», «вілаводны», «віратлівы», «цьвятлівіць», «заістужыцъ», «распарасонся», «бесхацінцы», «дзеньдзівер», «скогат», «сукрыстасць» та ін[8].

Наприкінці 1920-х-1930-х років Володимир Дубовка в журналі «Узвышша» та інших виданнях опублікував ряд статей з питань розвитку білоруської мови. У своїх мовознавчих статтях він пропонував свій проєкт вирішення основних питань графіки й ортографії, поставлених на Академічній конференції 1926 року, у якій він брав участь[9].

У статтях Володимир Дубовка глибоко розмірковував про застосування абетки в різних країнах і культурних середовищах. Простежив і історію використання різних графічних систем у білоруському книгописанні — глаголиці, кирилиці, громадянки — він дійшов до висновку, що "Сучасна наша кирилиця непоправно краще пристосована до нашої фонетики, ніж польсько-чеська абетка[10].

У 1928 році В. Дубовка в журналі «Узвышша» опублікував власний проєкт для букв «д» та «дж», і з № 5 почав друкувати з ними окремі матеріали, а з № 2 за 1929 рік згідно з постановою загальних зборів від 14 лютого 1929 року, уже весь журнал друкувався новими літерами[11]. Втім, це нововведення пізніше не отримало законодавчого оформлення.

Також В. Дубовка пропонував замінити створене М. Карамзіним «ё» на «ö» (öн, лöн, Лöндан);[12] увести за прикладом української графіки літеру «ї» для передачі поєднання звуків «й» та «і» (їкавка, їм, паїла)[13]

Творчий потенціал Володимира Дубовки отримав широкий резонанс серед його сучасників іще в 1920-ті роки. Максим Гарецький відзначав: «Перше місце в білоруській поезії післяжовтневого періоду посів Дубовка — мірою почуття, глибини думки та художньої досконалости форми в ліричних віршах і невеликих поемах»[14]. Язеп Пушча стверджував, що твори Дубовки: «це височина сучасного білоруського художнього слова й поезії», його вірші захоплюють «класичністю свого художнього наряду, що мало в кого знаходимо з сучасних поетів не тільки Білоруси, але і Росії і України»[14].

Володимир Жилка звертав увагу на образний талант поета: «Він уміє, як із мармуру вирубати свій неповторний образ». У 1960-ті роки український прозаїк Іван Сенченко називав поета «генієм білоруської землі». У свою чергу, український поет Володимир Сосюра говорив, що Дубовка «великий поет Білорусі і не тільки Білорусі»[15].

 
Меморіальна дошка у Поставах

Бібліографія ред.

Збірки віршів
  • «Строма» (Вільня, 1923)
  • «Там, дзе кіпарысы» (1925)
  • «Трысьцё» (1925)
  • «Сгеdо» (1926)
  • «Наля» (Масква, 1927)
  • «Палеская рапсодыя» (1961)
  • «Вершы» (1970)
Поеми
  • «Кругі» (1927)
  • «I пурпуровых ветразей узьвівы» (1929)
  • «Штурмуйце будучыні аванпосты!» (1929)
Казки
  • «Цудоўная знаходка» (1960)
  • «Кветкі — сонцавы дзеткі» (1963)
  • «Казкі» (1968)
  • «Залатыя зярняты» (1975)
  • «Як сінячок да сонца лётаў» (1961)
  • «Дзівосныя прыгоды» (1963)
  • «Мілавіца» (1964)
Антології
  • «Выбраныя творы» ў 2 тамах (1959, 1965).
Оповідання для дітй
  • «Жоўтая акацыя» (1967)
  • «Ганна Алелька» (1969)
  • «Як Алік у тайзе заблудзіўся» (1974)
Оповідання-спогади
  • «Пялёсткі» (1973)
Переклади

Література ред.

  • Уладзімір Дубоўка. Хроніка жыцця на сайце гораду Паставы
  • Дубоўка Уладзімір Мікалаевіч [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9.
  • Дубоўка Уладзімір [Архівовано 24 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Беларускія пісьменнікі: 1917—1990. [Архівовано 24 березня 2019 у Wayback Machine.] Менск: Мастацкая літаратура, 1994. ISBN|5-340-00709-X.
  • Бугаёў Дз. Уладзімір Дубоўка. — Мн., 1965
  • Лойка А., Пшыркоў Ю. Пясняр высокіх дум і глыбокіх пачуццяў // На высокай хвалі. — Мн., 1980
  • Дубоўка Уладзімір // Беларускія пісьменнікі: біябібліяграфічны слоўнік: у 6 т. / пад рэд. А. В. Мальдзіса; рэдкал. : І. Э. Багдановіч [і інш.]. — Мн., 1993. — Т. 2. — С. 378—384.
  • Міхнюк У. Вязень сумлення // Полымя. 1996, № 2
  • Дубоўка Уладзімір Мікалаевіч // ЭГБ, т. 3.
  • Дубоўка Уладзімір Мікалаевіч // Памяць: гісторыка-дакументальная хроніка Пастаўскага раёна / рэдкал. : Г. К. Кісялёў [і інш.]. — Мн., 2001. — С. 513—518.
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 1. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
  • Маракоў Л. У. Рэпрэсаваныя літаратары, навукоўцы, работнікі асветы, грамадскія і культурныя дзеячы Беларусі, 1794—1991. Энц. даведнік. У 10 т. — Т. 3. Кн. 2. — Мн:, 2003. ISBN 985-6374-04-9
  • Бугаёў Д. Уладзімір Дубоўка: Кн. пра паэта. — Мн., 2005.
  • Грахоўскі С. «Паэт — заўсёды паэт» //www.grahouski.org/ (Успаміны. Публіцыстыка)

Примітки ред.

  1. ↑ Гісторыя беларускай літаратуры XX стагоддзя: У 4т. Т. 2 / Нац. акад. навук Беларусі. Ін-т літаратуры імя Я. Купалы. — 2-е выд. Мн.: Беларуская навука, 2002. — С. 479. — 903 с.
  2. ↑ а б в Бубновіч, І. Роля Уладзіміра Дубоўкі ў фармаванні беларускай літаратурнай мовы // Роднае слова. — Мн.: 2000. — № 7. — С. 6.
  3. ↑ а б в Максімовіч, В. Лірыка Уладзіміра Дубоўкі 1920-х гг. // Роднае слова. — 2009. — № 9. — С. 4.
  4. ↑ Давідоўскі 3. За верш — тэрмінова арыштаваць… // Шыпшына. — Паставы: 2011. — № 6. — С. 4—5.
  5. ↑ Максімовіч, В. Лірыка Уладзіміра Дубоўкі 1920-х гг. // Роднае слова. — 2009. — № 9. — С. 5.
  6. ↑ Каўрус, А. Дубоўка Уладзімір Мікалаевіч // Беларуская мова: Энцыклапедыя. — Мн.: 1994. — С. 183.
  7. ↑ Дубоўка, У. Проэкт літар для згукаў «Дз» і «Дж» // Узвышша. — 1928. — № 4. — С. 170.
  8. ↑ Бубновіч, І. Роля Уладзіміра Дубоўкі ў фармаванні беларускай літаратурнай мовы // Роднае слова. — Мн.: 2000. — № 7. — С. 7.
  9. ↑ Бубновіч, І. Роля Уладзіміра Дубоўкі ў фармаванні беларускай літаратурнай мовы // Роднае слова. — Мн.: 2000. — № 7. — С. 8.
  10. ↑ Дубоўка, У. Лацінка ці кірыліца // Узвышша. — 1929. — № 1. — С. 7.
  11. ↑ Куліковіч, У. Праект Уладзіміра Дубоўкі. Да пытання аб удасканаленні моўнай сістэмы. // Роднае слова. — С. 27—29.
  12. ↑ Узвышша. 1929. № 1. — С. 111
  13. ↑ Дубоўка, У. Некаторыя прыватныя выпадкі мілагучнасці нашае мовы // Узвышша. — 1927. — № 4. — С. 91.
  14. ↑ а б Бугаёў, Дз. Трагедыя паэта (Уладзімір Дубоўка) // Спавядальнае слова: Літаратурная крытыка, успаміны. — Мн.: Маст. літ., 2001. — С. 231. — 327 с.
  15. ↑ Бугаёў, Дз. Трагедыя паэта (Уладзімір Дубоўка) // Спавядальнае слова: Літаратурная крытыка, успаміны. — Мн.: Маст. літ., 2001. — С. 232. — 327 с.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дубовка_Володимир_Миколайович&oldid=42256821