Бандуров Володимир Володимирович
Банду́ров Володи́мир Володи́мирович (нар. 6 травня 1973; с. Пологи Пологівського району Запорізької області, Україна) — народний депутат України VII та VIII скликань, член депутатської групи «Воля народу», в минулому — член Партії регіонів.[5]
| Володимир Володимирович Бандуров | |
|---|---|
 | |
| Народився |
6 травня 1973 (50 років) Пологи, Пологівський район, Запорізька область, Українська РСР, СРСР |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність |
політик бізнесмен громадський діяч |
| Alma mater | Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара |
| Посада | народний депутат України[1] і народний депутат України |
| Партія |
Партія регіонів (до 2014) «Воля народу» |
| Народний депутат України
| |||
|---|---|---|---|
| 7-го скликання Партія регіонів, виборчий округ № 79[2] | |||
| фракція ПР[3] | 12 грудня 2012 | — | 12 серпня 2014 |
| позафракційний[2] | 12 серпня 2014 | — | 27 листопада 2014 |
| 8-го скликання | |||
| Воля народу[4] | 27 листопада 2014 | — | 29 серпня 2019 |
|
| |||
Освіта ред.
1996 року закінчив Дніпропетровський національний університет за спеціальністю правознавство, 2006 — здобув ступінь кандидата економічних наук[6]
Діяльність ред.
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (березень 2023) |
- 1996–1997 — юрисконсульт, керівник юрвідділу компанії «Запоріжжяобленерго» (Запоріжжя).
- 1997–2000 — директор ТОВ «Вест-Компані», Запоріжжя.
- 2000–2001 — заступник директора ТОВ «Сігма Плюс», Запоріжжя.
- 2001–2002 — головний редактор «Нової газети», Пологи.
- 2002–2004 — консультант з економічних питань підприємства «Лія», Київ.
- 2004–2010 — директор з економіки ТОВ «Європейська фінансова група», Київ.
- З 2006 — член Наглядової ради, заступник Голови Наглядової ради ПАТ «Укрексімбанк».
- 2010–2011 — перший заступник Міністра економіки України.
- 2011-2012 — заступник Міністра економічного розвитку і торгівлі України.
- 2012-2014 — народний депутат України VII скликання.
- 2014-2019 — народний депутат України VIII скликання.
- 2017 — член виконкому Федерації футболу України та Президент фонду «Розвиток футболу України».
- 2018 — Президент Асоціації футболу інвалідів України.
З 2019 року займається бізнесом.
Діяльність у ВРУ ред.
Попри те, що ЦВК визнала вибори за округом Бандурова сфальсифікованими, було замінено всіх учасників виборчої комісії включно із керівником, після чого Бандурова оголошено переможцем[7], і таким чином він став народним депутатом.[8][9][10][11]
Один з депутатів, які голосували за Диктаторські закони в січні 2014-го[12].
У ВРУ VIII скликання увійшов до групи «Воля народу». Член Комітету ВРУ з питань паливно-енергетичного комплексу, голова підкомітету з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Підготовлено за авторством Володимира Бандурова понад 80 законопроєктів з питань: ядерна енергетика, відновлювані джерела енергії, аграрний сектор, соціальна, податкова політика та ін. У 2018—2019 роках — співавтор Енергетичної стратегії України на період до 2035 року[джерело?].
Очолював депутатську групу з міжпарламентських зв'язків з Австрією, член депутатських груп зі зв'язків з Німеччиною, Ізраїлем, Китаєм, Латвією, Литвою, Норвегією, Польщею, США, Францією і Швейцарією[джерело?].
Благодійна діяльність ред.
З 2012 — президент БФ «Під покровом Богородиці», що декларує як мету допомогу соціально незахищеним верствам населення[13].
Розвиток футболу України ред.
| Цей розділ не містить посилань на джерела. (березень 2023) |
2017 року став членом виконавчого комітету Федерації футболу України та президентом благодійного фонду «Розвиток футболу України». Мета фонду — допомога спортсменам та тренерам, юнацьким та дитячим футбольним школам та футбольним клубам. Спільно з Федерацією футболу України фонд реалізує проєкт з підтримки вимушено переселених осіб.
2018 року обраний президентом Асоціації футболу інвалідів України.
Власність ред.
Згідно з декларацією за 2016 рік, Бандуров та його члени сім'ї були власниками трьох квартир у Києві, одна з яких 608,4 м², кількох автомобілів (Bentley Continental, BMW 645, Mercedes-Benz S500), задекларовано 18,7 млн грн у банку та 1,28 млн $ готівкою.
Співвласник ТОВ «Аванте», з якого задекларував дивідендів на 335 тис. грн.[14].
Сім'я ред.
Примітки ред.
- ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
- ↑ а б Народний депутат України VII скликання Бандуров Володимир Володимирович. ВРУ. Процитовано 12.10.2014.
- ↑ Бандуров Володимир Володимирович — Переходи по фракціях. ВРУ. Процитовано 12.10.2014.
- ↑ Бандуров Володимир Володимирович [Архівовано 2016-09-05 у Wayback Machine.]. Народні депутати України. Офіційний портал Верховної Ради України. Перевірено 2016-09-11.
- ↑ Бандуров Владимир Владимирович. LB.ua. Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Володимир Бандуров: досьє, обіцянки, рейтинг » Слово і Діло. Слово і Діло (укр.). Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Після перерахунку голосів у 79-му мажоритарному окрузі змінився переможець. Українська правда (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ На 79-му виборчому окрузі заявляють про рейдерське захоплення голосів. ukraine.segodnya.ua (англ.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ У 79-му окрузі В.Бандурову не вистачило "недійсних" бюлетенів. Інформаційне агентство Українські Національні Новини (УНН). Всі онлайн новини дня в Україні за сьогодні - найсвіжіші, останні, головні. (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ Як стати депутатом, програвши на виборах. LB.ua. Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Результати виборів по 79 округу фальсифіковані, - члени ЦВК. espreso.tv (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ В Раду проходять 62 депутатів, які підтримали диктаторські закони – Сюмар. Українська правда (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ Бандуров пообіцяв здійснювати підтримку Православної Церкви у будівництві та відновленні храмів. Слово і Діло (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ Народний депутат Бандуров отримав 335 тисяч гривень дивідендів від своєї компанії – #Точно. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 2 березня 2018.
- ↑ Є ДОСЬЄ! Бандуров Володимир Володимирович. ЄДНІСТЬ (укр.). Процитовано 29 березня 2023.
- ↑ Декларації: Бандуров Володимир Володимирович від НАЗК. declarations.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 3 березня 2018. Процитовано 2 березня 2018.