Волиця (Шепетівський район)

село у Славутському районі Хмельницької області
(Перенаправлено з Волиця (Славутський район))

Во́лиця, Вілька — село в Україні, у Славутському районі Хмельницької області. Населення становить 411 осіб. Орган місцевого самоврядування — Волицька сільська рада.

село Волиця
Volyca slav gerb.png Volyca slav prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський
Рада Волицька сільська рада
Код КОАТУУ 6823981601
Основні дані
Засноване 1593
Населення 411
Площа 1,85 км²
Густота населення 222,16 осіб/км²
Поштовий індекс 30071
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°23′04″ пн. ш. 26°51′01″ сх. д. / 50.38444° пн. ш. 26.85028° сх. д. / 50.38444; 26.85028Координати: 50°23′04″ пн. ш. 26°51′01″ сх. д. / 50.38444° пн. ш. 26.85028° сх. д. / 50.38444; 26.85028
Середня висота
над рівнем моря
223 м
Місцева влада
Адреса ради 30071, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Волиця
Карта
Волиця. Карта розташування: Україна
Волиця
Волиця
Волиця. Карта розташування: Хмельницька область
Волиця
Волиця
Мапа

ІсторіяРедагувати

Село належало Острозьким, з 1753 року Яблоновським. У 1848 році викуплене поміщиком Біньковським.

 
Волиця на мапі 1867 року

Відносилось до Кривинської волості, Острозького повіту, Волинської губернії.

У 1906 році село Аннопільської волості Острозького повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 20 верст, від волості 7. Дворів 77, мешканців 558[1].

Під час Голодомору 1932-33 років в селі від голоду померло 28 чоловік.

В роки Другої Світової війни радянські партизани пустили під укіс два німецьких ешелони, знищили три автомашини. Нацисти за допомогу населення партизанам розстріляли у Волиці 54, у Губельцях — 48 чоловік, спалили понад 100 хат. За проявлену під час війни мужність 70 жителів нагороджено орденами і медалями СРСР.

У Волиці була розміщена центральна садиба колгоспу «Червона зірка», за яким було закріплено 2 тисячі гектарів орної землі. Провідною галуззю господарства—рільництво та м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні галузі — бджільництво, овочівництво та садівництво.

Станом на 1970 рік у селі були: початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

СимволікаРедагувати

Затверджена 15 вересня 2015 р. рiшенням № 2/2015 LVII сесії сільської ради IV скликання.

ГербРедагувати

Щит розтятий, у правому зеленому полі Святий Миколай в срібному одязі з золотим шитвом, у єпископській митрі, у правій руці тримає золотий єпископський жезл, у лівій — золоту розкриту Біблію; у лівому золотому полі червоний птах Фенікс. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис «Волиця» і дата «1593».

Зелений колір — символ поля і лісу. Святий Миколай — символ Свято-Миколаївського храму, покровитель села. Птах Фенікс — символ відродження села, яке було спалене в роки Великої Вітчизняної війни. Корона означає статус населеного пункту. 1593 — рік першої писемної згадки про село.

ПрапорРедагувати

Квадратне полотнище складається з двох рівношироких вертикальних смуг, на жовтій від древка три зелених листка липи, вільна смуга — зелена. Три листка липи — символ старовинного парку Липинських, що існував колись в селі.

НаселенняРедагувати

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 532 особи, з яких 248 чоловіків та 284 жінки[2].

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 406 осіб[3]. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову[4].

Станом на 1 січня 2011 року в селі проживала 301 особа, у тому числі дітей дошкільного віку — 22, шкільного віку -34, громадян пенсійного віку — 113, працюючих громадян — 61.

Відомі людиРедагувати

У селі народилися українські мовознавці Гуйванюк Ніна Василівна та Царук Олександр Васильович.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати