Волинов Борис Валентинович

Волинов Борис Валентинович (рос. Борис Валентинович Волынов) — радянський космонавт першого набору ВПС. Двічі Герой Радянського Союзу.

Волинов Борис Валентинович
Boris Volynov 2016.jpg
Народився 18 грудня 1934(1934-12-18) (86 років)
місто Іркутськ, РРФСР.
Громадянство СРСР СРСР
Діяльність космонавт
Alma mater Качинське вище військове авіаційне училище льотчиків (1956) і Військово-повітряна інженерна академія імені Жуковськогоd (6 січня 1968)
Знання мов російська
Військове звання полковник
Автограф Signature Boris Volynov.jpg
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу

БіографіяРедагувати

Народився 18 грудня 1934 року в місті Іркутськ, РРФСР.

З 27 січня 1956 року служив льотчиком, а з 7 серпня 1957 року — старшим льотчиком 726-го винищувального авіаційного полку (ВАП) ППО 133-ї винищувальної авіаційної дивізії (ВАД) ППО Московського округу протиповітряної оборони в місті Ярославль.

З 14 лютого 1958 року до зарахування в загін космонавтів служив старшим льотчиком 147-го Гвардійського ВАП ППО 133-ї ВАД Московського округу протиповітряної оборони.

5 квітня 1961 року призначений на посаду космонавта і отримав кваліфікацію «космонавт ВПС».

14 березня 1966 року призначений на посаду космонавта 1-го загону 1-го ЦПК.

30 квітня 1969 року призначений командиром загону космонавтів і заступником начальника 2-го відділу (програма ОПС «Алмаз»), інструктором-космонавтом 1-го управління 1-го НДІ ЦПК.

10 лютого 1970 року призначений командиром загону слухачів-космонавтів. Керував підготовкою слухачів-космонавтів набору 1970 року.

З 30 квітня 1974 року інструктор-космонавт 2-го відділу 1-го управління.

30 березня 1976 року призначений заступником командира загону космонавтів, старшим інструктором-космонавтом (з 25 січня 1982 року — інструктор-космонавт-випробувач).

З 19 листопада 1983 року до відрахування з загону — командир загону космонавтів.

17 березня 1990 року наказом МО СРСР № 287 звільнений в запас за віком.

30 травня 1990 року наказом начальника ЦПК № 203 відрахований з загону космонавтів, виключений зі списків частини 31 травня 1990 року.

ОсвітаРедагувати

1952 року закінчив 10 класів середньої школи № 1 міста Прокоп'євськ Кемеровської області.

1953 року закінчив 24-у військову авіаційну школу початкового навчання льтчиків ВПС Приволзького ВО в місті Павлодар, Казахстан.

1955 року закінчив Сталінградське військове авіаційне училище льотчиків (ВАУЛ) ім. Червонопрапорного Сталінградського пролетаріату в Новосибірську.

З вересня 1961 по 6 січня 1968 року проходив підготовку на інженерному факультеті Військово-повітряної інженерної академії (ВПІА) імені М. Є. Жуковського і отримав кваліфікацію «льотчик-інженер-космонавт».

1980 року у ВПІА імені М. Є. Жуковського захистив дисертацію в галузі ергономіки КЛА і отримав ступінь кандидата технічних наук.

Космічна підготовкаРедагувати

7 березня 1960 року наказом Головкома ВПС № 267 зарахований слухачем-космонавтом в загін космонавтів ЦПК ВПС.

З березня 1960 по квітень 1961 року пройшов загальнокосмічну підготовку (ЗКП) і 3 квітня 1961 року успішно здав випускні екзамени. 4 квітня 1961 року зарахований на посаду космонавта ЦПК ВПС.

З 30 вересня по 2 листопада 1961 року готувався до польоту на одиночному КК на КК «Восток-3» за програмою тридобового одиночного польоту в групі космонавтів. Політ скасовано через зміну програми.

З листопада 1961 по серпень 1962 року готувався до польоту за програмою групового польоту КК «Восток-3» і «Восток-4» в групі космонавтів.

З вересня 1962 по 25 травня 1963 року готувався до польоту дублером пілота КК «Восток-5» за програмою спільного польоту двох кораблів, один з яких мала пілотувати жінка-космонавт. Під час старту КК «Восток-5» 14 червня 1963 року був дублером пілота корабля.

З червня по вересень 1964 року готувався до польоту командиром екіпажу КК «Восход» спершу в групі космонавтів, а з липня 1964 року — в екіпажі разом з Борисом Єгоровим (якого потім змінив Олексій Сорокін) і Георгієм Катисом. Під час старту КК «Восход» 12 жовтня 1964 року був дублером командира корабля.

З 3 травня по грудень 1965 року готувався до польоту командиром основного екіпажу корабля «Восход-3» (ЗКВ № 6) для польоту за науковою програмою тривалістю 10-15 діб разом з Георгієм Катисом.

З грудня 1965 по травень 1966 року після перегляду програми польоту готувався до польоту командиром основного екіпажу КК «Восход-3» за військовою програмою, спочатку разом з Віктором Горбатко, а потім з Георгієм Шоніним. У травні 1966 політ скасований за кілька днів до старту, коли екіпаж вже прийняв корабель.

З вересня 1966 по 1967 рік теоретично готувався за програмою обльоту Місяця на КК Л-1 в групі космонавтів.

З червня 1967 року готувався за програмою «Стикування» командиром дублерного екіпажу активного корабля 7К-ОК.

З лютого по травень 1968 року готувався за програмою «Стикування» командиром першого (основного) екіпажу пасивного корабля 7К-ОК «Союз-2» разом з Олексієм Єлісеєвим і Євгеном Хруновим.

З серпня по жовтень 1968 року готувався командиром активного корабля за програмою автономного випробування КК «Союз» зі стикуванням з безпілотним кораблем в групі разом з Георгієм Береговим і Володимиром Шаталовим.

В листопаді — грудні 1968 року безпосередньо готувався до польоту командиром основного екіпажу пасивного КК «Союз-5» разом з Олексієм Єлісеєвим і Євгеном Хруновим.

  • Перший політ: 3 доби 00 годин 54 хвилини 15 секунд. Позивний: «Байкал-1».

З 15 по 18 січня 1969 року командиром КК «Союз-5». Стартував разом з Єлісеєвим і Хруновим, які після першого у світі стикування двох пілотованих кораблів перейшли через відкритий космос в КК «Союз-4» (командир — Шаталов). Посадку здійснював самотужки.

При поверненні на Землю СА не відокремився від ПАВ, корабель знижувався в аварійному режимі за балістичною траєкторією з обертанням в усіх напрямках. Приземлився не долетівши до вирахуваної точки 600 км.

З 1971 року готувався за програмою «Алмаз» спершу в групі, а потім з листопада 1971 по квітень 1972 року — в умовному екіпажі спільно з Хруновим.

З 11 вересня 1972 по лютий 1973 року готувався до польоту на ОПС-101 «Алмаз» («Салют-2») командиром другого (дублерного) екіпажу за програмою першої експедиції спільно з Віталієм Жолобовим. Політ скасований через розгерметизацію ОПС «Алмаз» на орбіті в квітні 1973 року.

З 13 серпня 1973 по червень 1974 року готувався до польоту ОПС-101-2 «Алмаз» («Салют-3») командиром другого (дублерного) екіпажу першої експедиції спільно з Віталієм Жолобовим. Під час запуску КК «Союз-14» 3 липня 1974 року був дублером командира корабля.

З липня по серпень 1974 року готувався в режимі підтримки тренованості командиром екіпажу за програмою другої експедиції на ОПС-101-2 «Алмаз» («Салют-3»). У вересні–грудні 1974 року готувався за програмою «Алмаз» на базі ЦКБМ.

З січня 1975 по червень 1976 року готувався до польоту на ОПС-103 «Алмаз» («Салют-5») командиром основного екіпажу за програмою першої експедиції спільно з Віталієм Жолобовим.

  • Другий політ: 49 діб 06 годин 23 хвилини 32 секунди. Позивний: «Байкал-1».

З 6 липня по 24 серпня 1976 року командиром корабля «Союз-21» і першої основної експедиції (ЕО-1) на ОПС «Алмаз» («Салют-5») разом з Віталієм Жолобовим.

На станції виникли проблеми і політ припинився достроково.

Військові званняРедагувати

Почесні званняРедагувати

Двічі Герой Радянського Союзу (1969, 1976).

Льотчик-космонавт СРСР (1969).

КласністьРедагувати

Військовий льотчик 3-го класу (13.02.1959).

Інструктор парашутно-десантної підготовки (ПДП) ВПС (10.11.1960).

Космонавт 3-го класу (23.01.1969).

Космонавт 2-го класу (01.09.1976).

НагородиРедагувати

Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу, два ордени Леніна (1969, 1976), орден Червоної Зірки (1961), орден «За службу Батіківщині у Збройних Силах СРСР» III ступеня (1990), орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня (2 березня 2000), медаль «За отличие в охороні державного кордону» (1977, за виконання програми польоту на орбітальній станції «Салют-5») і десять ювілейних медалей.

Орден Державного Праора УНР (1973), медаль «25 років народної влади» (НРБ, 1969), медаль «За зміцнення братства по зброї» (НРБ), медаль «100-ліття падіння Османського гніту» (НРБ), знак «Братство по зброї» (ПНР), медаль Куби.

ПосиланняРедагувати