Воликівська Ірина Іванівна

Ярина (Ірина) Іванівна Воликівська (дівоч. Оринка Підопригора; 5 травня (22 квітня) 1902(19020422), Засулля (тепер у складі Ромен) — 31 січня 1979, Одеса, похована в Ромнах) — українська артистка опери (лірико-драматичне сопрано широкого діапазону). Народна артистка УРСР (1941).

Воликівська Ірина Іванівна
Народилася 5 травня 1902(1902-05-05)
Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія
Померла 31 січня 1979(1979-01-31) (76 років)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність співачка
Alma mater Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Нагороди
народний артист УРСР Заслужений артист УРСР

Життєпис ред.

1928 — закінчила Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка (клас О. О. Муравйової) в Києві.

Сценічну діяльність розпочала 1918 року в Музично-драматичному театрі в Ромнах.

Брала уроки сценічної майстерності у Панаса Саксаганського.

З 1929 співала в Київському, згодом — у Харківському оперних театрах.

1935—1936 — в Большому театрі (Москва).

1941—1944 — в Театрі опери і балету ім. Абая (Алма-Ата).

1929—1930, 1936—1941, 1944—1957 — в Одеському театрі опери і балету.

Співала в дуеті з своїм чоловіком — заслуженим артистом УРСР Сергієм Данченком.

1957 року залишила сцену.

Пішла з життя 1979 року.

На її честь та на честь диригента Андрія Воликівського в Ромнах вулиця Ворошилова перейменована на вулицю Воликівських.

Партії ред.

  • Ліза — «Винова краля»
  • Лушка — «Піднята цілина»
  • Аїда — «Аїда» Верді,
  • Мирослава — «Золотий обруч» Лятошинського,
  • Наталка — «Наталка Полтавка» Лисенка,
  • Одарка, Оксана — «Запорожець за Дунаєм» Гулака-Артемовського,
  • Тетяна — «Євгеній Онєгін» Чайковського,
  • Ярославна — «Князь Ігор» Бородіна,
  • Тетяна, Марія — «Євгеній Онєгін», «Мазепа» П. Чайковського,
  • Баттерфляй — «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні.

Визнання ред.

  • 1940 — заслужена артистка Української РСР[1]
  • 1941 — народна артистка УРСР

Примітки ред.

  1. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 9 січня 1940 // Вісті ВУЦВК. — 1940. — 10 січня (Архів Інституту історії НАН України, Владислав Гриневич). Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012.

Джерела ред.

Посилання ред.