Відкрити головне меню

М'ясковський Войцех на Маріанові гербу Бонча[1] (? — 1650) — польський шляхтич, урядник, дипломат Королівства Польського. Старший брат Лукаша М'ясковського.

М'ясковський Войцех
Помер бл. 1654
Громадянство
(підданство)
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність дипломат
Посада deputy to the Sejm of the First Polish Republic[d], Polish elector[d] і Q65720863?
Рід Q63532435?
У шлюбі з Саломея Дідушицька

Зміст

БіографіяРедагувати

Син Анджея М'ясковського та його дружини Анни Пйотровської. Можна припустити, що у 1602 році навчався в Познані. Став придворним короля Сигізмунда ІІІ Вази, у 1607 році виконував його доручення. Брав участь у війні з московитами 1609—1610 років, потім супроводжував як пристав московських послів до Кам'янки-Струмилової. Брав участь у битві під Оринином восени 1618 року.

В лютому 1649 року разом з Адамом Кисілем входив до польської урядової комісії, що вела у Переяславі переговори з Богданом Хмельницьким і козацькою старшиною. Залишив щоденник з описом цих переговорів, який є цінним джерелом з дипломатичної історії національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького. Щоденник вперше опублікував Юліан Урсин Нємцевич в 1822 році.

Після захоплення Києва був висланий коронним гетьманом Миколаєм Потоцьким для проведення перемовин з Богданом Хмельницьким до Білої Церкви.[2]

Посади: підстолій (1621) та стольник подільський (з 1625 року), підкоморій львівський (з 1637 року), староста копайгородський.

Від 1635 року державив кілька сіл у Руському воєводстві (Хмелів, Могильниця, Романівка, Волиця Торгова). Мав посаду старости у Копайгороді (Подільське воєводство).

Критикував своїх «товаришів», які об'їдали галичан, не спішили на фронт.

Нещасливе місто і земля та — і так уже обернена в чистий попіл! Видерти від умираючого з голоду хліб з кори букової печений, вола останнього взяти, жінку з кошулі обдерти, а з самого шкіру здерти — така безбожність наша, чи наших.[3]

Сім'яРедагувати

Перша дружина — К. Хотецька. Друга — Саломея Дідушицька.

ПриміткиРедагувати

  1. Dzieduszycki M. Kronika domowa Dzieduszyckich. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1865. — dod. — S. 115. (пол.)
  2. Новицький І. Адам Кисіль, воєвода київський… — С. 369.
  3. Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IX—1. — С. 183.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати