Войцех Бартош Ґловацький

косоньер

Во́йцех Ба́ртош (1794 року отримав прізвище Ґлова́цький; пол. Wojciech Bartosz Głowacki; бл. 1751, Жендовіце — †1794, Кельце) — польський селянин, косинер часів повстання Костюшка 1794 року, хорунжий краківських ґренадерів.

Войцех Бартош Ґловацький
Bartosz Głowacki.JPG
Народився 1758[1]
Жендовіце, Ґміна Конюша, Прошовицький повіт, Малопольське воєводство, Польща або Закшув, Ґміна Скальбмеж, Казімерський повіт, Свентокшиське воєводство, Польща
Помер 9 червня 1794(1794-06-09)
Кельці, Польща
Країна Chorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Річ Посполита
Діяльність інженер у цивільному будівництві
Учасник Повстання Костюшка
Пам'ятник Ґловацькому у Львові

Взяв участь у повстанні Костюшка 1794 року, у битві під Раславцями 4 квітня 1794 року відзначився великою мужністю (здобув російську гармату), за що отримав звання хорунжого та прізвище Ґловацький. 6 червня 1794 року Бартоша було смертельно поранено у битві під Щекоцинами, помер і був похований у Кельцях. Після поразки повстання став символом хоробрості та мужності.

1906 року у Львові наприкінці вулиці Личаківської було встановлено пам'ятник Ґловацькому. Він є останньою працею Юліана Марковського, який через смерть не встиг його завершити (замість нього це зробив Григорій Кузневич).[2]

ПриміткиРедагувати