Відкрити головне меню

Войцехі́вський Євге́н Ві́кторович (нар. 16 липня 1979, Кам'янка, УРСР — пом. 7 липня 2014, Щастя, Україна) — командир підрозділу «Холодний яр», боєць батальйону Айдар. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня.

Войцехівський Євген Вікторович
Voitsekhivskii ev.jpg
Загальна інформація
Народження 16 липня 1979(1979-07-16)
Кам'янка, УРСР
Смерть 7 липня 2014(2014-07-07) (34 роки)
Щастя, Україна
°Вогнепальне поранення
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо Чех
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
Aidar battalion patch.png
 «Айдар»
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
2014 Підрозділ «Холодний Яр» батальйону ТО «Айдар»
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився у місті Кам'янка, згодом сім'я переїхала на проживання до Сміли.

Навчався у гімназії імені Сенатора.

У юнацькому віці був членом Спілки Української Молоді в Україні, яку свого часу очолював його батько — Віктор.

Військова служба:

  • в/ч 63148 в Богодухові, з червня 1998 до листопада 1999
  • в/ч А3648 в квітні-травні 2000-го; в квітні 2000 року присвоєне звання молодшого сержанта за контрактом.

В різні часи представляв футбольні клуби Сміли (колишній «Локомотив»), Кам'янку та команди Черкащини, в тому числі молодіжне «Дніпро».

Дружина Вероніка родом з Кам'янки, подружжя має 2-х дітей — сини 2006 і 2009 р.н.

Активний учасником Революції Гідності; на фронт пішов добровольцем з Майдану.

У часі війни — командир спецпідрозділу глибокої розвідки «Холодний Яр».

Подробиці загибеліРедагувати

Під час збору групи розвідки, до котрої входив Євген, близько 5-ої години ранку до комендатури у місті Щастя прибули два авто під українським прапором. За словами прибулих, в багажнику одного з автомобілів знаходився полонений терорист. Його пропустили до середини, інше авто залишилось біля воріт. Прибулі хотіли потрапити у комендатуру нібито для допиту, але «Чех» заборонив, після чого виникла словесна суперечка. Євгеній було зібрався одягнути «розгрузку» та передав свій автомат товаришу, коли прибулі вистрелили в нього з автоматичної зброї.

Внаслідок цього отримав три кулі — у живіт, груди і смертельну — в аорту.

НагородиРедагувати

26 лютого 2015 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).[1]

Вшанування пам'ятіРедагувати

7 липня 2016 року у місті Щастя на Луганщині урочисто відкрили меморіальну дошку на честь снайпера добровольчого батальйону «Айдар» Євгена Войцеховського. Вона встановлена на стіні колишньої школи міліції, де загинув боєць[4].

У Смілі існують вулиця та провулок Євгена Войцехівського.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати