Войд Волопаса
Войд Волопаса (англ. Boötes void) — войд у напрямку сузір'ї Волопаса. Це велика, майже сферично-симетрична ділянка космічного простору, що містить малу кількість галактик. Центр має координати α=14год 50хв и δ =46°[3] .
| Войд Волопаса | |
 | |
| Названо на честь | Волопас |
|---|---|
| Першовідкривач або винахідник | Robert Kirshnerd |
| Дата відкриття (винаходу) | 1981[1] |
| Сузір'я | Волопас |
| Відстань від Землі | 700 000 000 світловий рік |
| Епоха | J2000.0[2] |
| Пряме піднесення | 3,9 радіан[2] |
| Схилення | 0,8 радіан[2] |
Опис
ред.Діаметр войду оцінюється в 330 млн світлових років[4] (приблизно 0,27 % діаметра видимого Всесвіту), обсяг становить 236 000 Мпк3. Войд Волопаса є одним з найбільших войдів й іноді називається супервойдом. Про його відкриття повідомили Роберт Кіршнер та колеги (1981) у рамках огляду червоних зсувів. Центр войду Волопаса розташований на відстані близько 700 млн св. років від Сонця[5].
Надскупчення Геркулеса[en] утворює частину ближнього краю войду[3].
Інші астрономи невдовзі виявили, що войд містить кілька галактик. 1987 року Р. Кіршнер та колеги опублікували результати дослідження восьми галактик у войді[6]. M. Strauss і J. Huchra анонсували відкриття ще кількох галактик у 1988 році, а Г. Алдерінг, Г. Ботун, Р. Кіршнер та Р. Марцке у 1989 році заявили про відкриття 15 галактик. До 1997 року стало відомо про 60 галактик у войді.
За словами Грегорі Алдерінга, масштаб войда такий, що «якби Чумацький Шлях перебував у його центрі, ми не дізналися б про існування інших галактик до 1960-х років»[7].
Таким чином, у войді було виявлено лише 60 галактик. Якщо скористатися грубою оцінкою усередненої концентрації — 1 галактика на 10 млн світлових років, — то у войді мало б бути близько 2000 галактик[8].
Виникнення
ред.Не спостерігається видимих невідповідностей між існуванням Войда Волопаса і моделлю Лямбда-CDM. Існує теорія про формування войда Волопаса в результаті злиття менших войдів. Це пояснює малу кількість галактик, що розташовані у витягнутій області поблизу центру войду[7].
Примітки
ред.- ↑ Schechter P. L., Kirshner R. P. A million cubic megaparsec void in Bootes // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 1981. — Vol. 248. — P. 57–60. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1086/183623
- ↑ а б в Kirshner R. P., Schechter P. L. A survey of the Bootes void // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 1987. — Vol. 314. — P. 493–506. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1086/165080
- ↑ а б Kirshner, Robert P.; Oemler, Augustus, Jr.; Schechter, Paul L.; Shectman, Stephen A. A survey of the Bootes void // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1987. — Vol. 314, (3). — P. 493—506. — ISSN 0004-637X. — Bibcode:. — DOI:. Архівовано з джерела 14 квітня 2020.
- ↑ A Spongy Universe (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 4 травня 2011.
- ↑ Archived copy. Архів оригіналу за 7 серпня 2011. Процитовано 25 серпня 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Emission-line galaxies in the Bootes void. 1987-03. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 21 січня 2008.
- ↑ а б Filling the void - understanding the formation of the Bootes void in intergalactic space - Brief Article. Discover magazine. 1995-08. Архів оригіналу за 19 листопада 2007. Процитовано 2 січня 2008.
- ↑ McCracken, Jason (30 липня 2013). Next Stop: Voids. Blueship. National Aeronautics and Space Administration. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 8 грудня 2017.
Посилання
ред.- Kirshner, R. P.; Oemler, A. J.; Schechter, P. L.; Shectman, S. A. A million cubic megaparsec void in Bootes // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1981. — Vol. 248 (5 December). — P. L57-60. — Bibcode:. — DOI:.
- Kirshner, R. P.; Oemler, A. J.; Schechter, P. L.; Shectman, S. A. A survey of the Bootes void // The Astrophysical Journal. — IOP Publishing, 1987. — Vol. 314 (5 December). — P. 493. — Bibcode:. — DOI:.