Відкрити головне меню

Возіанова Жанна Іванівна

український інфекціоніст, професор

Жанна Іванівна Возіанова
Народилася 6 лютого 1937(1937-02-06) (82 роки)
Пяндж[d], Хатлонський вілоят, Таджикистан
Громадянство СРСР СРСР Україна Україна
Діяльність науковець, лікар-інфекціоніст, викладачка університету
Alma mater Київський медичний інститут
Сфера інтересів медицина, інфекційні захворювання
Заклад Національний медичний університет імені Олександра Богомольця і Національний військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь»
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук[d] (1988)
Науковий керівник Сокол Олександра Семенівна
Вчителі Сокол Олександра Семенівна
Відомі учні Козько Володимир Миколайович, Шкурба Андрій Вікторович, Дуда Олександр Костянтинович і Голубовська Ольга Анатоліївна
Аспіранти, докторанти Голубовська Ольга Анатоліївна, Козько Володимир Миколайович, Шкурба Андрій Вікторович і Дуда Олександр Костянтинович
Член Національна академія медичних наук України
Відома завдяки: Завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця 19892005 рр.
У шлюбі з Возіанов Олександр Федорович
Діти Возіанов Сергій Олександрович
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки Заслужений діяч науки і техніки України
Заслужений лікар України
Медаль «Ветеран праці»
Академік Національної академії медичних наук України

Жа́нна Іва́нівна Возіа́нова (дівоче прізвище Алексеєнко; 6 лютого 1937(19370206) р., селище міського типу Пяндж[1], Таджицька РСР) — радянський та український інфекціоніст, академік Національної академії медичних наук України (2002), доктор медичних наук (1988), професор (1990), Заслужений діяч науки і техніки України (1997), Заслужений лікар України (2001), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005), завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України1989 по 2005 рр.).

Зміст

БіографіяРедагувати

Після закінчення Київського медичного інституту (19541960) працювала лікарем-інфекціоністом у Білоцерківській інфекційній лікарні (19601962); ординатором військового госпіталю у м. Сєверодвінську Архангельської області (19621966); ординатором інфекційного відділення 408-го Київського окружного військового госпіталю (19661968).

З 1968 по 2010 рік — на кафедрі інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця МОЗ України.

У 1971 році захистила кандидатську дисертацію «Носійство кишкових найпростіших і роль E. histolytica у виникненні хронічних захворювань кишечника» (науковий керівник, професор Сокол Олександра Семенівна), в 1988 році — докторську дисертацію «Ураження підшлункової залози при вірусних гепатитах А і В (клініка, діагностика, лікування)».

РодинаРедагувати

Наукова діяльністьРедагувати

Одним із головних напрямів наукової діяльності Ж. І. Возіанової є вивчення патогенезу, особливостей клінічного перебігу та розробка нових методів діагностики і лікування вірусних гепатитів, зокрема тих, що поєднуються з іншою патологією. Вивчаючи причини і механізми ураження органів черевної порожнини при вірусних гепатитах, Жанна Іванівна обґрунтувала принципи етапного лікування хворих на вірусний гепатит; з'ясувала патогенетичний взаємозв'язок між особливостями перебігу гострих вірусних гепатитів і розвитком хронічних гепатитів. Провела наукові дослідження механізмів ураження міокарду, центральної нервової системи, нирок та інших органів в різні стадії перебігу дифтерії, що дозволило розробити нові методи лікування. Займалася вивченням особливостей перебігу менінгітів різної етіології, гострих респіраторних вірусних інфекцій.

Автор 300 наукових публікацій, в тому числі фундаментального трьохтомного підручника «Инфекционные и паразитарные болезни». Має 6 авторських свідоцтв.

Підготувала 6 докторів та 15 кандидатів медичних наук.

Член експертної ради МОН України, головний редактор журналу «Сучасні інфекції» (19982010 рр.), член редколегій ряду наукових профільних журналів.

НагородиРедагувати

Основні наукові праціРедагувати

  • «Теоретичні принципи комп'ютерної діагностики гострих вірусних гепатитів» (1998 р.);
  • «Некоторые особенности состояния иммунитета больных вирусными гепатитами В + С, употребляющих наркотики» (1999 р.);
  • «Ранняя диагностика дифтерийных полинейропатий» (1999 р.);
  • «Інфекційні та паразитарні хвороби»/«Инфекционные и паразитарные болезни» в 3-х тт(2000 р., 2001 р., 2003 р., 2008 р.)

ПриміткиРедагувати

  1. 1937–1963 рр. мав назву Кіровабад.
  2. «Нащадок Гіппократа» Український радіологічний журнал, № 16, 2008

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати