Водійське посвідчення

(Перенаправлено з Водійські права)

Водійське посвідчення, або посвідчення водія — документ, що посвідчує право фізичної особи на керування транспортним засобом. Для отримання посвідчення водія необхідно пройти необхідне навчання та скласти іспит. Правила і вимоги, що стосуються ліцензування водіїв, варіюються у різних юрисдикціях.

Водійське посвідчення
Тип документу посвідчення водія
Призначення ідентифікація особи

Історія водійських посвідчень ред.

 
Дозвіл, виданий Карлу Бенцу на керування своїм автомобілем на дорогах

Перша ліцензія на водіння транспортного засобу була видана винахіднику сучасного автомобіля Карлу Бенцу в 1888 році. Шум і запах його Motorwagen викликав скарги громадян, тому Бенц запросив і одержав письмовий дозвіл управляти своїм автомобілем на дорогах загального користування герцогства Баден.[1]

Аж до початку XX століття у європейських країнах не видавались ліцензії на керування транспортними засобами.[1] Вперше обов'язкову ліцензію і тестування запровадили в Прусії 29 вересня 1903 року.[1] У 1910 році німецький імперський уряд започаткував ліцензування водіїв у національному масштабі, було створено систему випробувань і освіти для водія, яка згодом слугувала моделлю для ліцензування в інших країнах.[1] Останньою країною, де було запроваджено ліцензування, стала Бельгія, де до 1977 року було можливо придбати і мати ліцензію без проходження іспиту з водіння.[2]

1928 рік ред.

В Англії в 1928 році не існує спеціальних дозволів на право керування автомобілем і кожен може керувати автомобілем і мотоциклом.[3] В СРСР право на керування автомобілем і мотоциклом має лише невеличка група спортсменів, які є професійними водіями, на відміну від США і Англії — де автомобілями керують прості люди.[3]

В Англії не існує жодних екзаменів для одержання права на їзду: люди просто подають заяву урядові, і за дуже незначну плату отримують водійський листок; в Нідерландах — потрібно лише пред'явити медичне свідоцтво, що ти здоровий; в Бельгії немає жодних свідоцтв на право їзди та не потрібні також і медичні свідоцтва; у Франції необхідне складання практичного іспиту (без теорії) в поліції, а сам іспит є дуже полегшеним; в США ліцензію на водіння видають протягом кількох хвилин на основі письмової, усної, або навіть телефонної заяви.[4]

В СРСР — дорого[4] і болісно: СРСР ніби знову переживає «радіозаборонений період», коли дозвіл на радіоприймач коштував багато грошей, часу і нервів.[4]

 
Обкладинка водійського посвідчення СРСР (1985 р.)

Щоб отримати дозвіл на їзду, радянський громадянин повинен:[4]
1. Пройти психологічне випробування (вартість: 4 рублі);
2. Надати посвідчення із МУУР'а про відсутність судимостей (вартість: 2 рублі);
3. Пред'явити посвідчення особи;
4. Написати заяву в письмовій формі;
Отримати ці документи займає багато часу. Отримання посвідчення із МУУР'а займає місяці, так само займає і потрапляння в чергу по психо-технічному випробуванню.[4]
Отримавши ці папери:[4]
5. Теоретичний екзамен в МКХ (вартість: 3 рублі, 25 копійок);
6. Безкоштовний практичний іспит з їзди. Найкоротший строк, за який цей іспит можна скласти, становив близько місяця.

При цьому, за Статистичними даними Центрального Статистичного управління СРСР у 1928 рік число автомобілів в експлуатації у Великій Британії становило 1 023 700 одиниць, Франції — 891 000, коли в СРСР — 20 600; число жителів на 1 автомобіль у Великій Британії становило 34 осіб, Франції — 46, СРСР — 7 000.[5]

Україна ред.

 
Українське посвідчення водія зразка 2013 р.

Офіційна назва згідно з ПДР — посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії[6][7].

Цифрова версія ред.

У 2020 році в Україні для всіх громадян стала доступна цифрова версія їхнього водійського посвідчення в додатку державних послуг Дія. Відтоді зникла потреба мати з собою картку чи свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Їх замінив QR-код, що генерується в додатку, та може бути перевірений на чинність працівником поліції. Таким чином Україна приєдналася до 10 країн світу, що першими впровадили подібну послугу.[8]

Корупційні зловживання ред.

В 2010-х роках в Україні спостерігалася корупційна практика купівлі водійських посвідчень.[9][10] За різними оцінками водійське посвідчення купили від 49,6% до 90% українських водіїв.[11][12][13]

Можливістю купити водійське посвідчення в Україні користуються також мешканці сусідніх країн, зокрема, Польщі.[14][15]

Категорії транспортних засобів ред.

Відповідно до чинного законодавства, залежно від їх типів і призначення, виділяють 14 видів категорій транспортних засобів, керування якими дозволено при наявності у водія відповідного посвідчення водія:

А1 — мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт;

А — мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом 50 куб. сантиметрів і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше;

В1 — квадро- і трицикли, мотоколяски та інші триколісні (чотириколісні) транспортні засоби, дозволена максимальна маса яких не перевищує 400 кілограмів;

В — автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, — восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії B та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.[16]

С1 — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів);

С — призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16500 фунтів);

D1 — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, не перевищує 16;

D — призначені для перевезення пасажирів автобуси, в яких кількість місць для сидіння, крім сидіння водія, більше 16;

ВЕ, С1Е, СЕ, D1E, DE — состави транспортних засобів з тягачем категорії В, С1, С, D1 або D, яким водій має право керувати, але який не належить до зазначених категорій составів транспортних засобів;

Т — трамваї та тролейбуси[7].

Вікові обмеження ред.

Право на керування транспортними засобами надається з такого віку:[17]

  • з 16 років — категорії А1, А;
  • з 18 років — категорії В1, В, С1, С;
  • з 19 років — категорії BE, C1E, СЕ;
  • з 21 року — категорії D1, D, D1E, DE, Т.

США ред.

В США водійське посвідчення носить назву «ліцензія водія».

Саудівська Аравія ред.

У Саудівській Аравії жінкам заборонялося кермувати автомобілем з 1950-х років до 24 червня 2018 року, коли ця країна стала останньою у світі, що скасувала подібну заборону. До 2013 року жінкам там заборонялося навіть водити велосипед[18].

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б в г Lutteroth, Johanna. Der Lappen, der die Welt bedeutet. einestages (German). Spiegel Online. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 2 серпня 2008. 
  2. Altes vom Auto: Meldungen aus 125 Jahren: Tops und Flops (a summary of the highlights and lowlights of the first 125 years of motoring history). Auto Motor u. Sport. Heft 4 2011: Seite 16. date 27 January 2011. 
  3. а б В. Залесский. «Автомобильные знания — в массы!». — Журнал «За рулем» № 5, 1928 рік. (сторінка: 24)
  4. а б в г д е Н. Клер. «За границей просто, у нас — бюрократично („право на езду“)». — Журнал «За рулем» № 6, 1928 рік. (сторінки: 40, 41)
  5. Проф. Е. А. Чудаков «Промышленности в СССР». — Журнал «За рулем» № 1, 1928 рік. Тираж 15 000 (сторінки: 5-6)
  6. Про Правила дорожнього руху: Кабінет Міністрів України; Постанова, Перелік, Правила від 10.10.2001 № 1306. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 10 жовтня 2013. 
  7. а б Див. також: Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами: Кабінет Міністрів України; Постанова, Положення від 08.05.1993 № 340 [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.]
  8. ПРЯМИЙ ЕФІР. Зеленський, Аваков, Гончарук - презентація додатку "ДІЯ" | НАШ 06.02.20 (uk-UA). Архів оригіналу за 31 грудня 2021. Процитовано 7 лютого 2020. 
  9. Продажні права, 16 жовтня 2015, Антикор
  10. Посвідчення водія за $400. Українці купують права не виходячи з дому [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], 11 лютого 2017, ФАКТИ. ICTV
  11. Експерти: Кожен другий український водій платив хабар під час отримання прав [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], 1 серпня 2011, Кореспондент
  12. Водії голосують за хабарі ДАІ-шникам [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], 7 лютого 2008, Тема
  13. У Львові протестували проти корупції при видачі водійських прав [Архівовано 1 червня 2019 у Wayback Machine.], 22 травня, 2019, День
  14. Чому поляки їздять до України по водійські права? [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], 28 Травень 2019, Радіо Свобода
  15. Поляки масово отримують водійські права в Україні [Архівовано 28 травня 2019 у Wayback Machine.], 20.09.2017, Finance.ua
  16. ПОСТАНОВА № 1306 Про Правила дорожнього руху - Кабінет Міністрів України
  17. Категорії водійських прав в Україні. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 4 червня 2022. 
  18. Женщинам в Саудовской Аравии разрешили водить машину. Запрет действовал с 1950-х годов / Медуза, 24 июня 2018. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 24 червня 2018. 

Посилання ред.