Водоток

село Водоток
Країна	Україна
Область	Луганська область
Район	Довжанський район
Тер. громада	Сорокинська міська громада
Код КАТОТТГ	UA44040030180092578
Основні дані
Засноване	1956
Населення	67
Площа	1,699 км²
Густота населення	39,43 осіб/км²
Поштовий індекс	94462
Телефонний код	+380 6435
Географічні дані
Географічні координати	48°29′7″ пн. ш. 39°41′50″ сх. д. / 48.48528° пн. ш. 39.69722° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	81 м
Місцева влада
Адреса ради	94460, Луганська обл., Сорокинський р-н, с.Давидо-Микільське, вул.Комсомольська,1а
Карта
	Водоток
	Водоток
Мапа

Водото́к (до 1956 року — хутір Водото́ка) — село в Україні, у Сорокинській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 67 осіб.

Не плутати з Водотік.

Географія

Географічні координати Водотока: 48°29' пн. ш. 39°41' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 1,699 км²^[1]. Довжина Водотока з півночі на південь — 1,9 км, зі сходу на захід — 0,5 км.

Село розташоване у східній частині Донбасу за 40 км від центру громади — міста Сорокиного (колишнього Краснодона) та за 16 км від колишнього центру сільської ради с. Давидо-Микільське.

Історія

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Сорокинської міської громади.^[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Сорокинського району, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району^[3].

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 67 осіб, з них 49,25 % зазначили рідною мову українську, 50,75 % — російську^[4].

Економіка

Мешканці села живуть за рахунок підсобного господарства, підприємств у селі немає.

Пам'ятки

У 2010 році встановлено новий пам'ятник загиблим воїнам.

Джерела

Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 195, матеріали О. І. Кірякової).