Відкрити головне меню

Водний кодекс України — кодифікований закон України. Кодекс введено в дію з дня опублікування — 13 червня 1995 року — згідно з Постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 року N 214/95-ВР.

За своєю структурою Кодекс складається з 6 розділів, 24 глав та 112 статей.

Номер розділу Назва розділу Глави Статті
I Загальні положення. 1 1 — 11
II Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. 2 12 — 41
III Водокористування. 9 — 17 42 — 84
IV Охорона вод. 18 — 21 85 — 108
V Спори з питань використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів. Відповідальність за порушення водного законодавства. 22 — 23 109 — 111
VI Міжнародні відносини. 24 112

Офіційне опублікування:

ПреамбулаРедагувати

У преамбулі Кодексу зазначено, що усі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними об'єктами.

В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного, правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки населення України, а також ефективнішому, науково обґрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення, засмічення та вичерпання.

Водне законодавствоРедагувати

Завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та іншими актами законодавства.

Земельні, гірничі, лісові відносини, а також відносини щодо використання та охорони рослинного і тваринного світу, територій та об'єктів природно-заповідного фонду, атмосферного повітря, виключної (морської) економічної зони та континентального шельфу України, що виникають під час користування водними об'єктами, регулюються відповідним законодавством України.

Водний фондРедагувати

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд.

До водного фонду України належать:
1. поверхневі води:

  • природні водойми (озера);
  • водотоки (річки, струмки);
  • штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
  • інші водні об'єкти;

2. підземні води та джерела;
3. внутрішні морські води та територіальне море.

Землі водного фондуРедагувати

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

  • морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
  • прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
  • гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
  • береговими смугами водних шляхів.

Для правового режиму земель водного фонду характерно встановлення водоохоронних зон, зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів. Водоохоронні зони — це земельні ділянки вздовж річок, морів, навколо озер, та ін. водойм, які встановлюються з метою створення сприятливого режиму водних об'єктів, запобігання їх забрудненню, засміченню, вичерпанню, знищенню навколоводних рослин і тварин та зменшенню коливань стоку цих об'єктів[1].

ПриміткиРедагувати

  1. Землі водного фонду // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати