Відкрити головне меню
Canis dirus
Час існування: ранній плейстоцен — голоцен
Canis dirus Skeleton.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Песовиді (Canoidea)
Родина: Псові (Canidae)
Рід: Пес (Canis)
Вид: C. dirus
Біноміальна назва
Canis dirus
Leidy, 1858
Синоніми
* C. ayersi
  • C. indianensis
  • C. mississippiensis
  • Aenocyon dirus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Canis dirus
EOL logo.svg EOL: 4444493
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 2562269
Fossilworks: 44837

Вовк жахливий (лат. Canis dirus) — вид роду вовки, жив в епоху пізнього плейстоцену на території Північної Америки. Особини були найбільшими з усієї родини псових, ймовірно саме тому вид отримав назву «жахливий».

Зміст

ІсторіяРедагувати

Canis dirus перестав існувати близько 16 тис. років тому, в часи Льодовикового періоду, після того як на територію сучасної Північної Америки прийшли перші племена людей-переселенців. Вимирання виду, як і більшості тварин епохи плейстоцену, було зумовлене постійними холодами й нестачею їжі. Крім цього, через потужний і присадкуватий кістяк, хижак був не надто спритним і швидким, на відміну від інших вовків того часу.

Знайдені скам'янілості вовка жахливого сьогодні можна побачити в музеї Ранчо Ла-Брея в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія.

ПоходженняРедагувати

 
Реконструкція жахливого вовка північноамериканського та південноамериканського походження.

Вовк жахливий був близько 1,7 м завдовжки і важив близько 70 кг[1][2]. Незважаючи на зовнішню схожість із сірим вовком, між цими двома видами є істотні відмінності. Довжина ніг Canis dirus була коротшою, самі ноги були значно міцнішими, а черепна коробка — меншою, ніж у сірого вовка тих же розмірів[3].

У 1987 році була сформульована теорія, що пояснює великі розміри тварин періоду плейстоцену. Вона заснована на припущенні, що великі запаси їжі для хижаків у вигляді травоїдних зумовлюють зростання маси тіла і збільшення розмірів загалом. Збільшення розмірів хижаків назвали гіперморфом. При зменшенні харчових ресурсів у гіперморфних тварин було два шляхи - або адаптуватися і зменшитися в розмірах, або вимерти. В цілому хижаки плейстоценової мегафауни були більшими за сучасних хижаків, що займають ті ж харчові ніші. Разом із цим на утворення нових видів вовків могли вплинути різкі кліматичні зміни. Отож учені дійшли висновку, що вовки жахливі не походили від виду сірих вовків, які дожили до сучасності[4].

Харчування і конкурентиРедагувати

Раціон харчування жахливого вовка складали бізони та американські коні. Також він міг полювати на мегатеріїв (гігантських лінивців) та верблюдів роду Camelops.

Згадки в масовій культуріРедагувати

 
Лютововк у «Грі престолів»

Американський письменник-фантаст Джордж Мартін у книжковій сазі «Гра престолів» використав[5] прообраз вовка жахливого для творення образу лютововків.

ПриміткиРедагувати

  1. S. Legendre and C. Roth. 1988. Correlation of carnassial tooth size and body weight in recent carnivores (Mammalia). Historical Biology 1(1):85-98 DOI:10.1080/08912968809386468 (англ.)
  2. Campbell, C. Canis dirus - Dire wolf. Wolf History. Natural Worlds. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2013-08-19.  (англ.)
  3. Wolves, Coyotes, and Dogs (Genus Canis). Illinois State Museum. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2013-08-19.  (англ.)
  4. McShea, William J. (1999-01-01). Deer of the World: Their Evolution, Behavior and Ecology, by Valerius Geist. ARCTIC 52 (4). ISSN 1923-1245. doi:10.14430/arctic950. Процитовано 2019-02-27. 
  5. Direwolves: Real and George R. R. Martin-imagined. Winter is Coming (en-US). 2015-10-30. Процитовано 2019-02-27. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Сampbell C. Сanis dirus - Dire wolf // Wolf History. Natural Worlds. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
  2. Geist V. Deer of the World: Their Evolution, Behaviour, and Ecology. — Gardners Books, 1999. — 432 p.
  3. Legendre S, Roth C. Correlation of carnassial tooth size and body weight in Recent carnivores (Mammalia) // Historical Biology. — 1988. — № 1(1). — C. 85-98. — Переглянуто 27 лютого 2019.
  4. Richard E Preston. Direwolves: Real and George R. R. Martin-imagined // Fansided. — Переглянуто 27 лютого 2019.
  5. Wolves, Coyotes and Dogs (Genus Canis) // Illinois State Museum. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
  6. Донлан Д. Возвращение в плейстоцен // В мире науки. — 2007. — Октябрь. — С. 41.