Вовк жахливий

вид викопних ссавців

Вовк жахливий (Aenocyon dirus) — вид роду вовки, жив в епоху пізнього плейстоцену на території Північної Америки. Особини були найбільшими з усієї родини псових, ймовірно саме тому вид отримав назву «жахливий».

Вовк жахливий
Період існування: .125–.0095 млн р. т.
ранній плейстоцен — голоцен
Canis dirus Skeleton.jpg
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Підряд: Псовиді (Caniformia)
Родина: Псові (Canidae)
Підродина: Caninae
Триба: Canini
Підтриба: Canina
Рід: Aenocyon
Merriam, 1918[1]
Вид:
Вовк жахливий (A. dirus)
Біноміальна назва
Aenocyon dirus
(Leidy, 1858)
Canis dirus range.png
Мапа історичного поширення виду
Синоніми
  • Canis dirus
  • C. ayersi
  • C. indianensis
  • C. mississippiensis
  • Aenocyon dirus
Commons-logo.svg Вікісховище: Aenocyon

ІсторіяРедагувати

Aenocyon dirus перестав існувати ≈ 16 (за іншими даними 10) тисяч років тому, у часи Льодовикового періоду, після того як на територію сучасної Північної Америки прийшли перші племена людей-переселенців. Вимирання виду, як і більшості тварин епохи плейстоцену, було зумовлене постійними холодами й нестачею їжі. Крім цього, через потужний і присадкуватий кістяк, хижак був не надто спритним і швидким, на відміну від інших вовків того часу.

Знайдені скам'янілості вовка жахливого сьогодні можна побачити в музеї Ранчо Ла-Брея в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія.

ПоходженняРедагувати

Кладограма, що показує зв'язки між живими й вимерлими вовкоподібними псовими на основі ДНК
Canini

Canis (7 видів, у т. ч. вовк)  

Cuon alpinus (куон гірський)  

Lycaon pictus  

Lupulella (шакал смугастий і шакал чепрачний)  

Aenocyon dirus  

Вовк жахливий був близько 1,7 м завдовжки і важив близько 70 кг[2][3]. Незважаючи на зовнішню схожість із сірим вовком, між цими двома видами є істотні відмінності. Довжина ніг Aenocyon dirus була коротшою, самі ноги були значно міцнішими, а черепна коробка — меншою, ніж у сірого вовка тих же розмірів[4].

У 1987 році була сформульована теорія, що пояснює великі розміри тварин періоду плейстоцену. Вона заснована на припущенні, що великі запаси їжі для хижаків у вигляді травоїдних зумовлюють зростання маси тіла і збільшення розмірів загалом. Збільшення розмірів хижаків назвали гіперморфом. При зменшенні харчових ресурсів у гіперморфних тварин було два шляхи - або адаптуватися і зменшитися в розмірах, або вимерти. В цілому хижаки плейстоценової мегафауни були більшими за сучасних хижаків, що займають ті ж харчові ніші. Разом із цим на утворення нових видів вовків могли вплинути різкі кліматичні зміни. Отож учені дійшли висновку, що вовки жахливі не походили від виду сірих вовків, які дожили до сучасності[5].

Харчування і конкурентиРедагувати

Раціон харчування вовка жахливого складали бізони та американські коні. Також він міг полювати на мегатеріїв (гігантських лінивців) та верблюдів роду Camelops.

Згадки в масовій культуріРедагувати

 
Лютововк у «Грі престолів»

Американський письменник-фантаст Джордж Мартін у книжковій сазі «Гра престолів» використав[6] прообраз вовка жахливого для творення образу лютововків.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Merriam, J.C. (1918). Note on the systematic position of the wolves of the Canis dirus group. Bulletin of the Department of Geology of the University of California 10: 533. 
  2. S. Legendre and C. Roth. 1988. Correlation of carnassial tooth size and body weight in recent carnivores (Mammalia). Historical Biology 1(1):85-98 DOI:10.1080/08912968809386468 (англ.)
  3. Campbell, C. Canis dirus - Dire wolf. Wolf History. Natural Worlds. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2013-08-19.  (англ.)
  4. Wolves, Coyotes, and Dogs (Genus Canis). Illinois State Museum. Архів оригіналу за 2012-02-29. Процитовано 2013-08-19.  (англ.)
  5. McShea, William J. (1999-01-01). Deer of the World: Their Evolution, Behavior and Ecology, by Valerius Geist. ARCTIC 52 (4). ISSN 1923-1245. doi:10.14430/arctic950. Процитовано 2019-02-27. 
  6. Direwolves: Real and George R. R. Martin-imagined. Winter is Coming (en-US). 2015-10-30. Процитовано 2019-02-27. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Сampbell C. Сanis dirus - Dire wolf // Wolf History. Natural Worlds. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
  2. Geist V. Deer of the World: Their Evolution, Behaviour, and Ecology. — Gardners Books, 1999. — 432 p.
  3. Legendre S, Roth C. Correlation of carnassial tooth size and body weight in Recent carnivores (Mammalia) // Historical Biology. — 1988. — № 1(1). — C. 85-98. — Переглянуто 27 лютого 2019.
  4. Richard E Preston. Direwolves: Real and George R. R. Martin-imagined // Fansided. — Переглянуто 27 лютого 2019.
  5. Wolves, Coyotes and Dogs (Genus Canis) // Illinois State Museum. — Переглянуто: 27 лютого 2019.
  6. Донлан Д. Возвращение в плейстоцен // В мире науки. — 2007. — Октябрь. — С. 41.