Вовгурівці
Вовгурівці — назва великого козацького підрозділу, який діяв на початку Національно-визвольної війни 1648-1657 років, що найбільш активно проявив себе після смерті польського короля Владислава IV [1]. Назву вовгурівці отримали від командира Вовгури Лисенка (псевдонім) соратника Максима Кривоноса, засновника роду Лисенків до якого належить визначний український композитор Микола Лисенко.
Відомо що під час Хмельниччини, при поході «вовгурівців» на Лубни (які було розорено і спалено дотла, що викликало гнів князя Яреми Вишневецького), чисельним козацьким загоном під проводом Лисенка-Вовгури було знищене військове укріплення Чумгак, це укріплення було знищено. Вислів «Вовгурівці йдуть!» в ті часи наводили жах і страшну паніку на поляків та ополячених українців[2].
Вовгурівці відмічалися надзвичайною люттю до своїх ворогів. Відомо також, що Вовгуру Лиса було захоплено у полон і напівоголеного, вкритого численними ранами, кинуто до в’язниці в Немирові. Але це не заспокоїло вовгурівців вони продовжували люто розправлятися з ворогами, козакам вдалося звільнити його з полону[3].
Особливо відзначилися вовгурівці своєю хоробрістю в бою, який відбулася після битви під Пилявцями, де вони гнали поляків з-під Случадо самого Збаража. Літописи мовчать про останні дні життя Лисенка-Вовгури. За однією з версій, його було схоплено ворогами і посаджено на палю князем Яремою Вишневецьким за знищення замку в Лубнах. Сама ж назва вовгурівців зникає.
В літературі ред.
В передмові до поеми О. Стороженко "Марко Проклятий", видавець В. Білий писав (перекл. з рос.):
За історичними відомостями, Вовгурівцями називалася особлива велика дружина українських ратників, яка утворилася під час війни України з Польщею. Цю назву отримала вона від головного вождя свого, Вовгура Лисенка. Він зі своїми козаками ратував найбільше біля Каніва, бився відчайдушно […]. Князь Ієр. Вишневецький встиг захопити Лисенка в полон, і його […] кинули до в'язниці у Немирові; але це не втихомирило його дружини, і коли Лисенко був звільнений із ув'язнення він ще безстрашніше повів своїх козаків проти ворогів.[4]
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Загибель Лубенської держави Ієремії Вишневецького[недоступне посилання]
- ↑ МИКОЛА ЛИСЕНКО: ГЕТЬМАН УКРАЇНСЬКОЇ МУЗИКИ (науково-популярний нарис) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 лютого 2018. Процитовано 18 лютого 2018.
- ↑ Микола Лисенко: Знамениті українці[недоступне посилання]
- ↑ Стороженко, Олекса (1876). Марко Проклятий (Укр) . Одеса: В. Білий, Типографія Л. Нітче. с. 170.