Відкрити головне меню

Внутрішньо переміщені особи — особи, змушені раптово тікати зі своїх будинків у великих кількостях в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих і знаходяться на території власної країни[1].

Жителі конголезького села Кібат рятуються від обстрілу в таборі для внутрішньо переміщених осіб
Кравець в таборі Лабуже для внутрішньо переміщених осіб в Уганді.

Фактично, внутрішньо переміщені особи, це особи, які підпадають під визначення вимушені переселенці, але які, покинувши місце свого постійного проживання, залишаються в країні своєї громадянської належності та можуть користуватися її захистом.   Необхідність надання допомоги особам, змушеним з об'єктивних причин стихійно змінити місце свого проживання особливо гостро проявилася в 70-х роках XX століття в силу громадянських воєн, що розгорілися на територіях Анголи, В'єтнаму, Камбоджі, Судану[2]. До того часу допомога міжнародного співтовариства стосувалася лише біженців — осіб, які покинули межі своєї країни і не користуються її захистом. Міжнародним органом з питань біженців було Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН). У 1972 році УВКБ ООН, керуючись гуманними міркуваннями, включило «осіб, переміщених всередині країни», в свої Програми в області допомоги та відновлення для біженців і репатріантів. У цьому ж році Генеральна Асамблея ООН і Економічна і соціальна рада ООН своїми резолюціями розширили post factum мандат УВКБ ООН, рекомендувавши йому, за пропозицією Генерального секретаря ООН, брати участь у таких гуманітарних операціях ООН, в яких Управління володіє «особливими багатими знаннями та досвідом».

Специфіка внутрішньо переміщених осіб полягає в тому, що, будучи громадянами держави і залишаючись на її території, вони знаходяться під винятковою юрисдикцією і захистом своєї країни, навіть якщо сама держава і не в силах забезпечити такий захист. Тому надання допомоги таким особам з боку міжнародних органів може кваліфікуватися як втручання у внутрішні справи держави.

Станом на 1 січня 2004 року, найбільше число внутрішньо переміщених осіб знаходилося в Колумбії (1244100 чоловік), Азербайджані (575600), Ліберії (531600), Шрі-Ланці (386100), Росії (368200), Боснії і Герцеговині (327200) , Грузії (260200), Сербії і Чорногорії (256900), Афганістані (184300) і Кот-д'Івуарі (38000 осіб)[3]. Згідно з дослідженням Управління Верховного комісара ООН у справах біженців в кінці 2007 року за межами місць свого звичайного проживання перебували 11,4 мільйона біженців та 26 мільйонів внутрішньо переміщених осіб[4]. Недавні конфлікти, що викликали переміщення осіб всередині країни — конфлікт у Південній Осетії і військова операція в Палестині.

У зв'язку із конфліктом на сході України в країні офіційно налічується близько 1.5 млн внутрішньо переміщенних осіб,  станом на кінец 2018 року. 

За оцінками деяких кліматологів розвиток глобального потепління призведе до опустелювання, обезводнення і непридатності для подальшого проживання та господарської діяльності значних територій. Якщо в більшості країн, території яких лежать в одному кліматичному поясі, це викличе масову еміграцію, то в США, Росії, Канаді та Китаї, територія яких лежить в різних кліматичних зонах — значну хвилю внутрішніх переміщених осіб.

Міжнародними органами, що надають допомогу внутрішньо переміщеним особам є:

Зміст

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Рекомендації міжнародної науково-практичної конференції "Внутрішньо переміщені особи в Україні: реалії та можливості"// Український соціум. - 2015. - № 1. - С. 175-181.
  2. Внутрішньо переміщені особи в Україні як проблема сьогодення  / Н. І. Тищенко, Б. Ю. Піроцький // Молодий вчений. - 2014. - № 10(13)(2). - С. 124-126 .
  3. До проблеми сутності поняття "внутрішньо переміщені особи": державна політика та регіональна практика / М. І. Малиха // Грані. - 2015. - № 8. - С. 6-11.
  4. Біженці та внутрішньо переміщені особи: співвідношення понять / М. М. Сірант // Митна справа. - 2015. - № 2(2.2). - С. 154-159.
  5. Внутрішньо переміщені особи в Україні та їх вплив на ринок праці регіону / Ю. І. Муромцева[1]// Збірник наукових праць Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди - Харків : ХНПУ , 2015. - Вип. 15 - С .124-131.
  6. Проблема визначення поняття "внутрішньо переміщені особи" в юридичній науці / К. О. Крахмальова/  Збірник наукових праць/ Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. - Київ : Юридична думка, 2000. – Вип.67 - С .137-145.
  7. Cтадії процедури набуття статусу біженця в Україні / К. О. Нестеренко // Південноукраїнський правничий часопис. - 2012. - № 4. - С. 6-9.
  8. Порядок набуття статусу біженця за українським законодавством / Ю. М. Мартинюк // Актуальні проблеми держави і права. - 2014. - Вип. 73. - С. 72-76.
  9. Міжнародно-правові та національні засоби захисту прав біженців: Практикум для студ. юрид. клінік / Упр. Верхов. Комісара ООН у справах біженців, Ін-т приклад. гуманіт. дослідж . - Х. : Яшма, 2003. - 180 с.
  10. Деякі питання визначення статусу біженців та надання їм права притулку/ Я. А. Савченко // Вісник Академії адвокатури України. - 2011. - Число 3. - С. 214-217.

ПосиланняРедагувати