Влодзімеж Речек
Влодзімеж Речек (пол. Włodzimierz Reczek; 1911, Краків — 2004, Катовиці) — польський політичний та спортивний діяч, діяч міжнародного олімпійського руху, доктор юридичних наук, кавалер Ордена Білого орла.[3]
Влодзімеж Речек | |
---|---|
Włodzimierz Reczek | |
Народився | 24 лютого 1911[1][1] Краків, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина[2] |
Помер | 28 березня 2004[1][1] (93 роки) Катовиці, Республіка Польща |
Поховання | Раковицький цвинтар |
Країна | Республіка Польща |
Діяльність | політик, правник |
Alma mater | Ягеллонський університет |
Науковий ступінь | доктор юридичних наук[d] |
Знання мов | польська |
Членство | МОК |
Посада | Member of the Sejm of the Polish People's Republicd[1] |
Партія | Польська соціалістична партія і Польська об'єднана робітнича партія |
Нагороди | |
Біографія
ред.Влодзімеж Речек народився 24 лютого 1911 в Кракові (Польща). Батько — Войцех (пол. Wojciech). Мати — Софія (пол. Zofia). До 1945 року постійно проживав у Кракові в районі Дембнікі.[4][3]
У студентські роки входив в невелику ліву організацію «Молодіжний легіон» (пол. Legion M łodych).[3] У цю ж групу входив Станіслав Вальчак[pl], майбутній міністр юстиції Польщі в уряді Юзефа Циранкевіча.[3] в 1930—1932 роках брав участь у Організації молоді Товариства робітничого університету[pl] (молодіжна соціалістична організація, пов'язана з Польською соціалістичною партією).[4] В 1932—1936 роках брав участь в Асоціації пацифістів (пол. Związku Pacyfistów)[4], а в 1934—1936 роках був учасником Спілки незалежної соціалістичної молоді[pl]. Займався альпінізмом.[5]
Закінчив Ягеллонський університет 1936 року і до Другої світової війни працював юрисконсультом.[6] В 1939—1945 роках брав участь в русі опору[6], з 1941 по 1945 як член підпільної Польської соціалістичної партії — WRN[pl][4], в цей час зблизився з Юзефом Циранкевичем (майбутнім прем'єр-міністром Польщі, з яким зберіг дружні зв'язки на все життя[7]) та Люціаном Мотикою[pl] (майбутнім міністром культури Польщі).[3] В 1944—1945 роках був секретарем Воєводського комітету Польської соціалістичної партії в Кракові.[4]
З 1945 по 1948 роки був членом краківського відділення Польської соціалістичної партії і в період з листопада 1945 по грудень 1948 — секретарем Центрального Виконавчого комітету (пол. CKW) Польської соціалістичної партії у Варшаві.[4] Після об'єднання ПСП та ПРП[pl] в Польську об'єднану робітничу партію був членом Центрального комітету[pl] цієї партії з 21.12.1948 по 1968 рік, членом Оргбюро (пол. Biuro Organizacyjne) ЦК ПОРП c 1948 по 1954 рік, заступником керуючого (пол. Zastępca Kierownika) Організаційним відділом (пол. Wydział Organizacyjny) ЦК ПОРП з 01.01.1949 по 1952 рік, членом Центральної Ревізійної Комісії ЦК ПОРП з 16.11.1968 по 1971 рік.[4]
В 1945—1956 роках обирався в Крайову Раду Народову[pl] (від ПСП), Законодавчий сейм (від ПСП) та Сейм Польської Народної Республіки першого скликання[pl] (від ПОРП).[4] В Законодавчому Сеймі був головою комітету з культури та мистецтва.[6]
Після війни він був директором Кооперативного Видавництва «Знання» та заступником директора Кооперативного видавництва «Читач»[pl] (1950—1954).[6]
С 10.1952 по 23.03.1973 очолював головний орган державного управління спортом — був головою Головного комітету з фізичної культури[pl] (з 1960 року — Головний комітет з фізичної культури та туризму).[4][3][6] В 1952—1973 роках був також президентом Олімпійського комітету Польщі.[3]
З 1960 по 1996 рік обирався членом Міжнародного олімпійського комітету. Двічі був головою Комісії з культури МОК (1968—1972 і 1974—1980[6]), потім членом цієї комісії та членом Комісії з інформації та культурі (1973-74 і 1985—1987[6]), Комісії з Міжнародної Олімпійської Академії та Олімпійському вихованню. Після відставки 1996 року — довічний почесний член МОК .[8] Дружив з Президентом МОК Хуан Антоніо Самаранчем[3]
1968 року закінчив докторантуру та захистив наукове звання доктор в Академії фізкультури в Катовицях[pl].[6] с 15.01.1975 (за іншими даними — з 1973[6]) викладав в Академії фізкультури в Катовицях на посаді доцента.[4] С 25.07.1978 (за іншими даним — з 1974[6] або 1975[5]) по 31.08.1981 працював ректором цієї Академії.[4] Написав безліч публікацій з фізичної культури та туризму, також писав статті з політичної та економічної тематики.
В 1981—1985 роках був президентом Польського футбольного союзу.[6] Пізніше — почесний член Польського футбольного союзу.[9]
Він працював також і в інших організаціях спорту та туризму, зокрема, Польське Татранське Товариство[pl] (з квітня 1947 по 1950 — віце-президент[5]) і Польське товариство туризму та краєзнавства (з 1950 року, перший президент цієї організації в 1950—1954 роках, почесний член з 15 травня 1965).[3] Він був членом інших міжнародних організацій, що займаються спортом та туризмом.[6]
Помер 28 березня 2004 року в Катовицях (Польща) та похований 2 квітня 2004 в Кракові (Польща) на Раковицькому кладовищі.[3]
Нагороди
ред.27 лютого 1996 президент Александр Квасневський нагородив його Орденом Білого Орла[10]. Раніше нагороджувався різними нагородами, в тому числі Кавалерським, Офіцерським та Командорським Хрестами Ордена «Відродження Польщі»[3][6], Орденом «Хрест Грюнвальда» III ступеня[6], Орденом «Прапор Праці»[pl] I ступеня[6], Золотим «Хрестом Заслуги»[3], Золотим «Знаком Пошани» PTTK[3] та іноземними нагородами, в тому числі нагородами міжнародного олімпійського руху[9][6][3].
Деякі книги Влодзімєжа Речека
ред.- Włodzimierz Reczek. Plan i organizacja kultury. — 1947. — 21 с.
- Włodzimierz Reczek. Razvitie kultury fizycznej w Polsce. — Polonia, 1958.
- Włodzimierz Reczek. Zadania w dziedzinie kultury fizycznej i turystyki: referat przewodniczącego GKKFiT Włodzimierza Reczka oraz Uchwała plenum GKKFiT z dnia 16 marca 1972 r. — Główny Komitet Kultury Fizycznej i Turystyki, 1972. — 19 с.
- Włodzimierz Reczek. Model organizacyjny turystyki w Polsce. — Sport i Turystyka, 1977. — 207 с.[9], (1969[3])
- Włodzimierz Reczek, Zachęta (Warsaw). Sport w sztuce: wystawa zorganizowana z okazji 60-lecia Polskiego Komitetu Olimpijskiego. — 1979. — 72 с.
- Włodzimierz Reczek, Andrzej Roman. Olimpijskie wyzwania: z dr.Włodzimierzem Reczkiem rozmawia Andrzej Roman. — Agencja Przegląd Sportowy, 1993. — 147 с. — ISBN 8390220709, 9788390220703.[9]
- Historię olimpizmu w Polsce(пол.)[9]
- Rola kultury fizycznej w Polsce(пол.)[9]
- Model ludowej kultury fizycznej, 1956(пол.)
Примітки
ред.- ↑ а б в г д е ж https://bs.sejm.gov.pl/F?func=find-acc&acc_sequence=000013671&find_code=SYS&local_base=ARS10
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #107043203 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Tadeusz Tulibacki (2004). Włodzimierz Reczek (1911-2004) (пол.). Gościniec, Kwartalnik 3-4 (16-17). ISSN 1642-0853. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Biuletyn Informacji Publicznej Instytutu Pamięci Narodowej (пол.). Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
- ↑ а б в WŁODZIMIERZ RECZEK 1911-2004 (пол.). Głos Seniora. 2004-07. ISSN 1425-1914. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2014.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Temat miesiąca Polacy – członkowie Międzynarodowego Komitetu Olimpijskiego (biogramy) (Opracowanie: Barbara Mikocka) // Sport Wyczynowy : журнал. — 2009. — № 4/532. — С. 33-34. — ISSN 0239-4405. Архівовано з джерела 22 лютого 2014. Процитовано 21 лютого 2014.
- ↑ “Skąd nogi wyrastają”, czyli kto rządzi w PKOl (пол.). Nasza Polska, NR 36 (657). 3 вересня 2008. Архів оригіналу за 26 травня 2010. Процитовано 17 лютого 2014.
- ↑ Death of Wlodzimierz Reczek, IOC Honorary Member (англ.). IOC LATEST NEWS. 30 березня 2004. Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.
- ↑ а б в г д е Zmarł Włodzimierz Reczek. PAP. 28 березня 2004. Архів оригіналу за 23 лютого 2014. Процитовано 15 лютого 2014.
- ↑ Postanowienie Prezydenta Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 27 lutego 1996 r. o nadaniu orderu (пол.). Архів оригіналу за 7 березня 2014. Процитовано 16 лютого 2014.