Владислав Левандовський
| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. (травень 2020) |
Владислав Левандовський (пол. Władysław Lewandowski; 27 червня 1917, Мелітополь — 19 серпня 1999, Торунь) — польський історик, що спеціалізувався на військовій історії XIX і XX ст.
| Владислав Левандовський | |
|---|---|
| пол. Władysław Lewandowski | |
| Народився |
27 червня 1917 Мелітополь, Російська імперія |
| Помер |
19 серпня 1999 (82 роки) Торунь, Республіка Польща |
| Країна |
 Республіка Польща |
| Діяльність | історик |
| Alma mater |
Університет Миколая Коперника (1952) Cavalry Training Centerd |
| Галузь | історія[1] |
| Заклад |
Університет Миколая Коперника Książka i Wiedzad Варшавський університет Q9380811? |
| Науковий керівник | Witold Łukaszewiczd |
| Аспіранти, докторанти | Waldemar Rezmerd |
| Війна | Польська кампанія |
| Нагороди |
 |
Біографія ред.
Владислав Левандовський походив із збіднілого поміщицького роду. Він відвідував школу фонду Войцеха та Анелі Гурських у Варшаві, потім навчався у Кадетській школі офіцера кавалерії у Грудзьондзу. Він служив у 3-му полку шеволежерів. Після поразки полку у польській кампанії 1939 р. він потрапив до табору війсковополонених Oflag II C Woldenberg.
Після війни працював в Управлінні Головної військової книгарні у 1947—1948 рр., а потім заступником голови юридичної та історичної редакції «Książka i Wiedza» («Книга і знання») у 1948—1952 рр.
У 1952 р. Левандовський закінчив навчання в Університеті Миколая Коперника в Торуні за фахом історика. Працював у Варшавському університеті у 1952—1955 рр. та у Педагогичному університеті (WSP) у Варшаві (1954—1955). У 1955 році був працевлаштований в університеті імені Миколая Коперника. У 1962 р. здобув там ступінь доктора. Предметом його дисертації була «Політична та соціальна діяльність Валентина Юзефа Вінценті Цвірковського 1788—1859». Керівником був Вітольд Лукашевич. У 1970 році отримав звання доцента. У 1972—1974 роках був заступником директора Інституту історії та архівних наук імені Миколая Коперника. З 1979 року до виходу на пенсію в 1987 році він був начальником військово-історичної кафедри.
Левандовський також працював у Академії офіцерів ракетних та артилерійських військ у Торуні у 1980—1987 рр.
Творчість ред.
- Bohdan Baranowski, Władysław Lewandowski, Nietolerancja i zabobon w Polsce w wieku XVII i XVIII, wyd. Książka i Wiedza (wyd. I — 1950[2], wyd. II — 1987).
Примітки ред.
- ↑ Czech National Authority Database
- ↑ Nietolerancja i zabobon w Polsce w wieku XVII i XVIII [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.]. catalog.hathitrust.org
Джерела ред.
- Kalembka, Sławomir (2006). Pracownicy nauki i dydaktyki Uniwersytetu Mikołaja Kopernika 1945-2004. Materiały do biografii. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika. с. 420. ISBN 83-231-1988-0.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |