Відкрити головне меню

Вишневецький Іван Михайлович гербу Корибут (14901543) — литовсько-руський (український) магнат. Батько Дмитра-Байди Вишневецького.

Іван Вишневецький
Ivan Višniaviecki. Іван Вішнявецкі.jpg
Народився 30 листопада 1490
Вишнівець, Волинське воєводство
Помер 1542
Вишнівець, Волинське воєводство
Поховання Києво-Печерська лавра
Підданство Велике князівство Литовське, Руське та Жемайтійське
Знання мов російська
Титул князь
Посада Q65117041?, Q65242439?, Q65330588?, Q66201038? і Q26713572?
Конфесія православ'я
Рід Вишневецькі
Батько Михайло Вишневецький
Мати Q64026353?
Брати, сестри  • Федько Вишневецький, Федір Вишневецький і Олександр Вишневецький
У шлюбі з Анастасія Олізарович
Марія Магдалена Бранкович
Діти Дмитро «Байда», Андрій, Костянтин, Сигізмунд, Катерина
Герб

РодовідРедагувати

ЖиттєписРедагувати

Син князя Михайла Васильовича Вишневецького (14751512). Здобув класичну освіту. Отримав військовий досвід під орудою батька. Разом з батьком Михайлом і братом Олександром 1512 розбив кримськотатарську орду під Лопушним.

Активно розширював свої володіння, здебільшого на Волині та Білорусі. Процес припав на період між 1511 та 1532 (отримував у вигляді надань, найперше — від короля Сигізмунда I Старого), захоплював силою, купував.

З 1533 року був старостою єйшиським і воронянським, у 15361543 — старостою Чечерським[1], з 1541 року — канівським та черкаським, з 1556-го — пропойським (того року згаданий також старостою чечерським). Земський «попис» зобов'язував його виставляти 14 озброєних вершників.

Брав участь у Стародубській війні. У 1534 році разом з володимирським старостою Федором Сангушко сплюндрував Смоленську землю, завдавши значної шкоди московитам. після цього рушив до Могиьова, де з'єднав з великим гетьманом литовським Юрієм Радзивіллом. Після укладення миру 1536 року повернувся до своїх володінь.

Після смерти Костянтина Острозького став одним з організаторів оборони Волині від нападів татар. Зокрема, з цією метою очолював мобілізацію шляхти 1534, 1538 та 1540.

Після смерті у 1543 році похований у Києво-Печерській лаврі.

МеценатствоРедагувати

Фінансував діяльність декількох Київських святинь, серед яких Михайлівський собор та Києво-Печерська Лавра. Також відомий тим, що фундував Вознесенську замкову церкву (1530 рік), яка, хоча й невелика, проте відома своє акустикою та двома старовинними іконами Прeсвятої Богородиці, що були виконані у староруському (староукраїнському) та візантійському стилях.

РодинаРедагувати

Перша дружина — Анастасія Олізарович (Олізарій) — донька Семена Олізаровича з роду київських бояр, вдова князя Івана Сангушка-Ковельського. Діти:

Друга дружина — Марія Магдалена Бранкович, донька Йована Бранковича, нащадка албанських, сербських князів.[2]

Діти:

ПриміткиРедагувати

  1. str. 358, Tom XV cz.1 (Czeczersk) «SLOWNIK GEOGRAFICZNY» KROLESTWA POLSKIEGO I innich KRAJOW SLOWIANSKICH, WARSZAWA, 1880—1914 (пол.)
  2. The Brankovici (англ.)
  3. Książęta Wisniowieccy (01) Архівовано 9 травень 2017 у Wayback Machine. пол.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати