Вичівка
Ви́чівка — село у Вараському районі Рівненської області, підпорядковується Зарічненській громаді. Відстань до центру громади становить понад 60 км і проходить автошляхом Т 1805. Село Вичівка вперше згадується в документальних матеріалах в 1553 році. Поблизу села розташований пункт контролю на кордоні з Білоруссю Вичівка — Ласицьк.
| село Вичівка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Рівненська область |
| Район | Вараський район |
| Громада | Зарічненська селищна громада |
| Облікова картка | Вичівка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1553 |
| Населення | 1448 |
| Площа | 1,39664 км² |
| Густота населення | 1036,7 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 34050 |
| Телефонний код | +380 3632 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°49′03″ пн. ш. 26°17′30″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
151 м |
| Відстань до обласного центру |
165 км |
| Відстань до районного центру |
15.6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 34050, Рівненська обл., Вараський р-н, с. Вичівка, вул. Центральна, 1 |
| Сільський голова | Терлецький Анатолій Васильович |
| Карта | |
  Вичівка | |
 Вичівка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Походження назви села ред.
Існує дві основні версії виникнення назви села Вичівка, або в іншому варіанті Витчівка. Перша з них ґрунтується на слові виткати. Старі люди розповідають, що колись саме втікачі від татар принесли з собою вміння ткати полотно з конопель на ткацькому верстаті, а так як у навколишніх поселеннях цього не робили, то й прозвали село Вичівка. Друга версія походження назви села випливає із слова вичавлювати, вичавки. Можливо, звідси й назва — Вичівка.
Історичний хронограф: 120 років тому ред.
Вичівка — село над річкою Стубла, правою притокою Прип'яті, пінського повіту, в 3 окрузі поліційному, гміна Рачиск (Радчиск). Село має 86 дворів, 804 мешканці, церква св. Михайла, фундація Адама Скірмунта з 1837 р., має з давніх записів 2 ½ волок землі, близько 900 парафіян, філія в Бронниці. Власність Скірмунтів 26252 десятин. Місцевість низинна, багата на луги, рибу, у лісах дуби. Колись Вичівка була королівською, тримала її разом з іншим добром і селами королева Бона. Згадка про Вичівку в 1553 році знаходиться в «Огляді пущ» (ст. 88) і в Пєсцевій пінській книзі (ст. 215, 270, 271, 273). Казимир в своїй «екскурсії» згадував Вичівку як місце, де проводилась торгівля горшковими виробами.
Історія ред.
Село Вичівка вперше згадується в документальних матеріалах в 1553 році.
В XIII ст. поселення, які були в Зарічненському районі, відносились до Галицько-Волинської держави. Але наприкінці XIII — на початку XIV ст. переходять під владу Литовської держави, де й перебувають до середини XVI ст. Після Люблінської унії 1569 року село Вичівка переходить під владу Польщі.
Польські королі вважали українські землі власністю своєї держави і роздавали грамоти на володіння цими землями своїм феодалам з правом експлуатації селян, які проживали на цих землях. Село попало у власність польського пана, який поселився в Пінську і володів землями всього повіту.
Після поділів Польщі село Вичівка відійшло до Росії, саме до Пінського повіту Мінської губернії. Це сталося 1795 р. Вже в цей час село належало поміщикам Скірмунтам, про що свідчить архівний матеріал. Так, у Центральному Державному Історичному Архіві Білорусі міста Мінськ є інвентар поміщицького володіння села Вичівка за 1845 р., що належало Генріху Скірмунту.
Як свідчать матеріали Мінської духовної консисторії, в 1837 році була споруджена в Вичівці Михайлівська церква.
Село Вичівка в цей час було центром Вишівської волості. Життя частини людей було злиденним.
Якийсь Родзянко подарував Вишівський маєток своєму зятю — греку за походженням, Папанасофуло, який був губернатором у Бресті наприкінці XIX ст. Син Папанасофуло працював адвокатом у Пінську.
Папанасофуло вирішив продати свої землі у Вичівці та Олександрово. Покупців було декілька, у тому числі і син Скірмунта, колишнього пана, але він вирішив продати землі громаді села Вичівка, про що нотаріусом у Бресті були оформлені документи — купча на землю. А на пам'ять про себе Папанасофуло побудував у селі каплицю та поставив перед церквою ікону з зображенням святого Іллі. Каплицю зруйнували більшовики в період повоєнної антирелігійної кампанії — в 60-ті роки XX ст.
Ікону ще раніше перенесли в церкву, де вона стоїть і понині. На початку XX ст. у Вичівці крім школи існувала і духовна семінарія, де готували священників та вчителів початкових шкіл (приміщення було розбите під час I світової війни). Протягом усього періоду I світової війни (1914—1918 рр.) на навколишній території тривали жорстокі кровопролитні бої. Через Вичівку дуже часто проходили військові.
У 1918—1920 роках влада змінювалась кілька разів.
На фронтах Другої Світової Війни і в партизанських загонах перебувало 282 жителів, з них нагороджено 169 чоловік, 198 жителів села загинули під час війни. 8 березня 1944 року Вичівка була зайнята 212 стрілецькою дивізією РСЧА. В грудні 1966 року було відновлено Зарічненський район і до 2020 року Вичівка належала до Зарічненського району.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1616 осіб, з яких 744 чоловіки та 872 жінки.[1]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 1496 осіб.[2]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:
| Мова | Кількість осіб | Відсоток |
|---|---|---|
| українська
|
1 504 | 99.4 |
 білоруська
|
5 | 0.3 |
 російська
|
4 | 0.3 |
Освіта ред.
В 1921 р. після семирічної перерви знову була відкрита школа. Хоч і польська, Але в ній навчали грамоти сільських дітей. Першим вчителем був горбачовський, потім його перевели в Іванчиці, Квятковський був директором школи, за Польщі працювали вчителями Гердусь Юзеф та його дружина Надія Борисівна. В 1937 р. побудований костел, у приміщенні якого знаходиться теперішній клуб. В 1939 році вперше в історії села почала працювати 7-річна школа з українською мовою навчання. Зі сходу України були присланя нові вчителі — Кислинська Надія Денисівна та Білоконь Галина Євгеніївна, яка стала директором школи. Обоє вони з Черкаської області. Школа працювала і з приходом німців до зими.
Сучасний стан ред.
В селі Вичівка є загальноосвітня школа I—III ст., культурно-дозвільний комплекс, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, лісництво, аптека, амбулаторія сімейного лікаря та магазини. Неподалік від села розташований Ви́чівський зака́зник — ботанічний заказник Ви́чівський зака́зник — ботанічний заказник [Архівовано 20 лютого 2017 у Wayback Machine.] загальнодержавного значення. Площа 2762 га, створений у 1981 р. Перебуває у віданні Зарічненського лісгоспзагу. Охороняється рідкісне перехідне сфагнове болото зі цінними ягідниками журавлини, чорниці, брусниці. Населення станом на 1 січня 2007 року становить 1448 чоловік. Сільраді підпорядковані села Бродниця й Бутове.
У Вичівці є школа І-ІІІ ступенів, сільський клуб, бібліотека, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, будинок престарілих, лікарська амбулаторія, аптека. Неподалік від села розташований Вичівський ботанічний заказник.
Храм ред.
Свято-Миколаївська церква «Архистратига Михаїла» в с. Вичівка (1834 рік)
Відомі люди ред.
- Войтович Василь Васильович (1971—2022) — штаб-сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Мисюра Максим Йосипович — український радянський діяч, командир партизанського загону імені Ворошилова, голова виконавчого комітету Дубровицької міської ради депутатів трудящих Рівненської області. Депутат Верховної Ради УРСР 2-3-го скликань.
- Моторко Ігор Валерійович (1985—2022) — старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Ветерани Німецько-радянської війни ред.
- Драка Петро Микитович (1915—1995 рр)
- Дричко Петро Миколайович (1925—2000 рр)
- Музичко Василь Ісакович (1911—1997 рр)
- Музичко Микола Семенович (1924—1996 рр)
Примітки ред.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література ред.
- Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984—1986.