Висоцький Євген Васильович

Євген Васильович Висоцький (нар. 4 квітня 1947(19470404), місто Бельов, тепер Тульської області, Російська Федерація — 5 травня 2011, Москва, Російська Федерація) — радянський військовий діяч, генерал-полковник (1993). Герой Радянського Союзу (20.09.1982). Депутат Верховної Ради УРСР 11-го скликання.

Висоцький Євген Васильович
Народився 4 квітня 1947(1947-04-04)
Бєльов, Тульська область, РРФСР, СРСР
Помер 5 травня 2011(2011-05-05) (64 роки)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Країна  Росія
Національність росіянин
Діяльність державний діяч
Alma mater Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Знання мов російська
Учасник Війна в Афганістані 1979—1989
Військове звання генерал-полковник
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу
орден Леніна орден Червоної Зірки орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» II ступеня Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ступеня медаль «За відзнаку у військовій службі» Медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «50 років Збройних Сил СРСР» ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» медаль «За бездоганну службу» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня Орден «Зірка» (Афганістан) Нагрудний знак «Воїну-інтернаціоналісту»

Біографія ред.

Народився в родині військовослужбовця. Дитячі і юнацькі роки провів у містах Ташкенті і Душанбе, а в 1963 році переїхав з родиною до міста Термеза Узбецької РСР, де в 1965 році закінчив середню школу.

З 1965 по 1966 рік працював помічником геодезиста будівельного тресту № 11 міста Термеза.

У Радянській армії з 1966 року.

Член КПРС з 1970 року.

У 1970 році закінчив Ташкентське вище танкове командне училище.

З 1970 року служив командиром взводу плаваючих танків, командиром роти бронетанкових розвідувально-дозорних машин та командиром розвідувальної роти окремого розвідувального батальйону танкової дивізії, а в 1974—1975 роках — начальником штабу танкового батальйону танкового полку. Служив у Південній групі військ і Туркестанському військовому окрузі.

У 1978 році закінчив Військову академію імені Фрунзе.

У грудні 1979 — грудні 1980 року — заступник командира 70-ї окремої гвардійської Червонопрапорної мотострілецької бригади (місто Кандагар, Афганістан).

У грудні 1980 — 1982 року — командир 180-го Червонопрапорного мотострілецького полку 108-ї Невельської Червонопрапорної мотострілецької дивізії (місто Кабул, Афганістан).

У 1982—1986 роках — командир мотострілецького полку, начальник штабу мотострілецької дивізії, командир мотострілецької дивізії Червонопрапорного Одеського військового округу.

У 1988 році закінчив Військову академію Генерального штабу Збройних Сил СРСР імені Ворошилова.

У 1988—1989 роках — начальник штабу загальновійськової армії.

У серпні 1989 — вересні 1991 року — командувач 35-ї загальновійськової армії Червонопрапорного Далекосхідного військового округу.

У вересні 1991 — серпні 1992 року — 1-й заступник командувача військ Забайкальського військового округу.

У серпні 1992 — липні 1994 року — начальник Головного управління підготовки і розподілу кадрів Міністерства оборони Російської Федерації — заступник міністра оборони Російської Федерації. У липні 1994 — вересні 1996 року — начальник Головного управління кадрів Міністерства оборони Російської Федерації — заступник міністра оборони Російської Федерації.

У 1996—1997 роках — генерал-інспектор Головної військової інспекції Міністерства оборони Російської Федерації.

З 1997 року — у запасі. Проживав у Москві, похований на Троєкурівському цвинтарі.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 11-е скликання — 1985 р.

Посилання ред.