Відкрити головне меню

Висота́ зву́ку — суб'єктивна оцінка якості звуку. Залежить, головним чином, від частоти звукових коливань. Чим більше частота коливань, тим вище звук. Для звуків з неперіодичними коливаннями (шумів) визначення висоти звуку ускладнено.

У музичній практиці розрізняють звуки з визначеною висотою та невизначеною висотою (див. також звук музичний). Висота звуку визначається частотою коливань основного тону (незалежно від амплітуди коливань складових) і фіксується як нота. Звуковисотна шкала поділяється на октави, октава поділяється на 12 півтонів. Звуковисотна шкала є логарифмічною — звуки, що відстоять один від одного на октаву зв'язані співвідношенням 1 : 2, звуки, що відстоять на півтону в темперованому строї зв'язані співвідношенням 1 : , тому арифметична різниця частот коливань сусідніх нот буде меншою в низькому регістрі й більшою у високому регістрі.

Ноти і частота коливаньРедагувати

Нижче подано таблицю відповідності музичних звуків частоті коливань їх основних тонів згідно зі стандартом А = 440 Гц.


Субконтроктава

—————————————

Контроктава

—————————————

Велика октава

—————————————

Мала октава


—————————————

Перша октава

—————————————

Друга октава


—————————————

Третя октава

—————————————

Четверта октава

—————————————
П'ята октава

Стандарти звуковисотної настройкиРедагувати

Див. також: Камертон

В музичній практиці для настройки музичних інструментів використовується камертон. Як правило використовуються камертони, що настроюють на звук «ля» першої октави, якій в сучасній музичній практиці відповідає частоті коливань основного тону 440 гц. Цей стандарт іноді позначається як «A440». Проте в історії музики цей стандарт коливався в значних межах. Наприклад, камертони, якими користувався Гендель, датовані 1740 роком, настроювались як A =   422.5 Hz, а пізніше, в 1780, як A =   409 Hz,, майже півтоном нижче.[1]. Деякі сучасні колективи використовують дещо інші стандарти звуковисотності, наприклад Нью-Йоркський філармонічний оркестр та Бостонський симфонічний оркестр використовують A = 442 Hz.[2]

Існують також транспонуючі інструменти, партії яких пишуться вище або нижче від їх реального звучання на певний інтервал. Наприклад, кларнет або труба, нота, позначена в нотах як «до», звучатиме як «сі-бемоль», тобто на тон нижче.

Діапазони музичних інструментів та голосівРедагувати

В музичній практиці кожен інструмент, а також голос вокаліста характеризується діапазоном, що визначається нижньою і верхньою доступною для виконання нотою. Діапазони найпоширеніших музичних інструментів і академічних голосів можна представити такою таблицею:


Middle CMiddle Cгонгоркестрові дзвонитубодзвіночкивібрафончелестакроталіксилофонмаримбалитавриУдарні інструментитруба-піколотруба (музичний інструмент)корнетвалторнатромбонтубамідні духовіОрган (музичний інструмент)блок-флейтафлейта-піколопоперечна флейтаальтова флейтабасова флейтафлейтагубна гармошкаакордеонязичково-клавішнісаксофон-сопраніносаксофон-сопраносаксофон-альтсаксофон-тенорсаксофон-баритонсаксофон-бассаксофон-контрабассаксофоникларнет-піколокларнетбасетгорнбас-кларнетгобойанглійський ріжокфаготконтрафаготдерев'яні духовіцимбалифортепіаноstruckбанджомандолінагітарабас-гітараклавесинарфащипкові музичні інструментискрипкаальтвіолончельконтрабассмичковіхордофонисопраномецо-сопраноальттенорбаритонбасголос людини 

ЛітератураРедагувати

  • Шип С. В. Музична форма від звуку до стилю [Текст] : навч. посіб. / С.В. Шип. - К. : Заповіт, 1998. - 368 с. - ISBN 966-7272-21-4 : Б. ц.
  • Алдошина И., Приттс Р. Музыкальная акустика. Учебник. — СПб.: Композитор, 2006. — 720 с., ил. ISBN 5-7379-0298-6

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. ARIA for ACID Pro v1.0 (software). Sony (ACID Pro), Garritan (ARIA). 2008. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2012-03-09. «Soft Synth Properties... About...» 
  2. Franz Nistl, Table of orchestra tunes