Висока класика

Висока класика — період давньогрецької культури, давньогрецького мистецтва зокрема, наприкінці 5 століття до н. е.

Портик Каріатид Ерехтейону, Афінський акрополь — пам'ятка доби високої класики

Характеристика

Провідна роль у розквіті культури високої класики належала Стародавнім Афінам, які переживали в цей час період розквіту, відомий в історіографії як золоте століття Перикла і пов'язаний з піднесенням міста після славетних перемог у греко-перських війнах.

Висока класика представлена жанрами трагедії (Есхіл, Софокл, Евріпід) і комедії (Арістофан), а також нелітературною прозою (історіографія — Геродот, Фукідід, Ксенофонт; філософія — Геракліт, Демокрит, Сократ, Платон, Аристотель; красномовство — Демосфен, Лісій, Ісократ). Класичні твори грецької літератури створені на аттичному діалекті.

Наприкінці періоду близько 430—410 років до н. е. на противагу суворому стилю ранньої класики зародився, так званий, розкішний стиль.

Див. також

• Золоте століття Перикла
• Класична Греція

Посилання

• Искусство высокой классики//Ю. Колпинский. Искусство Древней Греции [Архівовано 15 липня 2010 у Wayback Machine.]
• Лосев А.Ф. История античной эстетики. Высокая классика. [Архівовано 24 листопада 2010 у Wayback Machine.]
• Древнегреческое искусство — Высокая классика