Відкрити головне меню

Висачківський соляний купол

(Перенаправлено з Висачківський горб)

Виса́чківський [Ісачківський] горб (інші назви — Висачківська дайка, Висачківський соляний купол) — геологічна пам'ятка природи місцевого значення. Розташований між селами Висачки (інакше — Ісачки), Тишки та Кузубівка Лубенського району Полтавської області.

Висачківський горб

Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Україна Україна
Полтавська область,
Лубенський район,
між селами Висачки, Тишки та Кузубівка
Система Полтавська рівнина
Тип геологічна пам'ятка природи України
Висота 146 м
Висота відносна 56 м
Маршрут зі сіл Висачки або Тишки

Площа пам'ятки природи 22,9 га. Статус — з 1969 року. Перебуває у підпорядкуванні Вовчицької сільської ради.

Горб являє собою препарований водною і давньольодовиковою ерозією вододільний останець овальної форми серед терасових низовин межиріччя Сули й Удаю. Перекритий лісоподібними суглинками, на північно-східних схилах — мореною. Абсолютна висота вищої з двох вершин горба — 146 м (відносна — 56 м). Горб простягається з північного заходу на південний схід на 3,7 км. Ширина — до 1,6 км.

Південний схил горба крутий, густо розчленований ярами (лісонасадження тут чергуються зі степовими ділянками). Верхня частина і пологі схили горба розорані.

Пам'ятка є яскравим прикладом прояву в рельєфі локального неотектонічного підняття — так званої «соляної тектоніки» (видавлювання з надр масивів кам'яної солі як пластичної гірської породи крізь товщі твердіших гірських порід, що залягають над нею). Шток девонської кам'яної солі залягає на глибині від 40 м. По периферії підняття соляний шток оточений винесеними з глибини 4—5 км до земної поверхні брилами магматичних гірських порід — діабазів. Тут у кар'єрі (в південно-західній частині горба) проводився видобуток діабазів для потреб дорожнього будівництва. Тепер на місці кар'єра — озеро.

Висачківський горб — давній об'єкт зацікавлення геологів і природознавців.

ДжерелаРедагувати

  • Географічна енциклопедія України : у 3 т. / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К. : «Українська Радянська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
  • Армашевский П. О геологическом строении с. Исачек Полтавской губернии // Записки Киевского общества естествоиспытателей. — 1883. — т. Х. — Вып. 1.
  • Волков Н. Г. Локальные морфоструктуры Днепровско-Донецкой впадины. — К.: Наукова думка, 1977.
  • Дмитриев Н. И. К морфогенезу Исачковского холма // Известия географического общества. — 1935. — т.67. — Вып. 1. — С. 3 — 20.
  • Куцыба А. М. Материалы по геологии Исачковского соляного купола // Труды нефтяной конференции 1938 г. — Известия АН УССР, 1939.
  • Феофилактов К. М. О построении Исачковского бугра // Труды Санкт-Петербургского общества естествоиспытателей. — 1876. — Т. VII.