Виро
Виро, також вируська мова або вируський говір (виро võro kiil, ест. võru keel) — один із говорів південноестонської мови або південний говір естонської мови.
| Виро | |
|---|---|
| võro kiil | |
| Поширена в | Естонія |
| Регіон | Південна Естонія |
| Носії | 70 000 |
| Писемність | латинське письмо |
| Класифікація | |
| Офіційний статус | |
| Регулює | Вируський інститут (напівофіційно) |
| Коди мови | |
| ISO 639-2 | fiu |
| ISO 639-3 | vro |
Належить до балтійсько-фінської групи фінно-угорських мов, а носіями є близько 70 тис. осіб, переважно в південно-східній частині Естонії, у повітах Пилва та Вирумаа.
Щодо статусу як мови або говору академічного консенсусу не існує, адже деякі мовознавці вважають її говором естонської мови,[1][2][3] тоді як інші науковці вважають її окремою балтійсько-фінською мовою.[4][5]
СтановищеРедагувати
В останні роки розвивається власний літературний стандарт і робляться спроби надати йому статус регіональної мови Естонії. Збереженням та розвитком займається Вируський інститут[6], що був заснований 1995 року за розпорядженням естонського уряду.
На сьогоднішній день виро використовують у працях деяких естонських сценаристів, поетів і письменників. Виро викладають раз на тиждень у 26 школах. Двічі на місяць виходить газета «Ума лехт» (виро Uma Leht). У 1970-1980-і роки в естономовних збірниках опубліковано частину віршів естонського поета Пауля Гаваокса, написаних виро.
Відмінності від естонської мовиРедагувати
Зі структурного погляду відмінності між виро та іншими естонськими діалектами не настільки суттєві[джерело?], щоб ускладнювати взаєморозуміння і це свідчить не на користь статусу окремої мови для виро[джерело?].
Хоча виро, зважаючи на географічне положення, найвіддаленіший діалект від літературної естонської мови, в діалекті виро, як і в багатьох інших фінно-угорських мовах, є сингармонія голосних, котра відсутня в класичній естонській мові.
ПисемністьРедагувати
Як і в естонській мові, для виро використовують писемність на латинській основі.
Відмінності полягають у такому:
- q означає горлову змичку;
- y означає високий звук и, ближчий до i, що відрізняє його від õ (и), що присутній також і в літературній естонській мові;
- м'якість приголосних позначають або акутом над буквою, або апострофом після неї.
Приклад текстуРедагувати
Параграф № 1 Загальної декларації людських прав діалектом виро: Kõik inemiseq sünnüseq avvo ja õiguisi poolõst ütesugumaidsis. Näile om annõt mudsu ja süämetunnistus ja nä piät ütstõõsõga vele muudu läbi käümä. Те саме літературною естонською мовою: Kõik inimesed sünnivad vabadena ja võrdsetena oma väärikuselt ja õigustelt. Neile on antud mõistus ja südametunnistus ja nende suhtumist üksteisesse peab kandma vendluse vaim.
Вікіпедія ВироРедагувати
Розділ Вікіпедії мовою виро створено в червні 2005 року [1].
На серпень 2010 року Вікіпедія мовою виро мала 4392 статей — 124 місце, зареєстровано 2595 користувачів, троє з них мали статус адміністратора.
ПосиланняРедагувати
- Вироський інститут [Архівовано 7 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Виросько-естонський словник [Архівовано 5 січня 2006 у Wayback Machine.]
- multikaq Lastekas: онлайн-колекція мультфільмів на діалекті виро — є версії тих же мультфільмів естонською та англійською [Архівовано 8 січня 2014 у Wayback Machine.]
- Головна сторінка вироської Вікіпедії
- ↑ Grünthal, Riho; Anneli Sarhimaa (2004). Itämerensuomalaiset kielet ja niiden päämurteet. Helsinki: Finno-Ugrian Society.
- ↑ Sammallahti, Pekka (1977). Suomalaisten esihistorian kysymyksiä. Virittäjä: 119–136.
- ↑ Laakso, Johanna (2014). The Finnic Languages. У Dahl, Östen; Koptjevskaja-Tamm, Maria. The Circum-Baltic Languages: Typology and Contact. Amsterdam: John Benjamins Publishing Company.
- ↑ Pajusalu, Karl (2009). The reforming of the Southern Finnic language area (pdf). Mémoires de la Société Finno-Ougrienne 258: 95–107. ISSN 0355-0230. Процитовано 17 жовтня 2015.
- ↑ Kallio, Petri (2007). Kantasuomen konsonanttihistoriaa (PDF). Mémoires de la Société Finno-Ougrienne (фін.) 253: 229–250. ISSN 0355-0230. Процитовано 24 квітня 2021.
- ↑ Võru Instituut. Võru Instituut. Процитовано 30 травня 2023.