Виноробство в Україні

Келих червоного вина
Колекція старовинних вин. Виноробний комбінат «Масандра».
Бочки для зберігання вина в тунелях заводу. Виноробний комбінат «Масандра»

Виноробство в Україні — добре розвинена галузь промисловості з давніми традиціями. Кілька марок вин з України експортується в сусідні країни, Європейський Союз та Північну Америку.

ІсторіяРедагувати

Крим. Давні грекиРедагувати

Історія розвитку культури виноробства на території України простежується з IV столітті до Р.Хр. На південному березі Криму археологами знайдені амфори та виноробні преси. Греки, які заснували свої колонії у Криму, в регіоні Дону, Дніпра, Бугу, Дністра та Дунаю, завозили сюди свої сорти винограду, вирощували його і займалися виноробством. Звідси виноградарство розповсюдилося на інші райони України та Молдови, які мають сприятливі умови для культивування винограду. Знайдені обладнання та резервуари, що свідчать про інтенсивний розвиток цих культур і технологій у Херсонесі, Пантикапеї, Тиритапі, а також в Ольвії, на березі Бурського лиману та в інших містах півдня України.

Середньовіччя. МонастиріРедагувати

Історичні відомості підтверджують, що до XI—XII ст. н. е. виноградарство та виноробство розвивалося й на території північної України, де велика частина виноградників належала монастирям, особливо Києво-Печерському монастирю.

Крим. 18—19 століттяРедагувати

В 1783 році імператриця Катерина II приєднала Крим до Російської імперії. Російський аристократ, губернатор Бессарабії та Новоросії, граф Михайло Воронцов в 1829 році заклав поблизу Ялти нові виноградні плантації та заснував виноробне господарство. Тамож в 1828 році він заснував дослідно-виробний завод Магарач. Відомі нині у світі кримські ігристі вина тут започаткував князь Лев Голіцин, котрий після Кримської війни (1854—1856) на хуторі Новий Світ коло Ялти вперше виробив російське «шампанське» та пізніше заснував для царя Миколи II нині ставши державним виноробне господарство «Масандра».

Розвиток промислового виноробстваРедагувати

У XIX ст. виноградно-виноробна промисловість у сучасних кордонах України не була розвинена, але вже на початку XX ст. почалося значне піднесення виноградарства та виноробства, освоєння нових земель під виноградники. В Ялтинському районі наприкінці XIX ст. було засноване промислове виноробне господарство «Масандра» з винзаводом і підвалами, яке потім перейшло до Удільного відомства.

Великий внесок у розвиток галузі зробив основоположник вітчизняного виноробства князь Л. С. Голіцин, який у своєму маєтку «Новий Світ» біля Судака освоїв виробництво шампанського класичним пляшковим способом.

УРСРРедагувати

За площами виноградників 250.000 гектарів[джерело?] Україна посідала в колишньому СРСР перше місце, а за виробництвом вина — друге місце. Споживання вина виноградного на душу населення в Україні на рік становило у 1980 р. — 16,9 л./чол., у 1997 р. — 1 л/чол[джерело?]. За останні 20 років площі виноградників в Україні знизилися в 1,6 раза, випуск виноградного вина — у 5,6 раза, споживання вина на душу населення — у 16 разів[джерело?]. В Україні найбільші площі виноградних насаджень були у 1971 р. (188 тис. гектарів) За цим показником Україна посідала четверте місце серед колишніх радянських республік. Площі виноградників з 1971 р. скоротилися на 50 %[джерело?]. Умовно цей період можна розділити на три етапи:

  • переведення виноградників на щеплену культуру (1971—1984)
  • період антиалкогольної кампанії (1985—1988)
  • період перебудови (1988—1991).

Найбільших збитків виноробній галузі України завдала так звана «антиалкогольна кампанія», під час якої було знищено 80000 га виноградників.

До початку 1990-х р. виноробство України було одним зі значних джерел поповнення бюджету держави. На різноманітних міжнародних конкурсах вин, «коньяків» і «шампанського», марочна продукція СРСР незмінно завойовувала кубки Гран-прі, золоті та срібні медалі.

Період незалежностіРедагувати

Різке падіння доходів населення знизило попит на винопродукцію, що не є предметом першої необхідності. Обсяги виробництва виноградного вина у 1998 р. скоротилися порівняно з 1990 р. на 73 %[джерело?]. Виноградарство та виноробство України було тісно пов'язане з іншими республіками Радянського Союзу. Так, виноробне устаткування виготовлялося та поставлялося в Україну з Грузії, Росії, Молдови. Вивіз українського вина проводився значною мірою до Росії. З розпадом СРСР ці зв'язки були порушені і всі питання виноробного виробництва Україна тепер вирішує самостійно.

Стан виноробства в УкраїніРедагувати

В Україні виноробні культури займають 120000 гектарів[коли?], щорічна продукція дорівнює близько 1,2 гектолітрів вина (2004). Останнім часом в Україні збільшується попит на винну продукцію, ринок вина стає дедалі насиченішим, збільшується потреба у спеціалістах виноградно-виноробних спеціальностей. Відкриваються курси сомельє[де?], на яких можна дізнатися багато цікавого про походження, склад та властивості вина, основні правила дегустації вин, яке вино до чого подавати та багато іншого.

Виноробні регіониРедагувати

Основні сорти виноградуРедагувати

Найбільш поширені сорти винограду: Ркацителі, Аліготе, Каберне-Совіньйон, Сапераві, Рислінг, Совіньйон-Верт, Ґевюрцтрамінер, Піно Грі і Серсіал Фетяска. Крім того, існує близько 30 нових сортів, створених інститутом Магарач (наприклад, Голубок, Кармрают, Бастардо Магарача, Рубіновий Магарач, Олімпійський, Подарунок Магарача, Сапераві Північний і Степняк), багатьох місцевих сортів винограду (наприклад, Джеват Кара, Кефесія, Кокосове біле, Сари-Панди і Солдайя) і близько 15 % від фактичного обсягу виробництва столового винограду. Знаменитий кримський Піно Блан з річним виробництвом близько 50 млн пляшок вініфікують в основному з Піно Блан, Рислінг, Аліготе і Фетяска, найбільший ігристі винні льохи знаходяться в столиці, Києві та Одесі, Судаку, Севастополі та Харкові. Відомі бренди вина включають Алушта (червоне), Наддніпрянське (біле), Сонячна Долина (біле), Троянда Закарпаття (біле) і Чорний Доктор (червоне). Найкращі вина з державного Масандрівський винзаводу, як і під час царювання останнього російського царя Миколи II, традиційно робляться під портвейн, херес та мадеру.

В Закарпатті на приватних ділянках, в селах і містах традиційно культивуються різновиди сорту Ізабела, об'ємами до декількох сотень літрів на господарство.

У Одеській області культивують автохтонний український сорт Тельті курук з якого на підприємстві Шабо виробляють високоякісне біле сухе вино, а також виноматеріал для ігристих вин[1].

Найбільші виробникиРедагувати

Ліцензія на оптову торгівлюРедагувати

У жовтні 2016 року Верховна Рада скасувала ліцензію на оптову торгівлю вином, виготовленим з власної сировини. Раніше вона обходилася виноробам у 500 тисяч гривень на рік і була фактично непідйомною для дрібних виноробів. Для порівняння: доля цієї ліцензії в собівартості однієї пляшки вина миколаївського заводу «Коблево» у 2013 році складала 30 копійок, а невеликого підприємства «Зелений гай» тієї ж області — 24,9 гривні[2].

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Тельті курук(рос.)
  2. Виноробам дали зелене світло. Дирижабль. 23.10.2016. Архів оригіналу за 05.11.2016. Процитовано 3.11.2016. 

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Античные винодельни на Тиритакском городище в Керчи. Опыт доисследования археологических объектов и предложения по музеефикациии / Н. П. Андрущенко ; [отв. ред. А. А. Пучков] ; Центр ист.-градостроит. исслед. – Киев : ЦИГС, 2010. – 52 с. : ил. – Библиогр.: с. 50 (15 назв).
  • Античные винодельни Ольвии. Опыт доисследования археологических объектов / Н. П. Андрущенко ; [отв. ред. А. А. Пучков] ; Центр. ист.-градостроит. исслед. – Киев : ЦИГС, 2010. – 54 с. : ил. – Библиогр.: с. 51-52 (19 назв).