Відкрити головне меню

Винова краля

повість Олександра Пушкіна

«Винова краля», варіант перекладу «Пікова дама» (рос. Пиковая дама) — повість Олександра Сергійовича Пушкіна з містичними елементами, що послужила джерелом фабули однойменної опери П. І. Чайковського. У жанровому відношенні повість примикає до таких (незакінчених) задумів Пушкіна, як «Єгипетські ночі», «Усамотнений будиночок на Василівському» і знаменитий уривок «Гості з'їжджались на дачу…». Повість неодноразово екранізована.

«Винова краля»
Pushkin-A.S.-Pikovaya-dama.-Reprint-pervogo-izdaniya-1834-g..jpeg
Сторінка першого видання «Винової кралі» 1834 року
Автор О. С. Пушкін
Назва мовою оригіналу Пиковая дама
Мова російська
Жанр оповідання, повість і роман
Видано 1834

СюжетРедагувати

Сюжет повісті обіграє улюблену Пушкіним (як і іншими романтиками) тему непередбачуваної долі, фортуни, року. Молодий військовий інженер німець Германн веде скромне життя і збирає стан, він навіть не бере в руки карт і обмежується лише спостереженням за грою. Його приятель Томський розповідає історію про те, як його бабуся-графиня, будучи в Парижі, програла велику суму в карти. Вона спробувала взяти в борг у графа Сен-Жермена, але замість грошей той розкрив їй секрет трьох виграшних карт. Графиня, завдяки секрету, повністю відігралася.

Германн, спокусивши її вихованку, Лізу, проникає в спальню до графині, благаннями і погрозами намагаючись вивідати заповітну таємницю. Побачивши Германна, озброєного пістолетом (який, як з'ясувалося згодом, виявився незарядженим), графиня помирає від серцевого нападу. На похороні Германну ввижається, що покійна графиня відкриває очі і кидає на нього погляд. Ввечері її привид являється Германну і каже, що три карти («трійка, сімка, туз») принесуть йому виграш, але він не повинен ставити більше однієї картки на добу. Друга умова — він повинен одружитися на Лізі. Останню умову Германн згодом не виконав. Три карти стають для Германна нав'язливою ідеєю:

…Побачивши молоду дівчину, він говорив: «Як вона струнка!.. Справжня трійка червона». У нього запитували: котра година, він відповідав: — без п'яти хвилин сімка. — Всякий пузатий чоловік нагадував йому туза. Трійка, сімка, туз — переслідували його уві сні, приймаючи всі можливі види: трійка цвіла перед ним в образі пишного грандифлора, сімка представлялася готичними воротами, туз величезним павуком. Всі думки його злилися в одну, — скористатися таємницею, яка дорого йому коштувала…

До Петербурга приїжджає знаменитий картяр мільйонер Чекалинский. Германн ставить весь свій капітал (47 тисяч рублів) на трійку, виграє і подвоює його. На наступний день він ставить всі свої гроші (94 тисячі рублів) на сімку, виграє і знову подвоює капітал. На третій день Германн ставить гроші (188 тисяч рублів) на туза. Випадає туз. Германн думає, що переміг, але Чекалинский каже, що дама Германна програла. Якимось неймовірним чином Германн «обдернулся» — поставив гроші замість туза на даму. Германн бачить на карті пікову даму, яка нагадує йому графиню, вона осміхається і підмигує. Розорився Германн потрапляє в лікарню для душевнохворих, де ні на що не реагує і щохвилинно «бурмоче незвичайно скоро: — Трійка, сімка, туз! Трійка, сімка, дама!..»

Робота над повістюРедагувати

Сюжет «Пікової дами» був підказаний Пушкіну молодим князем Голіциним, який, програвшись, повернув собі програне, поставивши за порадою баби на три карти, колись підказані їй Сен-Жерменом. Ця бабка — відома в московському суспільстві «вусата княгиня» Н. П. Голіцина, уроджена Чернишова, мати московського губернатора Д. В. Голіцина.

Повість в манері Гофмана і Нодьє писалася Пушкіним, мабуть, восени 1833 року в Болдіні. Рукописний текст не зберігся. Опублікована у 2-му номері «Бібліотеки для читання» за 1834 рік і, в щоденниковому записі автора, мала неабиякий успіх у читаючої публіки: «Моя „Пікова дама“ у великій моді. Гравці понтують на трійку, сімку, туза» (квітень 1834).

Вплив і алюзіїРедагувати

«Пікова дама» відкриває собою низку творів російських класиків на тему «злочину і покарання»: безпринципний молодий чоловік — росіянець — заради матеріального збагачення рухається «вниз» (спокушання Лізи, залякування старої), однак замість очікуваного успіху за фатальним збігом подій втрачає не тільки благополуччя, але й психічне здоров'я (що особливо лякало Пушкіна: «Не дай мені Бог збожеволіти…»).

«Пікова дама» — одне з перших творів російською мовою, що мав успіх в Європі. На французькій мові її перекладали такі класики, як Проспер Маріме і Андре Жід. До Чайковського оперу на цей сюжет написав австрієць Франц фон Зуппе (1864). Повість не раз екранізувалась, в тому числі Яковом Протазановим в 1916 і Ігорем Масленниковим. Англомовна екранізація брала участь у третьому Каннському кінофестивалі (1949). З 1996 року в театрі Вахтангова в Москві йде поставлений Петром Фоменко за мотивами повісті однойменний спектакль.

Ім'я головного герояРедагувати

У тексті повісті головний герой названий Германном, без вказівки на те, що це ім'я чи прізвище. Згідно поширеній думці, це саме прізвище[1], незважаючи на те, що в німецькій мові ім'я Hermann зустрічається набагато частіше, ніж прізвище. На користь цього проводяться наступні аргументи:

  1. В російській мові німецьке ім'я Hermann зазвичай транскрибується як Герман.
  2. Інші учасники гри в повісті названі тільки за прізвищем, і звертаються один до одного на прізвище.

Однак, д. ф. н. В. А. Балашова доводить, що це саме ім'я:[2]

  1. У рукописних чернетках герой названий Германом; можливо, друге «н» було додано видавцями під впливом німецького написання.
  2. Фраза «його звуть Германном» включає в себе конструкцію «кликати + твор. відмінок», яка в російській мові того часу вживалася тільки з ім'ям; в інших творах Пушкін також слідує цьому правилу.
  3. Кюхельбекер, вільно володів німецькою мовою, у своєму щоденнику називає героя повісті Германом, тобто наявність подвійного «н» не грало для нього визначальної ролі.

Думки і оцінкиРедагувати

 
Пушкін і пікова дама. Графіті. Харків, 2008
  • Владислав Ходасевич зближав «Пікову даму» з іншими пушкінськими творами про «зіткненні людської особистості з темними силами»:

1

До розмови з графинею Германн сам ішов назустріч чорній силі. Коли ж графиня померла, він подумав, що задум його валиться, що все скінчено і життя відтепер піде по-старому, з тим же капітальцем і недоторканими відсотками. Але тут ролі перемістилися: з нападника він перетворився на об'єкт нападу. Мертва стара з'явилася до нього. «Я прийшла до тебе проти своєї волі, — мовила вона твердим голосом, — але мені наказано виконати твоє прохання» і т. д. Однак ті, з чиєї волі вона прийшла виконати волю Германна, насміялися над ним: не назвали йому дві вірних карти і одну, останню, найбільшу — невірну, не то в останню, рішучу мить підштовхнули його руку і змусили програти все. Як би того не було, звели майже на граничну висоту — і зіштовхнули вниз. І врешті-решт — доля Германна буквально та ж, що і доля Павла з Євгеном: він божеволіє.
  • Д. Мирський виділяв «Пікову даму» з творів Пушкіна як «найкращий і найхарактерніший для нього твір у прозі»:
Викласти її коротко неможливо: це шедевр стислості. Як і «Повісті Бєлкіна», цей твір чистого мистецтва, цікаве тільки як ціле. По силі уяви вона перевершує все, що написав Пушкін в прозі: по напруженості вона схожа на стиснену пружину. За несамовитого своєму романтизму вона близька до «Гімну Чуму» і до вірша «Не дай мені Бог зійти з розуму». Але фантастичний романтичний сюжет ліг у бездоганну класичну форму, таку економну і стиснуту в своїй благородній наготі, що навіть Проспер Меріме, найбільш витончено-економний із французьких письменників, не наважився перевести її точно і причепив до свого французького перекладу всякі прикраси і пояснення, думаючи, мабуть, що нарощує м'ясо на сухому скелеті.

ЕкранізаціїРедагувати

  • Пікова дама (фільм, 1910) — німий фільм
  • Пікова дама (фільм, 1916) — німий фільм
  • Пікова дама (фільм, 1922) — угорський фільм
  • Пікова дама (фільм, 1937) — французький фільм
  • Пікова дама (фільм, 1960) — екранізація опери
  • Пікова дама (фільм, 1982) — фільм Ігоря Масленникова
  • Пікова дама (фільм, 1987) — фільм-спектакль Петра Фоменко
  • Ці… три вірні карти…, 1988 — фільм Олександра Орлова
  • Дама Пік (фільм, 2016)|Дама Пік (фільм, 2016) — фільм Павла Лунгіна

ПриміткиРедагувати

  1. = www.abc-people.com Пікова дама. Германн. Таємниці Пушкіна. Процитовано 2015-11-03. 
  2. В. А. Балашова. = російська Як звали героя повісті А. С. Пушкіна "Пікова дама"? // Російська мова. — 2005. — № 1. — С. 14-17.

ЛітератураРедагувати