Винахідництво
| У Вікісловнику є сторінка винахідництво. |
Винахі́дництво — створення технологічного (технічного) рішення, що відповідає умовам патентоспроможності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).
Історія ред.
У радянську добу влада присвоювала право на винахід собі, видаючи і визнаючи винахіднику лише право авторства — авторське свідоцтво. При цьому він одержував винагороду, щоправда, непорівняну з тим, якби він мав патент.
Див. також ред.
Джерела ред.
- Сусліков Л. М., Дьордяй В. С. Патентознавство. Навчальний посібник. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005. — 232 с.
- Андрощук Г. А., Работягова Л. И. Патентное право: правовая охрана изобретений: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — К.: МАУП, 2001. — 232 с.
- Патентоведение: Учебник для вузов За ред. к.е.н. Паладія М. В. — К.: ТОВ «Альфа-ПІК», 2004. — 56 с.
Посилання ред.
- Винагорода за винахід [Архівовано 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
