Відкрити головне меню

Виключення СРСР з Ліги Націй

Червоноармійці демонструють захоплений прапор Фінляндії (зима 1940)

Виключення СРСР з Ліги Націй — резолюція Асамблеї та постанова Ради Ліги Націй про виключення Радянського Союзу з цієї міжнародної організації з осудом «дій СРСР, спрямованих проти Фінляндської держави», а саме: за розв'язування війни з Фінляндією. Виключення відбулося 14 грудня 1939 у Палаці Націй, штаб-квартирі Ліги в Женеві (Швейцарія).

Зміст

ПередісторіяРедагувати

Під кінець 1939 року членами Ліги Націй були 40 держав світу, причому серед них з різних причин були відсутні такі великі держави як США, Німеччина, Італія та Японія [1]. 15 вересня 1934 з ініціативи Франції 30 країн-членів звернулися до СРСР з пропозицією вступити в Лігу. 18 вересня 1934 Радянський Союз прийняв цю пропозицію і зайняв місце постійного члена її Ради. Втім, і до цього він активно співпрацював з різними комітетами Ліги Націй із широкого кола міжнародних питань, брав участь у конференціях і нарадах з роззброєння, що проходили під егідою цієї організації.[2]

28 листопада 1939 СРСР оголосив про денонсацію Тартуського мирного договору 1920 та Договору про ненапад з Фінляндією 1932, строк дії якого закінчувався у 1945 році, а вже 30 листопада вдався до військового вторгнення на фінляндську територію. Заявленою метою СРСР було домогтися військовим шляхом того, чого не вдалося зробити шляхом мирних переговорів: забезпечити безпеку Ленінграда, який знаходився в небезпечній близькості від кордону і в разі початку війни (у якій Фінляндія могла послужити плацдармом третім країнам-агресорам) неминуче був би захоплений у перші ж години.

3 грудня постійний представник Фінляндії в Лізі Націй Ейно Рудольф Холсті поінформував [3] генерального секретаря Ліги Жозе Авеноля про початок радянської військової агресії проти своєї країни та денонсації Радянським Союзом двосторонніх договорів, що передували цьому. У зв'язку з цим постпред просив екстрено скликати Раду і Асамблею цієї організації для запобігання війні[4].

 
В'ячеслав Молотов і Йосип Сталін.

4 грудня у відповідь на запит генсека Ліги Націй нарком закордонних справ СРСР В'ячеслав Молотов заявив [5], що Радянський Союз не перебуває у стані війни з Фінляндією і не загрожує фінському народові, оскільки уклав 2 грудня 1939 Договір про взаємодопомогу і дружбу з урядом заснованої за добу до цього Фінляндської Демократичної Республіки (ФДР). З погляду СРСР, він робить спільні з ФДР зусилля щодо ліквідації вогнища війни, створеного у Фінляндії її колишніми правителями [4].

Молотов оголосив, що попередній уряд Фінляндії втратив свої повноваження і країною більше не керує. Радянський Союз заявив у Лізі Націй, що відтепер буде вести переговори тільки з ФДР. Також глава НКЗС СРСР повідомив, що в разі скликання Ради та Асамблеї для розгляду звернення Холсті радянські представники в них брати участі не будуть [4].

ВиключенняРедагувати

Безпосереднім приводом до виключення СРСР із Ліги Націй послужили масові протести міжнародної громадськості з приводу бомбардувань радянською авіацією фінляндських цивільних об'єктів[6]. У переважній більшості випадків вони сталися через недостатню точність скидання бомб [7] — однак заграва пожеж у Гельсінкі спостерігалася в ті дні навіть з іншого берега Фінської затоки з Талліна, а світлини зруйнованих міських кварталів облетіли передовиці газет багатьох країн світу, прирівнявши у свідомості читачів бомбардування столиці Фінляндії до бомбардування Герніки[7].

На такому тлі 14 грудня було скликано 20-у сесію Асамблеї Ліги Націй. З ініціативи Аргентини до порядку денного було внесено питання про виключення Радянського Союзу. Голова утвореного Асамблеєю спеціального комітету з фінляндському питання («комітет тринадцяти»), представник Португалії Так Матта зачитав складений комітетом звіт і проект резолюції[8]. Він базувався на «Положенні про визначення агресора», ухваленому Лігою в 1933 році з ініціативи тодішнього глави НКЗС СРСР Максима Литвинова[9].

Зі 40 держав-членів Ліги Націй за проект резолюції Асамблеї проголосували 28 держав (у тому числі Велика Британія та п'ять британських домініонів, а також Франція і дві її підмандатні території), утрималися дев'ять (Швеція, Норвегія, Данія, Латвія, Естонія, Литва, Болгарія, Китай і Швейцарія), представники інших (у тому числі СРСР) були відсутні [10][4]. Рада Ліги Націй ознайомилася з прийнятою Асамблеєю резолюцією і винесла постанову[11] про виключення Радянського Союзу з цієї міжнародної організації[12]. Рада засудила «дії СРСР, спрямовані проти Фінляндської держави», і закликала країни-члени Ліги Націй надати підтримку Фінляндії[4].

Радянський Союз відреагував на своє виключення заявою ТАРС від 16 грудня 1939 року, де вказав [13], що за виключення СРСР проголосувало лише 7 з 15 членів Ради (Велика Британія, Франція, Бельгія, Домініканська республіка, Болівія, Єгипет, ПАС), тобто меншість, причому останні три країни-члени Ради були обрані за добу до голосування, в чому Радянський Союз угледів шахрайський умисел [13]. Решта ж 8 членів Ради або утрималися (Греція, Югославія, Китай і сама Фінляндія), або були відсутні (серед них Перу, Іран, Норвегія) [12]. Таким чином, Ліга Націй буцімто порушила [14][15][16] свої статутні положення.

Крім того, СРСР звинуватив Лігу Націй у потуранні інтригам Великої Британії та Франції, які замість припинення війни з Німеччиною займаються підтримкою провокаторів війни у ​​Фінляндії. Там же було висловлено обурення, що «випадково підібрані представники 127 мільйонів населення виключили СРСР з його 183 мільйонами населення», а також задоволення тим фактом, що Радянський Союз уже «не пов'язаний з пактом Ліги Націй і матиме відтепер вільні руки».[13]

НаслідкиРедагувати

 
Карл Густав Маннергейм

Виключення Радянського Союзу з членів Ліги Націй зафіксувало моральну перемогу Фінляндії та посприяло зростанню суспільного обурення, викликаного агресією проти неї [17]. Однак воно посилило дисбаланс представлених в Лізі сил і призвело до того, що у складі організації, яка претендувала на планетарний масштаб, з великих держав залишилися лише дві — Велика Британія і Франція (незабаром захоплена Третім Райхом).

З моменту виключення СРСР і до свого формального розпуску 20 квітня 1946 Ліга Націй припинила активну діяльність із урегулювання політичних питань. Зокрема, у критичні дні, що передували початку Другої світової війни, а також на всьому її протязі жодна з країн не звернулася по допомогу до Ліги.[2][1]

У своїх мемуарах фельдмаршал Фінляндії Карл Густав Маннергейм пізніше зазначив[17]:

Якщо такі країни, як Уругвай, Аргентина і Колумбія, на Асамблеї Ліги Націй рішуче стали на наш бік, то Швеція, Норвегія і Данія заявили, що вони не братимуть участі у будь-яких санкціях проти Радянського Союзу. Більше того — країни Скандинавії утрималися від голосування з питання про виключення агресора з Ліги Націй.

Проте саме керівник норвезької делегації і голова стортингу Гамбро змушений був оголосити рішення Асамблеї. Як останньому голові Ліги Націй на засіданні в 1946 році, коли цю організацію розпустять, йому доведеться зачитати хвалебне привітання тій же самій диктатурі, яку він за сім років до цього затаврував як злочинну.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Ліга Націй, стаття в енциклопедії «Кругосвєт» (рос.).
  2. а б Ліга Націй, стаття у Великій радянській енциклопедії.
  3. Телеграма Генеральному Секретарю Ліги Націй Авенолю від Рудольфа Холсті, 3 грудня 1939 року. - Публікація на heninen.net
  4. а б в г д Семиряга, М. И. Тайны сталинской дипломатии. 1939—1941 // Глава V. Ненужная война. — М.: Высшая школа, 1992. — 303 с.
  5. [http: //heninen.net/sopimus/1939t.htm Відповідь радянського уряду на телеграму Генерального секретаря Ліги Націй пана Авеноль] від В. М. Молотова, 4 грудня 1939 року. - Публікація на heninen.net
  6. Энгл, Э.; Пааненен, Л. Советско-финская война. Прорыв линии Маннергейма. 1939—1940 / Пер. с англ. О. А. Федяева. — М.: Центрполиграф, 2004. - 253 с. ISBN 5-9524-1467-2
  7. а б Морозов, М. Торпедоносці Великої Вітчизняної. Їх звали «смертниками». - М.: Яуза, 2013. ISBN 978-5-457-41121-0
  8. /1939q.htm Резолюція Генеральної Асамблеї Ліги Націй від 14 грудня 1939 року. - Публікація на heninen.net
  9. Гасанлі, Д. Основні напрями радянсько-турецьких відносин на першому етапі початку Другої світової війни (1939-1941). - Сайт Militera (рос.)
  10. Ліга Націй на служінні англо-французького військового блоку. - Правда 15 грудня 1939 року.
  11. LEAGUE OF NATIONS 'EXPULSION OF THE USSR - Official Journal, December, 14, 1939, p. 506 (Council Resolution); p. 540 (Assembly Resolution)
  12. а б Повідомлення ТАРС від 14 грудня 1939 року.
  13. а б в Повідомлення ТАРС. - Правда, 16 грудня 1939 року.
  14. Протопопов, А. СРСР, Ліга Націй і ООН. - М.: Думка, 1968. - С. 63.
  15. Magliveras, Konstantinos D (1999). Exclusion from Participation in International Organisations: The Law and Practice behind Member States 'Expulsion and Suspension of Membership. Martinus Nijhoff Publishers. с. 31. ISBN 90-411-1239-1. 
  16. Гелаєв, В. Як СРСР виганяли з Ліги Націй. - Газета.ру 14 грудня 2014 року.
  17. а б Маннергейм, К. Г. Мемуары. / Пер. с финского П. Куйиала (часть I), Б. Злобин (часть II). — М.: Вагриус, 1999.