Вікіпедія

Вид із вікна в Ле Гра

«Вид з вікна в Ле Гра» (фр. Point de vue du Gras) — найперша геліогравюра, що дійшла до наших днів, вважається першою в світі фотокарткою, знятою з натури. Створена французьким винахідником Жозефом Нісефором Ньєпсом в 1826 році (за іншим даними, в 1827 році) на пластинці, вкритою шаром бітуму[2]. Технологія геліографії розроблена Ньєпсом вже на початку 1820-х років, однак спочатку використовувалася тільки для тиражування рисунків контактним способом, а більш ранні зображення, зняті за допомогою камери-обскури, не збереглися[3].

Вид із вікна в Ле Гра
Дата створення / заснування 1827[1]
Зображення
Назва англ. Untitled 'point de vue'[1]
Країна  Франція
Місце розташування Остін
Координати точки огляду 46°43′37″ пн. ш. 4°51′26″ сх. д. / 46.72694444447177631° пн. ш. 4.8572222222499777° сх. д. / 46.72694444447177631; 4.8572222222499777
Жанр Пейзажна фотографія і пейзаж
Творець Жозеф Нісефор Ньєпс
Країна походження  Франція
Колір чорно-білий
З матеріалу Геліографія, П'ютер[1] і бітуми[1]
Зображує Сен-Лу-де-Варенн, дах, небо і сад
У збірках Центр Гаррі Рансомаd[1]
Інвентарний номер 964:0000:0001[1]
Місце створення Сен-Лу-де-Варенн
Ширина 20,3 см
Висота 16,7 см
Товщина 0,15 см
Статус авторських прав 🅮
Час експонування 28 800 секунда і невідомо
Мапа
CMNS: Вид із вікна в Ле Гра у Вікісховищі

Координати: 46°43′36″ пн. ш. 4°51′25″ сх. д. / 46.72690000002777566° пн. ш. 4.857220000028° сх. д. / 46.72690000002777566; 4.857220000028

Геліогравюра «Вид із вікна в Ле Гра», віддрукована з літографічного кліше

Створення ред.

 
Кліше, отримане Ньепсом у 1826 році в камері-обскурі

Ньєпс отримав цей знімок, проекспонувавши в камері-обскурі пластинку з п'ютера розміром 16,2×20,2 сантиметрів, покриту сирійським асфальтом (бітумом). Через низьку чутливість експозиція тривала не менше 8 годин при яскравому сонячному світлі[4][5]. Про це свідчить освітлення протилежних стін будівель, можливе тільки при добовому переміщенні Сонця протягом цього часу. Згідно з більш сучасними дослідженнями експозиція могла тривати кілька діб[6]. З усіх геліогравюр, створених Ньепсом, ця єдина, отримана за допомогою камери-обскури. Всі інші, демонстровані їм для ілюстрації свого винаходу, представляли собою контактні копії малюнків.

Технологія Ньєпса мало схожа на сучасну аналогову фотографію й більш близька до друкарських фотомеханічних процесів[7]. Шар бітуму, частково полімеризований під дією світла, погано розчиняється в суміші лавандової олії і вайт-спіриту, в якій платівка оброблялася після експозиції. Навпаки, бітум неекспонованих ділянок змивається цією сумішшю, оголюючи поверхню пластинки, яка потім протравлюється кислотою. Обробка закінчувалася зняттям залишків бітуму за допомогою спирту і промиванням[8]. Протруєні неекспоновані ділянки поверхні змінювали свою структуру, набуваючи здатність утримувати друкарську фарбу, якою і робились відбитки на папері. Поверхня отриманого таким способом кліше виглядає майже однорідною, лише незначно змінюючи ступінь відбиття світла на протруєних ділянках. В даний час оригінал знімка знаходиться в Дослідницькому центрі Гаррі Ренсома в місті Остін, штат Техас[9]. Він поміщений в спеціальний кейс, наповнений безкисневою газовою сумішшю, що уповільнює старіння[10].

Широко відома фотографія являє собою друкарський відбиток з кліше і зображує вид з вікна майстерні Ньєпса в маєтку Гра, розташованому в містечку Сен-Лу-де-Варенн (фр. Saint-Loup-de-Varennes) французької провінції Бургундія. Низька якість заважає розглянути деталі, тим не менш, можна побачити дві стіни і похилий дах якогось будинку. На дальньому плані помітні дерево і ще один будинок з чітко видимими вікнами. У 2003 році журнал «Life» вніс цей знімок в список «100 фотографій, що змінили світ».

Науковий аналіз та консервація ред.

Під час проєкту з дослідження та консервації у 2002-2003 роках науковці Інституту консервації Гетті дослідили фотографію за допомогою рентгенівської флуоресцентної спектроскопії, інфрачервоної спектроскопії з перетворенням Фур'є та інших методів[11]. Вони підтвердили, що зображення складається з бітуму, а металева пластина — з олова (олово, леговане свинцем, а також сліди заліза, міді та нікелю)[12]. Інститут також спроєктував і побудував складну систему вітрин, в якій артефакт знаходиться в постійно контрольованому, стабілізованому, безкисневому середовищі[13].

У 2007 році вчені з Лувру опублікували аналіз фотографії за допомогою іонно-променевого аналізу з даними[14], отриманими на їхньому електростатичному прискорювачі потужністю 2 МВ[15]. Це показало деталі процесу окислення, який роз'їдав зображення.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е https://www.hrc.utexas.edu/niepce-heliograph/
  2. ↑ ФОТОГРАФИЯ. Всемирная история, 2014, с. 19.
  3. ↑ 100 лет фотографии, 1938, с. 25.
  4. ↑ Краткий справочник фотолюбителя, 1985, с. 8.
  5. ↑ Легенды фотографии. Жозеф Ньепс. Вид из окна. Архів оригіналу за 20 квітня 2014. Процитовано 30 вересня 2017.
  6. ↑ Niépce and the Invention of Photography — Nicephore Niepce House Photo Museum [Архівовано 5 травня 2016 у Wayback Machine.].
  7. ↑ Foto&video, 2010, с. 87.
  8. ↑ Очерки по истории фотографии, 1987, с. 16.
  9. ↑ Новая история фотографии, 2008, с. 21.
  10. ↑ Conservation. The First Photograph. Harry Ransom Center. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 12 травня 2016.
  11. ↑ Analyzing the world's first photograph. Precious image studied at Getty Institute in Los Angeles. [Архівовано June 15, 2012, у Wayback Machine.] National Public Radio, April 7, 2002. Retrieved August 26, 2008.
  12. ↑ Brown, Barbara N. (November 2002). GCI/HRC Research World's First Photograph. Abbey Newsletter. Т. 26, № 3. Архів оригіналу за 3 серпня 2019. Процитовано 15 March 2015.
  13. ↑ Harry Ransom Center, The University of Texas at Austin. The first photograph: conservation and preservation. Retrieved August 26, 2008.
  14. ↑ Pascual-Izarra, Carlos; Barradas, Nuno P.; Reis, Miguel A.; Jeynes, Chris; Menu, Michel; Lavedrine, Bertrand; Ezrati, Jean Jacques; Röhrs, Stefan (31 серпня 2007). Towards truly simultaneous PIXE and RBS analysis of layered objects in cultural heritage. Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms. 261 (1–2): 426—429. arXiv:0707.2448. Bibcode:2007NIMPB.261..426P. doi:10.1016/j.nimb.2007.04.259.
  15. ↑ Art et Science - AGLAE, un accélérateur de particules au Louvre, par Guillaume Achard-Vincent. 23 лютого 2014. Архів оригіналу за 23 лютого 2014.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вид_із_вікна_в_Ле_Гра&oldid=42318029