Видибор

село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області

Видибо́р — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 653 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.

село Видибор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Громада Черняхівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA18040590070013488
Облікова картка с. Видибор 
Основні дані
Засноване 1606
Населення 653 (2001)
Площа 3,232 км²
Густота населення 202,04 осіб/км²
Поштовий індекс 12314
Географічні дані
Географічні координати 50°34′19″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
206 м
Найближча залізнична станція Горбаші
Відстань до
залізничної станції
15 км
Місцева влада
Адреса ради майдан Рад, 2, смт Черняхів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12301
Карта
Видибор. Карта розташування: Україна
Видибор
Видибор
Видибор. Карта розташування: Житомирська область
Видибор
Видибор
Мапа
Мапа

CMNS: Видибор у Вікісховищі

Загальна інформація ред.

Село розташоване за 15 км від Черняхова та 15 км від найближчої залізничної станції Горбаші[1].

Населення ред.

У 1784 році налічувалося 162 жителі, у 1863 році — 372 жителі[2][3].

За довідником 1885 року в селі мешкало 507 осіб, налічувалося 73 дворових господарства[4], за Географічним словником Королівства Польського, в селі проживало 635 мешканців[3].

Наприкінці 19 століття в селі проживало 795 осіб, з них 396 чоловіків та 399 жінок, дворів — 158[5].

Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 949 осіб, з них: православних — 881, чоловіків — 463, жінок — 486[6].

На початок 1970-х років село мало 349 дворів із населенням 1 200 осіб[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 824 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 653 особи[7].

Історія ред.

Село виникло у 1606 році. Селяни брали участь у визвольній війні 1648—54 років[1]. Наприкінці 16 — початку 17 століть селом володіли Лемеші. У 1618 році власником села був Василь Тиша-Биковський, батько Федора Тиші-Биковського — тоді село зазнавало грабунків від організованих загонів гультяїв. Від 1618 року претензії на володіння селом претендували Іван Головня, його сестра Полонія Давидовська, крім них Василь, Олександр та інші Тиша-Биковські. У 1628 році село, разом із Корчовим, Федорівкою, Стовпнями та Добринем, належало Якову Лемешу[2][3].

Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що було у посесії Вигури, який платив з 14 халуп 2 злотих і 5 грошів до замку та 8 злотих і 20 грошів до скарбу[8]. У 1784 році селом також володів овруцький земський писар Венедикт Вигура. У 1831 році належало до власности Станіслава Галецького, від якого Видибор з Коростилівкою й Слобідкою конфісковано до казни через участь у повстанні. У 1784 році вже була дерев'яна церква, час будівництва якої невідомий, про що зазначено у візитації Радомисльського деканату.

У середині 19 століття — село Радомисльського повіту Київської губернії, за 30 верст від Радомисля, за 2 версти від кордону з Волинською губернією. Лежало в низовині з піщано-глинистим помірно родючим ґрунтом, оточене борами та дрібним лісом. У 1864 році відреставровано церкву та дзвіницю. До парафії належали села Коростилівка (2 версти), Свидя (1 верста), Жадьки (6 верст) та Осівка (12 верст). Селянам, у кількості 177 ревізьких душ, наділено 1 294 десятини землі зі сплатою 943 руб. та 75 коп. щороку[2][3].

За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Горбулівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Були церковна парафія, заїзд, лавка[4].

Наприкінці 19 століття — державне село Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станція — 25 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 33 версти, поштової земської станції в Облітках — 18 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У селі числилося 2 101 десятина землі, з них селянам належало 1 324 десятини, іншим прошаркам населення 725 десятин, церкві — 52 десятини. Господарство велося за трипільною системою. В селі були православна церква, церковно-парафіяльна школа, 3 водяні млини, кузня, хлібна комора. Пожежний обоз складався з 3 бочок та 4 багрів[5][3].

У 1923 році увійшло до складу новоствореної Видиборської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи; адміністративний центр ради[9].

На фронтах Другої світової війни воювали 220 селян, з них 93 загинуло, 157 нагороджено орденами й медалями. На їх честь на братській могилі встановлено пам'ятник.

В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 800 га земель, з яких 3 200 га — рілля. Напрямок: льонарсько-картоплярський з хмелярством та м'ясо-молочним тваринництвом, мало допоміжні підприємства — млин та пилораму.

В селі були середня школа, будинок культури, 2 бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, 2 сільмаги, 2 майстерні побутового обслуговування, дитячий садок-ясла. За трудові досягнення 103 селян нагороджені орденами й медалями СРСР[1].

21 січня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 36 «Про виконання Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 21 січня 1959 року про ліквідацію Базарського і Потіївського районів Житомирської області», село, в складі сільської ради, передане до Черняхівського району Житомирської області[9].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Видиборської сільської ради включено до складу Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[10].

Відомі люди ред.

  • Гербеда Ніна Оксенівна (нар. 1953) — депутат Верховної Ради УРСР 10-го та 11-го скликань.
  • Когут Василь Іванович (нар. 1946) — освітянин, радянський партійний та український профспілковий діяч[11].

Примітки ред.

  1. а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Видибор, Черняхівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 656. — 15 000 прим.
  2. а б в Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 123-124, 731. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 18 листопада 2023.
  3. а б в г д Wydybor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 80. (пол.)
  4. а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 167. (рос. дореф.)
  5. а б 8. С. Выдыбор // Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1183. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 18 листопада 2023.
  6. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 80. Процитовано 18 листопада 2023.
  7. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 18 листопада 2023.
  8. Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 144. Процитовано 20 листопада 2023.
  9. а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України. Житомир: «Волинь», 2007. с. 227, 560. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 18 листопада 2023.
  10. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2022.
  11. Когут Василь Іванович. Житомирський державний університет імені Івана Франка. Процитовано 18 листопада 2023.

Посилання ред.