Видибор
Видибо́р — село в Україні, у Черняхівській селищній територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 653 особи (2001). У 1923—2020 роках — адміністративний центр колишньої однойменної сільської ради.
| село Видибор | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Житомирська область |
| Район | Житомирський район |
| Громада | Черняхівська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA18040590070013488 |
| Облікова картка | с. Видибор |
| Основні дані | |
| Засноване | 1606 |
| Населення | 653 (2001) |
| Площа | 3,232 км² |
| Густота населення | 202,04 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12314 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°34′19″ пн. ш. 28°44′51″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
206 м |
| Найближча залізнична станція | Горбаші |
| Відстань до залізничної станції |
15 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | майдан Рад, 2, смт Черняхів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12301 |
| Карта | |
  Видибор | |
 Видибор | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Загальна інформація ред.
Село розташоване за 15 км від Черняхова та 15 км від найближчої залізничної станції Горбаші[1].
Населення ред.
У 1784 році налічувалося 162 жителі, у 1863 році — 372 жителі[2][3].
За довідником 1885 року в селі мешкало 507 осіб, налічувалося 73 дворових господарства[4], за Географічним словником Королівства Польського, в селі проживало 635 мешканців[3].
Наприкінці 19 століття в селі проживало 795 осіб, з них 396 чоловіків та 399 жінок, дворів — 158[5].
Відповідно до результатів перепису населення Російської імперії 1897 року, загальна кількість мешканців села становила 949 осіб, з них: православних — 881, чоловіків — 463, жінок — 486[6].
На початок 1970-х років село мало 349 дворів із населенням 1 200 осіб[1].
Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 824 особи. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 653 особи[7].
Історія ред.
Село виникло у 1606 році. Селяни брали участь у визвольній війні 1648—54 років[1]. Наприкінці 16 — початку 17 століть селом володіли Лемеші. У 1618 році власником села був Василь Тиша-Биковський, батько Федора Тиші-Биковського — тоді село зазнавало грабунків від організованих загонів гультяїв. Від 1618 року претензії на володіння селом претендували Іван Головня, його сестра Полонія Давидовська, крім них Василь, Олександр та інші Тиша-Биковські. У 1628 році село, разом із Корчовим, Федорівкою, Стовпнями та Добринем, належало Якову Лемешу[2][3].
Згадується у люстрації Київського воєводства 1754 року як село, що було у посесії Вигури, який платив з 14 халуп 2 злотих і 5 грошів до замку та 8 злотих і 20 грошів до скарбу[8]. У 1784 році селом також володів овруцький земський писар Венедикт Вигура. У 1831 році належало до власности Станіслава Галецького, від якого Видибор з Коростилівкою й Слобідкою конфісковано до казни через участь у повстанні. У 1784 році вже була дерев'яна церква, час будівництва якої невідомий, про що зазначено у візитації Радомисльського деканату.
У середині 19 століття — село Радомисльського повіту Київської губернії, за 30 верст від Радомисля, за 2 версти від кордону з Волинською губернією. Лежало в низовині з піщано-глинистим помірно родючим ґрунтом, оточене борами та дрібним лісом. У 1864 році відреставровано церкву та дзвіницю. До парафії належали села Коростилівка (2 версти), Свидя (1 верста), Жадьки (6 верст) та Осівка (12 верст). Селянам, у кількості 177 ревізьких душ, наділено 1 294 десятини землі зі сплатою 943 руб. та 75 коп. щороку[2][3].
За довідником 1885 року — колишнє власницьке село Горбулівської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Були церковна парафія, заїзд, лавка[4].
Наприкінці 19 століття — державне село Потіївської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Відстань до повітового центру, м. Радомисль, де розміщувалася також найближча поштово-телеграфна станція — 25 верст, до найближчої залізничної станції Житомир — 33 версти, поштової земської станції в Облітках — 18 верст. Основним заняттям мешканців було хліборобство. У селі числилося 2 101 десятина землі, з них селянам належало 1 324 десятини, іншим прошаркам населення 725 десятин, церкві — 52 десятини. Господарство велося за трипільною системою. В селі були православна церква, церковно-парафіяльна школа, 3 водяні млини, кузня, хлібна комора. Пожежний обоз складався з 3 бочок та 4 багрів[5][3].
У 1923 році увійшло до складу новоствореної Видиборської сільської ради, яка, 7 березня 1923 року, включена до складу новоутвореного Потіївського району Малинської округи; адміністративний центр ради[9].
На фронтах Другої світової війни воювали 220 селян, з них 93 загинуло, 157 нагороджено орденами й медалями. На їх честь на братській могилі встановлено пам'ятник.
В радянські часи у селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, який обробляв 3 800 га земель, з яких 3 200 га — рілля. Напрямок: льонарсько-картоплярський з хмелярством та м'ясо-молочним тваринництвом, мало допоміжні підприємства — млин та пилораму.
В селі були середня школа, будинок культури, 2 бібліотеки, фельдшерсько-акушерський пункт, поштове відділення, 2 сільмаги, 2 майстерні побутового обслуговування, дитячий садок-ясла. За трудові досягнення 103 селян нагороджені орденами й медалями СРСР[1].
21 січня 1959 року, відповідно до рішення Житомирського облвиконкому № 36 «Про виконання Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 21 січня 1959 року про ліквідацію Базарського і Потіївського районів Житомирської області», село, в складі сільської ради, передане до Черняхівського району Житомирської області[9].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 711-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області», територію та населені пункти Видиборської сільської ради включено до складу Черняхівської селищної територіальної громади Житомирського району Житомирської області[10].
Відомі люди ред.
- Гербеда Ніна Оксенівна (нар. 1953) — депутат Верховної Ради УРСР 10-го та 11-го скликань.
- Когут Василь Іванович (нар. 1946) — освітянин, радянський партійний та український профспілковий діяч[11].
Примітки ред.
- ↑ а б в г Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому). Видибор, Черняхівський район, Житомирська область // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 656. — 15 000 прим.
- ↑ а б в Л. Похилевич. Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. Україніка (російська дореф.) . Київ: Типографія Печерської Лаври, 1864. с. 123-124, 731. Архів оригіналу за 20 грудня 2020. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ а б в г д Wydybor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 80. (пол.)
- ↑ а б Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 167. (рос. дореф.)
- ↑ а б 8. С. Выдыбор // Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Інститут історії України НАН України (російська дореф.) . Видання Київського губернського статистичного комітету. Київ: типографія Іванової, 1900. с. 1183. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2017. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий, по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. (російська) . Санкт-Петербург: типография «Общественная польза»: паровая типо-литография Н.Л. Ныркина, 1905. с. 80. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ Жеменецький К. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF). Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 144. Процитовано 20 листопада 2023.
- ↑ а б Кондратюк Р., Самолюк Д., Табачник Б. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки. Довідник: офіційне видання. Інститут історії України НАН України. Житомир: «Волинь», 2007. с. 227, 560. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 18 листопада 2023.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Житомирської області. https://zakon.rada.gov.ua/. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 25 вересня 2022.
- ↑ Когут Василь Іванович. Житомирський державний університет імені Івана Франка. Процитовано 18 листопада 2023.
Посилання ред.
- Погода в селі Видибор [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]