Вибори до Європейського парламенту в Хорватії 2019

Вибори до Європейського парламенту в Хорватії 2019 (хорв. Izbori za Europski parlament 2019. u Hrvatskoj) — треті вибори до Європейського парламенту в Хорватії з моменту її вступу до Європейського Союзу та другі чергові європейські вибори в країні. Відбулися 26 травня 2019 р. по всій Хорватії, яка на виборах до Європарламенту являє собою єдиний загальнодержавний хорватський виборчий округ.[1][2]

2014 Хорватія 2024
Вибори до Європейського парламенту в Хорватії 2019
Усі 12 хорватських місць Європейського парламенту
26 травня 2019
Явка: 29,86% ( 4,62 вп)
Перша партія Друга партія Третя партія
Silver - replace this image male.svg Tonino Picula MEP.jpg Croatian part- Citizens’ Corner debate on EU policies for asylum seekers and immigrants (18432278524) (cropped).jpg
Лідер Карло Реслер Тоніно Піцула Ружа Томашич
Партія ХДС СДП ХКП
Альянс Європейська народна партія СіД ЄКР
Попередні вибори 4 місця
(усього 6 у коаліції)
2 місця
(усього 4 в коаліції)
Новачки
Місць до виборів 4 2 1
Виграно місць
4 / 12
4 / 12
1 / 12
Зміна місць 2
Голосів виборців 244.076 200.976 91.546
Відсоток 22,72% 18,71% 8,52%
Зміна % голосів 18.70 вп 11,22 вп Новачки
Четверта партія П'ята партія Шоста партія
Silver - replace this image male.svg Silver - replace this image male.svg Valter Flego.jpg
Лідер Мислав Колакушич Тихомир Луканич Вальтер Флего
Партія Безпартійний Жива стіна АК
Альянс НП НП Альянс лібералів і демократів за Європу (партія)
Попередні вибори Новачки 0 місць Новачки
Місць до виборів 0 0 2
Виграно місць
1 / 12
1 / 12
1 / 12
Зміна місць 1 1 1
Голосів виборців 84.765 60.847 55.806
Відсоток 7,89% 5,66% 5,19%
Зміна відсотка голосів Новачки Новачки Новачки
Вибори до Європейського парламенту в Хорватії 2019

      ХДС       СДП       Хорватські сувереністи       Амстердамська коаліція       Жива стіна       МОСТ       HNS–LD       NL Маріяна Петір       СДСП       НП–Р       BM 365       Паметно

Це були перші вибори, що відбулися на національному рівні з часу парламентських виборів 2016 р., після яких правоцентристська ХДС сформувала коаліційний уряд, спочатку з правоцентристським Мостом незалежних списків, а пізніше — у червні 2017 року — з центристською ХНП-ЛД. Таким чином, вибори в Європарламент розглядалися як головне випробування для лівоцентристської СДП, яка на всіх попередніх загальнодержавних виборах з 2011 р. змагалася за голоси виборців у складі Народної коаліції, але цього разу вирішила виступити самостійно. Тим самим вибори виявилися важливим показником того, чи спроможна СДП залишатися найбільшою опозиційною партією з огляду на те, що місяцями падали її рейтинги. Основними претендентами на займане нею місце в політичній системі були антисистемна, євроскептична партія Жива стіна та новостворена лівоцентристська Амстердамська коаліція.

На попередніх таких виборах Хорватії було виділено 11 місць та встановлено додаткове місце після виходу Великої Британії з ЄС. Усі 12 депутатів обиралися по всій країні в рамках єдиного виборчого округу за пропорційною виборчою системою з використанням відкритих списків і методу д'Ондта.[3]

ПідсумкиРедагувати

Правляча ХДС набрала 22,72% голосів і завоювала 4 місця в Європарламенті. Основна опозиційна партія СДП також здобула 4 місця в парламенті, маючи 18,71% голосів населення. СДП дістане четверте місце після виходу Великої Британії з ЄС. Хорватська коаліція сувереністів, Незалежний список Мислава Колакушича, партія Жива стіна та Амстердамська коаліція вибороли по одному місцю кожна.[4] Соціал-демократи виграли в усіх чотирьох найбільших хорватських містах Загребі, Спліті, Рієці та Осієку.[5] Вважається, що помітне пожвавлення правих і праворадикальних партій, таких як коаліція хорватських сувереністів і коаліція «Незалежних за Хорватію» та Хорватської партії права, значною мірою спричинилося до надзвичайно бідного ужинку ХДС, зокрема через істотне скорочення підтримки цієї партії серед хорватської діаспори, яка відзначилася на цих виборах рекордною явкою. Ще однією несподіванкою на виборах стала велика кількість голосів, отриманих загребським юристом Миславом Колакушичем та його незалежним списком, — що не врахували жодні опитування громадської думки, а також невдалі спроби Мосту незалежних списків вибороти собі місце та незалежної євродепутатки Маріяни Петір зберегти за собою місце (яке вона займала з 2014 року).

Явка виборців становила 29,9%, що більше, ніж на виборах 2014 р., де цей показник був 25,2%.[6] Прем'єр-міністр Пленкович визнав, що розраховував на більшу активність.

Голова СДП Давор Бернардич був задоволений результатами, які перевершили його очікування. Обрана депутаткою Європарламенту від СДП Романа Єркович займе своє місце після брекзиту. Ружа Томашич від хорватських сувереністів здобула найбільшу кількість голосів за преференційного голосування і зберегла своє місце в парламенті. Найбільшою несподіванкою виборів став незалежний список Колакушича, який набрав 7,89% голосів. Наступного дня після виборів Колакушич оголосив про свою передвиборну кампанію на виборах президента.[4]

Голова партії «Жива стіна» Іван Вілібор Синчич, здобувши більшість преференційних голосів у своєму партійному списку, виборов місце у парламенті у першого номера їхнього виборчого списку Тихомира Луканича. Від Амстердамської коаліції зайняв місце в парламенті її головний кандидат Вальтер Флего.[4]

ПриміткиРедагувати

  1. European Parliament Election in Croatia Called for 26 May. total-croatia-news.com. Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019. 
  2. Odluka o raspisivanju izbora za članove u Europski parlament iz Republike Hrvatske. izbori.hr (хор.). Архів оригіналу за 27 березня 2019. Процитовано 27 березня 2019. 
  3. Zakon o izborima zastupnika Republike Hrvatske u Europski parlament. Парламент Хорватії. Архів оригіналу за 6 жовтня 2017. Процитовано 26 лютого 2018. 
  4. а б в Results in from EU Parliament elections. Хорватське радіотелебачення. 27 травня 2019. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 28 грудня 2019. 
  5. www.24sata.hr [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.] (хор.)
  6. EP election: Two major parties in Croatia take four seats each. N1. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 27 травня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.  (англ.)

ПосиланняРедагувати