Верхній сагітальний синус
Верхній сагітальний си́нус, верхня сагітальна пазуха (лат. sinus sagittalis superior) — непарне утворення вздовж фіксованого краю великого відростка твердої мозкової оболони — мозкового серпа (falx cerebri). Це великий венозний колектор, який збирає венозну кров з бічних сторін передніх відділів головного мозку й несе її до синусного стоку. До нього також потрапляє й спинномозкова рідина, яка фільтрується через пахіонові або павутинні грануляції й через верхній сагітальний синус потрапляє у венозний кровообіг.
| Вена: Верхній сагітальний синус | |
|---|---|
 | |
| Вени твердої мозкової оболони (верхній сагітальний синус позначений угорі як "sin. sagittalis sup." -- з sinus sagittalis superior) | |
 | |
| Верхній сагітальний синус. Добре видні вілізієві хорди й венозні лакуни. | |
| Латинська назва | sinus sagittalis superior |
| Збирає кров від | поверхневих мозкових вен |
| Впадає в | синусний стік |
Структура ред.
Починаючи від сліпого отвору (лат. foramen cecum), через який до верхнього сагітального синусу впадають емісарні вени з носової порожнини, синус проходить у передньо-задньому напрямку внутрішніми поверхнями лобової частки, прилеглих країв тім'яних часток і верхівки хрестоподібного горбика потиличної частки. Поблизу внутрішнього потиличного виступу він впадає в синусний стік[1][2] і продовжується як поперечний синус[3]
Верхній сагітальний синус зазвичай має трикутний переріз, спереду він досить вузький, але поступово збільшується в розмірах, йдучи назад.
На його внутрішній поверхні є отвори поверхневих мозкових вен, які проходять, здебільшого, косо вперед і відкриваються головним чином у задній частині синусу, в отвори яких приховані фіброзними складками; численні волокнисті смуги (вілізієві хорди) простягаються поперек синусу в нижньому його куті, а деякі невеликі отвори синусу з'єднані з венозними просторами неправильної форми (венозними лакунами) у твердій мозковій оболоні поблизу верхнього сагітального синусу.
З обох боків синуса зазвичай знаходяться три лакуни: невелика лобова, велика тім'яна і, проміжна за розміром потилична.
Більшість мозкових вен із зовнішньої поверхні півкулі відкриваються в ці лакуни, і також в них знизу заходять численні пахіонові (павутинні) грануляції, що приносять спинномозкову рідину.
Верхній сагітальний синус приймає поверхневі мозкові вени, діплоетичні вени твердої мозкової оболони, а біля заднього краю сагітального шва — вени від окістя, які проходять через тім'яні отвори.
Функція ред.
Спинномозкова рідина стікає через павутинні (пахіонові) грануляції у верхній сагітальний синус і далі в венозний кровообіг.
Додаткові зображення ред.
-
Головний мозок людини із сагітальним синусом у центрі та лакунами. -
Ліва тім’яна кістка. Внутрішня поверхня. -
Лобова кістка. Внутрішня поверхня. -
Основа черепа. Верхня поверхня. -
Схематичне зображення розрізу у верхній частині черепа, що показує оболони мозку й венозні структури. -
Схематичний зріз шкіри голови. -
Тверда мозкова оболона -
Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибий розріз. Вигляд згори. -
Оболони мозку та поверхневі мозкові вени. Глибий розріз. Вигляд згори.
Список літератури ред.
- ↑ Richard Snell's Clinical anatomy 8th Ed
- ↑ Moore, Keith L. (1999). Clinically Oriented Anatomy (вид. Sixth). Wolters Kluwer, Lippincott Williams &Wilkins. с. 867.
- ↑ Salunke, P., Sodhi, H. B. S., Aggarwal, A., Ahuja, C. K., Dhandapani, S. S., Chhabra, R., & Gupta, S. K. (2013). Is ligation and division of anterior third of superior sagittal sinus really safe? Clinical Neurology and Neurosurgery, 115(10), 1998—2002. http://doi.org/10.1016/j.clineuro.2013.06.003